Постанова

від 26.03.2020 по справі 820/10256/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №820/10256/15

адміністративне провадження №К/9901/41768/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 (судді: Тацій Л.В. (головуючий), Григоров А.М., Подобайло З.Г.) у справі №820/10256/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Веткорм до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Веткорм (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень - рішень від 08.07.2015:

- №0000392211, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку прибуток підприємств за основним платежем в розмірі 4 290 312,15 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 072 578,04 грн;

- № 00004022110, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3 950 256,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 987 564,05 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення скасовано.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Центральна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, податку на додану вартість (ПДВ), та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №1204/20-33-22-01-07/39059816 від 26.06.2015, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2014 по 31.12.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1, пп.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 4 290 312,15 грн;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму 3 950 256,20 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки позивачем не було надано документів на відрядження директора до місця, вказаного у актах здачі-прийняття, як місце їх складання (м. Київ та Київська області), не надано документів, які підтверджують перебування працівників - виконавців робіт на території складських приміщень позивача; не надано інформації, яким чином здійснювався облік часу роботи, ваги та кількості товарно-матеріальних цінностей по яких здійснювались навантажувально-розвантажувальні роботи. Також контролюючий орган з посиланням на інформаційні бази ДФС вказує на те, що контрагенти позивача перебувають у стадії припинення, ліквідації, зареєстровані за межами Харківської області, за податковою адресою не знаходяться, не мають трудових ресурсів.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Інтеграс Компані", ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС", ТОВ "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ", ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп" на підставі договорів про надання послуг (навантаження-розвантаження в складських приміщеннях). Укладенню таких договорів передували укладені зовнішньоекономічні контракти позивача з постачальниками товару ВАТ "Апатит" (Росія) контракт №398/АПТ/ВК/14-03-309 від 26.05.2014, ВАТ "Волзький Оргсинтез" (Росія) контракт №48-193 від 05.03.2014 та договорів по продажу товару покупцям на території України.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій в межах договорів про надання послуг було надано копії документів, зокрема, договори, акти здачі - приймання робіт (надання послуг), розрахунки вартості навантажувально - розвантажувальних робіт (послуг), податкові накладні, банківські виписки по рахунках, картки складського обліку, оборотно - сальдові відомості .

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач наводить норми матеріального права та вказує на їх неправильне застосування судами, вказує на порушення норм процесуального права, що полягає у неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, що було встановлено під час проведення перевірки та безпідставного формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

10.3. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

15. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника, зокрема для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

16. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарських операцій, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

17. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

19. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

20. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

22. Розв`язуючи спір та задовольняючи позовні вимоги про скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суди попередніх інстанцій відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які не мають необхідних ресурсів для проведення відповідної господарської діяльності, та дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, а відповідно і про правомірність формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з ТОВ "Інтеграс Компані", ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС", ТОВ "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ", ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп", оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними, що підтверджено первинними документами, зокрема актами здачі - приймання робіт (надання послуг), розрахунками вартості навантажувально - розвантажувальних робіт (послуг), картками складського обліку, які містять відомості що у повній мірі відображають суть господарських операцій, які відбулись між позивачем та його контрагентами.

23. Проте колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.

Визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, складення яких передбачено умовами договорів та які мають бути належним чином оформлені, стосуватись саме господарських операцій за якими було сформовано дані податкового обліку, та які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій.

Фактично судами у своїх рішеннях щодо правовідносин позивача з контрагентами ТОВ "Інтеграс Компані", ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС", ТОВ "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ", ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп" було зазначено те, що такі підтверджуються первинними документами, які були перелічені вище, проте фактичних обставин справи щодо реальності таких операцій між позивачем та вказаними контрагентами, що входять до предмету доказування у даній справі, судами досліджено не було, зокрема, не було перевірено фактичне вчинення господарських операцій з придбання робіт (послуг), що пов`язані з рухом активів та зміною зобов`язань чи власного капіталу, не було встановлено за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами, не досліджено трудові ресурси, технічні та технологічні можливості контрагентів.

Так поза увагою судів залишились доводи контролюючого органу щодо відсутності трудових ресурсів у контрагентів (у кожного з вказаних контрагентів у штаті рахується одна-дві особи), не встановлено як та на яких умовах залучались до виконання робіт, обумовлених договорами, працівники, також не встановлено як здійснювався допуск останніх на склади, чи проводився відповідний інструктаж, тощо. Суди також не надали оцінки і доводам контролюючого органу відносно того, що виконавці робіт (юридичні особи) зареєстровані в місті Київ, тоді як роботи фактично надавались в Харківській області, проте будь - яких документів на відрядження не надавалось, крім того позивачем не було надано документів на відрядження директора до місця, вказаного у актах здачі-прийняття, як місце їх складання (м. Київ та Київська області), що також залишилось поза увагою судів.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган при встановленні порушень податкового законодавства виходив з того, що позивачем до перевірки також не було надано передбачені умовами договорів заявки/замовлення із визначенням необхідної інформації, надані акти здачі - приймання фактично не розкривають зміст наданих послуг та є однотипними, а з розрахунків вартості фактично вбачається, що роботи проводились вручну, проте як вже зазначалось вище не надано доказів та не було встановлено на яких умовах залучались до виконання робіт, обумовлених договорами, працівники, також не встановлено як здійснювався допуск останніх на склади.

Не встановлено судами і обставин щодо формування ціни за надані послуги, зокрема поза увагою судів залишилось і те, що згідно розрахунків вартості послуг частково роботи виконувались у другу зміну (з 17:00 год. До 01:00 год.) з відповідним застосуванням коефіцієнту по оплаті таких робіт, проте будь - яких доказів проведення відповідних робіт в зазначені години позивачем не надано, тоді як відповідно до табеля робочого часу Товариством встановлено 8-годинний робочий день з 9:00 до 18:00. Не надали суди оцінки і тому, що понесені позивачем витрати за вказані вантажно - розвантажувальні роботи відображені позивачем на рахунку Д-т 93 витрати на збут , проте вартість таких послуг не була включена позивачем до ціни реалізації ТМЦ (щодо яких проведено розвантажувально - навантажувальні роботи).

Також судами не надано оцінки посиланням контролюючого органу на те, що всі контрагенти позивача перебувають у стадії припинення та ліквідації.

Колегія суддів зазначає, що переважна більшість первинних документів, які долучені позивачем до матеріалів справи стосуються правовідносин позивача з іншими контрагентами та в межах інших правовідносин, зокрема щодо придбання товару, його перевезення, подальше його постачання іншим господарюючим суб`єктам, які не є спірними в цій справі, проте такі документи не є належними доказами, які підтверджують фактичне виконання договорів щодо надання послуг (навантаження-розвантаження в складських приміщеннях) з контрагентами ТОВ "Інтеграс Компані", ТОВ "СМАРТГРУП "АРГОС", ТОВ "АЙВОРІ-ІНВЕСТМЕНТ", ТОВ "Компанія "Діоніс-Груп".

Вищевказане свідчить про те, що судами фактично не досліджено реальність операцій, що обумовлені договорами про надання послуг з контрагентами, не надано належної оцінки доводам контролюючого органу, якими останній обґрунтовує відсутність реальності господарських операцій за такими договорами, зокрема відносно того, що надані позивачем документи не є достатніми для підтвердження фактичного здійснення операцій щодо придбання відповідних послуг у вказаних контрагентів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

25. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

26. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

27. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

28. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вказане та встановити обставини пов`язані з реальністю господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, та наявність відповідних належно оформлених первинних документів, які в сукупності з встановленими обставинами, підтверджують їх фактичне здійснення.

29. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

31. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

32. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

33. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування обставин справи в частині спірних правовідносин, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 у справі №820/10256/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду