Рішення

від 27.03.2020 по справі 640/7389/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2020 року м. Київ № 640/7389/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС СЕРВІС 2016 доГоловного управління ДФС у Київській області Державної податкової служби України про скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНС СЕРВІС 2016 (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку, Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг, в якому з урахуванням уточнень просить:

- скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 18.03.2019 №1109161/70557308, від 20.03.2019 № 1113997/40557308;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 1 від 01.02.2019 на суму з ПДВ 12 180,00 грн, та № 2 від 02.02.2019 на суму з ПДВ 15 160,00 грн.

- визнати нечинним рішення Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 01.04.2019 №18400/40557308/2 та від 08.04.2019 № 20155/40557308/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою від 29.08.2019 замінено неналежного відповідача - Комісію Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування на належного - Головне управління ДФС у Київській області та одночасно замінено неналежного співвідповідача - Комісію Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг на належного - Державну фіскальну службу України.

Ухвалою від 23.03.2020 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено Державну фіскальну службу України на правонаступника - Державну податкову службу України (м. Київ, Львівська площа, 8, 04053, код ЄДРПОУ 43005393).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що контролюючим органом не було дотримано законодавчо визначених вимог при вирішенні питання щодо зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної, внаслідок чого оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідачі заперечують по суті заявлених позовних вимог про що надали до матеріалів справи письмовий відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до приписів п.201.10 Податкового кодексу України ТОВ ТРАНС СЕРВІС 2016 було складено податкові накладну № 1 від 01.02.2019 на загальну суму з ПДВ 12180,00 та податкову накладну №2 від 02.02.2019 на загальну суму з ПДВ 15960,00 грн, які 27.02.2019 направлено засобами електронного зв`язку до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з отриманими квитанціями від 27.02.2019 р. за №№9033716199, 9033715040, податкові накладні прийнято, однак їх реєстрація зупинена оскільки останні відповідають п.2.1 Критеріям ризиковості платника податку. Одночасно позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів.

ТОВ ТРАНС СЕРВІС 2016 було направлено на адресу ДФС повідомлення (з поясненнями та документами, на підтвердження реальності операцій): до податкової накладної №1 від 01.02.2019р. подано повідомлення № 1 від 15.03.2019 року та до податкової накладної №2 від 02.02.2019р. подано пояснення № 2 від 19.03.2019 року.

До зазначених Повідомлень (пояснень) подано додатки (договір на перевезення, заявки на перевезення, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, банківська виписка, товарно-транспортні накладні, договори та накладні на придбання запасів (дизпаливо та запчастини), договори оренди транспортних засобів, штатний розпис тощо).

Втім, поданих позивачем пояснень та документів на їх підтвердження контролюючим органом прийнято до уваги не було, внаслідок чого рішеннями ГУ ДФС у Київській області від 18.03.2019 №1109161/70557308 та від 20.03.2019 № 1113997/40557308 було відмовлено у реєстрації податкових накладних № 1 від 01.02.2019 на суму з ПДВ 12 180,00 грн, та № 2 від 02.02.2019 на суму з ПДВ 15 160,00 грн.

В подальшому рішеннями Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 01.04.2019 №18400/40557308/2 та від 08.04.2019 № 20155/40557308/2 відмовлено позивачу у задоволенні скарг на зазначені вище рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Проаналізувавши зміст рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, судом встановлено, що підставою прийняття рішень, зазначено ненадання платником податку відповідних копій документів, в тому числі:

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів, зберігання, транспортування, тощо;

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Незгода з вказаними рішеннями відповідачів зумовила звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).

Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).

Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, визначалися листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.

Ці акти, визначали критерії ризиковості та передбачали необхідність подання різних за своїм переліком документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою подальшої реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судом, підставою для зупинення реєстрації податкових накладних слугували критерії ризиковості, визначені виключно листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.

Суд вважає за необхідне зазначити, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Враховуючи вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, суд приходить до висновку про безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та, як наслідок, протиправність оскаржуваного рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання ДПС України вчинити дії, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З аналізу норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання зареєструвати в ЄРПН податкову накладну подану позивачем, датою її фактичного надходження є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого ПК України строку.

Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 120-1 ПК України, а згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Згідно з п.20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС (правонаступником якого є ДПС) рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, враховуючи вказані наслідки, а також вимоги п. 20 Порядку № 1246, суд вважає, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку.

З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації та зобов`язання ДПС України вчинити дії щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкових накладних датою доставки до ДФС України, яка вказана в Квитанціях про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується їх відзив, і не довели правомірності винесення оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині визнання нечинними рішень Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 01.04.2019 №18400/40557308/2 та від 08.04.2019 №20155/40557308/2, задоволенню не підлягають, як такі, що є невірно обраним способом захисту порушеного права, адже самі по собі рішення за результатами розгляду скарг позивача жодним чином не призводять до виникнення, зміни чи припинення прав позивача у сфері реєстрації податкових накладних та є лише суб`єктивною думкою особи, відповідальної за розгляд скарги платника податків.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В той же час, відповідно до ч.8 зазначеної статті процесуального Закону, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині рішень та дій, що стосуються реєстрації ПН, нерозривно пов`язаний з протиправними рішеннями Головного управління ДФС у Київській області, а покладення обов`язку з реєстрації податкової накладної на ДПС України пов`язано лише з законодавчими особливостями ведення Єдиного реєстру податкових накладних та жодним чином не стосується протиправних дій та/або бездіяльності ДФС України щодо відмови в реєстрації ПН, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за правильне обов`язок щодо відшкодування судових витрат в сумі 3842,00 грн покласти на Головне управління ДФС у Київській області.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.03.2019 №1109161/70557308, від 20.03.2019 № 1113997/40557308.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні № 1 від 01.02.2019, №2 від 02.02.2019, подані Товариством з обмеженою відповідальністю Транс сервіс 2016 , датами її доставлення до ДФС України.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транс сервіс 2016 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3842,00 (три тисячі вісімсот сорок дві грн 00 коп.).

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТРАНС СЕРВІС 2016 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40557308, адреса: 07443, Київська обл., Броварський район, село Скибин, ВУЛИЦЯ КАЛИНІВСЬКА, будинок 28).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 03151, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 5-А).

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа 8)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович