Рішення

від 20.03.2020 по справі 910/546/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2020Справа № 910/546/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс-ЛТД" (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Декабристів, буд. 29; ідентифікаційний код 13768524)

до Видавничий Центр "Просвіта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 8; ідентифікаційний код 23495820)

про стягнення 75 528, 97 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс-ЛТД" з позовом до Видавничого Центру "Просвіта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в розмірі 75 528, 97 грн, яка складається із суми основного боргу за договором підряду на виконання поліграфічних робіт від 24.04.2017 - 55 562, 31 грн, пені - 7 800, 00 грн, 3 % річних - 831, 15 грн, інфляційних втрат - 11 335, 51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку суд вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

У запропонований в ухвалі від 20.01.2020 п`ятнадцятиденний строк, відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Видавничого Центру "Просвіта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю є: 01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 8.

Суд вказує, що ухвала суду від 20.01.2020 надсилалася поштовим повідомленням № 0103053375433 на адресу місцезнаходження відповідача - 01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 8, однак поштовий конверт разом з ухвалою суду повернувся на адресу суду із зазначенням причин: "Неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/546/20 за правилами спрощеного позовного провадження належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс-ЛТД" (виконавець) та Видавничим Центром "Просвіта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (замовник) було укладено договір № К-336 підряду на виконання поліграфічних робіт.

Відповідно до умов вказаного договору виконавець приймає на себе зобов`язання здійснити власними силами з власних матеріалів та на власному обладнанні друк книг та брошур (продукція), технічні параметри та назва яких визначаються додатковими угодами, протоколами договірної ціни або специфікаціями, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити поліграфічні роботи, в порядку передбаченому договором.

Згідно з п. 2.1. п. 2.2. договору виконавець зобов`язується провести друк продукції накладом, який визначається додатковими угодами, протоколами договірної ціни або специфікаціями протягом 20-ти календарних днів з моменту підписання обома сторонами даного договору та додатками (додатковою угодою, протоколом договірної ціни або специфікацією) виконання замовником п. 2.4, п. 2.5 даного договору та передати виготовлену продукцію.

Пунктом 2.9. договору закріплено, що замовник бере на зобов`язання підписати наданий виконавцем акт здачі-прийняття робіт і повернути його виконавцеві протягом 3-х робочих днів. У випадку якщо в 3-денний термін з моменту одержання акта здачі-прийняття робіт замовник не направив на адресу виконавця підписаний акт або мотивовану відмову від підписання акта, роботи й послуги вважаються прийнятими замовником з дотриманням всіх умов даного договору.

Загальна вартість робіт, надаваних виконавцем за даним договором встановлюється в розмірі, який визначається додатковими угодами, протоколами договірної ціни або специфікаціями до договору і є його невід`ємними частинами (п.3.1. договору).

Оплата за поліграфічні роботи проводиться замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в національній валюті України в такому порядку: протягом 20 календарних днів з дня розміщення замовлення та підписання макету до друку, але не пізніше 10 календарних днів з дня отримання замовлення (п. 3.2. договору).

24.04.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № К-336, якою сторони погодили технічні параметри продукції (друк книги В.І. Іваднєв, В.В. Іваднєв "Судноплавство русів"), яку виконавець повинен надрукувати власними силами з власних матеріалів та на власному обладнанні, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити поліграфічні роботи вартістю 43 420, 00 грн.

Пунктом 1.4. вказаної додаткової угоди погоджено, що термін оплати за виконані роботи протягом 20 банківських днів з моменту затвердження та приймання оригінал-макету до друку, але не пізніше дня відвантаження продукції та підписання видаткової накладної.

31.05.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 3до договору № К-33, якою сторони погодили технічні параметри продукції (друк книги М. Голомша "Майданна Україна"), яку виконавець повинен надрукувати власними силами з власних матеріалів та на власному обладнанні, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити поліграфічні роботи вартістю 82 250, 00 грн.

Пунктом 1.4. вказаної додаткової угоди погоджено, що термін оплати за виконані роботи протягом 15 календарних днів з моменту затвердження та приймання оригінал-макету до друку, але не пізніше дня відвантаження продукції та підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.3. договору після виконання поліграфічних робіт (послуг) за даним договором сторонами підписується відповідний акт здачі-приймання робіт (виконаних послуг).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором виконавець і замовник несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України й умов даного договору (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.2. договору закріплено, що у випадку несвоєчасної оплати за даним договором замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін із прикладенням печатки і діє до 31.12.2017. Строк дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку якщо не менше ніж за 20 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір зупинити його чи припинити його дію (8.1. договору).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним на виконання умов договору було надруковано власними силами та на власному обладнанні продукцію - книги, які відповідно до видаткової накладної № РН-0000789 від 04.08.2017 на суму 43 420, 00 грн та видаткової накладної № РН 0000826 від 22.08.2017 на суму 82 250, 00 грн було передано відповідачу.

Крім того, позивач зазначає, що ним було надано відповідачу також послуги з доставки на суму 2 940, 00 грн (разом з ПДВ).

Однак, позивач вказує, що відповідачем за вказану вище продукцію було сплачено лише 73 047, 69 грн, у зв`язку з чим в останнього існує заборгованість в розмірі 55 562, 31 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач 21.11.2019 звертався до відповідача із претензією від 21.11.2019, в якій просив відповідача оплатити існуючу заборгованість за договором в загальному розмірі 159 733, 31 грн, однак, станом на дату звернення до суду з позовом така заборгованість не була погашена.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № К-336 від 24.04.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору та додаткових угод було виконано роботи, а саме надруковано книги відповідних параметрів на суму 125 670, 00 грн та відповідно передано таку продукцію відповідачу згідно видаткової накладної № РН-0000789 від 08.04.2017 на суму 43 420, 00 грн та видаткової накладної № РН-0000826 від 22.08.2017.

Крім того, судом встановлено, що позивачем також були надані відповідачу послуги з доставки на суму 2 940, 00 грн (разом з ПДВ) згідно наявного в матеріалах справи акту № ОУ-0000116 від 23.08.2017.

Суд зазначає, що вказані вище видаткові накладні та акт підписані представниками сторін та скріплені печатками, що відповідно підтверджує факт виконання належним чином робіт позивачем та відповідне прийняття таких робіт відповідачем, а також виникнення у останнього обов`язку здійснити оплату таких робіт.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для належного виконання умов договору було виставлено відповідачу рахунки - фактури, а саме: рахунок-фактура № СФ-0000486 від 04.08.2017 за друк книги "Судноплавство русів" В.Іваднев на суму 43 420, 00 грн та рахунок-фактуру № СФ-0000528 від 22.08.2017 за друк книги "Майданна Україна" М. Голомша на суму 82 250, 00 грн.

При цьому, згідно наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень № 221 від 06.09.2017, № 290 від 16.02.2018, № 299 від 22.02.2018 відповідачем у якості передплати за поліграфічні послуги за вказаними рахунками-фактурами було сплачено кошти позивачу в розмірі 73 047, 69 грн., а саме, 43 420,00 грн за рахунком-фактурою № СФ-0000486 від 04.08.2017, 4 627, 69 грн за рахунком-фактурою № СФ-0000486 від 04.08.2017 та 25 000, 00 грн за рахунком-фактурою № СФ-0000528 від 22.08.2017.

Крім того, суд звертає увагу, що вказане вище не заперечується сторонами та не спростовується відповідачем будь якими доказами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно ст. 76 , 77 Господарського процесуального кодексу України , належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а також відсутність належних спростувань відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № К-336 від 24.04.2017 в частині здійснення оплати за виконані роботи, а саме:

- строк оплати за видатковою накладною № РН-0000789 від 04.08.2017 (кінцева дата оплати повинна була бути у строк до 04.08.2017, а оплачено 16.02.2018);

- строк оплати за видатковою накладною № РН-0000826 від 22.08.2017 (кінцева дата оплати повинна була бути у строк до 22.08.2017, а оплачено частково 06.09.2017 на суму 25 000, 00 грн та 22.02.2018 на суму 4627,69 грн);

- строк оплати за актом № ОУ-0000116 від 23.08.2017 на суму 2 940, 00 грн (кінцева дата оплати повинна була бути у строк до 02.09.2017 відповідно до п. 3.2. договору).

Суд вважає за доцільне зазначити, що із копії платіжного доручення № 299 від 22.02.2018 вбачається, що відповідачем було сплачено суму в розмірі 4 627, 69 грн у якості передплати за рахунком-фактурою № СФ-0000486 від 04.09.2017, оскільки вказана інформація вбачається із графи "призначення платежу".

Проте, враховуючи, що за рахунком-фактурою № СФ-0000486 від 04.08.2017 позивачем було оплачено 16.02.2018 повну суму, а подальші роботи (послуги) після 23.08.2017 позивачем не надавалися (згідно наявного в матеріалах справи акту звірки від 28.08.2018), суд дійшов висновку, що відповідачем помилково у призначені платежу вказано "передплата за рахунком-фактурою № СФ-0000486 від 04.09.2017", а відтак суд вважає за доцільне кошти в розмірі 4 627, 69 грн зарахувати в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною № РН-0000826 від 22.08.2017.

Відтак, судом встановлено, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 52 622, 31 грн за видатковою накладною № РН-0000826 від 22.08.2017 та заборгованість за актом № ОУ-0000116 від 23.08.2017 в розмірі 2 940, 00 грн, а тому вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 55 562, 31 підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконання відповідачем умов договору, позивачем також заявлено до стягнення пеню в розмірі 7 800, 00 грн, 3 % річних в розмірі 831, 15 грн та інфляційні втрати в розмірі 11 335, 51 грн.

Пунктом 5.2. договору закріплено, що у випадку несвоєчасної оплати за даним договором замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Суд, здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку пені на існуючу суму заборгованості в розмірі 55 562, 31 грн за період з 08.09.2017 по 08.03.2018 та відповідно вказує, що зазначені позивачем періоди не суперечать умовам договору та вимогам законодавства, а тому заявлена позивач до стягнення сума пені в розмірі 7 800, 00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3 % річних згідно наданого позивачем розрахунку на суму 55 562,31 грн за період з 08.09.2017 по 11.01.2019, враховуючи те, що суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, зазначає, що заявлена позивачем сума 3 % річних в розмірі 831, 15 грн є такою, що не суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню судом.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд здійснивши перерахунок інфляційних витрат за повні місяці (з жовтня 2017 по грудень 2019) на існуючу суму заборгованості - 55 562, 31 грн, дійшов висновку, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача є сума в розмірі 9 892, 68 грн, а тому вимога позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс-ЛТД" задовольнити частково.

2. Стягнути з Видавничого Центру "Просвіта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 8; ідентифікаційний код 23495820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс-ЛТД" (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Декабристів, буд. 29; ідентифікаційний код 13768524) суму основного боргу в розмірі 55 562 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот шістдесят дві) грн. 31 коп., пеню в розмірі 7 800 (сім тисяч вісімсот) грн. 00 коп., 3 % річних в розмірі 831 (вісімсот тридцять одна) грн. 15 коп., інфляційні втрати в розмірі 9 892 (дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн. 68 коп. та витрати по справі судового збору в розмірі 2 008 (дві тисячі вісім) грн. 65 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 20.02.2020

Суддя Баранов Д.О.