Рішення

від 19.03.2020 по справі 902/1019/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2020 р. Cправа № 902/1019/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "К.О.Л. КАТТІНГ", вул. Хмельницьке шосе, буд. 145, м. Вінниця, 21029, код - 39410888

до : Фізичної особи-підприємця Фіалковського Андрія Ігоровича, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1

про розірвання договору та стягнення 335 485,57 грн .

В С Т А Н О В И В :

02.12.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "К.О.Л. КАТТІНГ" до Фізичної особи-підприємця Фіалковського Андрія Ігоровича про розірвання Договору №03/18 купівлі - продажу обладнання, укладеного 26.03.2018 року між ТОВ "К.О.Л. КАТТІНГ" та ФОП Фіалковським Андрієм Ігоровичем та про стягнення грошових коштів в розмірі 335 485,57 грн, з яких: 279 465,00 грн. основного боргу, 56 020,57 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року позов залишено без руху відповідно п. 2 ч. 1 ст.164 ГПК України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

20.12.2019 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви (№17/12-19 від 17.12.2019 року).

Ухвалою суду від 26.12.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.01.2020 року.

В судовому засіданні 23.01.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.02.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 27.01.2020 року повідомлено сторін про наступну дату судового засідання.

За результатами проведеного 18.02.2020 року судового засідання, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 19.03.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 20.02.2020 року повідомлено сторін про дату розгляду справи по суті.

У судове засідання 19.03.2020 року представники сторін не з`явилися, хоча про дату судового зсіданні повідомлялися належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією, отримання якої підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень вх. № 2512 та вх. № 2717.

Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

З огляду на вищевказане, враховуючи наявні в справі докази стосовно повідомлення сторін про розгляд справи в суді, а також той факт, що у відповідності до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи за відсутності представників сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви, позивач в якості підстави заявлених вимог посилається на порушення Фізичною особою-підприємцем Фіалковським Андрієм Ігоровичем прав позивача шляхом невиконання зобов`язань за Договором №03/18 купівлі-продажу обладнання від 26.03.2018 року, в частині передання у встановлені строки оплаченого позивачем товару, відповідно до платіжного доручення №766 від 27.03.2018 на суму 77 800,00 грн та платіжного доручення №774 від 02.04.2018 на суму 201 665,00 грн.

Так, посилаючись на положення ч. 2 ст. 651 ЦК України позивач просить розірвати договір, стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 279 465,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 56 020,57 грн. згідно п. 6.2. Договору.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 26.03.2018 року між Фізичною особою-підприємця Фіалковським Андрієм Ігоровичем (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "К.О.Л. КАТТІНГ" (Покупець) укладено договір № 03/18 купівлі-продажу, за умовами якого Продавець продає, а Покупець приймає у власність та оплачує обладнана та супутні матеріали далі - "Обладнання", визначені специфікацією згідно Договору.

Згідно п. 1.2. Договору, найменування, номенклатура, марка, модель, кількість та вартість Обладнання вказується у специфікації, що є невід`ємною частиною Договору (додаток № 1, далі - "Специфікація").

Відповідно до п. 4.1. Договору, Продавець зобов`язується протягом 24-х робочих днів з моменту підписання сторонами даного Договору передати Покупцю Обладнання по кількості, якості та номенклатурі відповідно до Договору.

Факт приймання-передачі Обладнання засвідчується підписаною Сторонами товарною накладною чи/або Актом передачі-приймання обладнання (п. 4.3. Договору).

Вартість Обладнання вказується у Додатку №1, узгодженому Сторонами. Загальна вартість Обладнання становить ціну Договору в розмірі 318 497,00 грн. без ПДВ (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору, 80% від загальної вартості Обладнання, а саме 254 797,06 грн. вказаної в п.5.1. Договору, Покупець сплачує Продавцю авансом на протязі 14 робочих днів, або в строки вказані в рахунку.

Відповідно до п. 5.3. Договору, решту 20% від загальної вартості Обладнання, а саме 63 699, 04 грн. вказаної в п.5.1. Договору Покупець сплачує в момент фактичного приймання-передачі Обладнання та підписання товарної накладної чи/або Акта приймання-передачі обладнання згідно Договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору, в разі прострочки Продавця по передачі Обладнання у власність Покупця, Продавець сплачує на користь Покупця штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Обладнання за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 7.1. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до виконання Сторонами своїх обов`язків по Договору.

Відповідно до п. 7.2. Договору, одностороння зміна умов Договору, відмова від виконання Договору не допускається.

У Специфікації від 26.03.2018 року, яка є додатком № 1 до Договору № 03/18 від 26.03.2018 року, сторони обумовили найменування товару, що поставляється, його кількість ціну та загальну вартість без ПДВ, всього на 318 497,00 грн.

27.03.2018 року та 02.04.2018 року Постачальником було виставлено Покупцю рахунки-фактури: № 27.03.18 на 77 800,00 грн. та № 02.04.18 на 201 665,00 грн.

Позивач (Покупець), в свою чергу, перерахував Відповідачу (Продавцю) 77 800,00 грн. згідно платіжного доручення № 766 від 27.03.2018 року та 201 665,00 грн. згідно платіжного доручення № 774 від 02.04.2018 року, всього на загальну суму 279 465,00 грн.

Відповідач, в порушення умов Договору Позивачу товар не передав, суму попередньої оплати не повернув.

Наведені обставини і стали підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України)

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, оскільки матеріалами справи підтверджено факт сплати позивачем коштів відповідачу та відсутність передачі товару зі сторони останнього.

Доказів в спростування наведених обставин, Відповідачем не надано.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 279 465,00 грн. заборгованості правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Судом також розглянуто позовні вимоги щодо розірвання договору купівлі-продажу № 03/18 від 26.03.2018 року, укладеного між Фізичною особою-підприємця Фіалковським Андрієм Ігоровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "К.О.Л. КАТТІНГ".

Так, частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до правової позиції, що викладена в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13 істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами прийнято до виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу.

Натомість, відповідач свої зобов`язання у встановлений строк не виконав, передачу товару не здійснив.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем у визначений договором строк зобов`язання щодо передачі товару не виконано; факт не здійснення передачі товару відповідачем не спростовано; внаслідок порушення умов договору позивач, фактично позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

Вказані обставини підтверджують істотне порушення відповідачем умов укладеного з позивачем договору купівлі-продажу № 03/18 від 26.03.2018 року, що стало підставою для звернення позивача із вимогою про розірвання вказаного договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору купівлі-продажу № 03/18 від 26.03.2018 року, укладеного між Фізичною особою-підприємця Фіалковським Андрієм Ігоровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "К.О.Л. КАТТІНГ" є обґрунтованими.

Судом також розглянуто позовні вимоги щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Фіалковського Андрія Ігоровича 56 020,57 грн. штрафних санкцій.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. Договору сторони визначили, що в разі прострочки Продавця по передачі Обладнання у власність Покупця, Продавець сплачує на користь Покупця штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Обладнання за кожен день прострочки.

Як зазначено раніше, Позивач на виконання умов договору перерахував Відповідачу попередню оплату за товар на загальну суму 279 465,00 грн.

Відповідач, в порушення умов Договору Позивачу товар у встановлений договором строк не передав, в зв`язку з чим, Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача 56 020,57 грн. штрафних санкцій згідно п. 6.2. Договору.

Виходячи зі змісту п. 6.2. Договору та положень ст. 549 ЦК України, суд приходить до висновку, що вказаним пунктом Договору сторони фактично передбачили стягнення пені за прострочення Продавця по передачі обладнання у власність Покупця.

Як вказано у п. 1.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", яка є чинною на даний час, грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов`язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов`язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов`язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов`язання.

При цьому, за визначенням ч.3 ст. 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Отже, сторонами визначено підстави нарахування штрафу (за кожен день прострочення) всупереч вимогам ст. 549 ЦК України, оскільки за своєю сутністю штраф є одноразової виплатою. яка обчислюється у розмірі фіксованого відсотка від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Зважаючи на наведені вище положення закону та приймаючи до уваги те, що зобов`язання Відповідача щодо здійснення передачі обладнання Позивачу за своєю природою не є грошовим зобов`язанням та невиконання Відповідачем умов договору щодо передачі обладнання не тягне за собою прострочення саме грошового зобов`язання, в розумінні ст. 549 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 56 020,57 грн. штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів на спростовування заявлених позовних вимог.

Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "К.О.Л. КАТТІНГ" підлягає задоволенню частково, з урахуванням наведених вище мотивів щодо відмови у стягненні штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 112,97 грн. (немайнова вимога та 83,30% (відсоток задоволених майнових вимог) від 5 032,28 грн - сплаченого збору за розгляд майнових вимог), судові витрати в сумі 840,31 грн. - слід залишити за позивачем.

Також, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні стягнення з Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, у тексті позовної заяви, Позивачем зазначено про те, що сума судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає 11 032,28 грн., з яких 5 032,28 грн. - сплата судового збору, 6 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу адвоката (орієнтовна сума витрат) - точний розмір даний витрат буде подано в порядку, встановленому п.8. статті 129 Господарського процесуального кодексу України.).

При цьому, у прохальній частині позовної заяви Позивач просить витрати на професійну правничу допомогу віднести на Відповідача, без зазначення відповідної суми.

Поряд з цим, до позовної заяви позивачем додано копію договору № 5/11 від 05.11.2019 року про надання юридичних послуг, укладеного з адвокатом Конашковим О.В. (Виконавець).

За умовами вказаного договору, Виконавець приймає на себе зобов`язання надати юридичні послуги Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані юридичні послуги на умовах та в строки, що передбачені умовами цього Договору.

Здача-приймання наданих юридичних послуг за цим Договором оформлюється Актом прийому-передачі наданих послуг (п. 3.1. Договору).

Вартість послуг за п.1.1. Договору складає за домовленістю сторін, встановленій і погодженій в актах прийому-передачі наданих послуг (п. 4.1. Договору).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази надання професійної правничої допомоги Позивачу та понесення останнім витрат щодо її оплати.

Також, на час розгляду справи, Позивачем не подано до суду доказів на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які Позивач сплатив або мав би сплатити у зв`язку з розглядом справи, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

За наведених вище обставин та положень закону, на даний час, у суду відсутні правові підстави для покладення на Відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір купівлі-продажу № 03/18, укладений між Фізичною особою-підприємця Фіалковським Андрієм Ігоровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "К.О.Л. КАТТІНГ".

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фіалковського Андрія Ігоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ; рах НОМЕР_2 в АТ "Райффазен Банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К.О.Л. КАТТІНГ" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 145, м. Вінниця, 21029, код - НОМЕР_3 ; рах НОМЕР_4 Печерській філії АТ КБ "Приватбанк", МФО 300711) 279 465,00 грн. боргу, 6 112,97 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 56 020,57 грн. штрафних санкцій та 6 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,31 грн. залишити за позивачем.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне рішення складено 27 березня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Хмельницьке шосе, буд. 145, м. Вінниця, 21029)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1