Постанова

від 26.03.2020 по справі 804/2173/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №804/2173/17

адміністративне провадження №К/9901/45759/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Павлоградської районної державної адміністрації, Державного реєстратора Павлоградської районної державної адміністрації Кондратенко Наталії Іванівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокус", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Іщик Микола Ваильович , Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", Служба у справах дітей Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправними дій, скасування запису та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , в якому просила:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Павлоградської районної державної адміністрації Кондратенко Н.І. щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про зміну складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус" (код ЄДРПОУ - 30597449), запис № 12321050021000406;

- визнати протиправним та скасувати реєстраційний запис №12321050021000406 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" державного реєстратора Павлоградської районної державної адміністрації Кондратенко Н.І. щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про зміну складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус" (код ЄДРПОУ - 30597449);

- зобов`язати Павлоградську районну державну адміністрацію внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про скасування реєстраційної дії №12321050021000406 від 05.01.2016 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, зміна складу, або інформації про засновників".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами першої та апеляційної інстанції було грубо порушено норми процесуального права при розгляді справи. а саме ст. 71, 79 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи), оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про витребування письмових доказів, а суд апеляційної інстанції залишив поза увагою допущене порушення норм процесуального права судом першої інстанції. Також вказано, що з рішення загальних зборів учасників ТОВ "Фокус" від 17.12.2015 вбачається, що відбувся перерозподіл часток статутного капіталу ТОВ "Фокус", а саме учасником цього товариства - ОСОБА_6 було передано ТОВ "Магазин "Ізюминка" всі 100% належної йому частки у статутному капіталі, при цьому не визначено з яких підстав відбулася така передача, а саме, у зв`язку із добровільним виходом чи продажем.

Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 28.12.2015 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус" звернувся до Павлоградської районної державної адміністрації із заявою про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи.

До заяви були додані: реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, рішення про внесення змін до установчих документів, статут, нова редакція установчих документів, копія квитанції виданої банком, договір про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства, документ, що засвідчує повноваження уповноваженої особи, документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів.

На підставі поданих документів 05.01.2016 державним реєстратором внесено запис № 123210500210000406 про реєстрацію змін до установчих документів.

Не погоджуючись з наведеними реєстраційними діями, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус" були подані усі необхідні документи передбачені статтею 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до установчих документів, тому у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус".

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 КАС у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами частини першої статті 17 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судом першої інстанції належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судом першої інстанції належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову; далі - ГПК України) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов`язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Як убачається з матеріалів справи та установлених судами фактичних обставин, позивач оскаржує реєстраційні дії не з підстав дотримання відповідачами процедурних питань їх прийняття, а з підстав захисту корпоративних та майнових прав особи, за захистом прав якої позивач звернувся до суду з даним позовом, а тому цей спір не має ознак публічно-правового спору та не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а (провадження № 11-479апп18), 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а (провадження № 11-574апп18).

Враховуючи предмет спірних правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС України.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі №804/2173/17 - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що вона вправі протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук