Рішення

від 26.03.2020 по справі 303/311/20

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м. Мукачево Справа №303/311/20

2/303/599/20

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш Вікторія Ласлівна

про тлумачення заповіту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш Вікторія Ласлівна про тлумачення заповіту ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного ним 23 січня 2019 року, встановивши, що останній заповів йому ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 по Ѕ частки домоволодіння АДРЕСА_1 (надалі - Домоволодіння) та по Ѕ частки земельної ділянки за №79, площею 0,2000 га, кадастровий номер 2110400000:01:002:0049 на АДРЕСА_1 (надалі - Земельна ділянка), а йому ОСОБА_3 також басейн, сауну та гараж, які відносяться до даного ОСОБА_5 .

Позовні вимоги обґрунтовуються обставинами щодо наявності між ним та відповідачем спору щодо змісту складеного його батьком - ОСОБА_3 заповіту, у зв`язку з чим нотаріусом винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Спір між сторонами стосується того, кому із спадкоємців померлий заповів басейн, сауну, гараж. При цьому, вказує на те, що у спірному заповіті перелік майна чітко розділений спадкодавцем на дві частини з чітким описом складових спадщини, належної кожному із спадкоємців.

В судове засідання позивач не з`явився, натомість подав заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує, просить задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про неможливість відвідування судових засідань, а своє бачення та трактування змісту заповіту, виклав у зустрічній позовній заяві.

23 січня 2020 року винесено ухвалу про забезпечення позову.

На підставі ухвали суду від 6 березня 2020 року в прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на вступ у право власності, поділ майна в натурі та визнання технічного паспорту недійсним до спільного розгляду з первісним позовом відмовлено.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Не оспорюється учасниками справи той факт, що матеріально-правовим об`єктом, з привиду якого виникло конфліктне правовідношення між сторонами справи є склад спадкового майна, охоплений спірним заповітом .

В контексті хронології існуванням спірних правовідносин пов`язаних із Будинком суд наводить наступні обставини справи.

На підставі складеного 23 січня 2019 року заповіту (далі - ОСОБА_6 ОСОБА_4 , на випадок своєї смерті, призначив спадкоємцем: належної йому на праві приватної власності Ѕ (одної другої) частки Домоволодіння з належними до нього басейном, сауною та гаражем на АДРЕСА_1 та Ѕ (одну другу) частки Земельної ділянки сину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а належну йому на праві приватної власності Ѕ (одну другу) частки Домоволодіння та Ѕ (одну другу) частку Земельної ділянки внуку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, про що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

На підставі постанови приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш Вікторії Ласлівни від 28.11.2019 №504/02-31 сторонам по справі відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за Заповітом, оскільки із тексту заповіту неможливо визначити та забезпечити повне здійснення волі заповідача.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами та запереченнями учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Зі змісту статті 1236 Цивільного кодексу України випливає, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

В свою чергу, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України (стаття 1256 Цивільного кодексу України).

Проте тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті.

Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті.

Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

Згідно зі статтею 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України , тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

У складеному заповіті ОСОБА_4 зазначено, що він заповідає належну йому на праві приватної власності Ѕ (одну другу) частку Домоволодіння з належними до нього басейном, сауною та гаражем та Ѕ (одну другу) частку Земельної ділянки сину - ОСОБА_3 , а належну йому на праві приватної власності Ѕ (одну другу) частку Домоволодіння та Ѕ (одну другу) частку Земельної ділянки внуку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки є очевидним, що ОСОБА_4 , заповідаючи своє майно спадкоємцям, мав на увазі саме включення до частки мана позивача басейну, сауни та гаражу, не зазначивши вказане спірне майно в частині заповіту, яка стосується відповідача.

Отже, відповідно до першого рівня тлумачення, можна дійти висновку, що спадкодавець в однозначній мірі розпорядився своїм майном на випадок своєї смерті, визначивши чітко частку кожному із спадкоємців та склад майна, охопленого цією часткою.

Такого ж висновку можна дійти, порівнюючи різні частини правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами спадкодавця, який він виразив при вчиненні правочину.

Зі змісту заповіту вбачається, що спадкодавець чітко розділив спадкову масу та осіб, які спадкують її за заповітом, що унеможливлює різне тлумачення.

Так, заповідач визначив окремо, що Ѕ (одна друга) частки Домоволодіння з належними до нього басейном, саунею, гаражем на АДРЕСА_1 переходять спідкоємцю - ОСОБА_3 , без включення вказаних спірних складових елементів спадкової маси до частки, яка стосується ОСОБА_2 .

Отже, шляхом складення заповіту спадкодавець ОСОБА_4 реалізував свій намір заповісти басейн, сауну, гараж саме позивачу ОСОБА_3 .

При цьому, правова конструкція частини другої статті 213 Цивільного кодексу України не допускає щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, яка не знайшла свого відображення у тексті самого правочину. Також при тлумаченні заповіту не допускається і внесення змін у його зміст, оскільки заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

У зв`язку з вищенаведеним та враховуючи наявність спору між сторонами, а також неможливість успадкування сторонами спадщини після смерті ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне позов задовольнити та розтлумачити зміст заповіту.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 19, 41, 124, 129, 129 1 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області,

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зміст заповіту ОСОБА_4 , який складений 23 січня 2019 року та посвідчений державним нотаріусом Мукачівської державної нотаріальної контори Плешею А.М. і зареєстрований в реєстрі за №1-20 необхідно розуміти так, що спадкодавець ( ОСОБА_4 ) заповів:

2.1 . ОСОБА_3 :

- Ѕ (одну другу) частки домоволодіння АДРЕСА_1 ;

- Ѕ (одну другу) частки земельної ділянку, площею 0,2000 га, кадастровий номер 2110400000:01:002:0049 на АДРЕСА_1 ;

- басейн, сауну та гараж, які відносяться до домоволодіння АДРЕСА_1 .

2.2. ОСОБА_2 :

- Ѕ (одну другу) частки домоволодіння АДРЕСА_1 ;

- Ѕ (одну другу) частку земельної ділянку, площею 0,2000 га, кадастровий номер 2110400000:01:002:0049 на АДРЕСА_1 .

3 . Заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 січня 2020 року продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набранням рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

4 . Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5 . Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

6 . Позивач : ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш Вікторія Ласлівна (89600 м.Мукачево, вул. Возз`єднання, 10/5)

Суддя В.В. Кость