Рішення

від 04.02.2020 по справі 640/2984/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/2984/19

н/п 2/953/319/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Сенаторова В.М.,

при секретарі - Явнюк К.Р.,

за участі представників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2019 ОСОБА_3 звернулася до Київського райнного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_4 , у якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 2500 грн. щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до його повноліття, а також додаткові витрати у сумі 3295 грн. разово.

В обгрунтування позовних вимог, ОСОБА_3 вказала, що позивач перебувала у шлюбі з відповідачем з 06.09.2003 по 05.09.2016. За час шлюбу у подружжя народився син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05.09.2016 за рішенням Київського районного суду м. Харкова шлюб між сторонами було розірвано. Наразі дитина проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває повністю на її утриманні. Матеріальна допомога від відповідача не надходить. ОСОБА_4 проживає в іншому місці, до дитини не навідується, участі у його вихованні не приймає, добровільно надавати грошові кошти (аліменти) на дитину відмовляється. Щомісячно позивач витрачає на такі базові потреби дитини, як їжа та одяг, засоби гігієни, ліки, проїзд у міському транспорті, фізичний та духовний розвиток тощо близько 5000 грн. Позивачу відомо, що відповідач має основний та додатковий заробіток, що дає йому змогу забезпечувати дитину в рівній з матір`ю мірі - в сумі 2500 грн. Окрім того, на додаткове навчання (розвиток) сина витратила в період з 05.09.2016 по 11.09.2018 - 6590,00 грн., на підтвердження чого надала товарний чек від 04.12.2018, тому позивач вважає, що має право просити суд стягнути з відповідача в якості додаткових витрат, понесених нею на розвиток сина, - 3295 грн., тобто половину сплаченої нею суми.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19.03.2019 провадження по справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження.

17.04.2019 на адресу Київського районного суду м. Харкова надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Коссе Є.К.., у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити та стягнути з неї на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. (на момент подання відзиву), які в майбутньому орієнтовно будуть складати 9000 грн.

В обгрунтування своїх заперечень представник заначив, що позивач жодного разу не зверталась до відповідача з вимогами чи проханнями щодо надання коштів на утримання дитини (тому й відсутні докази таких тверджень), однак відповідач навпаки щомісячно (з 2016 року) перераховує грошові кошти позивачу на утримання дитини (на її власну картку AT КБ ПриватБанк № НОМЕР_1 ), так и безпосередньо своєму сину на його власний картковий рахунок (який особисто відповідач відкрив у AT КБ ПриватБанк для свого сина, т.з. картка Юніора № НОМЕР_2 ), на підтвердження чого надав копії квитанцій. Крім того, відповідачем здійснюється придбання потрібних дитині речей, зокрема: спортивний інвентар для заняття баскетболом сина (квитанція про перерахунок коштів на ім`я тренера ОСОБА_6 ), відповідачем було придбано фітнес-браслет Xiaomi Miband, гарнітуру Xiaomi Fresh Bio. Даний перелік не вичерпний, однак збереглися тільки дані квитанції.

Представник позивача зазначає, що твердження про те, що ОСОБА_4 не приймає участі у вихованні свого сина також не відповідають дійсності та можуть бути спростовані показаннями свідка.

Щодо посилання позивача на той факт, що нею було сплачено кошти за товарним чеком від 04.12.2018 на сумму 6590 грн., не підтверджується сам факт оплати коштів за будь-які послуги та викликає об`єктивні сумніви у представника позивача в його достовірності, оскільки послуги були оплачені через 2 роки та 3 місяці з моменту початку занять, та сума явно не відповідає ринковим цінам на такі послуги.

В судовому засіданні представник позивача, викладене у позовній заяві підтримала та просила задовольнити, у задоволенні клопотання відповідача про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання сина у розмірі 2500 грн. щомісячно визнав, у задоволенні іншої частини вимог заперечував. Крім того, просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн., які включають в себе: 1) первинну усну консультацію - 500 гривень (година); 2) підготовку відзиву на позов 500 грн/стор. - 1500 гривень; 3) ведення справи у суді 1 інстанції - 6000 грн.; 4) 1 судове засідання 1000 грн/судове засідання (починаючи з другого). На підтвердження судових витрат надано договір про надання професійної правничої допомоги №17/19 та акт виконаних робіт №1 (на час подання відзиву на позов).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.09.2003, який було розірвано згідно рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.09.2016 ( справа №640/10217/16-ц).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню диниту - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Позивач разом з сином проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, про реєстрацію місця проживання від 16.11.2018 та Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харковавід 20.02.2019.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України , батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому за змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.

Положеннями ст. 1 Закону України Про прожитковий мінімум поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Оскільки позивач просить суд стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 2500 гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а відповідач не заперечував щодо задоволення позовних вимог в цій частині,а також враховуючи принцип співмірності, необхідності та достатності аліментів для забезпечення гармонійного розвитку дитини, дійсної участі батьків у її утриманні, суд вважає доцільним стягнути з відповідача аліменти на утримання сина саме в такому розмірі.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину одноразово у розмірі 3295 грн., суд вважає за необхідне в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

Виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналіз положень ст.185 СК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні вимог про участь одного з батьків у додаткових витратах на дитину, суд має встановити реальне існування особливих обставин, які викликають необхідність таких витрат. Лише при наявності цих умов і їх встановленні можливе ухвалення рішення про стягнення таких витрат в конкретній сумі.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, які свідчать про необхідність додаткових витрат.

Позивач вказує, що на додаткове навчання (розвиток) сина витратила в період з 05.09.2016 по 11.09.2018 - 6590 грн., на підтвердження чого надає товарний чек від 04.12.2018 про перерахування коштів ФОП ОСОБА_7 , що на думку суду не може вважатися належним доказом, оскільки не містить відомостей щодо отриманих послуг.

Будь-яких інших доказів як на підтвердження понесених додаткових витрат на розвиток здібностей дитини, так і особливих обставин, що спричинили їх виникнення, позивачем не надано, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з останнього аліментів на утримання сина в розмірі 2500 грн. щомісячно.

Стосовно вимог відповідача про стягнення з позивача на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн., вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача було подано Договір про надання правової допомоги №17/19 від 16.04.2019, Акт приймання фактично наданих послуг №1 від 16.04.2019 на загальну вартість робіт по Договору - 2000,00 грн., та попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 16.04.2019 на суму 9000,00 грн. Акту прийому-передачі фактично наданих послуг відповідачем та його представником на суму 9000 грн. до суду надано не було.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, враховуючи вищевикладене та положення ст. 137 ЦПК України, розподіляючи витрати, вважає, що надані стороною відповідача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а тому приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до розміру 1000 грн., при цьому судом враховано, що вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі East/West Alliance Limited проти України , зазначив, що оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Згідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 577,86 грн. згідно розрахунку 15000*704,80/18295 = 577,86 грн., де 18295 грн. = 15000 (2500*6) + 3295.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 141, 150, 157, 159, 160, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст. 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , на утримання сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 2500,00 (дві тисячі п`ятсот) грн. щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.02.2019 до повноліття дитини.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір в сумі 577 грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя -