Рішення

від 28.02.2020 по справі 369/12894/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12894/19

Провадження № 2/369/743/20

РІШЕННЯ

Іменем України

28.02.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Медведського М.Д.

за участю секретаря судових засідань: Головатюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в якому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 площею 0,1179 га, кадастровий №3222482002:03:001:0092, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 28 лютого 1958 року, шлюб між ними було зареєстровано Фрунзенським РАГС м. Владивосток, А/3 №1262, що підтверджується копію свідоцтва про шлюб.

Її чоловік ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харкові, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 виданого 23.10.2013 року виданого Відділом ДРАЦС по місту Харкову Харківської реєстраційної служби ХМУЮ.

Відповідач ОСОБА_2 є їхнім сином, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

На момент смерті ОСОБА_3 вона та відповідач у справі постійно проживали та були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 ., що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 14.09.2019 року.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 12 липня 2000 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Велконисарівського району Сумської області, за реєстровано в реєстрі за №40.

На момент смерті її чоловікові на праві власності належали житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.05.2007 року справа №2-1753/07 та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 площею 0,12 га, кадастровий №3222482002:03:001:0092 з 2007 року на підставі Рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 24.12.2007 року №2/35, що підтверджується копією цього рішення та копією довідки від 30.05.2012 року.

Після смерті чоловіка вона звернулась до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначене спадкове майно. Було заведено спадкову справу №388/2018.

28.02.2019 року нею було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом р.№7-68, посвідчене державним нотаріусом 8-ї ХДНК, на житловий будинок літ. А загальною площею 45,1 кв. метри, щознаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва. Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.07.2019 року №175543897 право власності на зазначений будинок на теперішній час зареєстровано за нею.

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру від 23.07.2019 року НВ-3215947082019: земельна ділянка площею 0,1179 з кадастровим номером3222482002:03:001:0092, місце розташування АДРЕСА_1 (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належить на праві власності ОСОБА_3 (копія надається).

Між тим, Постановою 5-ї ХД1ІК від 29.07.2019 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_3 на земельну ділянку № НОМЕР_2 0,1179 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове при значення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий №3222482002:03:001:0092.

Підстава відмови - виникнення у нотаріуса сумніву у законності набуття спадкодавцем права власності на земельну, оскільки право власності за спадкодавцем зареєстровано 23.09.2015 року, а спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, в Постанові про відмову нотаріусом також зазначено, що з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.07.2019 року за №175545406 інформація щодо вищезазначеної земельної ділянки відсутня.

Між тим, як вбачається з Технічної документації (дублікат) із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку гр.. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 виготовленої ДП Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , а саме з пояснювальної записки, зазначено, що необхідність складання дублікату технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку гр.. ОСОБА_3 виникла в зв`язку з тим, що технічна документація із землеустрою розроблена ДП Київський інститут землеустрою відповідно до договору №3211 від 27.05.2009 року була загублена після передачі її в управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області і це унеможливлює формування обмінного файлу на земельну ділянку для видачі та реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку .

Крім того, як вбачається з документів доданих до зазначеної Технічної документації Рішенням від 24.12.2007 року №2/35 Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області XIII сесії XXV скликання гр.. ОСОБА_3 безкоштовно у власність було надано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,12 га в АДРЕСА_1 . В подальшому було виготовлено Державний Акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку Серія ВЛ №331704 на ім`я ОСОБА_3 , але Державний Акт не було зареєстровано в Книзі записів актів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди.

Викладені обставини, в свою чергу, унеможливили на теперішній час отримати їй свідоцтво про право власності на земельну ділянку за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , тому вона вимушена звернутись до суду з цим позовом.

В судове засідання позивачка не з`явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, до суду направила заяву про слухання справи у його відсутності, у якій позов підтримала просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Ухвалою суду від 29 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харкові, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 виданого 23.10.2013 року виданого Відділом ДРАЦС по місту Харкову Харківської реєстраційної служби ХМУЮ.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 12 липня 2000 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Велконисарівського району Сумської області, за реєстровано в реєстрі за №40.

Належність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 площею 0,12 га, кадастровий №3222482002:03:001:0092 з 2007 року підтверджується Рішенням Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 24.12.2007 року №2/35.

Після смерті чоловіка вона звернулась до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначене спадкове майно. Було заведено спадкову справу №388/2018.

28.02.2019 року нею було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом р.№7-68, посвідчене державним нотаріусом 8-ї ХДНК, на житловий будинок літ. А загальною площею 45,1 кв. метри, щознаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва. Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.07.2019 року №175543897 право власності на зазначений будинок на теперішній час зареєстровано за позивачкою.

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру від 23.07.2019 року НВ-3215947082019: земельна ділянка площею 0,1179 з кадастровим номером3222482002:03:001:0092, місце розташування АДРЕСА_1 (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належить на праві власності ОСОБА_3 (копія надається).

Між тим, Постановою 5-ї ХД1ІК від 29.07.2019 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_3 на земельну ділянку № НОМЕР_2 0,1179 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове при значення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий №3222482002:03:001:0092.

Підстава відмови - виникнення у нотаріуса сумніву у законності набуття спадкодавцем права власності на земельну, оскільки право власності за спадкодавцем зареєстровано 23.09.2015 року, а спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, в Постанові про відмову нотаріусом також зазначено, що з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.07.2019 року за №175545406 інформація щодо вищезазначеної земельної ділянки відсутня.

Стаття 1216 ЦК України передбачає те, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно із ч. 1-3 ст.1268 ЦК України,спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно до статті 1271 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 р. № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.>

Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип належного урядування . Цей принцип,як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskalv. Poland), п. 73).

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства (пункт 32). Законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі Копецький проти Словаччини (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Враховуючи наведені обставини, беручи до уваги відсутність оригіналу державного акту про право приватної власності на земельну ділянку, суд прийшов до висновку про можливість задоволення даного позову та визнання за позивачем в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку після смерті її чоловіка, оскільки це є єдиний можливий спосіб захисту порушених прав.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 6, 16, 1216, 1218, 1220,1268, 1269, 1271 ЦК України, ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України , -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 площею 0,1179 га, кадастровий №3222482002:03:001:0092, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Д. Медведський