Рішення

від 17.03.2020 по справі 922/263/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/263/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

позовної заяви Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, м. Харків до 1. Харківська міська рада, м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтоарсенал", м. Харків про скасування пунктів рішень, визнання недійсним договорів, повернення ділянки за участю представників:

прокурора - не з`явився

1-го відповідача - не з`явився

2-го відповідача - Спасибо В.В. (дов. № б/н від 20.02.2020р.)

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 (надалі - Прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про: - визнання незаконним та скасування пункту 13 Додаток 1 до рішення 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06.04.2011 за №224/11 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань";

- визнати недійсним договору оренди землі, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Харкові в Державному реєстрі земель 01.02.2012 за № 631010004000348, серія та номер: б/н, виданий 14.11.2011, укладений між Харківською міською радою та ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ ;

- визнання незаконним та скасування п. 15 рішення 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об`єктів від 21.12.2016 № 457/16 в частині поновлення ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ договору оренди землі від 01.02.2012 № 631010004000348 (кадастровий номер 6310136900:01:010:0006) для будівництва автосалону з паркінгом по вул. Оренбурзькій, 9 до 31.12.2018;

- визнання недійсною додаткову угоду від 14.04.2017 до договору оренди землі, що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Харкові в Державному реєстрі земель 01.02.2012 за №631010004000348, серія та номер: б/н, виданий 14.11.2011;

- зобов`язання ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ (код ЄДРПОУ 34265237) повернути Харківській міській раді земельну ділянку у стані, придатному для використання за цільовим призначенням, загальною площею 1,2609 га (кадастровий номер земельної ділянки 6310136900:01:010:0006) по вул. Оренбурзькій, 9 у м. Харкові.

Стягнути з Відповідача суму судового збору.

Ухвалою суду від 05.02.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/263/20 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на "24" лютого 2020 р. о 10:00.

Ухвалою суду від 24.02.2020 повідомлено про наступне підготовче засідання, що відбудеться 05.03.2020 о 12:30.

Прокурор у підготовче засідання надав відповідь на відзив (вх. № 5654 від 03.03.2020р.)

Представник 1-го Відповідача у підготовче засідання надав: - відзив на позов (вх. № 5115 від 26.02.2020р.) з додатком; - заяву (вх. № 5905 від 05.03.2020р.) про долучення доказів; - заяву (вх. № 5903 від 05.03.2020р.) про застосування строків позовної давності.

Представник 2-го Відповідача у підготовче засідання надав відзив на позов (вх. № 5448 від 02.03.2020р.).

Судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "17" березня 2020 р. о 10:20 про що постановлено ухвалу від 05.03.2020.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник 1-го Відповідача у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник 2-го Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволені позову.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, суд установив наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що рішенням Харківської міської ради № 283/07 від 25.12.2007 ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ було надано в оренду земельну ділянку за адресою: вул. Оренбурзька, 5, загальною площею 2,9139 га, у тому числі ділянка № 1, площею 1,3969 га, для будівництва готельного комплексу з торговельно-розважальним центром і паркінгом та ділянка № 2, площею 1,5170 га, для благоустрою прилеглої території (без права забудови) на строк до 31.12.2010.

ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ отримано акти встановлення меж земельної ділянки на місцевості реєстраційний номер 1184/08 (ділянка №1) та реєстраційний номер 1185/08 (ділянка №2). Договори оренди на земельні ділянки ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ не оформлено.

Рішенням Харківської міської ради № 226/08 від 10.09.2008 ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ надано в оренду земельну ділянку, загальною площею 2,9139 га, в тому числі ділянка № 1, площею 1,3969 га (в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 09.09.2008 за №1184/08) для зміни функціонального призначення об`єкту під будівництво торговельно-сервісного центру з продажу та обслуговування автомобілів з автомобільною стоянкою по вул. Оренбурзькій, 5 та ділянка № 2, площею 1,5170 га (в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 09.09.2008 за №1185/08) для благоустрою прилеглої території (без права забудови) до 31.12.2010. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку згідно вказаного рішення ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ також не отримано.

Рішенням Харківської міської ради № 296/10 від 27.10.2010 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ , орієнтовною площею 1,4000 га, для будівництва та експлуатації автосалону з паркінгом по вул. Оренбурзькій, 5, в яке в подальшому внесено зміни пунктом 17 додатку 1 до рішення Харківської міської ради № 33/10 від 22.12.2010 та викладено в наступній редакції: надати в оренду ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ земельну ділянку площею, орієнтовно, 1,4000 га для будівництва та подальшої експлуатації автосалону з паркінгом по вул. Оренбурзькій, 9 у тому числі, ділянка №1 площею 1,3304 га та ділянка №2 площею 0,0696 га (в межах державного акту на право власності на земельну ділянку від 14.12.2010 за №707010100001001) для зміни цільового призначення земельної ділянки. Пункт 39 додатку 1 до рішення Харківської міської ради №283/07 від 25.12.2007 скасувати та п. 29 додатку 1 до рішення Харківської міської ради №226/08 від 10.09.2008 скасувати .

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку за №411070700015, зареєстрованим в Поземельній книзі 14.12.2010 за №707010100001001 суміжна земельна ділянка, загальною площею 0,0696 га, по вул. Оренбурзькій, 9 належить ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ на праві власності.

На підставі п. 2 додатку 1 до рішення Харківської міської ради 6 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування № 154/11 від 23.02.2011 надано в оренду ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 1,3305 га, по вул. Оренбурзькій, 9, в тому числі, земельну ділянку № 1, загальною площею 1,2609 га (кадастровий номер земельної ділянки 6310136900:01:010:0006) для будівництва автосалону з паркінгом до 01.06.2012 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та на земельну ділянку № 2 по вул. Оренбурзькій, 9 , площею 0,0696 га (в межах державного акту на право власності на земельну ділянку від 14.12.2010 р. №707010100001001) (кадастровий номер земельної ділянки 6310136900:01:010:0001) оформити державний акт з цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва та подальшої експлуатації автосалону з паркінгом. Будівництво виконати до 01.06.2012. Державний акт на право власності на земельну ділянку від 14.12.2010 №707010100001001 втрачає чинність з моменту державної реєстрації нового державного акту на право власності на земельну ділянку з ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ .

В подальшому п. 13 додатку 1 до рішення Харківської міської ради Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань № 224/11 від 06.04.2011 внесено зміни в п. 2 додатку 1 до рішення Харківської міської ради №154/11 від 23.02.2011 та викладено в наступній редакції: ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ - надати земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 1,3305 га, по вул. Оренбурзькій, 9, в тому числі в оренду земельну ділянку № 1, за рахунок земель житлової та громадської забудови по вул . Оренбурзькій, 9 , загальною площею 1,2609га (кадастровий номер земельної ділянки 6310136900:01:010:0006) для будівництва автосалону з паркінгом до 31.12.2014р. (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), та на земельну ділянку № 2 по вул. Оренбурзькій, 9 , площею 0,0696 га (в межах державного акту на право власності на земельну ділянку від 14.12.2010 №707010100001001) (кадастровий номер земельної ділянки 6310136900:01:010:0001) оформити державний акт з цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва та подальшої експлуатації автосалону з паркінгом. Будівництво виконати до 31.12.2014. Державний акт на право власності на земельну ділянку від 14.12.2010 №707010100001001 втрачає чинність з моменту державної реєстрації нового державного акту на право власності на земельну ділянку з ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ .

В користування ТОВ УКРАВТОРСЕНАЛ надано земельну ділянку, площею 1,3305 га, для будівництва та експлуатації автосалону з паркінгом по вул. Оренбурзькій, 9 в м. Харкові: в т.ч. ділянка 1 , площею 1,2609 га, у користування на умовах оренди, ділянка 2 , площею 0,0696 га, у користування на праві власності зі зміною цільового призначення.

Відповідно до проекту землеустрою (Корегування обґрунтування вибору місця розташування земельної ділянки для будівництва об`єкту, затвердженим Департаментом містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради) визначено, що спірна земельна ділянка ....на теперішній час вільна від забудови, земельну ділянку перетинають інженерні мережі. У минулому на ділянці існували приватні домоволодіння по вул. Оренбурзькій, 5,7,9. Згідно акту санітарно-технічного стану житлових будинків літ. А-1 , Б-1 по вул. Оренбурзькій, 5, затвердженого рішенням №112 від 17.04.2007, зазначені будинки не придатні для проживання. Згідно листа КП Жилкомсервіс №2842 від 09.11.2007 у будинку по вул. Оренбурзькій, 5 не зареєстровано та не проживає жодного громадянина. На теперішній час будинок знесений. Згідно заочного рішення Комінтернівського районного суду по справі №2-2138 від 27.05.2008 припинено право власності часток домоволодіння №7 по вул. Оренбурзькій. На теперішній час будинок знесений. Згідно умов договору купівлі-продажу земельної ділянки №2086 від 22.10.2010 ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ придбало у власність земельну ділянку по вул. Оренбурзькій, 9, площею 0,0696 га, яка є вільною від забудови. Державний акт зареєстровано за ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ за №707010100001001 від 14.12.2010 (ділянка №2).

Станом на дату затвердження проекту землеустрою Харківською міською радою, ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ не мало у власності будь-яких будівель чи споруд на спірних земельних ділянках.

Прокурор зазначив, що Харківська міська рада вищевказане своїм рішенням порушує вимоги земельного законодавства, а також п. 13 додатку 1 до рішення Харківської міської Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань від 06.04.2011 № 224/11 прийнято всупереч вимогам ст. 134 Земельного кодексу України.

Відповідачі не погоджуючись з викладеними у позові обставинами заперечують проти його задоволенні та просять суд застосувати позовну давність.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка серед іншого здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Повноваження прокурора в господарському процесі визначені нормами ч.4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Верховний суд в Постанові по справі № 923/129/17 наголосив на тому, що прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції). Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є закон Про прокуратуру . За змістом ч.3 ст.23 цього закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті. У п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції зазначено про можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під виключним випадком і чи є таким випадком ситуація у справі. Аналіз ч.3 ст.23 закону Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

В позовній заяві зазначено, що прийняття рішення про передачу земель комунальної власності в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності, з порушенням вимог законодавства, позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) та територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно до державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України). Незаконне відчуження землі ослаблює економічні основи місцевого самоврядування, що також потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

При цьому, ані в позовній заяві, ані в інших поданих до суду процесуальних документах, не міститься посилання на неможливість передачі земельних ділянок від 1-го відповідача до 2-го відповідача, в тому числі з причин знаходження цих земельних ділянок поза цивільним обігом. Також, прокурор в позові зазначає про можливість отримання більших коштів від орендарів за умови проведення 1-м відповідачем тендерної процедури.

Тобто, прокурор стверджує про наявність упущеної Харківською територіальною громадою вигоди. Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 14.01.2014р. № 01-06/20/2014 наголошував на тому, що у вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування. Відповідно до приписів статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Якщо розрахунки є теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії, позовні вимоги не є обґрунтованими.

Натомість, прокурором не надано доказів, що при іншому способі передачі земельних ділянок в оренду, до державного або місцевого бюджету гарантовано надійшли б грошові кошти в більшому розмірі. Наведене свідчить про те, що прокурор не довів факт порушення інтересів держави ані в цілому, ані конкретно Харківської територіальної громади.

Розглядаючи заяви відповідачів про застосування позовної давності суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Нормами ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Разом з тим, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

За приписами ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропущення позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Таким чином, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У свою чергу, відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

За змістом ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи, - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

У цій же постанові зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц (провадження №14-101цс18).

У постанові ВП ВС 17.10.18 у справі №362/44/17 (провадження №14-183цс18) міститься наступний правовий висновок:

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності (пункти 39-40 постанови).

Верховний Суд України в своїх Постановах від 8 червня 2016 року по справі № 6-3029цс15, від 12 квітня 2017 року по справі № 6-1852цс16, від 12 липня 2017 року по справі №6-2458цс16, від 31 жовтня 2018 року по справі № 648/2419/13-ц неодноразово підкреслював, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач (відповідний орган), а не прокурор. Це правило пов`язане не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. До аналогічних висновків прийшов і Вищий господарський суд України, зокрема в постанові від 16 травня 2017 року.

Приймаючи до уваги викладене і застосовуючи наведені вище висновки до матеріалів справи, що розглядається, строк позовної давності має починати обліковуватися з наступних дат: - стосовно позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 13 Додатку 1 до рішення 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06.04.2011р. за №224/11 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань" - з 06 квітня 2011 року;

- стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Харкові в Державному реєстрі земель 01.02.2012 за № 631010004000348, серія та номер: б/н, виданий 14.11.2011р. - з 14 листопада 2011 року;

- стосовно позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 15 рішення 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об`єктів від 21.12.2016р. № 457/16 в частині поновлення ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ договору оренди землі від 01.02.2012 № 631010004000348 (кадастровий номер 6310136900:01:010:0006) - з 21 грудня 2016 року.

Таким чином, строк давності в 3 роки по всіх перелічених вимогах сплинув ще до дня подання прокурором позовної заяви, що відбулось лише 30 січня 2020р.

Прокурор у відповіді на відзив наголошує на тому, що він не є учасником спірних відносин, а з документів, які подавалися для прийняття оскаржуваного рішення, як і з його змісту зазначені в позові порушення (про наявність яких стверджує прокурор) не вбачаються. Прокурор, визнає факт пропуску позовної давності. Але виходячи з того, що про зафіксовані ним на його думку порушення він дізнався лише за результатами опрацювання отриманих документів у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42018220000000785 від 10.07.2018р., - просить поновити строк позовної давності.

Клопотання прокурора про поновлення строку позовної давності не може бути розглянуте, оскільки прокурор не наділений повноваженнями звертатися до суду з відповідним клопотанням. Правом заявляти клопотання про поновлення позовної давності наділена лише зацікавлена особа, на що звертає увагу Верховний суд України, зокрема, в постанові від 22.03.2017р по справі № 5004/2115/11. В справі, що розглядається, зацікавленою особою є Харківська міська рада, яка заяв та клопотань про поновлення строку позовної давності не подавала.

Таким чином, суд вважає доведеним факт пропуску прокурором строку позовної давності за вимогами про:

- визнання незаконним та скасування пункту 13 Додатку 1 до рішення 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06.04.2011р. за №224/11 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань";

- визнання недійсним договору оренди землі, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Харкові в Державному реєстрі земель 01.02.2012 за № 631010004000348, серія та номер: б/н, виданий 14.11.2011р.;

- визнання незаконним та скасування п. 15 рішення 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об`єктів від 21.12.2016р. № 457/16 в частині поновлення ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ договору оренди землі від 01.02.2012 № 631010004000348 (кадастровий номер 6310136900:01:010:0006).

Враховуючи подані відповідачами заяви про застосування норм позовної давності до цих позовних вимог, в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Розглядаючи позов в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 14.04.2017 та про зобов`язання ТОВ УКРАВТОАРСЕНАЛ (повернути Харківській міській раді земельну ділянку у стані, придатному для використання за цільовим призначенням, суд враховує наступне.

Суд погоджується із ствердженнями 2-го відповідача про те, що ці позовні вимоги є похідними від перелічених вище вимог, стосовно яких прокурором пропущений строк позовної давності і в задоволенні яких слід відмовити. Таким чином, задоволення позову і в цій частині також є неможливим.

При розгляді позову в цій частині Суд також враховує, що сторони уклали спірні договори при вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997р. ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950р. (далі - Конвенція) , Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Нормами ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Також, у цьому Рішенні зазначено, що відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Ця свобода оцінювання, тим не менше, йде пліч-о-пліч з Європейським наглядом. Суд вважає, що державні органи неминуче вступають у численні договори приватноправової природи із звичайними громадянами у ході виконання своїх функцій.

З наведеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що Європейський суд наголошує на необхідності з`ясування при вирішенні спорів, що доктрина ultra vires застосовується державою з урахування принципу пропорційності втручання держави у право приватної особи мирно володіти своїм майном. Констатуючи порушення ст. 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції, Європейський суд з прав людини обґрунтував його тим, що орган державної влади при укладанні угоди, вважав себе компетентним на її укладання, при цьому національне законодавство не містило чітко вираженої заборони на укладання таких угод і укладання таких угод було звичайною практикою, а відтак особа приватного права мала всі підстави вважати, що орган державної влади діє в межах компетенції.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Пунктом 55-58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Україна - Тюмень проти України" від 22.02.2008 визначено, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (також рішення у справі "Спорронґ та Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, Sеrіеz А nо. 52, р. 26, § 69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі "Прессоз Компанія Нав`єра та інші проти Бельгії", від 20 листопада 1995 року, Sеrіеz А nо. 332, р. 23, § 38). Держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння його майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Звольски та Звольська проти Республіки Чехія", N 46129/99, § 69, ЕСНК. 2002-ІХ).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2019 по справі № 905/2236/18 вказано, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійним додаткової угоди та про повернення земельної ділянки не підлягають задоволенню також враховуючи практику Європейського суду з прав людини та правових позицій Верховного суду України.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в даному випадку на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Повне рішення складено "26" березня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя (підпис І.П. Жигалкін