Рішення

від 27.03.2020 по справі 567/1312/19

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/1312/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.20 м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

з участю

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом

встановив:

в Острозький районний суд з позовом до Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом звернулась ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до погосподарської книги за ОСОБА_6 , який на даний час помер, рахувався садибний житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 .

Вказує, що дане будинковолодіння відносилось до типу колгоспного двору та станом на 1991 рік у ньому були зареєстровані та проживали: ОСОБА_6 , його дружина - ОСОБА_7 , дочка - ОСОБА_8 та внук ОСОБА_9 , а тому їх частка як членів колгоспного двору становила по 1/4 частці даного будинковолодіння за кожним.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 , яка на день своєї смерті проживала в АДРЕСА_1 разом із батьком ОСОБА_6 , матір`ю ОСОБА_7 та сином ОСОБА_9 .

Після смерті ОСОБА_8 її батьки та син є такими, що прийняли спадщину після її смерті, оскільки постійно проживали з нею однією сім"єю на момент смерті.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_8 та оскільки для ОСОБА_8 , як члену колгоспного двору, у садибному житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 , належала 1/4 частка, а тому право на неї переходить до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , як спадкоємців за законом, в рівних долях по 1/12 частці за кожним.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 .

За життя ОСОБА_7 заповіту не склала.

Вказує, що спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_7 , який прийняв спадщину, був її чоловік - ОСОБА_6 , який на день її смерті спільно з нею проживав.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , який на день своєї смерті проживав в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.ст.1261 та 1268 ЦК України, спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, був його внук, ОСОБА_9 , який звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де було заведено спадкову справу №428 за 2011 рік.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_9 , який на день сзоєї смерті проживав в АДРЕСА_1 .

На день його смерті відкрилась спадщина, яка складається з цілої частки житлового будинку, що розташований АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.1261, 1268 ЦК України, спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_9 в рівних частках, які прийняли спадщину, були його дружина - ОСОБА_2 та троє малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Водночас, позивач вказує, що не може реалізувати свого права та права свої малолітніх дітей на частину спадкового майна, а саме на садибний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 , так як за життя спадкодавці не зареєстрували за собою право власності на будинковолодіння та не виготовили свідоцтво про право власності на нього, що неможливо зробити зараз в зв`язку з їх смертю.

За вказаних обставин, ОСОБА_2 просить визнати за нею та малолітніми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право власності на садибний житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , як спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_9 , по ј частці за кожним.

Суд, розглянувши справу відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України за правилами загального позовного провадження, встановив наступне.

Ухвалою Острозького районного суду від 12.11.2019 року позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідачу було надано строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

За клопотанням позивача та відповідно до ст.81, 84 ЦПК України ухвалами суду від 11.12.2019, 10.01.2020, 05.02.2020 було витребувано матеріали спадкових справ, а також відомості з Острозького РВ ДРАЦС.

11.12.2019 на адресу суду надійшов відзив відповідача Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області в якому відповідач позовні вимоги ОСОБА_2 визнав у повному обсязі та просить здійснювати розгляд справи за відсутності свого представника. Підтвердив обставини, на які посилається позивач та жодних заперчень щодо позовних вимог не має.

Як передбачено ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв"язку, суд з врахуванням того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку про задоволення позову та ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження, в порядку ст.ст.200, 206 ЦПК України, виходячи з наступного.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, з підстав та доводів викладених в позовній заяві, та просить суд визнати за ОСОБА_2 та малолітніми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право власності на садибний житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , як спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_9 , по ј частці за кожним.

Пояснила, що фактично у власності ОСОБА_6 , який на даний час помер, перебував житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.

Після смерті ОСОБА_6 його онук ОСОБА_9 прийняли спадщину належним чином, як спадкоємець за заповітом.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_9 .

За життя, ОСОБА_9 заповіту не склав.

Вказує, що після смерті ОСОБА_9 спадщину прийняли його дружина ОСОБА_2 та малолітні діти.

Окрім того зазначає, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_9 увійшло його право на житловий будинок з надвірними будівлями, що в АДРЕСА_1 .

Пояснила, що за життя ОСОБА_9 не виготовив необхідної технічної документації, не зареєстрував право власності на будинковолодіння та не виготовив свідоцтво про право власності на нього, що перешкоджає реалізації прав позивача на дане майно.

За вказаних обставин, просить позов задовольнити в повному обсязі.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено наступні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що в АДРЕСА_1 садибний житловий будинок з надвірними будівлями, який обліковувався за ОСОБА_6 .

Зазначене підтверджується випискою з погосподарської книги №11 с.Мощаниця, з якої встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 рахувався за ОСОБА_6 .

Відповідно до довідки Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області №1512 від 24.10.2018 року, даний житловий будинок відносився до типу колгоспного двору та членами колгоспного двору станом на 1991 рік були ОСОБА_6 (голова двору), його дружина ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_8 та онук ОСОБА_9 .

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватись законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема, ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року №533-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" , Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат" , постановою Ради Міністрів Української PCP від 11 березня 1985 року №105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській PCP", Вказівками по веденню негосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженою наказом Міністра юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 року №45/5 та іншими нормативними актами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудови зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право власності на будинок колгоспного і робітничого двору.

За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УРСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської ради, які видавались на підставі записів у погосподарських книгах. Тобто записи у по господарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до ст.2, 3 Закону України від 1 липня 2004 №1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень даних про право власності особи на об`єкт нерухомого майна, збудований до набрання чинності зазначеним Законом, не породжує в особи права власності, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права. Право власності на збудований до набрання чинності цим Законом об`єкт нерухомого майна виникає в порядку, який існував на час його будівництва (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. у справі № 6-54цс12).

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих до компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Водночас, інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 , передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Оскільки до правовідносин, які виникли до моменту введення в дію Закону України "Про власність" необхідно застосовувати діюче на той час законодавство, то при вирішенні питання про власність колгоспного двору необхідно керуватись нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст.123 ЦК УРСР, розмір частки члена двору встановлюється з рівності часток усіх членів двору, а отже станом на 15.04.1991 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в рівних долях належав житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 - по 1/4 частці за кожним.

Згідно копії запису акта про смерть №23 від 20.06.1991 встановлено, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вимог ст. 120 , 123 , 563 ЦК УРСР (в редакції 1963), майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а у разі смерті члена колгоспного двору спадщина в майні двору не відкривалася до смерті останнього члена колгоспного двору, а майно залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають.

Згідно п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння

спадковим майном.

Згідно довідки Мощаницької сільської ради №1032 від 16.09.2019 встановлено, що на день смерті ОСОБА_8 , з нею в домогосподарстві за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_7 , син - ОСОБА_9 .

Згідно записа акта про народження №53 від 13.06.1962 року встановлено, що ОСОБА_10 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 та її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Згідно записа акта про укладення шлюбу №27 від 06.11.1983 вбачається, що 06.11.983 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Згідно запису акта про народження №23 від 21.07.1984 вбачається, що ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 та його батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_12 .

Згідно Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), (заповіти/спадкові договори) встановлено, що після смерті ОСОБА_8 спадкові справи не заводились, заповіти нею не посвідчувались.

Таким чином, відповідно до ст.549 ЦК УРСР, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 є такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8 , як такі, що фактично вступили в управління спадковим майном.

Оскільки для ОСОБА_8 фактично належала 1/4 частка житлового будинку, що в АДРЕСА_1 , то право на неї перейшло до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 як спадкоємцями за законом, по 1/12 частці за кожним.

Згідно копії запису акта про смерть №28 від 12.08.1999 встановлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно записа акта про шлюб №9 від 16.02.1962 року вбачається, що 16.02.1962 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_6 .

Згідно довідки Мощаницької сільської ради №775 від 18.07.2019 встановлено, що на день смерті ОСОБА_7 , з нею в домогосподарстві за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_6 , ОСОБА_9 .

Згідно ст.529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був

би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Оскільки для ОСОБА_7 фактично належала 1/3 частка житлового будинку, що в АДРЕСА_1 (1/4 частка, як члена бувшого колгоспного двору та 1/12 частка, як спадкоємця за законом після смерті дочки ОСОБА_8 ), то право на неї, відповідно до ст.529, 549 ЦК УРСР, перейшло до ОСОБА_6 та ОСОБА_9 як спадкоємців за законом, по 1/6 частці за кожним.

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 виданого 14.01.2011 встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч.1 ст.1216, ч.1 ст.1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

16.09.2009 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений Мощаницькою сільською радою Острозького району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за №37, в якому залишив особисте розпорядження відповідно до якого все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, на що вона за законом матиме право і що буде їй належати на момент смерті заповів своєму онукові ОСОБА_9 .

На день смерті заповідача вказаний заповіт змінено чи скасовано не було, що підтверджується відповідною відміткою Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №28168623 від 23.09.2011 року.

З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №281687577 від 23.09.2011 та спадкової справи встановлено, що після смерті ОСОБА_6 який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за заявою ОСОБА_9 , заведено спадкову справу №428/2011.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

З матеріалів спадкової справи №428/2011 встановлено, що 23.09.2011 року ОСОБА_9 подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Заяви про прийняття чи відмову від спадщини після смерті ОСОБА_6 від інших осіб не надходили.

Таким чином, відповідно до ст.1216, 1269 ЦК України ОСОБА_9 є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6

25.10.2011 державним нотаріусом Острозької державної нотаріальної контрои Сержант Б.М., ОСОБА_9 було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_14 на майновий пай в загальному пайовому фонді СГПП Мощаницьке та земельну ділянку площею 1,71 га, що знаходиться на території Мощаницької сільської ради.

Отже, з матеріалів спадкової справи №428/2011 встановлено, що спадкоємцем усього майна померлого ОСОБА_6 за заповітом, який прийняв спадщину, є ОСОБА_9 . Відомості про інших спадкоємців за законом чи за заповітом відсутні.

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 31.07.2012 встановлено, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1258, ч.1 ст.1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно Витягу із Спадкового реєстру заповіти/спадкові договори) №33146470 від 29.01.2013 року вбачається, що заповіти ОСОБА_9 не складались та від його імені не посвідчувались.

Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 виданого 11.02.2007 року встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_15 11.02.2007 зареєстрували шлюб (актовий запис №1).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 та його батьками зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 та її батьками зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 та її батьками зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_2 .

Частиною 1 ст.1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1-3, 5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

11.10.2012 ОСОБА_2 , діючи в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей, подала до Острозької державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , за результатами яких було заведено спадкову справу №364/2012. Заяви від інших спадкоємців до нотаріальної контори не надходили.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що спадкоємцями за законом в рівних долях після смерті ОСОБА_9 є його дружина ОСОБА_2 та малолітні діти ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

З матеріалів спадкової справи №364/2012 вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як спадкоємцям за законом після смерті ОСОБА_9 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки площею 0,2021 га, 0,2023 га, 1,3087 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території Мощаницької сільської ради Острозького району.

Також, оскільки для ОСОБА_16 , фактично належав садибний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 (1/4 частка як члена колгоспного двору, 1/12 частка як спадкоємця за законом після смерті матері ОСОБА_8 , 1/6 частка, яка спадкоємця за правом представлення після смерті ОСОБА_7 , а також 1/2 частка як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_6 ), то право на них переходить до ОСОБА_2 та малолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як спадкоємців за законом в рівних долях - по 1/4 частці за кожним.

Згідно довідки КП Рівненське ОБТІ встановлено, що право власності на дане будинковолодіння не зареєстровано.

Вказані докази по справі повністю узгоджуються з позовною заявою позивача.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За життя спадкодавцями не було виготовлено необхідної технічної документації, не оформлено та не зареєстровано право власності на садибний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 , також ОСОБА_9 не завершив оформлення своїх спадкових прав, як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_6 , що порушує передбачені законом права позивача ОСОБА_2 та її малолітніх дітей, як спадкоємців за законом після їх смерті.

Водночас, в судовому засіданні встановлено, що після звернення позивача до нотаріальної контори, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього, що підтверджується постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.07.2019.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до гл. 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 зазначеного Кодексу).

За ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. В той же час, право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

У відповідності до cт.392 ЦК України власник може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно cт.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов"язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Отже, враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а відповідно до п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється зі смертю власника, що перешкоджає реєстрації за ОСОБА_9 права власності на майно, та враховуючи, що відповідно до норм ст.1216, 1261 ЦК України позивачі мають право на спадщину після його смерті, то за ними як спадкоємцями за законом слідв рівних частках визнати право власності на садибний житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

На підставі ст.ст. 25 п. 4, 346 ч.1 п. 11, 328, 1216, 1233, 1269 ЦК України, Закону України "Про власність", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" керуючись ст. 10, 57, 62, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_2 в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Мощаницької сільської ради Острозького району Рівненської області (місцезнаходження: с.Мощаниця, вул.Шкільна, 1 Острозького району Рівненської області, код ЄДРПОУ 04526615) про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 , як спадкоємцем за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/4 частку садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який знаходяться в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , як спадкоємцем за законом після смерті батька - ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/4 частку садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який знаходяться в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 , як спадкоємцем за законом після смерті батька - ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/4 частку садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який знаходяться в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_5 , як спадкоємцем за законом після смерті батька - ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/4 частку садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який знаходяться в АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 27.03.2020.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.