Рішення

від 27.03.2020 по справі 440/990/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/990/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

11.02.2020 ОСОБА_1 /надалі - ОСОБА_1 , позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Глобинської міської ради /надалі - відповідач/, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради від 06 лютого 2020 року № 237 "Про розгляд звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, площею 4,7500 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:013:0054, з метою передачі у власність";

- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення фермерського господарства, площею 4,7500 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:013:0054.

Мотивуючи свої вимоги до суду, позивач посилається на обставини невмотивованості спірного рішення, внаслідок чого порушено вимоги частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/990/20; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

20.03.2020 до суду надійшов відзив на позов в якому відповідач стверджує, що обрана позивачем земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб, а тому не є вільною та не може бути передана у власність позивача без погодження із відповідним землекористувачем /а.с. 33-35/.

Суд розглядає дану справу на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області із заявою в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі позивачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 4,7500 га /а.с. 36/.

Рішенням п`ятдесят сьомої сесії першого скликання Глобинської міської ради Полтавської області від 06.02.2020 № 237 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, площею 4,75 ум. кад. га, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки, кадастровий номер: 5320686000:00:013:0054, з метою передачі у власність" вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,75 ум. кад. га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ А 01.02), місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5320686000:00:013:0054, в зв`язку з відсутністю погодження землекористувача /а.с. 6/.

Позивач, не погоджуючись з відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частиною п`ятою статті 46 вказаного Закону встановлено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою та другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатом розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно - правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом, рішенням п`ятдесят сьомої сесії першого скликання Глобинської міської ради Полтавської області від 06.02.2020 № 237 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, площею 4,75 ум. кад. га, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки, кадастровий номер: 5320686000:00:013:0054, з метою передачі у власність" вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,75 ум. кад. га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ А 01.02), місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5320686000:00:013:0054, в зв`язку з відсутністю погодження землекористувача /а.с. 6/.

Судом встановлено, що спірне рішення Глобинської міської ради не містить вказівки на те, що запитувана позивачем земельна ділянка не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, жодна з визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в оскаржуваному рішенні не зазначена.

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийнятого ним рішення указує, що на підставі рішення восьмої сесії Опришківської сільської ради від 27.04.2000 між Опришківською сільською радою (орендодавцем) та ПСПОВ "Колос" (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 138 га з багаторічними насадженнями, з метою сільськогосподарського використання, строком на 25 років, зареєстрованого у Опришківській сільській раді, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 20.06.2000 за №4, посвідченого в Пирогівській сільській раді, про що у книзі нотаріальних дій вчинено запис 28.06.2000 за № 83.

Водночас суд зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що земельна ділянка відносно якої відповідачем по цій справі відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації знаходиться в межах та/або перетинається із земельною ділянкою, права на користування якою набуло ПСПОВ "Колос" згідно з указаним договором.

Також відповідачем зазначено, що рішенням п`ятдесят сьомої сесії першого скликання Глобинської міської ради Полтавської області від 06.02.2020 № 224 надано Приватному сільськогосподарському підприємству з орендними відносинами "КОЛОС" (ідентифікаційний код 05423107), місцезнаходження юридичної особи: с. Опришки, Глобинського району, Полтавської області дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 15,0000 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ А 01.01), місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки, кадастровий номер: 5320686000:00:013:0054.

Разом з тим суд зазначає, що згідно висновків усталеної судової практики, зокрема, Верховного Суду: по-перше, до моменту внесення до державного земельного кадастру запису про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за суб`єктом щодо певної земельної ділянки, остання вважається вільною; по-друге, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати, що обрана позивачем земельна ділянка станом на дату розгляду клопотання позивача є обтяженою правами на неї будь-яких третіх осіб, зокрема Приватним сільськогосподарським підприємством з орендними відносинами "КОЛОС".

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неотримання позивачем погодження землекористувача, з огляду на що наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Глобинської міської ради від 06 лютого 2020 року № 237 "Про розгляд звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, площею 4,7500 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:013:0054, з метою передачі у власність".

Водночас, надаючи правову оцінку вимогам позивача щодо зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення фермерського господарства, площею 4,7500 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:013:0054, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні регламентовано частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 2040/6320/18.

Разом з тим, у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки в самому рішенні не навів мотивованих доводів щодо відмови.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У даному випадку належним та достатнім способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов`язання Глобинську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 4,7500 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки, кадастровий номер: 5320686000:00:013:0054, з урахуванням висновків суду.

Водночас, у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення фермерського господарства, площею 4,7500 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:013:0054, слід відмовити.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Глобинської міської ради (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000, ЄДРПОУ 22547673) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради від 06 лютого 2020 року № 237 "Про розгляд звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, площею 4,7500 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:013:0054, з метою передачі у власність".

Зобов`язати Глобинську міську раду (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000, ЄДРПОУ 22547673) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 січня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для передачі ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 4,7500 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки, кадастровий номер: 5320686000:00:013:0054, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя А.О. Чеснокова