Рішення

від 03.02.2020 по справі 183/2818/19

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2818/19

№ 2/183/783/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Пащенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Дар про:

- розірвання Договору оренди земельної ділянки серія ДП № 065246 від 15 березня 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за номером 01-04-126:00938, загальною площею 4.380 га, кадастровий номер 1223286000:01:032:0534, розташованої на території Василівської сільської ради (ОТГ міста Новомосковськ Дніпропетровської області), серія та номер: 45-15в, виданий 05 серпня 2015 року, видавник - Матвієнко Людмила Миколаївна; Фермерське господарство ДАР , відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24174282 від 04 вересня 2015 року; ОСОБА_2 , Новомосковське міськрайонне управління юстиції, Дніпропетровська область; строк дії: договір укладено на 17 років, з правом пролонгації;

- зобов`язання Фермерського господарства ДАР негайно передати ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 4,47 га з кадастровим номером 1223281000-01-001-0343, розташовану на території Василівської сільської ради (ОТГ міста Новомосковськ Дніпропетровської області), в стані придатному для цільового використання;

- стягнення з Фермерського господарства ДАР систематичної заборгованості з орендної плати в розмірі - 5621 (п`ять тисяч шістсот двадцять одну) гривню 00 копійок; податкового боргу платника податків в розмірі - 1489 (одна тисяча чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 40 копійок, а всього разом: 7110 (сім тисяч сто десять) гривень 40 копійок,-

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року позивач звернулася з означеним позовом до відповідача. Крім цього, просить стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування позову, із посиланням на ст.ст. 3, 11, 12, 16, 509, 525, 526, 549, 611, 629, 651, 792 ЦК України, ст.ст. 96, 141 ЗК України, ст.ст. 15, 24, 25, 32, 35 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 277; п. п. 288.1, 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України, зазначає, що згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ДП № 065246 вона являється власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 4,47 га, з кадастровим номером 1223281000-01-001-0343, що розташована на території Василівської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка позивача від її імені передана в оренду відповідачу невідомими позивачу особами. У відповідності до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04 вересня 2015 року відповідач провів державну реєстрацію земельної ділянки, належної позивачу в реєстраційній службі Новомосковського міськрайонного управління юстиції (індексний номер 24174282) з правом оренди земельної ділянки на 17 років з правом пролонгації. Відповідач, не маючи жодних правових підстав користується земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві приватної власності, при цьому не сплачуючи жодних грошових сум, які позивач мала б отримати, виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, у певний строк щорічно та не надаючи жодних послуг у якості плати за користування. Позивач вказує, що неодноразово зверталася до відповідача-орендаря про суттєві порушення орендних відносин, зокрема приписів ст. 792 ЦК України, з пропозиціями щодо припинення оренди. Проте жодних дій щодо узаконення відносин як орендаря та орендодавця, повернення земельної ділянки, чи виплати орендної плати, відповідач уникає.

Зазначає, що невиконання відповідачем щодо власника земельної ділянки жодних зобов`язань щодо користування земельною ділянкою викликає сумнів в правомірності такого договору взагалі, адже ні договір оренди землі, серія та номер: 45-15в, виданий 05 серпня 2015р оку, як про це зазначено у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ні додаткової угоди з керівниками Фермерського господарства «Дар» , а саме: спадкоємцем, сином попереднього власника, ОСОБА_3 (2016 рік), нібито, «наступним власником» ОСОБА_4 , (2016 рік), теперішнім власником ОСОБА_5 (2019 рік), позивач не підписувала.

Вказує, що в порушення вимог земельного законодавства, орендар земельної ділянки - Фермерське господарство Дар у повному обсязі не сплачує орендну плату та має перед позивачем заборгованість по оренді земельної ділянки (паю) станом на 31 грудня 2018 року, яка складає (без урахування коефіцієнту індексації): 5621 грн., яка складається з того, що вартість земельної ділянки площею 4,47 га складає 112420 грн. згідно з довідкою про доходи від земельної ділянки (пай) за 2014 рік. З 01 січня 2017 року ставка земельного податку на земельну ділянку (за межами населеного пункту) встановлено в розмірі 5 відсотків від середньої вартості 1 га ріллі по області.

Позивач згідно з поданою заявою просила позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала. Підтримала доводи, викладені в позовові щодо наявності підстав для задоволення позову.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв, заперечень до суду не надав, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги з огляду на такі обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно з Державним актом на право власності на землю серія ІІ-ДП № 065246 від 15 березня 2004 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (пай № НОМЕР_1 ) загальною площею 4,47 га з кадастровим номером 1223281000:01:001:0343, що розташована на території Василівської сільської ради (ОТГ міста Новомосковськ Дніпропетровської області), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а.с.7, 9-10/.

Також з Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно вбачається, що 04 вересня 2015 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 24174282 про реєстрацію права оренди земельної ділянки строком на 17 років з правом пролонгації на підставі договору оренди землі серія та номер 45-15в, укладеного 05 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ ДАР . Вказано що орендна плата вноситься Орендарем у наступному виді, а саме в розмірі 4500,00 грн. за рік, що становить не менше 3% від вартості земельної ділянки, або по бажанню Орендодавця в натуральному вигляді сільськогосподарською продукцією в такій кількості: пшениця - 500 кг, фуражне зерно - 1300 кг, цукор - 50 кг, соняшник - 150 кг. Обробіток присадибних ділянок до 0,50 га /а.с.9-10/.

З витягу з ДЗК про земельну ділянку вбачається реєстрація речового права 31 серпня 2015 року - оренди земельної ділянки, належної позивачу відповідачем /а.с.23-25/.

Матеріали справи свідчать, що 13 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 складено податкову вимогу про наявність податкового боргу з земельного податку на суму 1489,40 грн. станом на 12 листопада 2018 року /а.с.11/. 04 лютого 2019 року позивачем сплачено означену суму на користь Державного казначейства України /а.с.11, зворот/.

04 лютого 2019 року позивач звернулася до Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області із скаргою, в якій повідомила про незаконне використання належної їй земельної ділянки ФГ Дар . 18 лютого 2019 року Новомосковською місцевою прокуратурою Дніпропетровської області розглянуто звернення позивача щодо недоотримання орендної плати за землю та повідомлено позивача про відсутність підстав для представництва її інтересів прокурором та можливість самостійного звернення до суду за захистом прав /а.с.8, 12-14/.

23 березня 2019 року позивач звернулася до ФГ Дар з заявою про надіслання копії договору від 31 серпня 2015 року /а.с.15/, з заявою про врегулювання спору шляхом розірвання договору /а.с.18/ та з заявою про надання відповіді /а.с.16/.

09 квітня 2019 року позивач звернулася до Новомосковської ДПІ з заявою про скасування нарахування за 2018 рік в сумі 1489,40 по земельному податку за пай в зв`язку з перебуванням даного паю в оренді ФГ Дар /а.с.17/.

У відповідності до довідки про доходи від земельної ділянки за 2014 рік, переданої в оренду ФГ Дар за договором від 2009 року, вартість земельної ділянки площею 4,47 га становить 112420,00 грн /а.с.19/.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, належної позивачу від на 07 червня 2017 року вказує на те, що нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь становить 168491 грн /а.с.26/.

Також судом досліджено копію угоди від 26 жовтня 2018 року про розірвання договору оренди землі №45-15в від 08 серпня 2015 року, копію акт прийому передачі земельної ділянки від 26 жовтня 2018 року /а.с.20-21, 22/, які не є належними доказами у даній справі, оскільки не містять підпису посадової особи ФГ Дар .

Таким чином, вбачається спір щодо правовідносин з приводу правомірності укладення договору оренди та наявності підстав для його розірвання.

Розглядаючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Ст.2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст.15 Закону України Про оренду землі відносить до істотних умов договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлює, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ст. 21, 22 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5 статті 24 Закону України Про оренду землі встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

П.3 ч.1 ст.3 ЦК України визначає однією з загальних засад цивільного законодавства - свободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3 ст.6 ЦК України).

Ч.1 ст.14 ЦК України визначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.12 ЦПК України, а відповідач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Положення ст.11 ЦК України визначають, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так позивачем не заявлялося клопотання про витребування доказів - спірного договору оренди, про проведення експертизи даного договору, а тому посилання позивача на те, що означений договір складено за її відсутності та те, що вона не підписувала договір суд не приймає до уваги, як такий, що не підтверджено належними доказами. Судом даний доказ також не досліджувався в зв`язку з відсутністю його в матеріалах справи.

Водночас, договір оренди земельної ділянки потребує обов`язкової державної реєстрації. Наданою суду Інформацією /а.с.9-10/ підтверджено факт державної реєстрації договору оренди та умови договору щодо виплати орендної плати, в зв`язку з чим суд бере до уваги даний доказ, як належний та допустимий доказ на підтвердження факту існування договору оренди при розгляді справи.

Крім іншого, предметом доказування у даному спорі є також і факт виконання договору в частині своєчасної та повної виплати орендної плати за договором за строк, що перевищує 1 рік який свідчить про відсутність систематичного характеру порушення договору. При цьому, обов`язок з доведення перед судом факту виконання обов`язку щодо виплати орендної плати покладається, в силу об`єктивних причин неможливості надання таких доказів позивачем, саме на відповідача.

За способом утворення докази поділяються на первинні (відомості про факти одержують із першоджерела - з оригіналу документа, від свідка-очевидця і т.п.) і похідні (відомості про факти одержують із джерела, що відтворює інший доказ, - з копії документа).

За відношенням до шуканого факту докази поділяються на прямі (прямо вказують на наявність або відсутність шуканого факту) і непрямі (дозволяють зробити припускаємий висновок про шуканий факт).

Відповідачем докази на спростування того факту, що ним були дотримані вказані вимоги договору щодо оплати орендної плати, за умови повідомлення останнього про судовий розгляд суду не надавалися.

Відповідно до вимог ст.263-264 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, суду не надано належних та допустимих доказів своєчасної виплати позивачу в повному обсязі орендної плати відповідачем за Договором за 2015-2019 роки, що свідчить про несвоєчасність виплати відповідачем позивачу орендної плати, невиплату її протягом 2015-2019 років та на думку суду є підставою для висновку про систематичне невиконання обов`язку щодо виплати орендної плати та розірвання договору, що передбачено ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Наслідком розірвання договору оренди за ст.34 Закону України Про оренду землі є те, що орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Таким чином наявні підстави і для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача передати земельну ділянку позивачу.

Крім того, підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та заборгованість з податкового боргу.

Так, згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України,боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Пунктом 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України). Сплачувати до бюджету плату за землю повинні суб`єкти плати за землю (платники) - орендарі земельних ділянок.

Матеріали справи свідчать про наявність у відповідача обов`язку по сплаті орендної плати в розмірі 4500,00 грн .за рік, що становить не менше 3% від вартості земельної ділянки, позивачем понесено витрати, пов`язані із сплатою плату за землю, внаслідок чого, з урахуванням індексації вартості земельної ділянки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, надані в справу докази свідчать про те, що відповідачем порушені майнові права позивача. Порушення права підтверджено належними та допустимими доказами у справі, які у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість позову та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд на підставі ст.141 ЦПК України покладає судові витрати на відповідача.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Фермерського господарства ДАР (місцезнаходження: с.Попасне Новомосковського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ - 20209819) - задовольнити.

Розірвати Договір оренди земельної ділянки загальною площею 4.380 га, кадастровий номер 1223286000:01:032:0534 № 45-15в від 05 серпня 2015 року, зареєстрований 31 серпня 2015 року за № 11050229 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 24174282 від 04 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством ДАР .

Зобов`язати Фермерське господарство ДАР негайно передати ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 4,47 га з кадастровим номером 1223281000-01-001-0343, розташовану на території Василівської сільської ради (ОТГ міста Новомосковськ Дніпропетровської області), в стані придатному для цільового використання.

Стягнути з Фермерського господарства ДАР заборгованість з: орендної плати в розмірі - 5621,00 грн; податкового боргу платника податків в розмірі - 1489,40 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2,248,80 грн., а всього 9359 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Суддя О.В. Сорока.