Рішення

від 24.03.2020 по справі 303/6630/19

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року м. Мукачево Справа №303/6630/19

2/303/179/20

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Кость В.В.,

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до відповідачів: (1) Чинадіївського дошкільного навчального закладу (дитячий будинок) інтернатного типу;

( 2 ) Служби у справах дітей Іршавської районної державної адміністрації

третя особа без самостійних вимог : Орган опіки та піклування Іршавської районної державної адміністрації Служба у справах дітей

про скасування усиновлення, внесення змін в актові записи про народження та передання дітей відповідачу (2),

За участю:

представника позивачів - Колотухи О.М.;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з урахуванням заяв про зміну позовних вимог від 03.12.2019 та від 20.01.2020, звернулися до суду з позовом до відповідачів, зазначивши третьою особою по справі на стороні відповідачів - орган опіки та піклування Іршавської районної державної адміністрації Служба у справах дітей про:

1) скасування усиновлення ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та усиновлення ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - Діти);

2) внесення відповідних змін в актові записи про народження Дітей;

3) передання Дітей Службі у справах дітей Іршавської районної державної адміністрації.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що на підставі рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 04.01.2019 Дітей усиновлено позивачами, однак між усиновлювачами та Дітьми склалися стосунки, які роблять неможливим подальше їх співжиття, з огляду на стан здоров`я і поведінку Дітей.

За твердженням позивачів Діти морально та фізично травмують іншу дитину, яка проживає разом з ними.

Доводячи перед судом правдивість вказаних обставин, особи, які ініціювали даний судовий процес, зазначають, що особливості психічного та фізичного здоров`я Дітей належним не встановлювалися та не досліджувалися перед їх усиновленням.

Відповідач (1) 8 листопада 2019 року подав до суду відзив на позовну заяву.

Від відповідача (2) до суду також надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначається, що позивачами не доведено фактів наявності у Дітей психічних, чи інших важких невиліковних хвороб, а також не надано доказів того, що батьками вживалися заходи по усуненню наслідків, що були пов`язані із неможливістю їхнього спільного проживання.

Представник позивачів, прийнявши участь у судовому розгляді справи, уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначивши, що на момент усиновлення позивачі не були обізнані із реальним станом здоров`я усиновлених ними Дітей, а наявні у Дітей вади фізичного та психологічного розвитку, зокрема фетальний алкогольний синдром, мали місце з їх народження.

Представник відповідача (1) в судове засідання, призначене на 24.03.2020 не з`явилася, натомість подала заяву розгляд справи без її участі, не заперечивши можливість задоволення позовних вимог, з огляду на те, що між Дітьми та усиновлювачами склалися стосунки, які роблять неможливим їх подальше проживання.

Від начальника служби у справах дітей Іршавчької РДА надійшла заява щодо проведення судового засідання 24.03.2020 без участі уповноваженого представника.

Представник третьої особи надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

На стадії судового розгляду справи по суті, судом було допитано свідка ОСОБА_7 , яка пояснила, що проводила обстеження дітей, поведінка яких не відповідала унормованим медичним показникам.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в загальному, надали схожі за своїм змістом покази відносно того, що Діти з їх народження хворіють на фетальний алкогольний синдром, поводять себе агресивно, поїдають неїстівні предмети, що унеможливлює їх подальше нормальне спільне проживання разом ї їх донькою.

Заслухавши доводи та заперечення учасників судового розгляду, дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

1. Судовим розглядом справи встановлено, що предметом спору, тобто правовим об`єктом з привиду якого виникла конфліктна ситуація між сторонами справи є сімейні правовідносини, пов`язані з усиновленням позивачами малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В контексті хронології існуванням спірних правовідносин суд наводить наступні обставини справи.

На підставі рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 04.01.2019 (а.с. 6-8) Дітей було усиновлено позивачами, з одночасним внесенням відповідних змін до актових записів про народження дітей.

Згідно з даними консультативного висновку спеціаліста від 10.09.2019 лікаря-психіатра ТОВ Нейромед ОСОБА_3 встановлений діагноз: опозиційно-визиваючий розлад (F91/3).

У Висновку спеціаліста від 22.08.2019, складеного психологом ОСОБА_8 зазначено, що психічний розвиток ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не відповідає його віку, що призведе до ситуації постійної боротьби та агресивної поведінки за ресурси уваги з боку батьків.

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебувають на обліку в психіатричному кабінеті КЗ Іршавська РЛ (довідки від 27.12.2019 №530, 531).

З даних виписки №2909 із медичної карти стаціонарного хворого від 29.01.2020 вбачається, що ОСОБА_5 встановлено діагноз: розлад поведінки та емоцій дитячого віку (F92). Правобічний паховий крипторхізм. Алкогольний синдром плода (Q86.0) Субнанізм; виписки №82 із медичної карти стаціонарного хворого від 12.02.2020 вбачається, що ОСОБА_3 встановлено діагноз: змішаний розлад поведінки та емоцій дитячого віку (F92). ЗНМ ІІІ ст. Фонетико-фонематична дислалія ІІІ ст.

На підставі консультаційних висновків спеціаліста від 20.01.2020, наданих лікарем-генетиком КНП МДЛ ОСОБА_9 . Дітям встановлено діагноз: фетальний алкогольний синдром, Q86.0.

2. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами та запереченнями учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування У ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права .

Виходячи з міжнародно-правових зобов`язань держави, положень ст. 8 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Статтею 8 Конвенції передбачено, що: Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Як наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, стосунки між усиновлювачем і усиновленою дитиною, як правило, мають такий самий характер, як і стосунки в сім`ї, охоронювані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і такі стосунки, що виникають із законного і щирого усиновлення, можна вважати достатньою умовою для застосування до них таких самих гарантій захисту, які стаття 8 Конвенції передбачає стосовно сімейного життя (рішення у справі Піні та інші проти Румунії (Pini and Others v. Romania), заяви №78028/01 і № 78030/01, пункти 140 і 148, ECHR 2004-V(витяги).

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб .

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 7 грудня 2006 року за результатами розгляду справи Хант проти України (Заява N 31111/04) (п.п. 54-55) зазначив, що: між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини , які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків .

В іншому своєму рішенні від 18 грудня 2008 року (справа Савіни проти України , Заява №39948/06, п.п. 47, 48) Європейський суд з прав людини вказав на те, що: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B).

Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно

здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям,

переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у

демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі

МакМайкла, п. 87).

Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у

демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини" (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини" (Sommerfeld v. Germany), [GC], N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).

Також, при вирішенні переданого на розгляд суду позову, слід врахувати те, що в Декларації прав дитини, яка проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, одним з принципових положень визначено те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.91 №789-XII в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини .

Крім того, в ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини .

Стаття 21 Конвенції про права дитини визначає, що держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України Про охорону дитинства ).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно статтею 207 Сімейного кодексу України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків (стаття 232 Сімейного колдексу України).

Виключні підстави для скасування усиновлення встановленні статтею 238 Сімейного кодексу України.

Так, усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:

1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;

2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав №3 від 30 березня 2007 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років. Усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута) від 27 листопада 2008 року, ратифікованої Верховною Радою України 15 лютого 2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на предмет їх відповідності зазначеним судом нормам права, суд виходить з того, що фактичними даними по справі належним чином підтверджено обставини щодо наявності між усиновлювачами та усиновленими стосунків, які роблять неможливим їхнє подальше спільне проживання та виконання усиновлювачами своїх батьківських обов`язків, що має місце незалежно від волі усиновлювачів, тому спірне усиновлення слід скасувати, оскільки примусове по суті збереження сім`ї може суттєво зашкодити не тільки інтересам усиновлювачів, але й іншої дитини, яка проживає в сім`ї позивачів, а також самим Дітям. Натомість скасування усиновлення за обставин, що склалися по справі, відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.

З огляду на зазначені перед цим дані відносно особливостей фізіологічного та психологічного стану здоров`я Дітей, а також те, що між позивачами та усиновленими не відбулося формування стабільних, гармонійних, незмінних відносин, що необхідні для нормального спілкування батьків та дітей, позов слід задоволити.

Суд також наголошує на тому, що стосунки, які склалися між батьками та Дітьми роблять неможливим виконання усиновлювачами своїх батьківських обов`язків та використання ними батьківських прав щодо усиновлених.

Доказів, які б спростовували зазначений висновок суду, матеріали справи не містять.

При ухваленні рішення в даній справі суд враховує положення частини першої ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 21 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Також по відношенню до фактичних обставин справи слід зазначити те, що у разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, - на опікування органові опіки та піклування (частина третя статті 239 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 241 Сімейного кодексу України орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, оскільки матеріали справи містять належні та достатні доказові матеріали, які достовірно та безпосередньо підтверджують вказані в позові обставини щодо доцільності скасування усиновлення.

Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 124, 129, 129 1 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1 . Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволити повністю.

2. Скасувати усиновлення ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянами України: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

2.1. Скасувати усиновлення ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянами України: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

3. Внести відповідні зміни в актовий запис №4 від 03 березня 2014 року про народження ОСОБА_3 , змінивши на попередні його прізвище, ім`я по-батькові ( ОСОБА_4 ), місце народження та дані про батьків.

3.1. Внести відповідні зміни в актовий запис №3 від 17 лютого 2016 року про народження ОСОБА_5 , змінивши на попередні його прізвище, ім`я по-батькові ( ОСОБА_6 ), місце народження та дані про батьків.

4. Передати дітей Службі у справах дітей Іршавської районної державної адміністрації.

5. Судові витрати по справі покласти на позивачів

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

8. Позивачі: ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ).

Представник позивачів : ОСОБА_11 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідачі: (1) Чинадіївський дошкільний навчальний заклад (дитячий будинок) інтернатного типу (89640 смт Чинадійово Мукачівського району, вул. Санаторна, 75А, код ЄДРПОУ 22114939);

(2) Служба у справах дітей Іршавської районної державної адміністрації (90100, Закарпатська обл., Іршавський район, місто Іршава, площа Народна, будинок 3 код ЄДРПОУ 35443616).

Третя особа: Орган опіки та піклування Іршавської районної державної адміністрації Служба у справах дітей (90100, м. Іршава, вул.Народна, 3)

Суддя В.В. Кость