Постанова

від 19.07.2007 по справі 14/4397-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан

Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"19" липня 2007 р.                                                           

Справа №14/4397-А

за позовом Управління Пенсійного фонду України у

Хмельницькому районі м. Хмельницькому

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1с.

АДРЕСА_1Хмельницького району

про стягнення 59 грн. 82 коп.

Суддя Гладюк Ю.В.                                         Секретар

судового засідання Сковера С.О.

Представники

сторін:

від

позивача         Герасимова Л.Я. - представник за

довіреністю № 9480/06 від 13.09.2006 року

від

відповідача      не з'явився

Суть спору:

Позивач у позовній заяві та

безпосередньо у судовому засіданні просить суд з врахуванням вимог Закону

України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону

України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської

діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності,

у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків

до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом

2004 року -І кварталу 2005 року" стягнути з відповідача 122 грн. 82 коп.

заборгованості по сплаті фіксованого розміру страхового внеску.

Відповідач в

судове засідання повноважного представника не направив, письмових заперечень

щодо позовних вимог суду не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, йому

було вручено ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі та

призначення справи до судового розгляду та повістку, оформлені відповідно до

вимог ст. 34 КАС України із зазначенням дати, часу і місця судового засідання.

Справа розглядається з врахуванням п.8 ст.35 КАС України.

Розглядом матеріалів справи

встановлено наступне:

Згідно свідоцтва про державну

реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_2м. АДРЕСА_1, зареєстрований як

суб'єкт підприємницької діяльності (ідентифікаційний код НОМЕР_1) і відповідно

до ст.15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування.

Позивачем, відповідно до п.4 ч.8

Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" №1058 від 09.07.2003р.; абз.8 п.8 ст.45 Закону України „Про

державний бюджет України на 2005 рік" №2285 від 23.12.2004 року, п.2

ст.48, п.4 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до Закону

України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших

законодавчих актів України" №2505 від 25.03.2005 року та Закону України

„Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської

діяльності,   які   застосовують   особливі  

умови   оподаткування,   обліку 

та  звітності,  у 

зв'язку  з неперерозподІлом

Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України,

Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду

соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу

2005 року" №3583 від 16.03.2006р. на підставі даних державної податкової

інспекції було визначено розмір фіксованої ставки. Згідно акту № НОМЕР_2року

належна до сплати сума фіксованого страхованого внеску складає 230 грн. 82

коп..

Відповідно до вимог Закону України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивачем

виставлена відповідачу вимога від 19,04.2007 року № Ф 615 про сплату

заборгованості, протягом десяти днів із дня отримання якої відповідач

зобов'язаний був сплатити суму заборгованості. Вимога про сплату заборгованості

одержана відповідачем 23.04.2007 року, ідо підтверджується повідомленням про

вручення поштового відправлення № НОМЕР_3.

Оскільки, відповідач не сплатив

зазначену у вимозі суму в добровільному порядку, не оскаржив її до суду позивач

просить стягнути з відповідача 230 грн. 82 коп.. заборгованості.

Аналізуючи обставини справи, судом

враховується наступне:

За змістом ст. 58 Закону України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від

09.07.03р.    Пенсійний фонд є

органом,   який провадить збір,

акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє

документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування

та виплату пенсій.

Відповідно до прикінцевих положень

та преамбули вказаного Закону цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року,

зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Крім того, згідно

ст. 5 цього Закону передбачено, що Закон регулює відносини, що виникають між

суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія

інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у

випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому

Закону. Виключно цим Законом визначається, зокрема, платники страхових внесків,

їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових

внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

При цьому згідно ст.ст. 14 та 15

зазначеного Закону страхувальниками і відповідно платниками страхових внесків

відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і

організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми

власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки,

політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та Інші

відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань

громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно

ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти

підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб

- суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб

оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований

сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які

використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або

на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового

характеру. На виконання зазначеного Закону в п. 2 Інструкції про порядок

обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України,

затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від

19.12.2003р. наведено такий же перелік платників страхових внесків.

З врахуванням викладеного, суд

приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт підприємницької діяльності,

який обрав особливий спосіб оподаткування фіксованим податком є страхувальником

і   платником страхових внесків.

Судом враховується, що відповідно

до ч. 4 ст. 18 зазначеного Закону страхові внески не включаються до складу

податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на

ці внески не поширюється податкове законодавство. Натомість згідно п.6 ст. 17

Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і

сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно

до п. 6 ст. 20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові

внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через

20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

За приписами ст.45 Закону України

„Про державний бюджет України на 2005р." в редакції чинній з 23.12.2004р.

по 30.03.2005р., установлено на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків

на  загальнообов'язкове  державне  

страхування   для   фізичних  

осіб   -   суб'єктів  

підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування

(фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб,

які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі

мінімального страхового внеску, визначеного Законом України „Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування".

При цьому Законом України №1058-ІУ

також визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які

обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок,

придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних

осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на

період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування

сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому

розмірі.

З 14 квітня 2006р. набрав чинності

Закон України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів

господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку

та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України

частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок

безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року" №3583 від 16.03.2006,

яким врегульовано питання сплати фіксованої ставки на рівні різниці між

встановленою ставкою внеску та частиною єдиного або фіксованого податку, що не

надійшли до Пенсійного фонду.

Суд зважає на те, що вимоги

зазначених нормативно -правових актів позивачем дотримано при обрахунку

заборгованості відповідача по сплаті фіксованого розміру страхового внеску в

сумі 230 грн. 82 коп..

При цьому судом також враховується,

що позивачем дотримано вимоги ст.106 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за змістом якої, суми

страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у

строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені

територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою

статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати

страхових внесків. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки,

визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають

недоїмку, вимогу про ЇЇ сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим

документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату

недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити вказані суми. У разі, якщо

страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про

сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив

зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою

санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом

Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі

якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки

протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний

орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає

вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої

служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися

до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

На підтвердження позовних вимог

позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості відповідача та

вжиття заходів її стягнення з врахуванням вимог Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому вимогу про сплату

заборгованості у встановленому законодавством порядку не оскаржено та не

скасовано. Доказів про сплату заборгованості суду не подано.

За таких обставин, позовні вимоги

обґрунтовані, підтвердженні матеріалами справи, відповідають чинному

законодавству та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94,

104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні

положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

                 ПОСТАНОВИВ:

Позов управління Пенсійного фонду

України у м. Хмельницькому до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1с. АДРЕСА_1,

Хмельницького району про стягнення 122 грн. 82 коп. задовольнити.

Стягнути   з  

приватного   підприємця   ОСОБА_1с. АДРЕСА_1, Хмельницького району,   ідентифікаційний   код   НОМЕР_4   на  

користь  управління Пенсійного

фонду України у Хмельницькому ра         

йоні м. Хмельницькому (м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122/2 р/р

25602301826 в ВАТ "Державний ощадний банк", МФО 315784, код 01526313)

заборгованість в розмірі 122 грн. 82 коп. (двісті тридцять гривень 82 коп.).

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони

та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному

порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження

подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається

протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються

до  апеляційного суду через суд першої

інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо

інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання

заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було

подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у

строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після

закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо

його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду

справи.

Суддя                                                                     

Ю.В. Гладюк

Віддрук.  прим. :

 - до справи,

 - позивачу,

 - відповідачу.