Рішення

від 16.01.2020 по справі 675/1361/19

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/1361/19

Провадження № 2/675/86/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2020 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої - судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Беліці М. О.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 21 червня 2019 року звернувся до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, мотивуючи це тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 рідного діда позивача ОСОБА_4 , в управління спадковим майном вступила рідна бабця позивача ОСОБА_5 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого відкрилась спадщина, яка, зокрема, складається з права на земельну частку (пай). На вказану спадщину ОСОБА_1 має право як спадкоємець за заповітом. Через те, що ОСОБА_5 не завершила оформлення свого права на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_4 , позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво на право на спадщину на земельну частку (пай), хоча спадщину прийняв у встановленому законом порядку.

В ході підготовчого судового провадження 18 жовтня 2019 року до суду була подана позовна заява від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із зміненими вимогами. Позивачка ОСОБА_3 вказує, що являється спадкоємцем померлого ОСОБА_4 , оскільки є його донькою і має право на обов`язкову частку. Позивач ОСОБА_1 змінив свої позовні вимоги, просить визнати йогона право на спадщину на земельну частку (пай) в рівних частках із спадкоємцем ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 у судовому засідання змінені вимоги підтримав.

Представник позивачки ОСОБА_3 ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені ОСОБА_3 вимоги підтримала.

Представник відповідача Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в поданій письмовій заяві просив справу розглядати за відсутності представника сільської ради, проти заявлених вимог не заперечував.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вивчивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В зв`язку з тим, що спадкодавець ОСОБА_6 помер у 1996 році, а спадкоємець фактично прийняв спадщину у той же час, суд приходить до висновку, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 527 Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 534 Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 529 Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Згідно вимог ст. 535 Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, копія якого додана до матеріалів справи.

Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла у встановленому порядку його дружина ОСОБА_5 , що підтверджується копією спадкової справи № 112/1996, наданої на запит суду. Відповідно до матеріалів вказаної спадкової справи ОСОБА_5 12 квітня 2002 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Зоря с. Васьківці Ізяславського району Хмельницької області у розмірі 3,13 умовних кадастрових гектарах відповідно до сертифікату серії РН № 921549, виданого Ізяславською держадміністрацією 25 січня 2002 року.

Відповідно до інформації відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 97-22-0.25-562/161-19 від 27 березня 2019 року, копія якого додана до матеріалів справи, ОСОБА_5 не провела переоформлення сертифіката на право на спадщину на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, копія якого додана до матеріалів справи.

Правовідносини, які виникають у зв`язку із спадкуванням регулюються книгою шостою Цивільного кодексу України Спадкове право , а тому суд приходить до висновку про доцільність застосування у даному випадку норм, які містяться у книзі шостій Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 1223 Цивільного Кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За вимогами ст. ст. 1258, 1262 Цивільного Кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово; у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 Цивільного Кодексу України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

ОСОБА_3 являється донькою померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про смерть, про народження, про одруження, копії яких додані до матеріалів справи.

ОСОБА_3 з 01 травня 2003 року встановлена перша група інвалідності, що підтверджується довідкою Шепетівської мр. МЕСК від 06 травня 2003 року, копія якої додана до матеріалів справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_5 .

ОСОБА_1 являється спадкоємцем ОСОБА_5 за заповітом та прийняв спадщину у встановленому законом порядку, що підтверджується копією спадкової справи № 337-2004, наданою на запит суду.

У ст. 1 ЦПК України вказано, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Повноваження в галузі земельних відносин визначені у главах 2 та 3 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п. 17 Перехідних положень Земельного Кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

За життя ОСОБА_5 набула право на земельну частку (пайу землі, яка перебуває у колективній власності КСП Зоря с. Васьківці Ізяславського району Хмельницької області у розмірі 3,13 умовних кадастрових гектарах відповідно до сертифікату серії РН в„– 921549 , виданого Ізяславською держадміністрацією 25 січня 2002 року ОСОБА_4 , як спадкоємець за законом, що підтверджується копією спадкової справи № 112/1996, наданої на запит суду. Разом з тим ОСОБА_5 не завершила оформлення свого права на вказаний сертифікат, що підтверджується інформацією відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 97-22-0.25-562/161-19 від 27 березня 2019 року, копія якого додана до матеріалів справи.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що права спадкоємців ОСОБА_5 підлягають захисту.

Відповідно до ст. 548 Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За вимогами ст. 549 Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 561 Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

За вимогами ч. 1 ст. 1278Цивільного Кодексу України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Відповідно до ст. 1296 Цивільного Кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином суд вважає, що слід визнати право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на земельну частку (пай) в порядку спадкування у рівних частках.

Керуючись ст. ст. 131, 152, Перехідними положеннями ЗК України, Указом Президента України від 08. 08. 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , ст. ст. 527, 529, 534, 548, 549 ЦК України в редакції 1963 року, п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень, ст. ст. 1223, 1241, 1258, 1262, 1278, 1296 Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, Постановою № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування , ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ізяславським РВУМВС України в Хмельницькій області 22 березня 2001 року, жителя АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Ізяславським РВУ МВС України в Хмельницькій області 29 січня 2003 року, жителька с. Клубівка Ізяславського району Хмельницької області) до Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (30350 с. Клубівка Ізяславського району Хмельницької області, вул. Г. Кірпи, 88, код ЄДРПОУ 04406667), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, код ЄДРПОУ 39767479), про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити.

Визнати право ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом, та ОСОБА_3 як спадкоємця обов`язкової частки в рівних частках після смерті ОСОБА_5 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну частку (пай), розміром 3, 13 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП Зоря с. ВаськівціІзяславського району Хмельницької області на території Клубівськоїсільської ради, яке належало ОСОБА_4 згідно сертифікату серії НОМЕР_1 , виданого Ізяславською районною державною адміністрацією Хмельницької області 25 січня 2002 року та яке успадкувала ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 квітня 2002 року, однак за життя не завершила оформлення свого права у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 24 січня 2020 року.

Суддя О. С. Янішевська