Рішення

від 23.03.2020 по справі 160/780/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року Справа № 160/780/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

20.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначені пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , починаючи з 24.04.2019, врахувавши до загального страхового стажу 25 років 04 місяці 08 днів період роботи з 28.01.1986 по 31.01.1989 у НПО Дніпропетровське Будівельне управління та періоду роботи з 01.09.2004 по 01.10.2005 у ТОВ Витязь-Дніпро ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до ст. 382 КАС України подати до суду у 30-ти денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у зв`язку з досягненням пенсійного віку, він 24.04.2019 звернувся із заявою та необхідними документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви у серпні 2019 року позивач отримав від відповідача відповідь від 18.07.2019 № 045650002953 про відмову у призначенні пенсії, в якій зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 22 роки 01 місяць 05 днів, а стаж необхідний для призначення пенсії у 2018 році складає 25 років. Відповідно до записів трудової книжки до страхового стажу не зараховано період роботи з 28.01.1986 по 31.01.1989 - НПО Дніпропетровське Будівельне управління запис про звільнення завірено печаткою, в якій читається інше підприємство .

Крім того, з протоколу розрахунку страхового стажу позивача від 24.04.2019 до його страхового стажу не ввійшли періоди роботи з 28.01.1986 по 31.01.1989 та з 01.09.2004 по 01.10.2005.

Для підтвердження трудового стажу показами свідків, позивач написав заяву 14.08.2019, на яку отримав відповідь від 27.08.2019 № 6090/К-09 про необхідність надання довідки про ліквідацію підприємства, довідки з архіві та трудові книжки свідків.

Позивач вважає протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 21.01.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

10.02.2020 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що при розрахунку стажу позивача до страхового стажу не зараховано період роботи з 28.11.1986 по 31.01.1989 (запис трудової книжки № 18 - № 20) - на НПО Дніпропетровське Будівельне управління, так як запис про звільнення завірено печаткою, в якій читається інше підприємство, тобто запис внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110.

З урахуванням вищевикладеного, трудовий стаж позивача обраховано та він склав 22 роки 01 місяць 05 днів, що є недостатнім для призначення пенсії, тому в призначенні пенсії відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з досягненням пенсійного віку, 24.04.2019 звернувся із заявою та необхідними документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для призначення йому пенсії за віком.

За результатами розгляду заяви Листом Про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2019 № 045650002953 Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було відмовлено позивачу у призначенні пенсії.

В обгрунтування відмови у призначенні пенсії зазначено, що 24.04.2019 позивач звернувся до Чечелівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , надавши при цьому необхідні документи.

На підстав наданих документів страховий стаж для призначення пенсії становить 22 роки 01 місяць 05 днів. Відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування стаж необхідний для призначення пенсії у 2018 році складає 25 років. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років у призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено відповідно до протоколу від 18.07.2019 № 045650002953.

Відповідно до записів трудової книжки до страхового стажу не зараховано наступний період роботи: з 28.11.1986 по 31.01.1989 - НПО Дніпропетровське Будівельне управління запис про звільнення завірено печаткою, в якій читається інше підприємство.

14.08.2019 позивач звернувся до Чечелівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо вирішення питання опитуванні свідків для підтвердження трудового стажу.

Листом від 27.08.2019 № 6090/К-09 на звернення від 14.08.2019 позивача повідомлено, що відповідно до записів трудової книжки до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, не зараховано період роботи: з 28.11.1986 по 31.01.1989 в НПО Дніпропетровське Будівельне управління , так як запис про звільнення завірено печаткою, в якій читається інше підприємство.

Отже, для вирішення питання проведення опитування свідків, які знають позивача по спільній роботі в НПО Дніпропетровське будівельне управління , позивачу необхідно надати у відповідності з п. 18 Порядку № 637 довідку про ліквідацію підприємства, довідки з архівів (міської ради, Дніпропетровської області, Легіс ) про відсутність документів на зберіганні зазначеного підприємства, трудові книжки цих свідків.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон 1058-ІV) загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об`єднаннях громадян, у фізичних осіб -підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні перерахунку) пенсії.

Органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі (ст. 101 ЗУ Про пенсійне забезпечення ).

Відповідно до ст. 24 Закону 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом яого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло зо набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з даними трудової книжки позивача: 28.11.1986 він був прийнятий муляром 2 разр. будівельного участку Дніпропетровського будівельного монтажного управління НПО Криворіжрудмаш запис №18); 31.01.1989 звільнений за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП УРСР запис №20). Цей запис посвідчено печаткою Будівельно-монтажного управління Дніпробудважмаш .

Так, з метою отримання уточнюючих довідок про роботу на цьому підприємстві позивач звертався до Головного управління статистики у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державного архіву Дніпропетровської області, Архівного управління Дніпровської міської ради, Прокуратури Дніпропетровської області.

Судом встановлено, що правонаступником ВАТ Дніпробудважмаш стало ТОВ Аконтранс (м.Дніпро).

Але, як свідчать відповіді усіх перелічених вище державних органів, копії якиї містяться в матеріалах справи, необхідну позивачу інформацію та довідки отримати він не має змоги.

Приписами частин п`ятої статті 48 КЗпП України визначено, що порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція № 58), постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників" та іншими актами законодавства.

Пунктами 4.1, 4.2 Інструкції № 58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звертається за призначенням пенсії, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Зазначена правова позиція також викладена у Постанові Верховного суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17).

Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, відповідачем не зараховано період роботи позивача з 01.09.2004 по 01.10.2005 в ТОВ Витязь-Дніпро .

Так, згідно з даними трудової книжки позивача: 01.09.2004 він був прийнятий охоронцем ТОВ Витязь-Дніпро (запис №52); 31.01.1989 звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП УРС (запис №20). Цей запис посвідчено печаткою ТОВ Витязь-Дніпро , код ЄДРПОУ 32515310.

Згідно з відповіддю Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 31.01.2019 №03.4-98/229 17.12.2007 проведена державна реєстрація припинення юридичної особи ТОВ Витязь-Дніпро у зв`язку з визнанням її банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2007 справа №Б15/161-07 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора.

За даними довідки Чечелівської ДПІ Правобережного управління у Дніпропетровській області від 08.01.2020 №4324 позивачем були отримані доходи в ТОВ Витязь-Дніпро , код ЄДРПОУ 32515310, протягом четвертого кварталу 2004, першого, другого та третього кварталу 2005 року, з яких було нараховано та перераховано відповідні суми податку.

Згідно з ст. 24 Закону 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ст. 20 Закону 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з 01.09.2004 по 01.10.2005 до страхового стажу за можливе порушення, вчинене в ТОВ Витязь-Дніпро , оскільки згідно з Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник і тому період роботи у в ТОВ Витязь-Дніпро з 01.09.2004 по 01.10.2005 повинен бути зарахований органами Пенсійного фонду України до страхового стажу позивача.

Аналогічну правову позицію висловила колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 27 березня 2018 року по справі № 208/6680/16-а(2а/208/245/16) касаційне провадження № К/9901/458/17.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 28.01.1986 по 31.01.1989 у НПО Дніпропетровське Будівельне управління та періоду роботи з 01.09.2004. по 01.10.2005 у ТОВ Витязь-Дніпро , пенсійний орган діяв не на підставі, не в межах повноважень і не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Відтак, дії відповідача є неправомірними, а тому він зобов`язаний призначити позивачу пенсію з урахуванням загального страхового стажу 25 років 04 місяці 08 днів починаючи з 24 квітня 2019 року.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Поряд із цим суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи, що доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а відповідачем протилежного не доведено, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений судовий збір за подання даної позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 245-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначені пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , починаючи з 24.04.2019, врахувавши до загального страхового стажу 25 років 04 місяці 08 днів період роботи з 28.01.1986 по 31.01.1989 у НПО Дніпропетровське Будівельне управління та періоду роботи з 01.09.2004 по 01.10.2005 у ТОВ Витязь-Дніпро .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. відповідно до квитанції № 0.0.1586508031.1 від 20.01.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко