Рішення

від 17.03.2020 по справі 906/28/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/28/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Борисенко А.М. - ордер КС № 581616 від 10.02.2020;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "Конкорд-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО"

про стягнення 554409,33 грн (еквівалентно 21421,15 Євро)

Приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма "Конкорд-Агро" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" 554409,33грн (еквівалентно 21421,15 Євро), з яких 312391,86 грн основного боргу (еквівалентно 12070,13 Євро), 100965,13грн відстрочення оплати заборгованості (еквівалентно 3901,07 Євро), 90093,93грн прострочення оплати заборгованості (еквівалентно 3481,03 Євро), 50958,41грн пені (еквівалентно 1968,92 Євро).

Ухвалою суду від 13.01.2020 судом прийнято позовну заяву ПСП агрофірма "Конкорд-Агро" до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.02.2020 о 12:00.

В судовому засіданні, що відбувалось 10.02.2020, судом розглядалася заява представника відповідача від 07.02.2020 про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі в Житомирському районному суді Житомирської області.

Врахувавши, що до заяви представника відповідача не додано документів, з яких можливо встановити особу, уповноважену відповідачем представляти його інтереси у справі, що розглядається в Житомирському районному суді Житомирської області; не виконано вимоги ухвали від 13.01.2020 щодо надання відзиву на позовну заяву, а також відсутність у заяві інших клопотань, суд ухвалою від 10.02.2020 закрив підготовче провадження та призначив справу №906/28/20 до судового розгляду по суті на 03.03.2020.

Ухвалою від 03.03.2020, за клопотанням відповідача, суд поновив строк для надання відзиву на позовну заяву та прийняв останній до розгляду, а також відклав судове засідання на 17.03.2020.

17.03.2020 на електронну адресу суду надійшла заява від ТОВ "МС-Агро" про відкладення розгляду справи з посиланням на ознаки ГРВІ у його представника.

Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2020 позов підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Щодо відкладення розгляду справи категорично заперечив. Вважає, що подана заява спрямована на затягування розгляду справи та не може бути підставою для його відкладення, оскільки поважність причини неявки представника відповідача в засідання суду не підтверджена відповідними доказами. Наголосив, що надання відповіді на відзив є правом позивача, однак останній не бажає його реалізовувати.

Відповідно до ст.216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1,2 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Згідно п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. №6673 від 17.03.2020), обґрунтоване неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, враховуючи п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України, взявши до уваги обмеженість процесуальних строків для належного повідомлення відповідача про наступне судове засідання, а також недолучення до клопотання жодних доказів, які б підтверджували дійсну неможливість відповідача забезпечити явку представника в судове засідання, враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а правом подання письмового відзиву відповідач скористався, суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотання.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МС-Агро" (надалі - замовник/відповідач) та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма "Конкорд-Агро" (надалі - виконавець/позивач) укладено договір на виконання сільськогосподарських робіт №15 СГ-2015 (далі - Договір, а.с.7-8).

Відповідно до п. 1.1 Договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати наступні види та обсяги сільськогосподарських робіт: передпосівний обробіток на площі до 500 га.

Згідно п.2.7 Договору, замовник зобов`язаний підписати акт прийомки-передачі виконаних робіт на протязі двох днів з моменту надання його виконавцем або в цей же строк направити виконавцю мотивовану відмову від підписання акту.

За п. 3.2. Договору, розрахунок за виконані роботи проводиться на протязі двох банківських днів після підписання сторонами акту прийомки-передачі виконаних робіт або після закінчення строку, передбаченого п.2.7 цього договору.

Оплата виконаних робіт здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів, належних до сплати, на поточний рахунок виконавця (п.3.3 Договору).

Відповідно до Додаткової угоди до договору на виконання сільськогосподарських робіт №15 СГ-2015 від 20 травня 2015 року (а.с.10), сторони погодили викласти його п. 3.2. Розділу 3. у наступній редакції: "3.2. Розрахунок за виконані роботи проводиться наступним шляхом:

- 30% загальної вартості виконаних робіт на протязі 5 (п`яти) банківських днів після підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт або після закінчення строку, передбаченого п. 2.7. цього Договору;

- 70% загальної вартості виконаних робіт - до 01.10.2015".

Також додали п.3.5 до Розділу 3 наступного змісту: "3.5. 70% вартості виконаних робіт, визначених в п.3.2. цього договору фіксуються в Євро по курсу продажу Євро на МБВБ на дату підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Сума, що підлягає сплаті визначається шляхом множення суми в Євро на курс продажу Євро на МБВБ на дату, що передує даті платежу."

Усі інші умови Договору залишено без змін.

Як вказав позивач у позовній заяві, на виконання вищевказаного Договору, ним виконано роботи на загальну суму 403056,00грн (а.с.11), за які відповідач провів часткову оплату в сумі 120916,80грн (а.с.14), що склало 30% від вартості виконаних робіт, але в подальшому відмовився від виконання добровільно взятих договірних зобов`язань.

За вказаного, між сторонами було підписано Додаткову угоду від 01.10.2015 до Договору, Додаткову угоду від 01.11.2016 до Договору.

Відповідно до укладеної додаткової угоди від 01 жовтня 2015 року (а.с.12), сторони дійшли згоди, що сума заборгованості у розмірі 282139,20 грн, що еквівалентно 12070,13 Євро, при курсі 23,375 грн/Євро підлягає оплаті до 01.11.16 року.

Також додали п. 3.6. до Розділу 3 наступного змісту: "3.6. Замовник здійснює платежі за відстрочку та прострочення оплати в розмірі 1,2% виходячи із розрахунку на повний місяць (0,04% за день) від загальної заборгованості по договору, яка залишилась неоплаченою на дату кожного платежу починаючи з 15.10.2015 року."

Усі інші умови Договору залишено без змін.

Додатковою угодою від 01 листопада 2016 року (а.с.13) сторони погодили, що сума заборгованості у розмірі 282139,20 грн, що еквівалентно 12 070,13 Євро при курсі 21375 грн/Євро підлягає оплаті до 31.12.2017 року.

Додали п.3.6. до Розділу 3 наступного змісту: "3.6. Замовник здійснює платежі за відстрочку та прострочення оплати в розмірі 1,2% виходячи із розрахунку на повний місяць (0,04% за день) від загальної заборгованості по договору, яка залишилась неоплаченою на дату кожного платежу починаючи з 15.10.2015 року."

Усі інші умови Договору залишено без змін."

У зв`язку з тим, що відповідач у визначений Договором строк (до 31.12.2017) не оплатив виконані роботи, на адресу відповідача було надіслано лист вимогу за вих.№ 28 від 13.02.2019 про сплату суми основного боргу, пені, платежів за відстрочку та прострочку оплати заборгованості в загальній сумі 28915,21 Євро (що еквівалентно 890426,55грн), яка залишилась без відповіді та задоволення.

За даними позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, станом на день пред`явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем склала 554409,33грн, з яких 312391,86 грн основного боргу (еквівалентно 12070,13 Євро), 100965,13грн відстрочення оплати заборгованості (еквівалентно 3901,07 Євро), 90093,93грн прострочення оплати заборгованості (еквівалентно 3481,03 Євро), 50958,41грн пені (еквівалентно 1968,92 Євро).

Не проведення відповідачем у повному обсязі розрахунків за виконані роботи стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву від 02.03.2020 щодо задоволення позову заперечує, при цьому, зазначає, що: - вимога щодо стягнення суми платежу за відстрочку оплати заборгованості у розмірі 100965,13грн., що еквівалентно 3901,07 Євро не відповідає вимогам закону, адже не є процентами за порушення термінів оплати вартості робіт, а є вимогою щодо оплати вартості користування чужими грошовими коштами; - вважає, що сума заявленої до стягнення пені є надмірно великою для відповідача, враховуючи ту обставину, що ТОВ "МС-Агро" на момент звернення позивача до суду сплатило останньому суму основної заборгованості у розмірі 30%, що складає 120916грн., в зв`язку з чим просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зсилається на статті 6, 524, 525, 526, 533, 625, 627, 632, ч.1 ст. 837 ЦК України.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами виникли на підставі Договору №15 СГ-2015 на виконання сільськогосподарських робіт від 21.04.2019 з Додатковими угодами до нього (а.с.7-8, 10, 12, 13), який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріали справи містять підписаний сторонами Акт здачі-прийняття робіт від 25.05.2015 на загальну суму 403056,00грн. (а.с.11).

Згідно банківської виписки по рахунку ПСП Агрофірма "Конкорд Агро" (а.с. 14), 04.06.2015 відповідач перерахував позивачу 12091,80грн. Вказана сума проплати також відображена відповідачем у відзиві на позовну заяву від 02.03.2020.

Як зазначено вище, відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 01.10.2015 до Договору та Додаткової угоду від 01.11.2016 року до Договору, сторони визначили, що сума заборгованості у розмірі 282139,20 грн., що еквівалентно 12070,13 Євро, при курсі 23,375 грн./Євро підлягає оплаті до 31.12.2017 року.

Тому, станом на 23.12.2019 року сума основного боргу складає: 12070,13 Євро * 25,8814 грн./Євро = 312391,86 грн., що еквівалентно 12070,13 Євро.

Отже, позивач довів достатніми доказами наявність у відповідача грошового зобов`язання у розмірі 312391,86грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на дату судового засідання доказів додаткових оплат не надано, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за виконані роботи у розмірі 312391,86грн. (еквівалентно 12070,13 Євро) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем 100965,13грн за відстрочення оплати заборгованості (еквівалентно 3901,07 Євро), 90093,93грн прострочення оплати заборгованості (еквівалентно 3481,03 Євро), 50958,41грн пені (еквівалентно 1968,92 Євро) суд враховує таке.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 Додаткової угоди від 01.10.2015 року до Договору та Додаткової угоду від 01.11.2016 року до Договору сторони узгодили, що замовник здійснює платежі за відстрочку та прострочення оплати в розмірі 1,2 % виходячи із розрахунку на повний місяць (0,04% за день) від загальної заборгованості по договору, яка залишилася неоплаченою на дату кожного платежу починаючи з 15.10.2015 року.

Станом на 23.12.2019 року відстрочка оплати заборгованості становила 808 днів (період з 15.10.2015 року по 31.12.2017 року), тому ТОВ „МС-Агро» зобов`язане сплати платіж за відстрочку оплати заборгованості, який склав:

808 днів * 0,04 % за кожен день відстрочення оплати заборгованості в розмірі 12070,13 Євро = 32,32 % * 12070,13 Євро / 100 % = 3901,07 Євро * 25,8814 грн. за 1 Євро = 100965,13 грн., що еквівалентно 3901,07 Євро.

(Станом на 21.12.2019 року курс гривні по відношенню до Євро становив 25,8814 грн. за 1 Євро, згідно даних сайту: http://minfm. com.ua/currency/mb/eur/).

З врахуванням зазначеного вимога позивача про стягнення з відповідача 100965,13грн. суми платежу за відстрочку оплати є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового і зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на 23.12.2019 року прострочення оплати заборгованості становить 721 день (період з 01.01.2018 року по 23.12.2019 року), тому ТОВ "МС-Агро" зобов`язане сплати платіж за прострочення оплати заборгованості, який склав:

721 днів * 0,04 % за кожен день прострочення оплати заборгованості в розмірі 12070,13 Євро = 28.84 % * 12070,13 Євро / 100 % = 3481,03 Євро * 25,8814 грн. за 1 Євро = 90093,93 грн., що еквівалентно 3481,03 Євро.

(Станом на 21.12.2019 року курс гривні по відношенню до Євро становив 25,8814 грн. за 1 Євро, згідно даних сайту: http://minfm. com.ua/currency/mb/eur/).

Враховуючи невиконання відповідачем свого обов`язку з оплати виконаних робіт, суд вважає, що заявлена позивачем вимога про стягнення процентів у розмірі 90093,93грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 50958,41грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 4.2 Договору, за прострочку оплати виконаних робіт замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати виконаних робіт у строк визначений умовами договору, позивачем нараховано до стягнення 50958,41 грн. пені за період з 20.06.2018 по 23.12.2019.

Судом враховано приписи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, наданий позивачем розрахунок пені здійснений без урахування ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки шість місяців для нарахування пені обраховуються від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Натомість, позивачем нараховано пеню за шість місяців в порядку, зворотньому від дати звернення до суду і визначений ним період не співвідноситься із приписами ч.6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення 50958,41грн (еквівалентно 1968,92 Євро) за період з 20.06.2018 по 23.12.2018 є не обґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню в частині стягнення 312391,86 грн основного боргу (еквівалентно 12070,13 Євро); 100965,13грн відстрочення оплати заборгованості (еквівалентно 3901,07 Євро); 90093,93грн прострочення оплати заборгованості (еквівалентно 3481,03 Євро). У стягненні 50958,41грн (еквівалентно 1968,92 Євро) пені суд відмовляє.

З врахуванням приписів ст.129 ГПК України, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у розмірі 7551,76грн.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро" (12505, Житомирська обл., Коростишівський р-н., м. Коростишів, вул. Червона Площа, буд. 18, ід. код 39534502) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми "Конкорд-Агро" (08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Гребінки, вул. Київська, буд. 140, ід. код 30362276):

- 312391,86 грн основного боргу (еквівалентно 12070,13 Євро);

- 100965,13грн відстрочення оплати заборгованості (еквівалентно 3901,07 Євро);

- 90093,93грн прострочення оплати заборгованості (еквівалентно 3481,03 Євро);

- 7551,76грн судового збору.

3. У стягненні 50958,41грн пені (еквівалентно 1968,92 Євро) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.03.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек. з пов.)