Рішення

від 23.03.2020 по справі 203/658/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/658/20

Провадження № 2/0203/588/2020

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

за участі секретаря Давіденко Ю.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу у паперовій формі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 діючи від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 подала через суд позов до відповідача про стягнення аліментів на дитину, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 13 червня 2009 року по 11 січня 2020 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає та перебуває на утриманні позивача, проте відповідач після розірвання шлюбу не бере належної участі у витратах необхідних для виховання і розвитку дитини, хоча має такий обов`язок, а позивач не може самотужки забезпечити доньці належний рівень утримання, необхідний для розвитку дитини, тому позивач просила суд стягнути з відповідача на утримання сина ОСОБА_5 аліменти в розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання позовної заяви.

З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 06 березня 2020 року з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та без потреби у витребуванні доказів чи у сприянні в поданні доказів іншим чином.

Відповідач свій відзив не подав, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляв і про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином згідно з ст. ст. 131, 187 ч. 6 ЦПК України за останнім відомим суду підтвердженим зареєстрованим місцем його постійного проживання (перебування).

В судовому засіданні позивач вимоги підтримала в повному обсязі, наполягаючи на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав, додатково пояснивши, що фактично з дитиною проживає в квартирі по АДРЕСА_1 , яку винаймає за договором оренди житлового приміщення від 27 серпня 2019 року.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, аргументуючи це тим, що він приймає нарівні з позивачем участь у вихованні сина, забирає його зі школи, проводить час з ним, на вихідних син перебуває у нього вдома та коли син з ним, то саме він забезпечує його харчуванням та усім необхідним, тому підстави для стягнення з нього додатково коштів на утримання сина відсутні, з урахуванням також ти обставин, що його мати ОСОБА_6 має тяжкі захворювання і він має обов`язок з утримання матері і надання їй матеріальної допомоги на лікування, у зв`язку з чим просив прийняти до уваги вказані обставини та ухвалити рішення у відповідності з законом.

Дослідивши зібрані докази, заслухавши усні пояснення сторін, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами з частковим задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 та яка набула чинності для України 27.09.1991, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стверджуючи ці положення, ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України встановлюють обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 13 червня 2009 року перебували у шлюбі, зареєстрованому Кіровським відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ (актовий запис №216), та який розірваний на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року (а.с.2, 3).

Сторони є батьками народженої у цьому шлюбі дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Кіровським відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ 02 грудня 2009 року вчинено актовий запис № 586 та видано свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.4).

Судом встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю у квартирі АДРЕСА_2 , що позивач винаймає за договором оренди від 27 серпня 2019 року (а.с.16-17), окремо від батька, про що сторони дійшли згоди при розірванні шлюбу, з урахуванням також тих обставин, що само по собі безперешкодне спілкування відповідача з дитиною, перебування сина після школи декілька годин за місцем мешкання батька та знаходження за місцем мешкання батька протягом вихідних, не можна вважати постійним місцем проживання дитини з відповідачем.

Позивач працює в ТОВ Бесплатка принт (ЄДРПОУ 40695963) на посаді заступника директора з маркетингу та за даними довідки про доходи, виданою ТОВ Бесплатка принт 02 березня 2020 року за №9, за період з вересня 2019 року по лютий 2020 року позивач отримала дохід у формі заробітної плати в розмірі 26515,76 грн. (а.с.13).

Також на підставі даних трудової книжки відповідача встановлено, що останній з 31 липня 2009 року не працює, звільнений з Приватного торгівельно-промислового підприємства Сінгл за ст. 38 КЗпП України та з цього часу заробітну плату не отримує (а.с.14). Інших даних про розмір та джерело доходів суду не надано, а в судовому засіданні відповідач пояснив, що отримує дохід від тимчасових заробітків різноробочим за цивільно-правовими угодами.

Доказів в підтвердження наявності у відповідача інших доходів, розмір та джерела їх отримання позивачем у відповідності зі своїм процесуальним обов`язком за ст. ст. 12, 81 ЦПК України не надано, відсутнє документальне підтвердження цих обставин і в матеріалах справи.

При цьому, в судовому засіданні відповідач визнав обставини того, що він є працездатною особою, має нормальний стан здоров`я, інших осіб на утриманні не має.

З поданої суду довідки Амбулаторії №2 Комунального некомерційного підприємства Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровської міської ради вбачається, що мати відповідача - ОСОБА_6 , 1958 року народження, перебуває на обліку та лікуванні у лікаря-кардіолога, потребує постійного медикаментозного лікування та обстежень (а.с.18). Суд приймає до уваги ці обставини як такі, що можуть періодично впливати на матеріальний стан відповідача внаслідок надання певної допомоги, однак його доводи про перебування матері на його утриманні судом відхиляються, оскільки ОСОБА_6 отримує пенсію та рішень про стягнення на її утримання коштів (аліментів) суду не надано.

Одночасно судом встановлено, що домовленості (договору) щодо стабільної сплати аліментів на утримання дитини між сторонами у даній справі досягнуто не було, разом з тим, обов`язок по утриманню дитини є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, не пов`язаний із матеріальним становищем особи, до якої заявлено матеріально-правову вимогу про стягнення аліментів, а тому вбачаються усі підстави для присудження до стягнення з відповідача за цим позовом на користь малолітньої дитини аліментів на її утримання на ім`я її матері - ОСОБА_1 .

Згідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного Кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.2 ст.3, ст.4, ст.5 Конвенції про права дитини 20.11.1989 року , держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Розглядаючи питання про розмір аліментів, суд, враховуючи положення ст. ст. 183, 184 СК України, враховує, що відповідач мешкає окремо від дитини, та хоч і приймає участь у вихованні сина, участь в його утриманні та забезпеченні здорового розвитку належним чином не приймає та не забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини на державному рівні, хоча б у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку як це визначено ч.2 ст. 182 СК України, що відповідачем не спростовано, тому приходить до висновку про наявність підстав для визначення розміру аліментів.

Відтак, при вирішенні питання щодо присудження до сплати аліментів та їх розміру, суд враховує згідно ст. 182 СК України стан здоров`я та матеріальне становище малолітньої дитини, яка потребує піклування, утримання, мешкає разом із матір`ю, перебуває на її утриманні, а також стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, однак за трудовим договором не працює та має мінливий дохід, інших осіб, які перебувають на його утриманні не має, а також інші обставини, що мають істотне значення, зокрема, наявність у відповідача матері похилого віку, яка потребує постійного медикаментозного лікування, суд приходить до висновку, що справедливим та співмірним буде визначити аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, яка підлягає стягнення з відповідача на користь дитини ОСОБА_5 на ім`я його матері, яка в його інтересах пред`явила позов з дня пред`явлення позову згідно з вимогами ст. 191 СК України.

Доводи відповідача про відсутність можливості матеріально утримувати дитину у зв`язку з відсутністю роботи та доходів не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки сама по собі непрацевлаштованість і відсутність господарської діяльності як суб`єкта підприємництва за умов працездатності особи не впливає на обов`язок батька утримувати свою дитину.

Доводи відповідача про те, що дитина забезпечена необхідним і відповідач несе частину витрат на харчування, іграшки, не може бути підставою відмови у позові, враховуючи, що аліменти є тим утриманням, суть якого має саме регулярний характер, з тим, щоб за рахунок стабільності таких виплат мало місце планування бюджету з цільовим використанням за для забезпечення життєдіяльності, здоров`я та розвитку дітей та ці витрати мають нести кожен з батьків рівною мірою.

Одночасно, суд відзначає, що будь-які доводи відповідача про нецільове та недоцільне використання коштів позивачем до питання про розмір аліментів не відносяться, і стосуються його права контролю цільового використання коштів через органи опіки та піклування, в порядку визначеному ст.186 СК України.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання малолітньої дитини, слід допустити виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі його законного представника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 19 лютого 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 березня 2020 року.

Суддя О.В. Колесніченко