Рішення

від 26.03.2020 по справі 491/346/19

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/346/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2020 року Ананьївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, треті особи: Відділ надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області та Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, треті особи: Відділ надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області та Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області.

Згідно позовної заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_3 , яка була зареєстрована та фактично проживала по день своєї смерті в с.Гандрабури, Ананьївського району, Одеської області.

Як зазначає позивачка, згідно листа нотаріуса Ананьївської районної нотаріальної контори Одеської області №20/01-16 від 9 січня 2019 року її мати - ОСОБА_3 була спадкоємцем свої матері (баби позивачки) - ОСОБА_4 , а саме права на земельну частку (пай), згідно до сертифіката серії НОМЕР_2, виданого Ананьївською районною державною адміністрацією 2 квітня 2001 року. Дану спадщину мати позивачки фактично прийняла, але не оформила своїх спадкових прав, тобто, на думку позивачки, до складу спадщини її матері - ОСОБА_3 ввійшло і право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка зазначає, що її мати заповіту не залишила, та вона, як рідна донька померлої є спадкоємцем першої черги споріднення за законом, єдина претендує на визнання за нею права на вищезазначене спадкове майно. Згідно витягів зі Спадкового реєстру, виданих 09 січня 2019 року Ананьївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області, заведені спадкові справи та, відповідно, заповіти від імені ОСОБА_3 відсутні. Через нотаріальні органи неможливо переоформити вищезазначену спадщину ОСОБА_3 , так як правовстановлюючий документ на право на землю, а саме спадковий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 від 2 квітня 2001 року, виданий Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області після смерті ОСОБА_4 .

Як зазначено в позовній заяві, за життя остання працювала в колективному сільськогосподарському підприємстві Гандрабури , Ананьївського району, тому була включена до списку членів КСП Гандрабури на право розпаювання землі згідно Указу Президента України Про прядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року №720/95. Державний акт на право колективної власності на землю видано КСП Гандрабури 09.02.1996 року, ОСОБА_4 значиться у списку на право розпаювання землі-як додатку до вказаного державного акта, була включена до списку членів КСП Гандрабури за № 1580, на підставі рішення сесії 22-го скликання Гандрабурівської сільської ради народних депутатів № 5 від 21 червня 1995 року. Видача сертифікатів на право на земельну частку членам КСП Гандрабури розпочалась 22 квітня 1997 року, безпосередньо ОСОБА_4 був виписаний сертифікат на право на землю 2 квітня 2001 року, але остання на той час вже померла, особисто не встигнувши отримати правовстановлюючий документ на те право, яке набула за життя (згідно вищевказаного Указу Президента України).

Тож, як зазначає позивачка, після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на право на земельну частку (пай) розміром 2,50 в умовних кадастрових гектарах, котра знаходиться в колективній власності КСП Гандрабури та розташована на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області (право на саме такий розмір земельної частки (паю) отримали члени КСП Гандрабури в результаті розпаювання). Як зазначає позивачка, її мати - ОСОБА_3 , як зазначалось вище, фактично дану спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.

Позивачка вказує, що вона як спадкоємець за законом звернулась до Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріус відмовила мені у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ на право на земельну частку(пай) ОСОБА_4 , яке фактично мати позивачки - ОСОБА_3 прийняла у спадок, виданий бабі позивачки після її смерті, тобто 2 квітня 2001 року , та своїм листом №20/01-16 від 9.01.2019 року рекомендувала позивачці звернутися до судових органів. Як зазначає позивачка, у даному листі також зазначено, що серед спадкоємців, які прийняли спадщину ОСОБА_3 є ще син спадкодавця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто рідний брат позивачки, але останній на дану спадщину не претендує, не має бажання займатися належним оформленням своїх спадкових прав, не заперечує проти того, що б позивачка в цілому переоформила спадок на своє ім`я, про що подав відповідну заяву, долучену до справи.

Як зазначено в позовній заяві, вартість земельної частки (паю) розміром 2,50 в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області на час звернення з відповідним запитом становить 31017.00 грн., за одиницю площі ріллі по Одеській області, відповідно, вартість земельної частки (паю) спадкодавця складає 77542.5 грн.

Враховуючи викладене, позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою та просить суд винести рішення, котрим визнати за нею - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , право на земельну частку (пай), розміром 2.50 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області в землі котра перебувала в колективній власності КСП Гандрабури , посвідчену сертифікатом серії НОМЕР_2, виданим Ананьївською районною держадміністрацією Одеської області 02.04.2001 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №1918 на ім`я баби позивачки - ОСОБА_4 , котре фактично прийняла у спадок мати позивачки - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до протоколу автоматизового розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2019 року вказана справа передана судді Дорош В.В.

У зв`язку з тим, що у головуючого по справі судді Дорош В.В. закінчились повноваження для здійснення правосуддя, вказану заяву було передано до канцелярії суду для повторного авторозподілу.

З протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вбачається, що 08 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, треті особи: Відділ надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області та Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області, передано судді Желяскову О.О. для розгляду.

Відповідно до ухвали від 25 червня 2019 року справу головуючим суддею Ананьївського районного суду Одеської області Желясковим О.О. було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24 липня 2019 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи Ананьївську районну державну адміністрацію Одеської області.

17 жовтня 2019 року було закрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті, про що постановлено відповідну ухвалу.

26 березня 2020 року позивач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце проведення якого була повідомлена належним чином (а.с.117). При цьому, в матеріалах справи міститься заява позивача від 15 квітня 2019 року про розгляд справи у її відсутність, на позовних вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує (а.с.41).

Представник позивача Дорош Т.А. повноваження якої підтвердженні ордером серії ОД 3101935 від 15 квітня 2019 року у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення якого була повідомлена належним чином (а.с.120). При цьому, 25 березня 2020 року до суду надійшла заява від представника позивача Дорош Т.А. про розгляд справи у її відсутність по причині того, що вона не в змозі з`явитися в судове засідання в зв`язку за надзвичайними та карантинними умовами, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити (а.с.124).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання призначене на 26 березня 2020 року не з`явився, про дату, час та місце проведення якого був повідомлений належним чином (а.с.121). Однак, в матеріалах справи міститься заява відповідача про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позовних вимог позивача не заперечує, на дану спадщину не претендує (а.с.29).

Представник третьої особи - відділу надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Проте, в матеріалах справи містяться заява представника третьої особи (а.с.111), в яких представник третьої особи зазначає, що проти задоволення позовних вимог позивача не заперечує, просить справу розглядати за його відсутності.

Представник третьої особи - Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області у судове засідання з розгляду справи не з`явився, про дату, час та місце проведення якого був сповіщений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив (а.с.118).

В матеріалах справи містяться пояснення на позовну заяву представника третьої особи - Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області (а.с.102-103), в яких представник третьої особи зазначає, що Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача та наводить обґрунтування заперечень.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 2 статті 223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

При цьому, враховуючи наявність відомостей про належне сповіщення сторін про дату, час та місце розгляду справи, наявність заяв, в яких вони висловлюють свою позицію щодо позовних вимог, відсутність, передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України, підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників судового процесу.

При цьому, враховуючи неявку у судове засідання усіх учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, з урахуванням пояснень учасників справи, наданих ними письмово, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 слід відмовити з наступних підстав.

Так, при розгляді справи встановлено:

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 23 жовтня 2013 року Ананьївським РС ГУ ДМС України в Одеській області (а.с.8).

Відповідачем у справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 23 жовтня 2015 року Ананьївським РС ГУДМС України в Одеській області (а.с.27).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Відповідно до довідок виданих 26 грудня 2018 року Гандрабурівською сільською радою Ананьївського району Одеської області, ОСОБА_3 , 1978 року народження проживала спільно зі своєю донькою ОСОБА_1 та була зареєстрована до дня своєї смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: Одеська область , Ананьївський район , с.Гандрабури (а.с.23).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 виданого 04 лютого 1997 року Гандрабурівською сільською радою Ананьївського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Як вбачається з довідки №2250 виданої 12 грудня 2018 року Гандрабурівською сільською радою Ананьївського району Одеської області ОСОБА_4 , 1942 року народження, постійно проживала та була зареєстрована до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: Одеська область , Ананьївський район, с.Гандрабури (а.с.25).

Відповідно до наданого листа відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 18 лютого 2019 року №95/101-19 (а.с.18) вбачається, що згідно Книг реєстрації сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_4 (мовою оригіналу), 02 квітня 2001 року за №1918 Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 площею 2,50 в умовних кадастрових гектарах на підставі рішення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області №245 від 6 серпня 1996 року, який перебував у колективній власності КСП Гандрабури та розташований на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області.

Крім того, позивачем до позовної заяви додано копію Розпорядження голови Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області від 6 серпня 1996 року №245 (а.с.26), на підставі якого, було видано сертифікат про право власності на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 а також копію додатку до зазначеного розпорядження (а.с.26 зворотній бік).

Також в матеріалах справи міститься копія сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 виданого ОСОБА_4 (а.с.22).

З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що спадкове майно на яке просить визнати за нею право позивачка складається з права на земельну частку (пай), розміром 2.50 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області в землі котра перебувала в колективній власності КСП Гандрабури , посвідчену сертифікатом серії НОМЕР_2, виданим Ананьївською районною держадміністрацією Одеської області 02.04.2001 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №1918 на ім`я баби позивачки - ОСОБА_4 , та яке фактично прийняла у спадщину мати позивачки.

Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1219 ЦК України визначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

З наведеного вбачається, що до складу спадщини може входити право на земельну частку (пай), у разі його наявності у спадкодавця.

Позивачка у позовній заяві зазначає, що її матері належало право власності на земельну частку (пай), розміром 2.50 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області в землі котра перебувала в колективній власності КСП Гандрабури , посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_2, виданим Ананьївською районною держадміністрацією Одеської області 02.04.2001 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №1918, яке в свою чергу належало бабі позивачки - ОСОБА_4 , яка померла .

В якості обґрунтування наявності в ОСОБА_3 , позивачка з посиланням на лист державного нотаріуса №20/01-16 від 9 січня 2019 року, зазначає, що ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Проте, з такою думкою не можливо погодитись виходячи з наступного.

Так, як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 виданого 04 лютого 1997 року Гандрабурівською сільською радою Ананьївського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

При цьому, пунктом 4 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Абзацом 2 зазначеного пункту визначено, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Цивільний кодекс України набрав чинності 1 січня 2004 року.

Спадщина ОСОБА_4 , відповідно до положень ст.525 ЦК Української РСР та ч.2 ст.1220 ЦК України, відкрилася в день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України.

З наведеного вбачається, що на момент відкриття спадщини та закінчення строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , Цивільний кодекс України ще не набрав чинності, у зв`язку з чим в даному випадку слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР.

Аналогічну позицію висловлено в абзацах 2-3 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , в яких зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Також, висновок щодо застосування в даному випадку норм ЦК УРСР узгоджується з правовою позицією, яку висловив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування .

Відповідно до частини 1 статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Частиною 2 статті 524 ЦК УРСР визначено, що спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відомостей про те, що померла ОСОБА_4 склала за життя заповіт позовна заява та додані до неї матеріали не містять, з чого можливо зробити висновок, що спадкування після її смерті здійснювалось за законом.

Відповідно до частини 1 статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Мати позиваки - ОСОБА_3 , є донькою померлої ОСОБА_4 , що в матеріалах справи підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 (а.с.15), виданого 7 червня 1978 року Гандрабурівською сільською радою Ананьївського району Одеської області, а також копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_9 (а.с.14) виданого 7 червня 1997 року Гандрабурівською сільською радою Ананьївського району Одеської області.

З наведеного вбачається, що мати позивачки - ОСОБА_3 була спадкоємицею першої черги померлої ОСОБА_4 , відповідно до частини 1 статті 529 ЦК УРСР.

При цьому, відповідно до статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Частиною 1 статті 549 ЦК УРСР визначено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Частиною 2 статті 549 ЦК УРСР визначено, що зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Проте, позовна заява та додані до неї матеріали не містять будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_3 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 подала державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Також, позовна заява та додані до неї матеріали не містять відомостей та доказів того, що ОСОБА_3 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 фактично вступила в управління або володіння спадковим майном.

При цьому, слід зауважити, що відповідно до положень ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 сам лише факт спільного проживання з спадкодавцем не давав підстав вважати спадкоємця таким, що прийняв спадщину.

На вказану правову позицію звернуто увагу судів в пункті 9 листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , в якому зазначено, що щодо встановлення факту прийняття спадщини, то, враховуючи положення статей 1268, 1269 ЦК, мова може йти лише про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо спадкові правовідносин виникли після набрання чинності ЦК (після 1 січня 2004 року). Якщо спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК, судам слід враховувати, що ст.549 ЦК УРСР було визначено перелік дій, які свідчать про прийняття спадщини - фактичний вступ у володіння та управління спадковим майном.

З наведеного вбачається, що твердження позивачки, про те, що ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , до якої входило право на земельну частку (пай), розміром 2.50 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області в землі котра перебувала в колективній власності КСП Гандрабури , посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_2, виданим Ананьївською районною держадміністрацією Одеської області 02.04.2001 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №1918, жодним чином не підтверджене.

Крім того, відповідно до Витягу зі Спадкового реєстру №54686183 від 9 січня 2019 року вбачається, що в Спадковому реєстрі відсутня інформація щодо заведеної спадкової справи та виданої на її підставі свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.32), що також підтверджує відсутність ОСОБА_3 права на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_4 .

З наведеного вбачається, що позивачкою жодним чином не доведено той факт, що право на земельну частку (пай), розміром 2.50 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться на території Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області в землі котра перебувала в колективній власності КСП Гандрабури , посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_2, виданим Ананьївською районною держадміністрацією Одеської області 02.04.2001 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №1918, яке належало ОСОБА_4 було успадковано ОСОБА_3 , та, відповідно, входить до складу її спадщини, на момент її смерті.

При цьому, як зазначалося вище, відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З наведеної норми, можливо зробити висновок, що не входять до складу спадщини та не можуть бути успадковані права спадкодавця, яких він не набув за життя.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, треті особи: Відділ надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області та Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області, є необґрунтованими, недоведеними належними доказами, у зв`язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, треті особи: Відділ надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області та Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін у справі на виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач:ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ; Відповідач:ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_10 ; Треті особи: - Відділ надання адміністративних послуг Ананьївської районної адміністрації Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 39043460, розташований за адресою:66401, Одеська обл., м.Ананьїв, вул.Незалежності, 51; - Ананьївська районна державна адміністрація Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04057058, яка знаходиться за адресою: 66401, Одеська область, м.Ананьїв, вул.Незалежності, 51.

Суддя: О.О.Желясков

Рішення суду набуло законної сили „___"