Ухвала

від 23.03.2020 по справі 160/9271/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

23 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9271/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді-доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 160/9271/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спілка селянських господарств "Січовик" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року адміністративний позов задоволений.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду з апеляційною скаргою

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу залишено без руху для надання оригіналу документу про сплату судового збору та надано десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків.

Копію ухвали разом з супровідним листом направлено на адресу апелянта.

На адресу суду від апелянта надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року зазначене клопотання задоволено; продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, визначених ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року на десять днів, який обчислюється з дня отримання даної ухвали.

На адресу суду від апелянта повторно надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, в обгрунтування якого зазначено, що Зазначене клопотання обгрунтоване тим, що листом від 10.01.2020 № 16/8/04-36-13-03-21 повідомлено, що постійний кошторис на 2020 рік та фінансування ГУ ДПС у Дніпропетровській області відсутні. Також вказав, що судові витрати не повинні бути перешкодою вільному доступу до правосуддя.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів зазначає таке.

ДПС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього апелянт як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене апелянт не був позбавлений можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.

Вказаний висновок здійснений з урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 27.12.2018 року у справі № 812/1570/17.

Щодо посилань апелянта на звільнення від сплати судового збору в рамках забезпечення принципів доступу до правосуддя та рівності всіх учасників судового процесу перед судом, апеляційний суд зазначає таке.

Статтями 8, 55 Конституції України регламентовано кожній особі право на захист її прав та законних інтересів, також гарантовано право на судовий захист, вказані норми - принципи вказують на гарантоване державою право особи, яке вона може реалізувати якщо порушені її права та охоронювані законом інтереси.

В свою чергу, відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В той же час, питання щодо справляння судового збору в Україні регламентовано спеціальними нормами права, зокрема нормами КАС України та Законом України "Про судовий збір".

За приписами ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до приписів ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується також, у разі подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Суд зазначає, що обов`язок щодо сплати судового збору не можна розцінювати як перепону для судового захисту або як надання переваги одному учаснику судового процесу перед іншим, оскільки обов`язок сплати судового збору встановлений Законом для будь-якої особи, що звертається до суду та не має пільг зі сплати судового збору, або не звільнена від його сплати в силу Закону.

Апеляційний суд зауважує, що апелянтом клопотання заявлено з тих же підстав, що і попереднє, яке судом задоволено і строк для усунення недоліків був продовжений, проте ці недоліки все одно усунуті не були. Ніяких інших підстав для відстрочення сплати судового збору скаржником не наведено.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 4. ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 160/9271/19 необхідно повернути скаржнику.

На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 298, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 160/9271/19 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення.

Суддя-доповідач С.Ю. Чумак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко