Рішення

від 17.03.2020 по справі 904/5447/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2020м. ДніпроСправа № 904/5447/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за первісним позовом Акціонерного товариства "Укртрнасгаз" (01021, м. Київ, Кловський звіз, буд. 9/1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 98, кв. 195)

про стягнення 68 537,42 грн. пені та 56 224,55 грн. 10% штрафу

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 98, кв. 195)

до Акціонерного товариства "Укртрнасгаз" (01021, м. Київ, Кловський звіз, буд. 9/1)

про стягнення 580 639,20 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 483,84 грн. інфляційних втрат, 18 531,45 грн. 3% річних, 22 563,68 грн. пені

Представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Вагнер Д.В., довіреність, адвокат

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Романенко П.В., довіреність, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Укртрнасгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від б/д про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" заборгованості на загальну суму 124 761,97 грн., з яких:

- 68 537,42 грн. пеня за загальний період з 08.05.2019 по 25.10.2019;

- 56 224,55 грн. 10% штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю товарів №1902000329 від 07.02.2019 в частині своєчасної поставки товару, а саме граничний строку поставки - 08.05.2019, проте частину товару поставлено з пропущенням строку за наступними видатковим накладними:

1) №ТОВ-000746 від 28.05.2019;

2) №ТОВ-000744 від 28.05.2019;

3) №ТОВ-000747 від 28.05.2019;

4) №ТОВ-000745 від 28.05.2019;

5) №ТОВ-000790 від 06.06.2019;

6) №ТОВ-000789 від 06.06.2019;

7) №ТОВ-000792 від 06.06.2019;

8) №ТОВ-0011289 від 26.07.2019;

9) №ТОВ-001124 від 26.07.2019;

10) №ТОВ-001127 від 19.08.2019;

11) №ТОВ-001309 від 27.08.2019;

12) №ТОВ-000743 від 28.05.2019;

13) №ТОВ-001549 від 27.09.2019;

14) №ТОВ-001537 від 27.09.2019;

15) №ТОВ-001548 від 27.09.2019;

16) №ТОВ-001543 від 27.09.2019;

17) №ТОВ-001550 від 27.09.2019;

18) №ТОВ-001580 від 01.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2019 відкрито провадження у справі №904/5447/19 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 17.12.2019 о 11:15 год.

До суду 16.12.2019 надійшов відзив відповідача яким останній просить суд в задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрнасгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" про стягнення 68 537,42 грн. пені та 56 224,55 грн. 10% штрафу відмовити повністю посилаючись на те, що у справі має місце прострочення постачальника внаслідок порушення покупцем зобов`язання по оплаті поставленого товару.

Також відповідач просить суд у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій (штрафу та пені) на 70%.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" 16.12.2019 подало до суду зустрічну позовну заяву про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрнасгаз" заборгованості на загальну суму 625 218,17 грн., з яких:

- 580 639,20 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 3 483,84 грн. інфляційні втрати за період з липня по листопад 2019 року;

- 18 531,45 грн. 3% річних за загальний період з 01.05.2019 по 12.12.2019;

- 22 563,68 грн. пеня за загальний період з 01.05.2019 по 12.12.2019.

Також позивач за зустрічним позовом просить суд судові витрати по справі покласти на відповідача, а саме витрати по сплаті судового збору у сумі 9 378,27 грн. та орієнтовано витрати на професійну правничу допомогу у сумі 18 000,00 грн.

Зустрічний позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом умов договору про закупівлю товарів №1902000329 від 07.02.2019 в частині своєчасної та повної оплати за товар отриманий за наступними видатковим накладними:

1) №ТОВ-000276 від 14.03.2019 на суму 282 664,08 грн.;

2) №ТОВ-000400 від 29.03.2019 на суму 52 479,36 грн.;

3) №ТОВ-000430 від 04.04.2019 на суму 132,96 грн.;

4) №ТОВ-000367 від 22.04.2019 на суму 203 707,20 грн.;

5) №ТОВ-000531 від 22.04.2019 на суму 234 694,92 грн.;

6) №ТОВ-000570 від 25.04.2019 на суму 239 755,16 грн.;

7) №ТОВ-000572 від 26.04.2019 на суму 278 415,00 грн.;

8) №ТОВ-000589 від 03.05.2019 на суму 72 999,00 грн.;

9) №ТОВ-000614 від 07.05.2019 на суму 188 706,36 грн.;

10) №ТОВ-000624 від 07.05.2019 на суму 49 853,52 грн.;

11) №ТОВ-000615 від 07.05.2019 на суму 238 422,12 грн.;

12) №ТОВ-000666 від 08.05.2019 на суму 33 678,24 грн.;

13) №ТОВ-000669 від 08.05.2019 на суму 35 328,84 грн.;

14) №ТОВ-000685 від 08.05.2019 на суму 28 893,60 грн.;

15) №ТОВ-000743 від 28.05.2019 на суму 2 958,12 грн.;

16) №ТОВ-000744 від 28.05.2019 на суму 1 972,08 грн.;

17) №ТОВ-000745 від 28.05.2019 на суму 986,04 грн.;

18) №ТОВ-000746 від 28.05.2019 на суму 1 972,08 грн.;

19) №ТОВ-000747 від 28.05.2019 на суму 3 944,16 грн.;

20) №ТОВ-000789 від 06.06.2019 на суму 31 015,56 грн.;

21) №ТОВ-000790 від 06.06.2019 на суму 1 540,80 грн.;

22) №ТОВ-000792 від 06.06.2019 на суму 1 516,44 грн.;

23) №ТОВ-001124 від 26.07.2019 на суму 7 364,88 грн.;

24) №ТОВ-001126 від 26.07.2019 на суму 58 919,04 грн.;

25) №ТОВ-001128 від 26.07.2019 на суму 19 639,68 грн.;

26) №ТОВ-001127 від 19.08.2019 на суму 58 919,04 грн.;

27) №ТОВ-001309 від 27.08.2019 на суму 156 018,36 грн.;

28) №ТОВ-001548 від 27.09.2019 на суму 37 685,76 грн.;

29) №ТОВ-001549 від 27.09.2019 на суму 10 870,20 грн.;

30) №ТОВ-001543 від 27.09.2019 на суму 139 406,04 грн.;

31) №ТОВ-001550 від 27.09.2019 на суму 49 299,48 грн.;

32) №ТОВ-001537 від 27.09.2019 на суму 2 818,80 грн.;

33) №ТОВ-001580 від 01.10.2019 на суму 3 093,12 грн.;

34) №ТОВ-001697 від 17.10.2019 на суму 779,52 грн.;

35) №ТОВ-001737 від 24.10.2019 на суму 4 495,20 грн.;

36) №ТОВ-001738 від 24.10.2019 на суму 842,40 грн.;

37) №ТОВ-001754 від 25.10.2019 на суму 3 406,08 грн.;

38) №ТОВ-001793 від 30.10.2019 на суму 3 406,08 грн.;

39) №ТОВ-001823 від 04.11.2019 на суму 389,76 грн.;

40) №ТОВ-001824 від 04.11.2019 на суму 779,52 грн.;

41) №В-001917 від 18.11.2019 на суму 1 154,40 грн.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що первісний позов і зустрічний позов взаємопов`язані спільними доказами. Так, предметом позовних вимог за первісним позовом є стягнення 68 537,42 грн. пені та 56 224,55 грн. 10% штраф за неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом умов договору про закупівлю товарів №1902000329 від 07.02.2019 в частині своєчасної поставки товару, предметом позову за зустрічним позовом є стягнення 580 639,20 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 483,84 грн. інфляційних втрат, 18 531,45 грн. 3% річних та 22 563,68 грн. пені за неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом умов договору про закупівлю товарів №1902000329 від 07.02.2019 в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

У судовому засіданні 17.12.2019 оголошено перерву до 23.01.2020 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 17.12.2019 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" до Акціонерного товариства "Укртрнасгаз" про стягнення 580 639,20 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 483,84 грн. інфляційних втрат, 18 531,45 грн. 3% річних, 22 563,68 грн. пені для спільного розгляду з первісним позовом Акціонерного товариства "Укртрнасгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" про стягнення 68 537,42 грн. пені та 56 224,55 грн. 10% штрафу, розгляд справи № 904/5447/19 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи та призначено підготовче засідання на 23 січня 2020 року о 10 год. 00 хв.

У підготовчому засіданні 23.01.2020 оголошувалась перерва до 06.02.2020 о 11:00год.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" до суду 23.01.2020 подана заява про вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу за результатами вирішення справи, загальна вартість наданих послуг правової допомоги складає 9 000,00 грн.

Акціонерним товариством "Укртрнасгаз" до суду 29.01.2020 подані пояснення якими просить суд позовні вимоги за первісним позовом задовольнити у повному обсязі, припинити провадження в частині стягнення основної заборгованості за зустрічними позовними вимогами у розмірі 580 639,20 грн. у повному обсязі, в зв`язку із фактичним виконання даного зобов`язання та зменшити розмір заявленої суми пені до 1 грн. В поясненнях позивач за первісним позовом посилається на те, що договором чітко передбачено, що зобов`язання сторін не обумовлені виконанням другою стороною свого обов`язку, а є самостійними зобов`язаннями, які кожна зі сторін договору має виконати незалежно від дій другої сторони. Щодо зменшення розміру пені та штрафу на 70% позивач за первісним позовом зазначає, що сума основного зобов`язання по договору становить 2 544 923,00 грн., яка на сьогоднішній день повністю сплачена, сума пені та штрафу у загальному розмірі складає 124 761,97 грн., що відповідає лише 4,9 % від суми основного зобов`язання. Викладені обставини свідчать про те, що нарахована сума пені та штрафу не є надмірно великою у зв`язку з цим, позивач за первісним позовом вважає, що підстав для її зменшення, за таких обставин, не має. Крім того, позивач за первісним позовом звертає увагу суду на те, що на даний час АТ "Укртрансгаз" перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки замовники послуг не здійснюють оплату наданих їм послуг у встановлені договорами та чинним законодавством строки. Таким чином, невиконання боржниками товариства, зокрема і відповідачем, умов договорів та чинного законодавства України призводить до великих збитків товариства та провокує суттєві ризики сталої роботи ГТС України та обмеження можливостей інвестування у її розвиток.

Щодо зустрічного позову позивач за первісним позовом зазначає, що 14 та 17 січня 2020 року сума всього зобов`язання відповідача перед позивачем за зустрічним позовом була погашена в повному обсязі на загальну суму 586 369,68 грн. За таких умов зобов`язання позивача перед відповідачем за зустрічним позовом є повністю погашеними та провадження в цій частині має бути припиненим, у зв`язку із фактичним його виконанням. Щодо вимоги за зустрічним позовом про стягнення пені позивач за первісним позовом зазначає, що АТ "Укртрансгаз" знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані, після складного процесу анбандлінгу, з 1 січня 2020 компанія виконує функцію Оператора газових сховищ та налагоджує всю необхідну технічну взаємодію з юридично відокремленим ТОВ "Оператор ГТС України" щодо підтримання надійного та безперебійного транспортування природного газу споживачам. Таким чином, позивач за первісним позовом вважає, що у суду є всі правові підстави щодо зменшення розміру заявленої позивачем за зустрічним позовом пені до 1 грн.

Відповідачем за первісним позовом до суду 06.02.2020 подані пояснення де вказує, що наявність у відповідача (як постачальника по договору) права зупинити відвантаження наступних партій товару, якщо у позивача (покупця) наявна прострочена заборгованість з оплати вартості раніше поставленого товару - беззаперечна. Тому посилання позивача на відсутність у договорі права постачальника зупинити поставки товарів - не спростовує правомірності зупинення відповідачем поставки товару, оскільки таке право відповідача передбачено безпосередньо в договорі. Тому посилання позивача на неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань - не спростовує правомірності поведінки відповідача, адже відповідач не відмовлявся від виконання зобов`язання та не змінював його умов, а лише правомірно зупинив його виконання. Відтак, відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) за прострочення поставки, тому що відповідач мав право зупинити поставку товару, оскільки у позивача була наявною прострочена заборгованість з оплати раніше поставленого товару.

Щодо заперечень позивача проти зменшення розміру неустойки відповідач за первісним позовом зазначає, що позивач заперечує проти зменшення неустойки, нарахованої відповідачу, і одночасно просить суд зменшити неустойку, яка нарахована позивачу, з тих самих підстав, на які посилався відповідач у своєму клопотанні. Крім того, сума неустойки, яку вимагає позивач стягнути з відповідача - є більшою за рентабельність виконання договору. Отже в разі її стягнення з відповідача виконання договору для нього буде не лише не прибутковим, а збитковим. Це є абсолютно несправедливо й створює загрозу існуванню відповідача як суб`єкта господарювання, що загрожує втратою доходів працівниками, втратою бюджетом податків. Тому посилання позивач на те, що сума неустойки - це 4,5% від суми договору, необхідності її зменшення не спростовує, а навпаки. Також, відповідач за первісним позовом зазначає, що не поставка відповідачем товару в межах встановленого договором строку не могла призвести до банкрутства позивача - надто непропорційні розміри. Натомість не оплата позивачем товару могла легко призвести до банкрутства відповідача, і як наслідок - до втрати роботи працівниками відповідача. Адже "невеликі" для позивача кошти - це є критичні суми для виживання відповідача.

Також відповідач за первісним позовом вважає, що провадження у справі щодо зустрічних позовних вимог про стягнення основного боргу по договору про закупівлю №1902000329 від 07.02.2019 підлягає закриттю, з покладенням на позивача усіх судових витрат, понесених відповідачем. Одночасно погашення позивачем основного боргу після пред`явлення до нього позову - не звільняє позивача від обов`язку оплатити штрафні санкції, проценти, інші нарахування, через очевидну недобросовісність позивача.

У підготовчому засіданні 18.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 17.03.2020 о 15:00год.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.03.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством "Укртрнасгаз" в особі заступника директора з матеріально-технічного забезпечення та капітального будівництва філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" (далі - постачальник) 07.02.2019 укладено договір про закупівлю товарів №1902000329/205 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався у визначений договором передати у власність покупця "Двигуни та їх частини (Запасні частини до двигунів)" (далі - товар), зазначені в специфікації, яка наведене в додатку 1 до договору та є його невід`ємною частиною (далі - специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, інші умови зазначаються у специфікації (п.1.2 договору).

Відповідно до розділу 3 договору загальна сума договору становить 2 544 923,00 грн., в тому числі ПДВ - 424 153,83 грн. Загальна сума договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна за одиницю товару наведена у специфікації.

У Специфікації до договору сторони узгодили найменування товарів, технічні вимоги і якісні характеристики товарів, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість та строк поставки (зазначається кількість календарних днів з дати укладення договору) - 90 календарних днів (граничний строк поставки - 08.05.2019).

Покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 35-ти та не пізніше 45-ти календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.8 договору (п.4.2 договору).

Згідно з п.5.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості та в місці поставки відповідно до додатку № 2 до договору. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що письмово повідомляє постачальника.

Поставка товарів здійснюється на умовах DDР "Поставка зі сплатою мита" (місце поставки згідно додатку № 2 до договору), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року) (п.5.3 договору).

Право власності на товари переходить від постачальника до покупця з дати прийняття товарів покупцем за видатковою накладною (п.5.6 договору).

Відповідно до п.5.8 договору датою поставки товарів за договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13 договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступних документів: - Видаткової накладної; - Оригіналу паспорту якості або сертифікату якості виробника Товарів на кожну одиницю (або партію) товару (в разі сертифікації товару); - Документу про підтвердження строків гарантійних зобов`язань постачальника на товари (гарантійний лист постачальника); - Інструкції про застосування товарів (або інший аналогічний документ. Вказується у документі, в разі його складання виробником товарів); - Рахунку-фактури; Товарно-транспортної накладної.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та договором (п.7.1 договору).

Згідно з п.7.2 договору у разі порушення покупцем строків оплати за договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов`язань за договором. Положення пункту 7.2. договору не застосовується у разі, якщо порушення покупцем строків оплати за договором сталося внаслідок застосування пунктів 6.2.2, 6.2.3, 6.2.4 та 5.14 договору.

Відповідно до п.7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п.12.1 договору).

На виконання умов договору постачальником був поставлений товар на загальну суму 2 544 923,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

1) №ТОВ-000276 від 14.03.2019 на суму 282 664,08 грн.;

2) №ТОВ-000400 від 29.03.2019 на суму 52 479,36 грн.;

3) №ТОВ-000430 від 04.04.2019 на суму 132,96 грн.;

4) №ТОВ-000367 від 22.04.2019 на суму 203 707,20 грн.;

5) №ТОВ-000531 від 22.04.2019 на суму 234 694,92 грн.;

6) №ТОВ-000570 від 25.04.2019 на суму 239 755,16 грн.;

7) №ТОВ-000572 від 26.04.2019 на суму 278 415,00 грн.;

8) №ТОВ-000589 від 03.05.2019 на суму 72 999,00 грн.;

9) №ТОВ-000614 від 07.05.2019 на суму 188 706,36 грн.;

10) №ТОВ-000624 від 07.05.2019 на суму 49 853,52 грн.;

11) №ТОВ-000615 від 07.05.2019 на суму 238 422,12 грн.;

12) №ТОВ-000666 від 08.05.2019 на суму 33 678,24 грн.;

13) №ТОВ-000669 від 08.05.2019 на суму 35 328,84 грн.;

14) №ТОВ-000685 від 08.05.2019 на суму 28 893,60 грн.;

15) №ТОВ-000743 від 28.05.2019 на суму 2 958,12 грн.;

16) №ТОВ-000744 від 28.05.2019 на суму 1 972,08 грн.;

17) №ТОВ-000745 від 28.05.2019 на суму 986,04 грн.;

18) №ТОВ-000746 від 28.05.2019 на суму 1 972,08 грн.;

19) №ТОВ-000747 від 28.05.2019 на суму 3 944,16 грн.;

20) №ТОВ-000789 від 06.06.2019 на суму 31 015,56 грн.;

21) №ТОВ-000790 від 06.06.2019 на суму 1 540,80 грн.;

22) №ТОВ-000792 від 06.06.2019 на суму 1 516,44 грн.;

23) №ТОВ-001124 від 26.07.2019 на суму 7 364,88 грн.;

24) №ТОВ-001126 від 26.07.2019 на суму 58 919,04 грн.;

25) №ТОВ-001128 від 26.07.2019 на суму 19 639,68 грн.;

26) №ТОВ-001127 від 19.08.2019 на суму 58 919,04 грн.;

27) №ТОВ-001309 від 27.08.2019 на суму 156 018,36 грн.;

28) №ТОВ-001548 від 27.09.2019 на суму 37 685,76 грн.;

29) №ТОВ-001549 від 27.09.2019 на суму 10 870,20 грн.;

30) №ТОВ-001543 від 27.09.2019 на суму 139 406,04 грн.;

31) №ТОВ-001550 від 27.09.2019 на суму 49 299,48 грн.;

32) №ТОВ-001537 від 27.09.2019 на суму 2 818,80 грн.;

33) №ТОВ-001580 від 01.10.2019 на суму 3 093,12 грн.;

34) №ТОВ-001697 від 17.10.2019 на суму 779,52 грн.;

35) №ТОВ-001737 від 24.10.2019 на суму 4 495,20 грн.;

36) №ТОВ-001738 від 24.10.2019 на суму 842,40 грн.;

37) №ТОВ-001754 від 25.10.2019 на суму 3 406,08 грн.;

38) №ТОВ-001793 від 30.10.2019 на суму 3 406,08 грн.;

39) №ТОВ-001823 від 04.11.2019 на суму 389,76 грн.;

40) №ТОВ-001824 від 04.11.2019 на суму 779,52 грн.;

41) №В-001917 від 18.11.2019 на суму 1 154,40 грн.

В свою чергу покупцем сплачено товар на загальну суму 2 544 923,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

1) №15946 від 25.06.2019 на суму 132,96 грн.;

2) №16779 від 18.07.2019 на суму 100 000,00 грн.;

3) №16875 від 19.07.2019 на суму 182 664,08 грн.;

4) №17018 від 25.07.2019 на суму 52 479,36 грн.;

5) №18447 від 29.08.2019 на суму 103 707,20 грн.;

6) №17894 від 14.08.2019 на суму 100 000,00 грн.;

7) №18507 від 30.08.2019 на суму 100 000,00 грн.;

8) №18991 від 06.09.2019 на суму 134 694,92 грн.;

9) №18990 від 06.09.2019 на суму 986,04 грн.;

10) №19028 від 09.09.2019 на суму 1 540,80 грн.;

11) №19025 від 09.09.2019 на суму 1 972,08 грн.;

12) №19029 від 09.09.2019 на суму 1 516,44 грн.;

13) №19026 від 09.09.2019 на суму 1 972,08 грн.;

14) №19027 від 09.09.2019 на суму 3 944,16 грн.;

15) №19105 від 11.09.2019 на суму 100 000,00 грн.;

16) №19389 від 19.09.2019 на суму 178 415,00 грн.;

17) №19579 від 24.09.2019 на суму 239 755,16 грн.;

18) №19565 від 24.09.2019 на суму 72 999,00 грн.;

19) №19664 від 26.09.2019 на суму 33 678,24 грн.;

20) №19666 від 26.09.2019 на суму 49 853,52 грн.;

21) №19665 від 26.09.2019 на суму 35 328,84 грн.;

22) №20339 від 10.10.2019 на суму 7 364,88 грн.;

23) №20427 від 16.10.2019 на суму 28 893,60 грн.;

24) №20469 від 17.10.2019 на суму 31 015,56 грн.;

25) №20555 від 18.10.2019 на суму 58 919,04 грн.;

26) №20554 від 18.10.2019 на суму 19 639,68 грн.;

27) від 28.10.2019 на суму 2 958,12 грн.;

28) №20991 від 29.10.2019 на суму 100 000,00 грн.;

29) №21116 від 31.10.209 на суму 138 422,12 грн.;

30) №21608 від 11.11.2019 на суму 58 919,04 грн.;

31) №21735 від 14.11.2019 на суму 2 818,80 грн.;

32) №21734 від 14.11.2019 на суму 10 870,20 грн.;

33) №21821 від 15.11.2019 на суму 3 093,12 грн.;

34) №24674 від 14.01.2020 на суму 37 685,76 грн.;

35) №24835 від 17.01.2020 на суму 1 154,40 грн.;

36) №24834 від 17.01.2020 на суму 389,76 грн.;

37) №24832 від 17.01.2020 на суму 3 406,08 грн.;

38) №24831 від 17.01.2020 на суму 3 406,08 грн.;

39) №24830 від 17.01.2020 на суму 4 495,20 грн.;

40) №24829 від 17.01.2020 на суму 842,40 грн.;

41) №24833 від 17.01.2020 на суму 779,52 грн.;

42) №24828 від 17.01.2020 на суму 779,52 грн.;

43) №24827 від 17.01.2020 на суму 49 299,48 грн.;

44) №24826 від 17.01.2020 на суму 139 406,04 грн.;

45) №24825 від 17.01.2020 на суму 156 018,36 грн.;

46) №24824 від 17.01.2020 на суму 188 706,36 грн.

Таким чином, як зазначає позивач за первісним позовом, товар поставлено із порушенням встановленого договором строку, внаслідок чого позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 68 537,42 грн. та штраф у сумі 56 224,55 грн.

В свою чергу, як зазначає позивач за зустрічним позовом, поставлений товар повністю та своєчасно не сплачено, внаслідок чого позивач за зустрічним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача основний боргу у сумі 580 639,20 грн., інфляційні втрати у сумі 3 483,84 грн., 3% річних у сумі 18 531,45 грн. та пеню у сумі 22 563,68 грн.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення поставки та оплати.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).

Статтею 664 Цивільного кодексу унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За змістом частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання.

Відповідно до частини 5 статті 692 Цивільного кодексу України якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Отже, у разі встановлення факту часткової передачі у власність продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але покупець не виконав свого обов`язку, продавець не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов`язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов`язань.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом у зв`язку з виникненням прострочення оплати раніше поставленого товару, було зупинено подальше постачання товару, що підтверджується наступними ластами та скаргами №30001/05 від 30.05.2019, №1607/2 від 16.07.2019, №2708/2 від 27.08.2019, №2708/3 від 27.08.2019, №1710/1 від 17.10.2019, №1710/2 від 17.10.2019, №1710/5 від 17.10.2019 (арк.спр. 89-104 том 1).

Ураховуючи викладене позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на позивача за первісним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за зустрічним позовом сплачено суму 580 639,20 грн. заборгованості, з огляду на що, провадження у справі в цій частині вимог підлягає закриттю за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої ст. 193, частини першої 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Згідно з п.7.2 договору у разі порушення покупцем строків оплати за договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У зв`язку з порушенням відповідачем за зустрічним позовом строку оплати товару, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 22 563,68 грн. пеня за загальний період з 01.05.2019 по 12.12.2019.

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені, суд вважає, що розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично правильним.

Щодо клопотання відповідача за зустрічним позовом про зменшення розміру пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої неустойки, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно до положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

У рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 викладена правова позиція, згідно якої вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частини 3 статті 509 та частин 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглядаючи питання про зменшення розміру пені суд враховує ступінь виконання відповідачем зобов`язання за договором, відсутність негативних наслідків для позивача через порушення виконання зобов`язання. Суд звертає увагу на ту обставину, що не надано доказів, які б свідчили про ускладнення в господарській діяльності, завдання підприємству збитків внаслідок прострочення виконання зобов`язання з оплати товару відповідачем.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, тому вважає можливим задовольнити клопотання відповідача та зменшити пеню до 1 грн.

За таких обставин з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 1 грн.

Крім того, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення позивачем за зустрічним позовом 3 483,84 грн. інфляційні втрати за період з липня по листопад 2019 року та 18 531,45 грн. 3% річних за загальний період з 01.05.2019 по 12.12.2019.

Суд, перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних встановив, що розрахунки виконані правильно.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Слід відзначити, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки містяться у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, враховуючи наявність заперечень відповідача щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача за зустрічним позовом; стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача підлягають 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 9 378,27 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 191, 231, 233, 238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні первісного позову Акціонерного товариства "Укртрнасгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" про стягнення 68 537,42 грн. пені та 56 224,55 грн. 10% штрафу.

Судові витрати у справі покласти на позивача за первісним позовом.

Позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" до Акціонерного товариства "Укртрнасгаз" про стягнення 580 639,20 грн. заборгованості за поставлений товар, 3 483,84 грн. інфляційних втрат, 18 531,45 грн. 3% річних, 22 563,68 грн. пені задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині вимог на суму 580 639,20 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрнасгаз" (01021, м. Київ, Кловський звіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтозапчастини" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 98, кв. 195, ідентифікаційний код 36641388) 3 483,84 грн. інфляційних втрат, 18 531,45 грн. 3% річних, 1,00 грн. пені, 9 378,27 грн. витрат по сплаті судового збору та 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 27.03.2020.

Суддя Е.М. Бондарєв