Рішення

від 26.03.2020 по справі 909/1399/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2020Справа № 909/1399/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОПЛЮС" (76008, м. Івано-Франківськ, Калуське шосе, 9-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС" (03126, м. Київ, б-р. Івана Лепсе, 34)

про стягнення 135570,68 грн

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЕРОПЛЮС" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС" про стягнення заборгованості у розмірі 135 570,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч п. 2.6. договору підряду №0501/17 від 05.01.2017 не виконав своїх зобов`язань щодо повної оплати робіт за Актом №1 від 23.02.2017 на загальну суму 151050,36 грн, що стало наслідком виникнення у відповідача заборгованості у розмірі 91 050,36 грн та підставою для нарахування останньому пені у розмірі 11 846,48 грн, інфляційних втрат у розмірі 24 957,84 грн та 3% річних у розмірі 7 716,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.01.2020 матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОПЛЮС" були передані на розгляд за територіальною юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №909/1399/19 та вирішено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача (03126, м. Київ, б-р. Івана Лепсе, буд. 34), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Станом на 07.02.2020 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній".

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "адресат відсутній" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

17.02.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи квитанції про оплату адвокатських послуг від 20.12.2019 та акт №2 прийому-передачі наданих юридичних послуг від 10.02.2020.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

05 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аероплюс" (надалі - підрядник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС" (надалі - замовник, відповідач) укладено договір підряду №0501/17 на виконання робіт по влаштуванню системи вентиляції на об`єкті (надалі - договір).

У відповідності до пункту 1.1. договору підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботи по влаштуванню системи вентиляції на об`єкті: Будівництво комплексу будівель і споруд для мийки автоцистерн в м. Івано-Франківську на вул. С. Петлюри.10 (далі по договору - Замовлення), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином і вчасно виконане Замовлення, згідно умов даного договору.

Найменування, кількість, ціна обладнання, а також вартість та перелік робіт, зазначених в п.1.1. договору вказані в кошторисі, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість даного договору становить 151050,36 грн в т.ч. ПДВ 20% - 25175,06 гри.

Ціна договору може корегуватись в наступних випадках:

- узгодженої зміни об`єму і складу робіт;

- зміни у встановленому порядку узгодженої номенклатури матеріалів (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 2.5. договору замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 60000,00 в тому числі ПДВ 20 % - 10000,00 грн.

Кінцева оплата за виконані роботи з урахуванням авансу проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання відповідною Акта приймання виконаних робіт (п. 2.6 договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що підрядник розпочинає виконання замовлення, передбаченого цим договором, в термін до 7 робочих днів з моменту здійснення авансового платежу згідно п.2.5 даного договору.

Термін виконання замовлення згідно даного договору становить 30 робочих днів з моменту здійснення авансового платежу. Термін виконання Замовлення може змінюватись в залежності від термінів здачі Об`єкта під монтаж обладнання та від термінів здійснення оплати за виконані роботи (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору зобов`язання по даному договору вважаються виконаними підрядником і прийнятими замовником з моменту підписання Акта приймання виконаних підрядних робіт.

Замовник, отримавши від підрядника Акт приймання виконаних підрядних робіт, зобов`язаний почати приймання виконаних робіт і, в разі відсутності зауважень, підписати Акт приймання виконаних підрядних робіт в триденний термін (п. 3.5. договору).

За умовами п. 4.2. договору замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно, в повному обсязі провести оплату виконаних робіт відповідно до Акт приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідно до п. 7.1. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання. Повним виконанням сторонами цього договору вважається належне і своєчасне виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

09 січня 2017 року на виконання умов п. 2.5. договору відповідач перерахував позивачу аванс у розмірі 60 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою за 09.01.2017.

Роботи визначені умовами договору позивач виконав в повному обсязі та у встановлені терміни, про що свідчить підписаний між сторонами Акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 151 050,36 грн.

Однак, за доводами позивача, відповідач всупереч умовам п. 2.6., 4.2. договору не здійснив оплати за виконані роботи, чим порушив договірні зобов`язання.

Так, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 334 від 22.04.2019 щодо сплати заборгованості за виконані роботи, проте, остання була повернута на адресу позивача за закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується відміткою Укрпошти від 08.052019.

Таким чином, вищенаведене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення основного боргу у розмірі 91 050,36 грн, пені у розмірі 11 846,48 грн, інфляційних втрат у розмірі 24 957,84 грн та 3% річних у розмірі 7 716,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому до вищевказаних відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відповідачем було сплачено позивачу аванс у розмірі 60 000,00 грн.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Судом встановлено, що 23.02.2017 між сторонами був підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт, відповідно до якого підтверджується виконання позивачем робіт на загальну суму 151 050,36 грн та прийняття їх відповідачем без жодних претензій щодо їх якості, строків, об`ємів та вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту п. 2.6 договору вбачається, що кінцева оплата за виконані роботи з урахуванням авансу проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання відповідного Акта приймання виконаних робіт.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов договору, виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті виконаних позивачем робіт станом на момент розгляду спору настав.

При цьому, судом встановлено, що всупереч умовам п. 2.6 та 4.2. договору відповідач оплати за виконані роботи у розмірі 91 050,36 грн (151 050,36 грн - 60 000,00 грн) не здійснив.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 91 050,36 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заявленої до стягнення пені у розмірі 11 846,48 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідальність сторін встановлена у розділі 5 договору підряду, проте умовами останнього не визначено відповідальність відповідача у формі пені (порядок її сплати та розмір). Даний факт також зазначається позивачем в позовній заяві.

Таким чином, оскільки в договорі не було визначено відповідальність відповідача у вигляді пені у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про відмову в частині позову щодо стягнення пені.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7 716,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 24 957,84 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд встановив, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується інфляційних втрат, що за перерахунком суду, їх сума складає менше, ніж заявлено позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 24 725,82 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОПЛЮС".

Що стосується судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

На підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 124/2019 від 20.12.2019, акт №2 прийому-передачі наданих юридичних послуг від 10.02.2020 та як доказ оплати за надання професійної правничої допомоги надано квитанцію №21/2019 від 20.12.2019.

Згідно акта №2 прийому-передачі наданих юридичних послуг від 10.02.2020 за договором про надання правової допомоги від 20.12.2019 адвокат Капак Віталій Михайлович надав, а клієнт отримав послугу на суму 1000,00 грн. з написання позовної заяви про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зважаючи на підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами, враховуючи часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 910,10 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС" (03126, м. Київ, б-р. Івана Лепсе, буд. 34; ідентифікаційний код 30687233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОПЛЮС" (76008, м. Івано-Франківськ, Калуське шосе, буд. 9-А; ідентифікаційний код 37581660) основний борг у розмірі 91 050 (дев`яносто одна тисяча п`ятдесят) грн 36 коп., 3 % річних у розмірі 7 716 (сім тисяч сімсот шістнадцять) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 24 725 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять п`ять) грн 82 коп., судовий збір у розмірі 1 852 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят дві) грн 38 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 910 (дев`ятсот десять) грн 91 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.03.2020

Суддя Л. Г. Пукшин