Рішення

від 16.03.2020 по справі 916/3299/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3299/19

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Суліма Г.В.,

розглядаючи справу №916/3299/19,

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маріїнський" (вул. Маріїнська, 3/1, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 36503508)

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 220,49 грн.

Представники сторін:

Від позивача - не з`явився;

Від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маріїнський" в якому просить зобов`язати відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,039 тис. куб. метрів, стягнути з відповідача 220,49 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна.

Ухвалою від 11.11.2019 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.12.2019. Судове засідання 09.12.2019 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному. Ухвалою від 19.12 2019 постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 22.01.2020. 22.01.2020 судове засідання відкладено на 05.02.2020. 05.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 17.02.2020. 17.02.2020 відкладено розгляд справи по суті на 16.03.2020. 16.03.2020 складено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом безпідставного набуття відповідачем у квітні 2016 року природного газу із газотранспортної системи, власником якого є позивач, вказує, що для відбору природного газу відповідач зобов`язаний укласти договір постачання природного газу, що прямо передбачено Кодексом газотранспортної системи та Правилами постачання природного газу. Зазначає, що відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та за відсутності договірних відносин із позивачем здійснив відбір природного газу із газотранспортної системи. Наведене, за переконанням АТ „Укртрансгаз» , свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути безпідставно набуте майно та стягнення вартості набутого майна у порядку ст.1212 ЦК України.

ОСББ Маріїнський відзиву не було надано, крім того, відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі.

При цьому, суд зазначає, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд судом даної справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч.ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

П.4 ч.6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

За змістом п.п. 99-2, 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас, суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №916/2349/17).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

27.04.2015 між ПАТ Укртрансгаз (Покупець) та ПАТ НАК Нафтогаз (Продавець) було укладено договір про закупівлю природного газу №1504000825-ВТВ, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого за цим договором Продавець зобов`язується передати у власність Покупця у 2015 році природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб.

Відповідно до п. 3.2 договору про закупівлю природного приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На підтвердження факту поставки у квітні 2016 природного газу позивачеві надано:

- Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2016, підписаний між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України та ПАТ Укртрансгаз на виконання договору від 27.04.2015, відповідно до якого Національна акціонерна компанія Нафтогаз України передає, а ПАТ Укртрансгаз приймає у квітні 2016 року імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , для забезпечення власних виробничо-технологічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат (21154,528 тис.куб.м);

- Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2016, підписаний між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України та ПАТ Укртрансгаз на виконання договору від 27.04.2015, відповідно до якого Національна акціонерна компанія Нафтогаз України передає, а ПАТ Укртрансгаз приймає у квітні 2016 року імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , для балансування (13810,676 тис.куб.м).

Зі звіту про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2016, який складено ПАТ „Одесагаз» , вбачається, що АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» мало підтверджені обсяги номінацій.

При цьому, з додатку до звіту (алокації) про фактичні обсяги розподілу природного газу вбачається, що обсяг спожитого ОСББ Маріїнський у квітні 2016 природного газу без підтверджених номінацій складає 0,039 тис. куб. м.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи обґрунтування заявлених АТ „Укртрансгаз» позовних вимог приписами ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, господарський суд вважає за необхідне надати оцінку заявленим у межах даної справи вимогам із урахуванням норм цивільного законодавства, якими врегульовані питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Кондиційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України, що відповідає висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013р. у справі № 6-88цс13.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Наведене дозволяє дійти висновку, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Верховним Судом у постанові від 17.04.2019р. по справі №757/16163/17 наголошено, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження існування договірних відносин між позивачем та відповідачем, відсутність яких є обов`язковою умовою застосування приписів ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до п. п. 17, 18, 27, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газосховища - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України Про ринок природного газу споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Відповідно до п. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з абзацом 1-3 п. 9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Відповідно до абзацу 2 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Суд вказує, що в матеріалах справи відсутній договір постачання природного газу, укладений між ОСББ Маріїнський та постачальником природного газу на підтвердження наявності у відповідача права на відібрання із газотранспортної системи природного газу у квітні 2016, що є порушенням вимог Закону України Про ринок природного газу та Правил постачання природного газу, якими визначено, що обов`язковою умовою для споживання природного газу є наявність укладеного договору постачання природного газу.

З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що відповідач здійснював споживання природного газу у квітні 2016 із порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України Про ринок природного газу суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи відсутність в матеріалах справи договору постачання природного газу, який повинен бути правовою підставою для споживання природного газу, господарський суд доходить висновку про здійснення відповідачем несанкціонованого відбору природного газу, що є порушенням Закону України Про ринок природного газу та Кодексу газотранспортної системи. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про доведеність факту неправомірного споживання з боку відповідача природного газу в обсязі 0,039 тис. куб. метрів.

При цьому, з огляду на звернення позивача до суду із вимогами про повернення безпідставно набутого майна та стягнення його вартості одночасно, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Господарський суд зауважує, що положеннями цивільного законодавства не надано права особі, яка вважає себе власником майна, одночасно вимагати повернення майна та відшкодування його вартості, з огляду на неправомірне застосування подвійної відповідальності за одне порушення.

Враховуючи вимоги Закону України Про ринок природного газу суд зазначає, що діяльність щодо зберігання природного газу здійснюється спеціальним суб`єктом ринку природного газу - оператором газосховища, який отримує ліцензію на здійснення вказаного виду господарської діяльності. Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у відповідача ліцензії на здійснення такого виду діяльності як зберігання природного газу, тобто відповідач не виступає оператором газосховищ. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність взагалі будь-яких підстав для задоволення позовних вимог АТ Укртрансгаз про зобов`язання відповідача, який в даному випадку виступає споживачем природного газу, повернути безпідставно набуте майно.

Суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача вартості безпідставно набутого майна - природного газу у обсязі 0,039 тис. куб. метрів, вартість якого складає 220,49 грн., та визначена, виходячи із ціни закупівлі природного газу, що сформувалася протягом газового місяця станом на червень 2019 (5653,61 грн. за 1 тис. куб.м).

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 16, 20, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 13, 59 Закону України Про ринок природного газу , п.п.1, 9, 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маріїнський" (вул. Маріїнська, буд. 3/1, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 36503508) про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 440,98 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Маріїнський" (вул. Маріїнська, буд. 3/1, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 36503508) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) вартість безпідставно набутого майна (природного газу) у розмірі 220,49 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 960,50 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 16.03.2020. Повний текст рішення складений та підписаний 26 березня 2020 р.

Суддя Р.В. Волков