Рішення

від 10.03.2020 по справі 233/4940/19

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/4940/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участі секретаря Аллік Ю.М.,

представника позивача Волобуєва А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Лайтар , треті особи - Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, відділ реєстрації Костянтинівської міської ради, Костянтинівська райдержадміністрація, про усунення перешкод у користуванні приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2019 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Лайтар (далі ТОВ Лайтар ), треті особи - Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, відділ реєстрації Костянтинівської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користуванні житловим приміщенням. В обґрунтування позову зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 26.03.1998 року їй на праві приватної власності належить нежитлове приміщення площею 30,7 кв. метрів, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . У квітня 2019 року вона отримала лист від ГУ ДФС у Донецькій області, в якому її просили повідомити чи укладалися договори оренди між нею та ТОВ Лайтар . Після отримання цього листа вона вирішила з`ясувати місцезнаходження даного товариств, шляхом отримання інформації з офіційного відкритого сайту Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Після отримання даної інформації, виявилось, що в ЄДР місцезнаходженням цього товариства зазначено: АДРЕСА_1 . Проте нею не укладалися договори оренди або будь-які інші правочини з даним товариством щодо користування вищезазначеним приміщенням, не надавалася будь-яка згода на використання цього приміщення для реєстрації місцезнаходження товариства, у даному приміщенні не ведеться його діяльність та не розташований офіс. Тобто, дане товариство без її відома та її згоди зареєструвало своє місцезнаходження у приміщенні, яке належить їй на праві власності, чим порушило її право на користування та розпорядженням своїм майном. Просить суд винести рішення, яким усунути перешкоди у здійсненні нею права власності на належну їй на праві власності нежитлове приміщення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши реєстраційні записи, вчинені в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження вказаних товариств.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Волобуєв А.В. підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити, не заперечував проти винесення по справі заочного рішення.

Представник відповідача ТОВ Лайтар у судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином, клопотання про відкладення слухання справи або про розгляд справи у відсутність представника до суду не надійшло. Відзиву на позовну заяву відповідачем надано не було.

Представник третьої особи Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, заперечень з приводу заявлених вимог не навів (а.с.41).

Представник третьої особи відділу реєстрації Костянтинівської міської ради Донецької області, у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Винесення рішення залишив на розсуд суду (а.с.54).

Представник третьої особи Костянтинівської райдержадміністрації у судове засідання не з`явився, надав лист про розгляд справи у його відсутності, а також повідомив про місцезнаходження реєстраційної справи ТОВ Лайтар у паперовій формі у Костянтинівській міській раді (а.с.61).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Таким чином існують всі умови для ухвалення заочного рішення, передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини у справі, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне. Позивачка ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення площею 30,7 кв. метрів, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане приміщення належить їй на праві приватної власності на підставі на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 26.03.1998 року №2422 (а.с.8-11).

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесена запис про проведення державної реєстрації юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Лайтар , за адресою: Донецька АДРЕСА_2 м АДРЕСА_3 Костянтинівка АДРЕСА_4 вул АДРЕСА_1 , 40, тобто за місцем розташування нежитлового приміщення, яке належить на праві власності позивачці (а.с.19-21).

Факт відсутності ТОВ Лайтар за вказаним місцем реєстрації підтверджено актами перевірки наявності суб`єкта господарської діяльності за адресою місцезнаходження згідно з реєстраційними даними, складеними посадовими особами Костянтинівського-Дружківського ГУ ДФС у Донецькій області від 23.10.2018 року та 30.01.2019 року (а.с.15,16).

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. ч.1ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права.

Відповідно ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права .

Так, у частині першій ст.1 Першого протоколу до Конвенції Захист власності передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Відповідно до ст. 93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно п.45.2. ст.45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Частина 1 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

З огляду на вищенаведене, державна реєстрація відповідача за адресою належного позивачці нежитлового приміщення, без волевиявлення останньої, є втручанням у право її власності і таке втручання не відповідає критеріям законності та порушує його право власності, що гарантується Конституцією України.

Обставини справи свідчать про те, що реєстрація юридичної особи перешкоджає ОСОБА_1 вільно користуватися своїм майном, а отже перешкоди, які чиняться у користуванні власністю повинні бути усунені.

Аналізуючи перелічені норми цивільного права, взявши до уваги надані стороною позивача докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача про усунення перешкод у користуванні власністю є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач сплатив судові витрати, а саме судовий збір у сумі 768,40 грн. (а.с.1), а тому, оскільки позов задоволено, сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача по справі.

Керуючись ст.ст.263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.317,319,383,386,391 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_5 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Лайтар (код в ЄДРПОУ 41725443, зареєстроване місцезнаходження: Донецька область м. Костянтинівка, вул. Леваневського, буд.40) про усунення перешкод у здійсненні права користуванні та розпорядження своїм майном, задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , права власності на належне їй нежитлове приміщення площею 30,7 кв. метрів, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши реєстраційні записи, вчинені в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Лайтар (код в ЄДРПОУ 41725443, зареєстроване місцезнаходження: Донецька область м. Костянтинівка, вул. Леваневського, буд.40).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лайтар на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подане протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення суду або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя