Рішення

від 27.03.2020 по справі 440/367/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/367/20 Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - Дібрівська сільська рада Диканського району Полтавської області, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

22 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про:

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.12.2019 №15241-СГ "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту";

- зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту у відповідності до поданої ним заяви від 16.12.2019за вх.№П-21591/0/25-19.

Позов обґрунтований тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.12.2019 №15241-СГ позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач вважає оскаржуваний наказ таким, що прийнятий з порушенням вимог Земельного кодексу України, а посилання в ньому на невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 Земельно кодексу України - безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дібрівську сільську раду Диканського району Полтавської області.

26.02.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 24-27/, в якому відповідач зазначив про відсутність у нього повноважень для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки запитувана позивачем земельна ділянка належить Колективному сільськогосподарському підприємству імені Чапаєва на підставі чинного Державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ №17 від 27.06.1996, а відтак, відноситься до земель колективної власності, розпорядником яких з 01.01.2019 є відповідна територіальна громада.

Від Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області до суду жодних пояснень щодо предмету спору не надходило.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

16.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою (вхідний номер П-21591/0/25-19 від 16.12.2019) /а.с. 28/ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка знаходиться на території Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту.

До вказаної заяви позивач додав: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копії паспорту та ідентифікаційного номеру, довіреності, що відповідачем не заперечується.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.12.2019 №15241-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" /а.с. 31/ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовного розміру 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області, для ведення особистого селянського господарства з підстави невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Не погодившись з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.12.2019 №15241-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ /далі - ЗК України/.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, вимоги до клопотання та документів, які додаються до клопотання, закріплені у частині шостій статті 118 ЗК України, а підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою визначені частиною сьомою цієї статті. При цьому перелік таких підстав для відмови є вичерпним.

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, від 19.02.2019 у справі №815/905/17 та від 06.06.2019 у справі №804/4435/16, неподання заявником документів, зазначених у частині шостій статті 118 ЗК України, подання таких документів не в повному обсязі або виявлення у них недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу або вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), недодержання вимог щодо змісту клопотання та ненадання погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Судовим розглядом встановлено, що оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.12.2019 №15241-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" не конкретизує невідповідність поданої заяви вимогам частини шостої статті 118 ЗК України та не вказує на необхідність подання заявником додаткових документів, зокрема погодження землекористувача, а також не містить мотиву відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України.

З огляду на відсутність в оскаржуваному наказі обґрунтованих пояснень та мотивів невідповідності поданої заяви вимогам закону та/або підстав відмови у наданні дозволу, суд вважає неспроможним довід відповідача, заявлений у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності підстав для задоволення заяви заявника та надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності та її розпорядником є відповідна територіальна громада.

Крім того, на підтвердження того, що запитувана позивачем земельна ділянка належить на праві колективної власності Колективному сільськогосподарському підприємству імені Чапаєва відповідач надав суду лише копію Державного акта на право постійного користування землею серії ПЛ №17 від 27.06.1996, виданого КСП ім. Чапаєва для ведення колективного сільського господарства відповідно до рішення виконкому Чапаєвської сільської Ради народних депутатів від 27.06.1996 №42 /а.с. 32-37/.

Відповідно до пункту 7 розділу Х "Перехідних положень" ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Пунктом 21 вказаного розділу установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 №2498-VIII набрав чинності з 01.01.2019, а тому землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, з 01.01.2019.

Отже, як вірно зазначає відповідач, підстави для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, виникли з 01.01.2019.

Разом з тим, відповідач не надав суду жодного доказу того, що обрана позивачем земельна ділянка входить до складу саме тих земель, право на які належало (належить) Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чапаєва згідно вказаного державного акта.

Також відповідачем не доведено, що Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Чапаєва припинено, у зв`язку з чим його землі з 01.01.2019 вважаються власністю територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Доказів того, що землі КСП ім. Чапаєва передані у комунальну власність територіальної громади та проведено державну реєстрацію права комунальної власності на такі землі (наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про передачу земель із державної власності у комунальну; акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення та витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку чи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), матеріали справи не містять.

Отже, відповідачем не доведений факт перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності, а відтак факт розпорядження такою земельною ділянкою територіальною громадою в особі відповідної ради.

Один лише Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ №17 від 27.06.1996, виданий КСП ім. Чапаєва, не може підтверджувати відсутність у відповідача повноважень щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Крім того, в наказі від 28.12.2019 №15241-СГ відповідачем не зазначалося ані про обтяження земельної ділянки правами інших осіб, ані про необхідність надання заявником погодження землекористувача (-ів), ані про відсутність у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повноважень на розпорядження цією земельною ділянкою, тобто такі мотиви не покладалися в основу оскаржуваного наказу.

Наведене свідчить про те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.12.2019 №15241-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" не відповідає вимогам статті 118 ЗК України, а відтак суд доходить висновку про його протиправність та необхідність скасування.

Враховуючи викладене, відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

Вирішуючи іншу вимогу позивача, а саме: про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3 ) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 73 згаданого Кодексу визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.12.2019 №15241-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" перевірявся судом на предмет правомірності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення.

Оскільки суд не вправі виходити за межі предмету доказування у цій справи та досліджувати чи є ці мотиви вичерпними та чи існують інші підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.12.2019 (вхідний номер П-21591/0/25-19 від 16.12.2019) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2019 у справі №806/2540/17 та у постанові Великої Палати від 06.11.2019 у справі №509/1350/17.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту у відповідності до поданої ним заяви від 16.12.2019 за вх.№П-21591/0/25-19 задоволенню не підлягає.

Отже, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 39767930), третя особа - Дібрівська сільська рада Диканського району Полтавської області (с. Діброва, Диканський район, Полтавська область, 38530, код ЄДРПОУ 21046727), про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28 грудня 2019 року №15241-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 грудня 2019 року (вхідний номер П-21591/0/25-19 від 16 грудня 2019 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава