Рішення

від 16.03.2020 по справі 914/2745/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2020 справа № 914/2745/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Іванової Марти Романівни, м.Львів

до відповідача Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив 5-те Авеню Львів , м.Львів

про стягнення 13980 грн

за участю представників:

від позивача: Вошик В.Б.;

від відповідача: Цепко І.С.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Іванової Марти Романівни до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив 5-те Авеню Львів про стягнення 13980 грн.

Ухвалою суду від 02.01.2020 р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення ухвали на виправлення допущених недоліків шляхом надання суду відомостей про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

В межах наданого судом строку від позивача надійшла заява (вх.№1526/20 від 13.01.2020 р.) про усунення недоліків позовної заяви, в якій було зазначено необхідні відомості.

Ухвалою суду від 20.01.2020 р. відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 13.02.2020 р.

В судове засідання 13.02.2020 р. з`явилися представники сторін. Представник відповідача підтримав подані заяви про відкладення розгляду справи (вх.№8004/20 від 13.02.2020 р.) та про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№8003/20 від 13.02.2020 р.).

В судовому засіданні 13.02.2020 р. оголошено перерву до 16.03.2020 р.

13.03.2020 р. відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву (вх.№12564/20), в якому просив відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання 13.03.2020 р. з`явилися представники сторін, які надали усні пояснення, при цьому представник позивача просив позов задоволити, а представник відповідача - в його задоволенні відмовити.

В судовому засіданні представники відповідали на питання, що ставились їм судом та ними одне одному. Суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідив докази та заслухав пояснення учасників справи з приводу доказів.

Крім того, в судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до позовної заяви та надав їх для огляду представнику відповідача.

Проаналізувавши зібрані у справі докази та у зв`язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 16.03.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг спецтехніки та послуг з перевезення вантажів, на виконання умов якого позивач надавав відповідні послуги, зокрема в травні 2017 року на суму 2500 грн відповідно до акту, підписаного сторонами, та в липні 2017 року на суму 11480 грн за актом, який був надісланий відповідачеві, проте не повернений ним з підписом чи зауваженнями. У зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату наданих послуг, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 13980 грн.

Заперечуючи проти наявності заборгованості, відповідач зазначав, що непідписаний ним акт містить невідомі йому дані і суми, оскільки сторони погоджували ціну однієї години роботи спецтехніки, а в наведеному акті вартість послуг розрахована виходячи з такої одиниці як кубічні метри.

Крім того, відповідач зазначив, що відомості, які містяться в непідписаному акті, були надані йому в термін, що унеможливлює їх перевірку та прийняття належним чином, так як акт, було надіслано відповідачеві лише в серпні 2019 року одразу перед першим звернення з позовною заявою в суд та після спливу значного часу з дати, якою складений акт. Відповідач вважає, що акт як первинний документ, що слугує підставою розрахунків, повинен складатись саме після фактичного завершення виконання робіт для надання можливості замовнику здійснити перевірку виконання таких робіт та належне прийняття і розрахунок з виконавцем.

При цьому відповідач не отримував від позивача ні акту, ані жодної інформації про непідписані акти та необхідність здійснити перевірку виконаних робіт чи наданих послуг і не чинив позивачеві будь-яких перешкод у їх складанні.

Відповідач заявив, що даний акт не погоджений та не підписаний ним, а об`єми робіт, зазначені в ньому, не можуть вважатись виконаними з огляду на те, що акт грунтується лише на складених позивачем в односторонньому порядку змінному рапорті, форма якого суперечить типовій формі первинної облікової документації з обліку роботи будівельних машин та механізмів, що передбачає обов`язкове заповнення частини рапорту замовником послуг, а також зазначення конкретного місця виконання робіт, витрат пального тощо.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що позивачем не додано і інших обов`язкових і належних документів, які підтвердили б виконання робіт, а саме товаро-транспортної накладної, яка свідчить про отримання транспортних послуг, чи дорожнього листа, відповідальність за неправильне оформлення якого передбачена законодавством.

Також відповідач вказав на те, що, на його думку, позивачем не було дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України стосовно обов`язковості досудового врегулювання спору, що слугує підставою для повернення позовної заяви.

Позивач не погодився з твердженнями позивача, зазначив, що форма рапорту не регламентується нормативно-правовими актами, обов`язковими до застосування для позивача, в той час як достатньою підставою для оплати є акт виконаних робіт, як погоджено сторонами в договорі. Один з актів, про стягнення заборгованості за яким просить позивач, підписано відповідачем, інший - надіслано належним чином за місцезнаходженням відповідача, який повинен отримувати поштову кореспонденцію та був вправі надати свої зауваження стосовно акту чи мотивовано відмовитись від його підписання, чого ним зроблено не було.

Позивач ствердив, що законодавством не передбачено обов`язкового досудового врегулювання даних спорів, тому посилання відповідача на таке порушення позивача також є безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

08.12.2016 р. ОК ЖБК 5-те Авеню Львів як замовник та ФО-П Дмитришин М.Р. (після державної реєстрації шлюбу прізвище змінено на Іванову) як виконавець було укладено договір №04 про надання послуг.

Відповідно до розділу 1 договору, виконавець взяв на себе зобов`язання здійснювати перевезення вантажів та надавати послуги спецтехніки, а замовник - оплатити послуги виконавця.

Згідно з п.5.1. договору, договір діє з моменту підписання його сторонами і до повного виконання зобов`язань по ньому.

Розділом 3 договору сторони погодили порядок розрахунків.

Так, замовник оплачує послуги по перевезенню та послуги спецтехніки в розмірі, визначеному в актах виконаних робіт та/або накладних. (п.3.1. договору). Оплата за надані послуги по даному договору проводиться протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт. (п.3.2. договору). Якщо замовник не підписав акт виконаних робіт протягом 3-х календарних днів та не дав письмових зауважень, він вважається підписаним без зауважень і настають наслідки, визначені в п.3.2. даного договору. (п.3.3. договору).

За умовами п.2.2.2. договору, замовник зобов`язаний вчасно оплачувати виконані роботи згідно виставлених рахунків та/або актів здачі-приймання виконаних робіт.

Додатком №1 до договору визначено, що ФО-П Дмитришин М.Р. надає послуги спецтехніки згідно встановленого переліку, який містив найменування п`ятьох моделей спецтехніки з зазначенням ціни за одну годину роботи кожної з них (КаМАЗ-5511 - 350 грн, КрАЗ 256БІ - 380 грн, бульдозер ДТ-75 - 360грн, екскаватор Fiat - 530 грн, екскаватор Samsung - 780 грн).

26.05.2017 р. сторони склали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000063 про те, що виконавцем було проведено такі роботи (надано такі послуги): перевезення ємкості для палива (1 ходка) з вул.Городничої на вул.Залізничну загальною вартістю 2500 грн.

У вказаному акті зазначено, що сторони не мають претензій одна до одної, а сам акт підписано без зауважень виконавцем та головою замовника і скріплено печаткою виконавця.

Разом з наданою суду копією акту №ОУ-0000063 від 26.05.2017 р. позивач додав копію змінного рапорту за 26.04.2017 р., в якому містилися, зокрема, відомості про механізм (транспортний засіб) - КАМАЗ-5410, водія - ОСОБА_1 , виконані роботи - перевезення ємкостей пального (всього 1 ходка - 2500 грн). Змінний рапорт підписано особами, посади яких поіменовано як прораб та старший зміни охорони.

Також в матеріалах справи наявна копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000079, датованого 28.07.2017 р., про проведення таких робіт (надання таких послуг): вивіз грунту та будівельного сміття (126 куб.м.) вартістю 10080 грн та перевезення опалубки (4 години) вартістю 1400грн. Загальна вартість робіт (послуг) за актом становить 11480 грн.

Даний акт підписано та скріплено печаткою ФО-П Дмитришин М.Р.

До акту долучено змінний рапорт, в якому зазначено про виконання робіт з вивозу бою транспортним засобом КАМАЗ-5511, які проводились 14.07.2017р. (3 ходки/3 години), 15.07.2017 р. (3 ходки/1 година), 18.07.2017 р. (5 ходок) та 20.07.2017 р. (3 ходки) - всього 126 куб.м./4 години. Змінний рапорт містить підпис водія та підписи в графі Підпис охорони і графі Підпис прораба навпроти кожної з робіт.

Листом від 08.08.2019 р. ФО-П Дмитришин М.Р. повідомила ОК ЖБК 5-те Авеню Львів про направлення на його адресу підписаних та завірених нею акту взаємних розрахунків станом на 15.07.2019 р. та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000079 від 28.07.2017 р. з копією змінного рапорту на суму 11480 грн і просила кооператив після отримання в п`ятиденний строк відповідно відреагувати та направити на її адресу підписані та завірені екземпляри актів.

Згаданий лист, акт звірки взаємних розрахунків від 15.07.2019 р. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000079 від 28.07.2017 р. з копією змінного рапорту були надіслані ОК ЖБК 5-те Авеню Львів за адресою: м.Львів, вул.Антоновича, 115Б, оф.3, що підтверджується копіями опису вкладення та фіскального чеку від 08.08.2019 р. і копією накладної АТ Укрпошта №8010304347826 від 08.08.2019 р.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 13980 грн заборгованості за надані та неоплачені послуги.

Станом на дату ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення відповідачем оплати заявленої до стягнення суми.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг та частково є таким різновидом договору про надання послуг як договір перевезення вантажу.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.1- 3 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. (ч.ч.1- 3, 5 ст.307 Господарського кодексу України).

Як передбачено ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За умовами ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частиною першою статті дев`ятої Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.2.2. договору передбачено обов`язок замовника вчасно оплачувати виконані роботи згідно виставлених рахунків та/або актів здачі-приймання виконаних робіт.

Як визначено в п.3.2. договору, оплата за надані послуги проводиться протягом десяти календарних днів після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт. Якщо ж замовник не підписав акт виконаних робіт протягом 3-х календарних днів та не дав письмових зауважень, він вважається підписаним без зауважень і підлягає оплаті, як це випливає зі змісту п.3.3. договору.

В матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.05.2017 р. та від 28.07.2017 р. - перший з актів підписано сторонами без зауважень, а другий надсилався засобами поштового зв`язку виконавцем замовнику для підписання і повернення.

Суд, виходячи з умов договору та законодавства, вважає, що згадані акти є первинними документами, які підтверджують факт надання послуг та виступають підставою для їх оплати, а відсутність таких документів як товарно-транспортна накладна чи дорожній лист не можуть безумовно свідчити про те, що зазначені в акті послуги не надавались чи надавались неналежним чином. На думку суду, в даному випадку згадані документи могли б слугувати лише додатковим підтвердженням обставин, пов`язаних з наданням послуг, оскільки домовленість сторін визнає акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) саме тими документами, які фіксують факт надання послуг за договором, та пов`язує виникнення обов`язку з оплати наданих послуг виключно з підписанням сторонами таких актів.

Акт від 28.07.2017 р. не підписаний замовником, проте надсилався на юридичну адресу відповідача та був повернений підприємством зв`язку на адресу відправника у зв`язку з його неотриманням адресатом.

Оскільки договором не передбачено детального порядку складення, направлення, підписання та повернення актів надання послуг, суд вважає, що позивач, направляючи акт на юридичну адресу відповідача, яка крім того була зазначена самим відповідачем в договорі, діяв добросовісно та відповідно до звичаїв ділового обороту, бажаючи одержати від відповідача підписаний примірник акту або мотивовану відмову в його підписанні у спосіб, що не суперечить умовам договору та законодавства.

Неодержання відповідачем даної вимоги засобами поштового зв`язку та її повернення на адресу позивача не залежало від волі позивача, який направляв акти для підписання за місцезнаходженням відповідача, визначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, враховуючи те, що замовник не підписав та не подав зауважень на акт від 28.07.2017 р., який було надано йому в належний спосіб, суд, виходячи з тлумачення умов пункту 3.3. та 3.2. договору, презюмує, що цей акт є таким, що підписаний без зауважень і підлягає оплаті, як і акт від 26.05.2017 р., який в дійсності підписано відповідачем.

При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що додані до акту змінні рапорти не відповідають обов`язковим вимогам, які висуваються до них Наказом Міністерства статистики України від 13.06.1997 р. №149 Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів , у зв`язку з тим, що даний наказ не є нормативно-правовим актом в розумінні законодавства України та стосується затвердження типових, уніфікованих форм документів, які можуть використовуватись при здійсненні господарської діяльності.

Як було зазначено вище, в правовідносинах сторін, що склались за договором про надання послуг, статус первинних документів, достатніх для здійснення оплати, мають підписані сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а тому дослідження можливих недоліків змінних рапортів, за наявності в матеріалах справи відповідних актів не є необхідним при вирішенні спору у даній справі.

Разом з цим, змінні рапорти містять підписи прораба та охорони будівельного майданчика, які, поза розумним сумнівом, не можуть бути найманими працівниками чи представниками перевізника та діяти в його інтересах.

Крім того, відповідач посилається на те, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) як і у змінних рапортах вартість послуг розраховується з таких одиниць як кількість ходок та кубічних метрів, в той час як в додатку до договору сторони погоджували ціну за годину роботи спецтехніки.

Суд вважає, що, підписання відповідачем без жодних зауважень акту від 26.05.2017 р., в якому зазначалась вартість послуг, виходячи з того, що була зроблена одна ходка, свідчить про те, що відповідач допускав можливість визначення обсягу наданих послуг в одиницях, фактично відмінних від тих, що були встановлені договором.

Враховуючи необхідність дотримання сторонами договірних відносин принципу non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), суд приходить до висновку, що посилання в документах на кількість кубічних метрів та ходок саме по собі не може розцінюватись як таке, що спричиняє недійсність складених документів та не породжує обов`язку з їх оплати.

Також суд звертає увагу відповідача на те, що умовами договору та нормами законодавства не передбачено строк та конкретний порядок надання актів для підписання, тому позивач не вчинив жодного порушення, надіславши відповідачеві 08.08.2019 р. акт від 28.07.2017 р. Варто зазначити, що відповідач мав достатньо часу для перевірки, підписання і оплати акту або надання зауважень стосовно нього, адже пред`явлення позивачем позову у справі №914/2745/19 відбулося 26.12.2019 р., а провадження у справі було відкрито судом 20.01.2020 р. після усунення позивачем недоліків позовної заяви.

Беручи до уваги те, що актами здачі-прийняття робіт підтверджується надання послуг на загальну суму 13980 грн, яка не була оплачена відповідачем, суд визначив, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем в цій сумі.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу.

При цьому суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивачем не вжито заходів досудового врегулювання спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст.4 ГПК України, раво на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. При цьому, відповідно до частини першої ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Офіційне тлумачення стосовно питання обов`язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний Суд України у справі N 1-2/2002 від 09.07.2002 р. Так, обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на зазначені приписи національного законодавства, останнє не встановлює обов`язкового досудового врегулювання спору як безумовної передумови для звернення особи, яка вважає, що її права були порушені, невизнані або оспорені іншою особою, із позовом до суду.

За таких обставин, безпосереднє пред`явлення ФО-П Івановою М.Р. позову до господарського суду з метою захисту власних порушених майнових прав не є і не може бути підставою ні для залишення такого позову без розгляду чи його повернення, ані для відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив 5-те Авеню Львів , м.Львів, вул.Антоновича, 115Б, оф.3 (ідентифікаційний код 39949652) на користь фізичної особи-підприємця Іванової Марти Романівни, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 13980 грн заборгованості та 1921 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 16.03.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 26.03.2020 р.

Суддя Гоменюк З.П.