Рішення

від 27.03.2020 по справі 140/276/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/276/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтарсіо" до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтарсіо" (далі - ТзОВ "Інтарсіо", позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці Держмитслужби (митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 15 січня 2020 року №UA205050/2020/000008/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову позивач вказав, що ТзОВ "Інтарсіо" згідно зі специфікацією від 09 січня 2020 року №F/KEX/20/000005 (додаток до контракту від 02 січня 2020 року №2.01.2020), на підставі рахунка-фактури від 09 січня 2020 року №VAT F/KEX/20/000005 придбало у компанії "Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K." (Республіка Польща) партію меблів за 14 товарними позиціями на загальну суму 100630,02 злотих (еквівалент 632671,00 грн).

З метою декларування в режимі імпорту товару "меблі" на митний пост "Ковель" Волинської митниці Держмитслужби митним брокером - Товариством з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) "ВЕСТ ФРУТ ГРУП" подано електронну митну декларацію (МД) від 14 січня 2020 року №UA205050/2020/001559, у якій митна вартість товару заявлена за основним методом на рівні 103043,02 злотих, що становить 647841,77 грн, а для її підтвердження додавалися документи, визначені статтею 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які, зокрема, підтверджують вартісні та кількісні показники задекларованого товару, його походження та понесені витрати. До складових митної вартості (окрім фактурної вартості) декларантом включено вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункту пропуску "Ягодин" в сумі 2413,00 злотих (еквівалент 15170,77 грн). Також на виконання вимог митниці в електронному повідомленні від 14 січня 2020 року брокер надіслав пояснення та копію листа продавця товару щодо податку на додану вартість. Разом з тим, 15 січня 2020 року відповідач прийняв рішення №UA205050/2020/000008/2 про коригування митної вартості товару та сформував картку відмови №UA205050/2020/00039 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - картка відмови); митну вартість товару визначено (скориговано) за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України та відповідно до цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Держмитслужби; рівень митної вартості (загальна сума щодо усіх 14 товарних позицій) становить 152975,44 злотих (або 961771,89 грн).

Із прийнятим рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте всупереч положенням статей 49, 57, 58 МК України, без дотримання умов, передбачених частинами другою-третьою статті 53, частиною шостою статті 54, статтями 55, 64 МК України, та без урахування усіх фактичних обставин. Зауважив, що ним були подані всі необхідні та наявні документи, які підтверджують ціну товару і дають можливість визначити митну вартість за основним методом, до того ж надано і інші наявні додаткові документи (у тому числі, експортну декларацію країни відправлення товару, сертифікат на товар, прайс-лист продавця). Подані документи не містили розбіжностей, ознаки їх підробки відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та сплаченої ціни товару у документах наявні.

Водночас, посилання митниці на ненадання розрахунку витрат на транспортування (калькуляцію) є безпідставним, бо позивач не здійснював перевезення товарів з використанням власного транспортного засобу, а мало місце перевезення товару на договірних засадах іншим перевізником та транспортні витрати включені до митної вартості. Не є обґрунтованою та не може бути виконаною вимога надати ліцензійний чи авторський договір, що стосується оцінюваних товарів, докази сплати роялті або ліцензійних платежів, оскільки контрактом від 02 січня 2020 року №2.01.2020 не передбачено їх виплату. Не відповідає фактичним обставинам висновок відповідача про те, що покупець та продавець за цим контрактом є пов`язаними особами: у ньому відсутня вказівка, яким саме статусом наділений позивач - агента, дистриб`ютора чи концесіонера та за якими ознаками і документами це визначено, декларанту не надано письмове обґрунтування про вплив взаємовідносин продавця і покупця на ціну товару. Не погоджується позивач і з висновками відповідача про неналежність як доказу наданого разом з митною декларацією платіжного документа та про відсутність відомостей про включення чи не включення до ціни товару податку 23%.

Позивач також звернув увагу, що згідно зі статтею 64 МК України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У спірному рішенні, окрім номерів та дат митних декларацій, на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких відомостей щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено та тим самим не виконано вимоги статті 55 МК України в частині обґрунтування письмового рішення митниці.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 29 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.118-124 том 1). В обґрунтування цієї позиції вказав, що митниця зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

За результатами опрацювання наданих декларантом разом з МД №UA205050/2020/001559 від 14 січня 2020 року документів було встановлено, що до митної вартості включено транспортні витрати. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" для розрахунку витрат на транспортування необхідні дані про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах. Ці відомості подані документи (договір від 12 грудня 2019 року №2-2019 про надання транспортних послуг, заявка на перевезення вантажу від 10 січня 2020 року №10/01/20, довідка від 10 січня 2020 року №1 "Про транспортні витрати") не містили. Також було виявлено, що покупець (позивач) є офіційним представником в Україні компанії-продавця та має права на використання товарних знаків, тому можлива наявність роялті та інших ліцензійних платежів, які відповідно до частини десятої статті 58 МК України також є складовими митної вартості.

Документи мають розбіжності: в заявці на перевезення не було відомостей про термін та умови оплати, вартість транспортних послуг (хоч такі відомості повинні вказуватися відповідно до договору про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року №2-2019); відсутні відомості про витрати на навантаження товару згідно з умовами пункту 3.1.2, 3.1.6 договору, між якими є невідповідність; факт оплати неможливо ідентифікувати з партією товару, оскільки в платіжному документі не вказано номер рахунка-фактури. Також товаросупровідні документи не дають можливості з`ясувати, чи додано 23% податку на додану вартість (ПДВ) до ціни, як це вказано в прайс-листі від 27 вересня 2019 року щодо оптових цін.

У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відповідно до статті 53 МК України декларанту було направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, однак декларант їх не надав.

Відповідач зазначив, що згідно з положеннями Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року, частини шостої статті 54 МК України та у зв`язку з неподанням повного переліку документів відповідно до частин другої-четвертої статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митницею 15 січня 2020 року прийняте рішення про коригування митної вартості №UA205050/2020/000008/2; митну вартість визначено за резервним методом з врахуванням цінової інформації наявної в ЄАІС. Різниця сум митних платежів між митною вартістю визначеною митним органом згідно з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару та заявленою декларантом до митного оформлення становить 63283,55 грн. В рішенні про коригування митної вартості товару вказано товар та номер митної декларації, цінової інформації ЄАІС, які бралися за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

З огляду на викладене відповідач вважає, що він мав аргументовані підстави для винесення рішення про коригування митної вартості товару, якє є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. З наведених підстав у задоволенні позову відповідач просив відмовити.

У відповіді на відзив (а.с.45-48 том 2) позивач підтримав позовні вимоги та вказав, що у відзиві наведено інші підстави, які не зазначались ні під час електронного листування з декларантом, ні у спірному рішенні. На спростування доводів відповідача про відсутність відомостей про витрати на навантаження товару зазначив, що позивач не поніс витрат на навантаження з огляду на умови поставки; декларантом на підтвердження витрат на транспортування товару як складової митної вартості надано товарно-транспортну накладну (CMR) від 10 січня 2020 року, договір про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року №2-2019, заявку на перевезення вантажу від 10 січня 2020 року №10/01/20, довідку перевізника, у якій наведено розрахунок вартості перевезення від місця завантаження до місця в`їзду на митну територію України. При цьому ТзОВ "Інтарсіо" не користувалось послугами експедиторських компаній, відтак будь-яких витрат на експедиційні послуги не понесло. Також позивач зауважив, що платіжне доручення містить посилання у призначенні платежу на номер зовнішньоекономічного договору; сума платежу (100630,02 злотих) повністю відповідає загальній сумі інвойсу (фактурі) та цього достатньо для ідентифікації оплати саме за цією поставкою товару. Крім того, наведені у відзиві розрахунки митної вартості не містять жодних пояснень щодо зроблених митним органом коригувань взятої за основу інформації про визнану митну вартість у попередніх деклараціях на умови поставки, комерційні умови тощо по відношенню до оцінюваного товару.

Відповідач правом подати заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Ухвалою суду від 26 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.54 том 2).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

02 січня 2020 року між ТзОВ "Інтарсіо" та "Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K." (Республіка Польща) було укладено контракт №2.01.2020. За умовами контракту Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K." (продавець) продає, а позивач (покупець) купує меблеві вироби (товар) власної торгової марки "SIGNAL"; ціна за товар встановлена в додатку до даного договору в польських злотих та може бути переглянута за домовленістю сторін (а.с.38-40 том 1). Відповідно до контракту №2.01.2020, специфікації від 09 січня 2020 року №F/KEX/20/000005 до контракту ТзОВ "Інтарсіо" придбало у продавця партію меблів (14 товарних позицій) на загальну суму 100630,02 злотих (а.с.50, переклад на а.с.85-86).

З метою митного оформлення ввезеного товару до відділу митного оформлення митного поста "Ковель" Волинської митниці Держмитслужби представником позивача - декларантом ТзОВ "ВЕСТ ФРУТ ГРУП", 14 січня 2020 року було подано електронну митну декларацію №UA205050/2020/001559 (а.с.132-138 том 1). Відповідно до цієї митної декларації товар "Меблі" було задекларовано за 14 товарними позиціями відповідно до УКТ ЗЕД: позиція 1 - меблі з пластмаси; позиція 2 - меблі дерев`яні; позиції 3-4 - меблі дерев`яні типу спальні; позиції 6-7 - меблі металеві; позиції 8, 10, 13- меблі для сидіння з дерев`яним каркасом; позиції 9, 11, 14 - меблі для сидіння з дерев`яним каркасом, оббиті; позиція 12 - меблі для сидіння, що обертаються з регульованою висотою. Для підтвердження митної вартості декларант до митної декларації додав такі документи (графа 44 та доповнення №1): копію митної декларації країни відправлення від 10 січня 2020 року №20PL341010E0003991 (а.с.172-175, переклад на а.с.104-109 том 1); контракт від 02 січня 2020 року №2.01.2020 (а.с.38-40 том 1); додаткову угоду №1 до контракту від 02 січня 2020 року №2.01.2020 (а.с.41-49 том 1); специфікацію від 09 січня 2020 року №F/KEX/20/000005 (а.с.50, переклад на а.с.85-86 том 1); рахунок-фактуру (інвойс) від 09 січня 2020 року №VAT F/KEX/20/000005 (а.с.51-55, переклад на а.с.92-98 том 1); платіжне доручення від 13 січня 2020 року №24JBKLK1 на суму 100630,02 злотих (а.с.56 том 1); договір про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року №2-2019 (а.с.57-58 том 1); заявку на перевезення вантажу від 10 січня 2020 року №10/01/20 (а.с.59 том 1); довідку від 10 січня 2020 року №01 про транспортні витрати (а.с.60 том 1); міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 10 січня 2020 року (а.с.61 том 1); прайс-лист виробника (а.с.176-195 том 1); пакувальний лист від 03 січня 2020 року №б/н. Митну вартість товару визначено за основним методом на рівні 103043,02 злотих (еквівалент 647,841,77 грн). До складових митної вартості (окрім фактурної вартості) декларантом включено вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункт пропуску "Ягодин" в сумі 2413,00 злотих (еквівалент 15170,77 грн).

За результатами опрацювання митницею поданих документів декларанту 14 січня 2020 року надіслано повідомлення про необхідність надати висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші платіжні та/або бухгалтерські, документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (калькуляцію транспортних витрат з відомостями про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури); якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). В обґрунтування цієї вимоги зазначалося, що оскільки витрати на транспортування є однією із складових митної вартості, то відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" для розрахунку витрат на транспортування необхідні дані про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах. Відповідно до пункту 6.1 контракту від 02 січня 2020 року №2.01.2020 покупець є офіційним представником компанії продавця в Україні та має права на використання товарних знаків; отже, можлива наявність роялті та інших ліцензійних платежів, які відповідно до статті 58 МК України є складовими митної вартості. Відповідно до пункту 17 статті 58 МК України особи, одна з яких є агентом, дистриб`ютором чи концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу. В прайс-листі від 27 вересня 2019 року зазначено, що до оптових цін необхідно додати 23% податку VAT (ПДВ), а надані при митному оформлення товаро-супровідні документи не дають можливості з`ясувати, чи додано цих 23% (наприклад, в прайс-листі від 27 вересня 2019 року стіл AGIS коштує 275,00 злотих, у фактурі від 09 січня 2020 року №F/KEX/20/000005 - 192,50 злотих, в додатковій угоді №1 - 192,50 злотих зі знижкою 30%, без знижки 275,00 злотих). Додатково декларанта повідомлено про можливість подати інші документи за бажанням (а.с.139-141 том 1).

Листом від 15 січня 2020 року №15/01-1 ТзОВ "ВЕСТ ФРУТ ГРУП" повідомило митний орган, що не має змоги надати додаткові документи (а.с.142 том 1), а також надав копію листа продавця товару про те, що ПДВ в розмірі 23% донараховується при продажу товару на території Польщі; при продажу товарів в Україну ставка ПДВ становить 0% (а.с.68 том 1; ідентифікатори повідомлень від 15 січня 2020 року на а.с.66, 66 зворот том 1).

Того ж дня Волинська митниця Держмитслужби прийняла рішення від 15 січня 2020 року №UA205050/2020/000008/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.16-21,125-129 том 1) та сформувала картку відмови №UA205050/2020/00039 у прийнятті митної декларації від 14 січня 2020 року №UA205050/2020/001559 (а.с.22 том 1) у зв`язку необхідністю приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідність до рішення про визначення митної вартості від 15 січня 2020 року, яким митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України та відповідно до цінової інформації ЄАІС. У графі 33 рішення зазначено, що декларант не надав перелічені (зазначені у повідомленні митного органу декларанту від 14 січня 2020 року) документи; факт оплати неможливо ідентифікувати з партією товару, що оформляється за МД від 14 січня 2020 року №UA205050/2020/001559, оскільки в платіжному дорученні від 13 січня 2020 року №24JBKLK1 не вказано номер фактури. У зв`язку із вищенаведеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГААТ 1994 року, вимогами частини шостої статті 54 МК України, зважаючи на неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта) митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС титна вартість: товар №1 (МД від 11 січня 2020 року №UA205030/2020/571) - 15,39 злотих; товар №2 (МД від 13 грудня 2019 року №UA205050/2019/200839) - 15,47 злотих; товар №3 (МД від 02 січня 2020 року №UA205050/2020/98) - 15,34 злотих; товар №4 (МД від 11 січня 2020 року №UA205030/2020/571) - 15,39 злотих; товар №5 (МД від 05 грудня 2019 року №UA205040/2019/57082) - 15,48 злотих; товар №6 (МД від 18 жовтня 2019 року №UA205020/2019/29420) - 15,55 злотих; товар №7 (МД від 22 грудня 2019 року №UA205030/2019/201629) - 20,67 злотих; товар №8 (МД від 19 грудня 2019 року №UA205050/2019/201883) - 19,13 злотих; товар №9 (МД від 28 листопада 2019 року №UA205040/2019/55874) - 15,78 злотих; товар №10 (МД від 22 листопада 2019 року №UA205040/2019/55136) - 15,88 злотих; товар №11 (МД від 22 грудня 2019 року №UA205030/2019/201629) - 18,49 злотих; товар №12 (МД від 25 листопада 2019 року №UA125200/2019/632355) - 15,61 злотих; товар №13 (МД від 22 грудня 2019 року №UA205030/2019/201629) - 30,74 злотих; товар №14 (МД від 02 січня 2020 року №UA205050/2020/98) - 26,75 злотих. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості за рішенням митниці (загальна сума щодо усіх 14 товарних позицій) становить 152975,44 злотих (961771,89 грн).

15 січня 2020 року декларантом подано митну декларацію №UA205050/2020/001820, за якою товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (а.с.69-73 том 1).

Позивач, не погодившись з рішенням Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 15 січня 2020 року №UA205050/2020/000008/2, звернувся з даним позовом до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частинат п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та він досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості можливо виключно у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина сьома статті 55 МК України).

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару "Меблі" (14 товарних позицій) за основним методом - за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

За змістом частин десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати, понесені покупцем; роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи містили розбіжності, не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а витребуваних митницею додаткових документів декларант не надав, що стало підставою для визначення митної вартості товару за резервним методом, при цьому застосувати попередні методи визначення митної вартості товару митниця не мала можливості через відсутність у неї та декларанта достовірної та документально підтвердженої інформації для проведення розрахунків.

Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт від 02 січня 2020 року №2.01.2020; додаткову угоду №1 до контракту від 02 січня 2020 року №2.01.2020; рахунок-фактура (інвойс) від 09 січня 2020 року №VAT F/KEX/20/000005; платіжне доручення від 13 січня 2020 року №24JBKLK1 на суму 100630,02 злотих (оскільки рахунок сплачено). Ці документи визначають фактурну вартість оцінюваного товару. Також оскільки до митної вартості включено транспортні витрати, які за умовами поставки не були включені у вартість товару, позивач надав транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Додатково надані декларантом документи - митна декларація країни відправлення від 10 січня 2020 року №20PL341010E0003991, прайс-лист продавця від 27 вересня 2019 року (станом на 06 грудня 2019 року) (а.с.176-195 том 1) в перелік обов`язкових документів згідно з частиною першою статті 53 МК України не входять, однак їх декларант надавав, оскільки мав у наявності.

Імпорт товару не підлягає ліцензуванню, а тому ліцензія на імпорт не товару не вимагається; страхування товару не здійснювалося, відтак страхові документи не надавалися.

Дослідивши ці документи, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно стверджує про наявність у них розбіжностей.

За змістом багаторазового контракту від 02 січня 2020 року 32.01.2020, укладеного між компанією "Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K." (Республіка Польща) та ТзОВ "Інтарсіо" (а.с.38-40 том 1) строком до 31 грудня 2022 року, предметом контракту є меблеві вироби (товар) торгової марки "SIGNAL"; кількість товару і строки поставки узгоджуються безпосередньо під час замовлення (в специфікаціях) (пункти 1.1, 1.2 контракту). Пунктом 1.4 контракту обумовлено, що ціна за товар встановлена в додатку до договору в польських злотих та може бути переглянута за згодою сторін; також продавець товару формує ціну для покупця на підставі прайс-листа для оптових покупців. Покупець є офіційним представником компанії продавця, має персоніфіковану знижку на товар - 30% від ціни у прайс-листі. Згода про ціну досягається підписами уповноважених представників постачальника та покупця в специфікації. Як встановлено контрактом, поставка товару здійснюється окремими партіями (пункт 2.1). Цим контрактом визначено умови поставки: товар постачається автомобільним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA чи за взаємною згодою на інших умовах, про що зазначається в специфікації та інвойсі (пункт 2.2.); товар передається запакованим (вимоги до пакування визначені у пункті 2.4 контракту).

Отже, з цього слід дійти висновку, що узгоджені ціни на товар визначені сторонами в додатку до контракту; поставка здійснюється за рахунок покупця (позивача); інші умови, ніж визначені у контракті можуть обумовлюватися в специфікації (замовленні). Прайс-лист для сторін контракту має інформаційний зміст; остаточна ціна формується на його основі та з урахуванням будь-яких інших преференцій чи умов, щодо яких досягнуто згоди сторонами зовнішньоекономічного контракту.

За таких обставин документами, які свідчать про ціну товару, яка підлягає сплаті позивачем як покупцем, є додаткова угода №1 від 02 січня 2020 року до контракту №2.01.2020, специфікація від 09 січня 2020 року №F/KEX/20/000005, рахунок-фактура (інвойс) від 09 січня 2020 року №VAT F/KEX/20/000005, платіжне доручення від 13 січня 2020 року №24JBKLK1. Такі документи надані при митному оформлені. Розбіжностей у визначенні ціни за конкретною позицією товару у цих документах ні митницею, ні судом не встановлено. Вартість товару становить 100630,02 злотих.

Суд відхиляє зауваження відповідача про те, що оскільки в платіжному дорученні від 13 січня 2020 року №24JBKLK1 не вказано номер фактури, то це не дає можливості ідентифікувати факт оплати з партією товару, що пред`явлений до митного оформлення за МД №UA205050/2020/001559 від 14 січня 2020 року. Тут варто зазначити, що платіжний документ не є тим документом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які свідчать про митну вартість товару. До того ж, платіжний документ містить відомості про сторін контракту та суму коштів, що відповідає вартості товару за рахунком-фактурою від 09 січня 2020 року №VAT F/KEX/20/00000, а у призначенні платежу є посилання на номер зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02 січня 2020 року №2.01.2020 (а.с.56 том 1). Сума, зазначена в платіжному дорученні - 100630,02 злотих - відповідає тій, яка вказана в як в специфікації від 09 січня 2020 року №F/KEX/20/000005, так і в рахунку-фактурі (інвойсі) від 09 січня 2020 року №VAT F/KEX/20/000005. Копія митної декларації країни відправлення від 10 січня 2020 року №20PL341010E0003991 також не містить відомостей, які б дозволяли дійти висновку про інші умови поставки та вартість товару в країні відправлення.

Не відповідають дійсності твердження митниці, що товаросупровідні документи не дають можливості встановити, чи включено до оптових цін 23% ПДВ (VAT). В рахунку-фактурі від 09 січня 2020 року №VAT F/KEX/20/000005 (а.с.51-55, переклад на а.с.92-98 том 1) зазначено, що ставка ПДВ - 0%. Крім того, додатково декларантом надавався лист продавця від 15 січня 2020 року, в якому вказано, що оптовий цінник від 27 вересня 2019 року є загальним для клієнтів Польщі та України; податок ПДВ дораховується в розмірі 23% при продажу на території Польщі, а при продажу товарів в Україну відповідно до законів Польщі ставка податку ПДВ становить 0% (а.с.68 том 1).

Для розрахунку митної вартості за першим методом її визначення було додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункту пропуску "Ягодин" в сумі 2413,00 злотих, що становить 15170,77 грн (а.с.32-37). Для підтвердження цих витрат позивач надав договір про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року №2-2019 з підприємцем перевізником Robert Wojcicki (Республіка Польща), заявку на перевезення вантажу від 10 січня 2020 року №10/01/20, довідку про транспортні витрати від 10 січня 2020 року №01, товарно-транспортну накладну (CMR) від 10 січня 2020 року.

Згідно з пунктом 2.2. договору про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року №2-2019 умови перевезення визначаються в разовій заявці експедитора, яка узгоджується з перевізником і є невід`ємною частиною договору. Зі змісту вказаного договору очевидним є поєднання в одній особі "замовника" та "експедитора". У заявці містяться відомості про вартість перевезення в сумі 3447,00 злотих, а довідка від 10 січня 2020 року №01 деталізує вартість перевезення до місця в`їзду в Україну та по Україні до місця розвантаження. Так відповідно до довідки, виданої перевізником Wojcicki Robert, транспортні витрати з перевезення вантажу автомобілем LU4956K/LU4738X становлять: від місця завантаження PL-27-400 OSTROWIEC SW до кордону України пункт пропуску "Ягодин"- 2413,00 злотих, а від пункту пропуску "Ягодин" до місця розвантаження місто Ковель (Волинська область, Україна) - 1034,00 злотих. Також вказано, що додаткове страхування вантажу не проводилось.

У даному випадку перевезення товару здійснювалось на договірних засадах перевізником Wojcicki Robert, відтак зрозуміло, що позивач самостійно не здійснював перевезення вантажу власним транспортом та з цих причин аргументовано не міг надати витребувану митницею калькуляцію транспортних витрат у спосіб, в який визначив відповідач.

У відзиві на позов відповідач зауважував, що у довідці про транспортні витрати від 10 січня 2020 року №01 відсутні відомості щодо витрат на навантаження.

Як уже зазначав суд, пунктом 2.2 контракту від 02 січня 2020 року №2.01.2020 встановлено, що товар доставляється автомобільним транспортом на умовах FCA. Умови поставки FCA передбачають, що витрати по перевезенню товарів несе покупець, а витрати по навантаженню товару при передачі його на складі продавця у наданий покупцем транспортний засіб покладені на продавця.

Таким чином, з наведеного можна зробити висновок про те, що ТзОВ "Інтарсіо" не понесло витрат на навантаження. При цьому суд зазначає, що ні в повідомленні декларанту, ні в оскаржуваному рішенні питання щодо навантаження товару відповідачем не ставилося, як і не зазначалося про розбіжності у документах щодо транспортних витрат.

Отже, обов`язкові за змістом частини другої статті 53 МК України документи, які подав деклароант, підтверджують ціну товару та транспортні витрати, що були складовими митної вартості за основним методом її визначення. Достовірність цих офіційних документів не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Вимога митниці стосовно надання декларантом виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкової інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляції) може мати місце (є правомірною) лише у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість (частина четверта статті 53 МК України).

У рішенні про коригування митної вартості митний орган посилався на пункт 17 статті 58 МК України, опосередковано вказуючи, що ТзОВ "Інтарсіо" (покупець) та "Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K." (продавець) згідно з контрактом від 02 січня 2020 року №2.01.2020 є пов`язаними особами.

Відповідно до частини шістнадцятої 16 статті 58 МК України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (частина сімнадцята статті 58 МК України).

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї. Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до частин дванадцятої-тринадцятої статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

За нормами частини п`ятнадцятої статті 58 МК України декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

В іншому випадку за правилами частини чотринадцятої статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

І в спірному рішенні про коригування митної вартості, і в повідомленні декларанту такі обґрунтування відсутні, відтак відповідачем не доведено, що позивач та його контрагент є пов`язаними особами та їх взаємовідносини мали вплив на ціну товару.

Як уже зазначалося судом, під час митного оформлення відповідач вказував на наявність у нього інформації про ціну ідентичного товару за аналогічних умов з посиланням на митні декларації.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Разом з тим, ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно. При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Сама лише наявність в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Держмитслужби інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже ЄАІС з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу. При цьому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Такі висновки викладені й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року в справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18).

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 15 січня 2020 року №UA205050/2020/000008/2 про коригування митної вартості товарів у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідач суду не надав; він також не виконав обов`язок щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 15 січня 2020 року №UA205050/2020/000008/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України відсутні. Відтак, таке рішення підлягає скасуванню як протиправне. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб`єкта, та позов задовольнити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі "Баришевський проти України", заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі "Двойних проти України", заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі "Меріт проти України", заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати. 28 лютого 2020 року представником позивача адвокатом Парфелюком Г.І. подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу - 8408,00 грн та витрат, пов`язаних із залученням перекладача - 2690,00 грн (а.с. 56-57 том 2).

У письмовому клопотанні від 05 березня 2020 року №195-7.3-10-14 (а.с.68-70 том 2) відповідач вважає витрати на правничу допомогу неспівмірними із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а витрати на послуги перекладача необґрунтованими; просив відмовити в задоволенні клопотання про стягнення судових витрат.

В матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2020 року №04/20, укладеного між Адвокатським бюро " ОСОБА_1 Степанюк і Партнери" (далі - Адвокатське бюро) та ТзОВ "Інтарсіо" (а.с.58 том 2), а також ордер на надання правової (правничої) допомоги серії АС №1003151 (а.с.14 том 1), який виданий на підставі вказаного договору Адвокатським бюро адвокату ОСОБА_2 .

За змістом пункту 1 договору слідує, що Адвокатське бюро зобов`язується надати ТзОВ "Інтарсіо" правову (правничу) допомогу у справах, що стосуються митного оформлення в режимі імпорт товарів - меблів згідно із зовнішньоекономічними договорами від 06 травня 2019 року №2.01.2019 та від 02 січня 2020 року №2.01.2020. Як передбачено пунктом 3 даного договору, за надану правничу допомогу клієнт виплачує виконавцю винагороду, розмір якої визначається на підставі обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу затраченого виконавцем, та встановленої пунктами 3.2-3.3 договору вартості надання послуг/виконання робіт. Відповідно до пункту 3.2 вартість однієї години роботи виконавця (крім участі в судових засіданнях) становить 1/2 (одна друга) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством на дату надання послуги /виконання роботи. Пункт 3.4 договору визначає, що перша оплата правничої допомоги здійснюється клієнтом авансовим платежем у розмірі 8000,00 упродовж трьох банківських днів з дня отримання рахунку від виконавця, а подальша оплата - упродовж трьох банківських днів з дня підписання акта наданих послуг/виконаних робіт та отримання рахунку від виконавця (пункт 3.5 договору).

Актом наданих послуг від 25 лютого 2020 року №04/20 (а.с.61 том 2) визначено їх перелік на загальну суму 8408,00 грн, а саме: 1) консультування клієнта щодо обґрунтованості, мотивованості і законності рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 15 січня 2020 року №UA205050/2020/000008/2, наявності правових підстав оскарження рішення митного органу, способу захисту (1 год) - 1051,00 грн; 2) вивчення і аналіз документів щодо митного оформлення товару згідно з МД від 14 січня 2020 року №UA205050/2020/001559, підготовка матеріалів до оскарження, звернення з адвокатськими запитами до митного органу про надання інформації, витребування у митного брокера додаткових відомостей щодо декларування товару, у тому числі електронного листування, узагальнення судової практики розгляду публічно-правових спорів щодо коригування митної вартості (2 год) - 2102,00 грн; 3) складання адміністративного позову (позовної заяви) і подання до суду (4 год) - 4204,00 грн; 4) супровід адміністративної справи в суді: моніторинг руху справи; аналіз прийнятих у справі процесуальних рішень; підготовка, складання та надіслання до суду письмових документів з процесуальних питань; організація перекладу документів, затребуваних судом; опрацювання відзиву на позовну заяву; підготовка і подання до суду відповіді на відзив, заяви про стягнення судових витрат; інформування клієнта про рух справи (1 год) - 1051,00 грн. Згідно з рахунком на послуги правничої допомоги від 15 січня 2020 року №04/20 авансовий платіж становить 8000,00 грн (а.с.59 том 2), який був сплачений відповідно до платіжного доручення від 15 січня 2020 року №46 ТзОВ "Інтарсіо" (а.с.60 том 2). Також в матеріалах справи є рахунок від 25 лютого 2020 року №04/20 на суму 408,00 грн (а.с.62 том 2).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та приймаючи до уваги клопотання відповідача стосовно судових витрат, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 8408,00 грн є неспівмірною та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо усної консультації з правових підставах оскарження рішення, обрання способу захисту та формування вимог, узагальнення судової практики розгляду публічно-правових спорів щодо коригування митної вартості вивчення, аналіз документів щодо митного оформлення товару, підготовка матеріалів до оскарження охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5255,00 грн.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 29 січня 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі, представником позивача подано засвідчені копії документів, поданих до митного оформлення іноземною мовою, в перекладі на українську мову: специфікацію від 09 січня 2020 року №F/KEX/20/000005, рахунок-фактура (інвойс) від 09 січня 2020 року №VAT F/KEX/20/000005, митну декларація країни відправлення від 10 січня 2020 року №20PL341010E0003991 (а.с.83-109 том 1).

На думку суду, враховуючи, що подані в перекладі на українську мову документи є письмовими доказами у справі, наданими на пропозицію суду, тому у зв`язку із задоволенням позову цій справі на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на оплату послуг залученого позивачем перекладача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (бюро перекладів "Емігрант") у розмірі 2690,00 грн, які підтверджуються копіями рахунка - фактури від 31 січня 2020 року №31/01/2020А, платіжного доручення від 31 січня 2020 року №1701 на суму 2690,00 грн, акта здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 03 лютого 2020 року (а.с.63-65 том 2). Відповідач не надав суду доказів про неспівмірність цих витрат на оплату робіт (послуг) перекладача.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 2102,00 грн згідно з платіжним дорученням від 15 січня 2020 року №45, (а.с.13 том 1), зазначена сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.75 том 1).

З урахуванням наведеного, оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 10047,00 грн, з них: судовий збір - 2102,00 грн, витрати, пов`язані із залученням перекладача - 2690,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 5255,00 грн.

Керуючись статтями 2, 139, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтарсіо" (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Грушевського, 108, ідентифікаційний код юридичної особи 40727895) до Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43350888) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби від 15 січня 2020 року №UA205050/2020/000008/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтарсіо" за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби судові витрати у сумі 10047,00 грн (десять тисяч сорок сім грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк