Рішення

від 27.03.2020 по справі 280/715/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2020 року Справа № 280/715/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чай Сіті (юридична адреса: 69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 37494788)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (юридична адреса: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Чай Сіті (далі позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача в частині включення позивача до переліку ризикових платників податків;

- зобов`язати відповідача виключити позивача з переліку ризикових платників податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Комісії ГУ ДФС у Запорізькій області, оформленим Протоколом № 22 від 02.10.2019 позивача визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості (відповідно п.п.1.6. п.1. Критеріїв ризиковості платника податку). Позивач зазначає, що відповідач прийняв необґрунтоване рішення, наслідком чого є автоматичне зупинення реєстрації податкових накладних позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних та на підставі нормативних актів, які в подальшому були визнані нечинними.

Ухвалою суду від 05 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 27 лютого 2020 року.

26 лютого 2020 року, через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що протокол №22 від 02.10.2019 не є рішенням (актом) суб`єкта владних повноважень в розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України. Щодо витрати на правничу допомогу, відповідач зазначає, що представником позивача не надано достатніх доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт їх вартості, що сплачена або підлягала сплаті відповідною стороною. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 27.02.2020 замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у Запорізькій області (юридична адреса: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) на належного відповідача - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945).

23.03.2020 від представника позивача через канцелярію суду (вх. №13394) подана відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 27.03.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про закриття провадження по адміністративній справі №280/715/20.

23 березня 2020 року до канцелярії суду надійшла заява позивача, в якій він просив розглядати справу в порядку письмового провадження, у зв`язку з запровадженням на території України карантинних заходів.

Представник відповідача до суду не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЧАЙ-СІТІ зареєстроване як юридична особа з 25.01.2011, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1 103 102 0000 028642. Основним видом економічної діяльності є код КВЕД 46.37 - оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами.

ТОВ ЧАЙ-СІТІ є платником податку на додану вартість з 21.03.2012.

З жовтня 2019 року реєстрація податкових накладних, що направляються позивачем до єдиного реєстру податкових накладних періодично зупиняється.

У зв`язку з зупиненням реєстрації податкових накладних ТОВ ЧАЙ-СІТІ листом від 25.11.2019 звернувся до відповідача з проханням повідомити причини внесення до переліку ризикових платників податку.

ГУ ДФС у Запорізькій області надало відповідь № 20077/10/08-01-06-03-17 від 10.12.2019, якою повідомило позивача, що його віднесено до категорії ризикових суб`єктів господарювання у зв`язку з наявністю ознак ризиковості, а саме наявністю податкової інформації, яка стала відома в процесі поточної діяльності та визначає ризиковість здійснення господарських операцій платником.

Також відповідач надав витяг з протоколу № 22 від 02.10.2019 яким позивача визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості (відповідно п.п.1.6. п.1. Критеріїв ризиковості платника податку).

Не погоджуючись із рішенням відповідача та з вимогою вчинити певні дії позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).

Пунктом сьомим розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117), Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Порядок роботи комісій).

Відповідно до п. 1 Порядку роботи комісій цей Порядок визначає організаційні та процедурні засади діяльності комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, а також права та обов`язки її членів.

Згідно з п. 2 Порядку роботи комісій комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Пунктом 3 Порядку роботи комісій визначено, що комісія контролюючого органу діє в межах повноважень, визначених у Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій визначались листом Державної фіскальної служби України № 959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

При цьому Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, втратили чинність 25.05.2018.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття оспореного рішення хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, на виконання вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій.

За змістом пп. 1.6 п. 1 листа ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Крім того, лист ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 містить наступні положення.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Відповідачем ГУ ДФС у Запорізькій області не доведено, що позивач відповідає жодному з критеріїв ризиковості платника податків.

Рішення відповідача не містить належної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пп.1.6 п.1 листа Державної фіскальної служби України № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018.

Суд вказує на те, що віднесення платника податків до переліку ризикових платників податків на підставі критеріїв ризиковості, визначених виключно листом ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, є безпідставним.

З цього приводу суд зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 02.04.2019 в справі № 822/1878/18.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як акта правозастосування є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій, мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Тобто, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення нормативно-правовим актом та, відповідно, контролюючим органом конкретної підстави віднесення господарської операції чи платника податку до категорії ризикових. Вживання контролюючим органом загального посилання на пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості, як в цьому випадку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до підстав зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Суд також зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 по справі № 826/12108/18 було визнано протиправними та нечинними п. 10, п. 20, п. 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21.02.2018 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних". Пункт 10 Порядку стосується саме визначення критеріїв ризиковості платника.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 рішення суду першої інстанції по цій справі залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 10.03.2020 у справі № 826/12108/18 касаційні скарги Кабінету Міністрів України, Державної податкової служби України залишені без задоволення.

Таким чином, суд доходить висновку, що рішення відповідача про включення позивача до переліку ризикових платників податків є протиправним та необґрунтованим.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо зобов`язання виключити його з переліку платників податків, як відповідають критеріям ризиковості, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскаржених рішень, які були предметом судового контролю у межах цієї справи.

За таких обставин суд вважає, що аргументи відповідача не є достатньо вагомими та чіткими, не узгоджені доказами, а тому суд доходить висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості своїх висновків, зроблених при прийнятті оскаржуваного рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що рішення відповідача оформлене протоколом Комісії ГУ ДПС у Запорізькій області № 22 від 02.10.2019 прийняте відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є неправомірними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Щодо витрат на правничу допомогу в сумі 5 000 грн 00 коп. заявлених у позові, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями КАС України та іншими законами.

Згідно із ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката навдено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Позивачем укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги від 20.01.2020 з адвокатом Гроною Денисом Сергійовичем.

Надання послуг за цим Договором підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі юридичних послуг від 27.01.2020.

Дослідивши цей акт суд встановив, що адвокатом надана правнича допомога у справі про оскарження дій ГУ ДФС у Запорізькій області з включення позивача до переліку ризикових платників податків, що оформлено протоколом № 22 від 02.10.2019.

Зокрема надані такі послуги:

- вивчення документів та доказів за їх місцезнаходженням, надання усних консультацій;

- вироблення правової позиції та узгодження її з позивачем;

- складання позовної заяви та підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду;

- вчинення інших дій, обхідних для розгляду справи в суді.

Платіжним дорученням № 1122 від 28.01.2020 підтверджується сплата позивачем адвокату, що склав позовну заяву, подав її в суд, гонорару в сумі 5 000 грн 00 коп.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення розміру витрат на правничу допомогу.

- З наданого представником позивача акту приймання - передачі наданих послуг вбачається, що ряд послуг, як - то: вивчення документів та доказів за їх місцезнаходженням, надання усних консультацій; вироблення правової позиції та узгодження її з позивачем; вчинення інших дій, обхідних для розгляду справи в суді не потребують спеціальних професійних навичок та не є діями з надання професійної правничої допомоги у даній справі.

Таким чином, суд вважає, що необхідно стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 3600,00 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2 102 грн 00 коп, що підтверджується платіжним дорученням № 1123 від 28.01.2020, який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАЙ СІТІ" (69032, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Доківська, будинок, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 37494788) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області в частині включення Товариства з обмеженою відповідальністю ЧАЙ-СІТІ до переліку ризикових платників податків.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ідентифікаційний код юридичної особи 43143945) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю ЧАЙ-СІТІ (69032, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Доківська, будинок, 3, код ЄДРПОУ 37494788) з переліку ризикових платників податків.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЧАЙ СІТІ" (69032, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Доківська, будинок, 3, код ЄДРПОУ 37494788) судові витрати у сумі сплаченого судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві гривні) гривні 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЧАЙ СІТІ" (69032, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Доківська, будинок, 3, код ЄДРПОУ 37494788) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3600 (три тисячі шістсот) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 27.03.2020.

Суддя Р.В. Сацький