Рішення

від 26.03.2020 по справі 440/72/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/72/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області до державного реєстратора прав на нерухоме майно Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області Тютюнник Раїси Миколаївни про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

Лисівська сільська рада Гадяцького району Полтавської області звернулась до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області Тютюнник Раїси Миколаївни, у якому позивач просив:

скасувати рішення від 2.07.19 №47572851 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

зобов`язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області на об`єкт нерухомого майна - будівлю гаражу за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невідповідність спірного рішення вимогам чинного законодавства. За твердженням позивача, вимога державного реєстратора про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна є безпідставною, оскільки такий договір укладений на товарній біржі.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 24-27/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що факт укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна на товарній біржі не звільняє сторони від обов`язкового нотаріального посвідчення даного договору.

3. Інші заяви учасників справи.

4.02.20 судом одержано відповідь на відзив, у якій позивач вкотре наголошував на протиправності спірного рішення та зазначив, що відповідно до статті 15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню /а.с. 61-64/.

Заперечення на відповідь до суду не надходили.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 8.01.20 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.20 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання 25.02.20 учасники справи не з`явились.

Відповідач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

А відповідно до частини дев`ятої зазначеної статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На цій підставі, суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15.05.2008 на товарній біржі "Полтавська регіональна біржа нерухомості" укладено договір купівлі-продажу реєстраційний №6, за умовами якого ВАТ "Лисівське" (продавець) в особі ліквідатора, арбітражного керуючого ОСОБА_1 продало на підставі постанови господарського суду Полтавської області від 28.10.2004 у справі №18/144, а Лисівська сільська рада Гадяцького району Полтавської області (покупець) придбала будівлю гаражу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за 5000,00 грн /а.с. 7, 10/.

19.05.2008 Лисівська сільська рада Гадяцького району Полтавської області сплатила на користь ВАТ "Лисівське" кошти у розмірі 5000,00 грн, що підтверджено копією платіжного доручення від 19.05.2008 №296 /а.с. 9/.

20.05.2008 сторонами підписано акт прийому-передачі майна, за яким позивач прийняв у власність будівлю гаражу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 а.с. 8/.

26.06.2019 позивач звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень /а.с. 30/. До заяви додав копії договору купівлі-продажу від 15.05.2008, акта прийому-передачі майна від 20.05.2019, протоколу біржових торгів від 15.05.2008 №09, технічного паспорта на виробничий будинок /а.с. 31-41/.

2.07.2019 державним реєстратором прийняте рішення №47572851 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень /а.с. 42/. Дане рішення відповідач мотивував посиланням на приписи статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 18, 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та зазначив, що подані позивачем документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Не погодившись з цим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА /у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин/.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 182 Цивільного кодексу України проголошує, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

А відповідно до частини другої цієї статті, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Крім того, як визначено абзацом першим пункту 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 №553) (надалі - Порядок №1127), за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

При цьому в силу положень пункту 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

ОЦІНКА ОБСТАВИН СПРАВИ

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення державного реєстратора від 2.07.2019 №47572851 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

А відтак, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність цього індивідуального акта критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом, що їх видав, конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень є можливим лише у разі достатнього та належного обґрунтування таким суб`єктом підстав та умов, що передували ухваленню рішення.

Невиконання відповідним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Суд зауважує, що в силу наведених вище приписів частини другої статті 24 Закону №1952-IV та пункту 23 Порядку №1127 у разі прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав державний реєстратор зобов`язаний зазначити у такому рішенні вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Однак, спірне рішення містить лише загальне посилання на норму закону, якою передбачено підставу для відмови у державній реєстрації прав.

Відтак, за загальним підходом спірне рішення не відповідає вимогам, визначеним частиною другої статті 2 КАС України, оскільки є немотивованим.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що рішення про відмову у державній реєстрації прав ним прийнято з огляду на те, що наданий до заяви про державну реєстрацію договір купівлі-продажу не посвідчений нотаріально.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд виходить з такого.

Дослідивши залучену до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу від 15.05.2008 №06 суд встановив, що цей договір укладений та зареєстрований на товарній біржі "Полтавська регіональна біржа нерухомості" /а.с. 7/.

Статтею 650 Цивільного кодексу України визначено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Закон України "Про товарну біржу" є спеціальним законом щодо визначення правових умов створення діяльності товарних бірж на території України та правил укладення господарських договорів, в тому числі їх реєстрації.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача про відсутність підстав для нотаріального посвідчення згаданого вище договору купівлі-продажу, оскільки такий договір укладений на товарній біржі.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення зазначеного вище договору) договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Положення статті 640 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку зі статтею 15 Закону України "Про товарну біржу" дають підстави для висновку, що біржова угода про купівлю-продаж майна вважається укладеною з моменту її реєстрації на товарній біржі.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

На цій підставі, суд звертає увагу на те, що договір купівлі-продажу від 15.05.2008, укладений на товарній біржі "Полтавська регіональна біржа нерухомості", зареєстрований у порядку, визначеному Законом України "Про товарну біржу".

Крім того, сторонами виконано умови договору, а саме - покупцем сплачено кошти у розмірі визначеної правочином вартості майна, а продавцем - передано майно.

У матеріалах реєстраційної та судової справ відсутні відомості, що свідчили б про оспорювання правомірності договору його сторонами чи третіми особами.

Отже, такий договір вважається правомірним в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що відмова державного реєстратора у державній реєстрації права комунальної власності Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області на згаданий вище об`єкт нерухомого майна не ґрунтується на вимогах закону, а тому є неправомірною.

Відтак, рішення державного реєстратора від 2.07.2019 №47572851 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині задовольнити.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області на об`єкт нерухомого майна - будівлю гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

А відтак, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 26.06.2019 реєстраційний №34716220 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При цьому суд враховує висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №804/6338/15.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3842,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 19.12.2019 №200 /а.с. 6/.

Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, як визначено частиною першою цієї статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд враховує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону №1952-IV державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

За таких обставин, оскільки державний реєстратор Тютюнник Р.М. перебуває у трудових відносинах з Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області, а позивач у спірних відносинах виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як юридична особа публічного права, з огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог частково, суд дійшов висновку, що судові витрати позивача належить компенсувати шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Гадяцької районної державної адміністрації 2881,50 грн судового збору, сплаченого Лисівською сільською радою за звернення до суду з цим позовом.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 139, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області до державного реєстратора прав на нерухоме майно Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області Тютюнник Раїси Миколаївни про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області Тютюнник Раїси Миколаївни від 2 липня 2019 року №47572851 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області Тютюнник Раїсу Миколаївну повторно розглянути заяву Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 26 червня 2019 року реєстраційний №34716220 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області на користь Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області судові витрати у розмірі 2881,50 грн.

Стягувач: Лисівська сільська рада Гадяцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21051119; вул. Дружби, 5, с. Лисівка, Гадяцький район, Полтавська область, 37344).

Боржник: Гадяцька районна державна адміністрація Полтавської області (код ЄДРПОУ 04057635; вул. Лесі Українки, 2, м. Гадяч, Полтавська область, 37300).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба