Ухвала

від 24.03.2020 по справі 522/20801/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/20801/19

Провадження по справі № 1-кс/522/4884/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2020 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м.Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , поданого в рамках кримінального провадження №12018160500000293 від 09.01.2018, про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчим відділом Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12018160500000293 від 09.01.2018 року, за ознакою вчинення злочину, передбачених ч. 3 ст.191 КК України, за фактом розтрати та привласнення майна службовими особами регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» юридична адреса м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19.

Відповідно до статуту акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі Товариство) 100 відсотків акцій належить Державі. Засновником товариства також є Держава в особі Кабінету Міністрів України.

Також Товариство утворює філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи як на території України, так і за її межами, які діють на підставі положень.

Так згідно положення про регіональну філію «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (далі Філія), філія є відокремленим підрозділом Товариства, яка діє від його імені на в його інтересах, здійснює делеговані Товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Товариства. Юридична та фактична адреса філії м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19.

Метою діяльності Філії є задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб в безпечних та якісних залізничних перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученнях, роботах та послугах, що здійснюються Філією, забезпечення ефективного функціонування та розвитку виробничо-технологічного комплексу залізничного транспорту загального користування, створення умов для підвищення конкурентоспроможності галузі, а також отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності.

Філія володіє та користується майном, яким наділило її Товариство для досягнення мети діяльності Філії, згідно з законодавством, Статутом Товариства та положенням, а також майном яке придбавається та/або набувається для цілей забезпечення діяльності Філії.

Філія наділяється майном на підставі відповідних рішень правління Товариства. Майно філії є складовою частиною майна Товариства.

Джерелами формування майна філії є грошові кошти та майно, яким Товариство наділило Філію; грошові кошти та майно, отримані Філією в результаті здійснення її діяльності; майно, придбане Філією в процесі її діяльності, а також безкоштовно передане Філії юридичними та фізичними особами; інші джерела, не заборонені законодавством.

Філія використовує та утримує майно, яким наділило її Товариство, відповідно до мети та предмету своєї діяльності, в межах повноважень, визначених Статутом Товариства, положенням та внутрішніми документами Товариства.

Також до складу Філії входять Структурні підрозділи, що забезпечують її діяльність.

Досудовим розслідуванням встановлено, що структурним підрозділам відповідно до наказів та розпоряджень Філії виділяється майно, а саме паливно-мастильні матеріали, зокрема дизельне пальне для екіпіровки (заправки) локомотивів.

Зазначені паливно-мастильні матеріали надходять та зберігаються на відповідних базах палива, та передаються матеріально відповідальній особам які несуть матеріальну відповідальність а саме відповідають за його схоронність, видачу та використання відповідно до потреб Філії та структурного підрозділу.

Однак на теперішній час встановлені достатні підстави вважати що службові особи регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» вступивши у змову з іншими службовими особами та її структурних підрозділів розробили та виконують злочинний план метою якого є розкрадання паливно-мастильних матеріалів (дизельного пального), яке фактично є власністю АТ «Українська залізниця» та відповідно власністю Держави.

В подальшому отримана від збуту дизельного пального неправомірна вигода розподіляється між всіма співучасниками та організаторами злочину.

Крім того, проведеними заходами встановлено, фактичне місце збуту викраденого дизельного палива, яке здійснюється без відповідних дозвільних документів та з порушенням діючого законодавства, на території що розташована на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121084200:02:003:1204.

19.03.2020 слідчим СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 було проведено обшук в автомобілі Skoda Oktavia номерний знак республіки Чехія НОМЕР_1 , номер шасі, (кузова, рами) НОМЕР_2 в ході якого було виявлено та вилучено:

- два аркуші формату А4 з чорновими зазначками

- блокнот з чорновими записами 90 арк.

- блокнот формату А4 на 37 арк. з чорновими записами.

- грошові кошти купюрами 500 грн;

ЛЗ7414158, ЛЗ9989126, УИ9374322, МГ9243809, ВД8310564, ФД 2605751, СЖ1215668, СД1632973, ФД4561198, ЗЗ4536327, ФГ3121532, ЦБ8606492;

- купюри 100 грн. УА 6549016, ЗФ 5003538,

- купюри 200 грн. УЕ 8025085,

- купюра 5 грн. УЙ 8602964,

- купюра 1 грн. УГ 5588738.

Враховуючи викладене на зазначене майно виникла необхідність накласти арешт, підставою якого є те що існують безспірні підстави та підозри що воно є доказом злочину, було предметом вчинення кримінального правопорушення, зберігає сліди та інші відомості що можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження, метою накладання арешту є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Зазначене майно можливо та необхідно використати у кримінальному провадженні, як доказ, а не накладання арешту може призвести до його спотворення, зіпсування, знищення, відчуження та неможливості встановлення важливих фактів та обставин що обов`язково необхідно встановити під час кримінального провадження.

Враховуючи, що вході досудовогорозслідування виникланеобхідність впроведенні комплексуекспертиз,а такожтой факт,що вилученемайно має суттєве значення для проведення подальшого досудового розслідування по вищевказаному кримінальному провадженню, на підставі викладеного, виникла необхідність у звернені до слідчого судді з клопотанням про накладання арешту на вказане майно.

Слідчий в судове засідання не з`явився, згідно наданої заяви, підтримує вимоги клопотання в повному обсязі, просив провести розгляд клопотання за його відсутності.

Представник власника майна ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, згідно наданої заяви просив розглядати клопотання за його відсутності, заперечував проти накладення арешту на автомобіль та майно в ньому, пояснивши ані автомобіль, ані майно в ньому не має жодного відношення до реалізації палива в рамках вказаного кримінального провадження, власник автомобілю не має статусу підозрюваного, гроші в автомобілі це особисті кошти.

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду.

Вилучені предмети, відповідно до ст. 98 ч. 1 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Згідно до ч. 2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чивикористані якзасоби чизнаряддя вчиненнякримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження. Слідчий, чи прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладене арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вивченням клопотання слідчого встановлено, що майно, вилучене в ході обшуку в автомобілі Skoda Oktavia номерний знак республіки Чехія НОМЕР_1 , номер шасі, (кузова, рами) НОМЕР_2 , а саме два аркуші формату А4 з чорновими зазначками, блокнот з чорновими записами 90 арк., блокнот формату А4 на 37 арк. з чорновими записами, можуть містити відомості про обставини вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, а тому мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Зважаючи на те, що у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, вважаю за необхідне на даному етапі досудового слідства накласти арешт на вказане в клопотанні майно в цій частині, з метою дослідження вказаних речових доказів.

При цьому закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

Слідчий суддя визнає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, та слідчий судця на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, то причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Щодо накладення арешту на інше майно.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження. Слідчий, чи прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладене арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні щодо накладення арешту на майно. Окрім цього, слідчий в своєму клопотанні повинен чітко зазначити що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним ст.167 ч.2 КПК України, є речовим доказом та накладення арешту є необхідним для його збереження.

Проте з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, вважаю, що досягнення цілей і мети досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно, яке не має відношення до предмету доказування по даному кримінальному провадженню.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12018160500000293 від 09.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Підстав вважати, що тимчасово вилучені під час обшуку гроші мають значення речового доказу немає, матеріалами клопотання слідчого цей факт не підтверджено. Більш того, на переконання слідчого судді, ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на зазначені в клопотанні грошові кошти не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Слідчий в своєму клопотанні обмежився лише цитуванням норм КПК, без зазначення того, яким чином вказані положення КПК України стосуються вилучених під час обшуку речей та документів.

Проте, будь-яких інших підстав щодо необхідності накладення арешту на зазначене майно, слідчим в клопотанні не вказано.

Представник власника майна ОСОБА_5 повідомив у своїй заяві що вказані грошові кошти не мають відношення до реалізації палива в рамках вказаного кримінального провадження. Окрім цього, ці гроші не були використані для закупівлі чи реалізації палива, не мають будь-яких сторонніх поміток, а будь-яких інших доказів причетності вказаних коштів, слідством не надано.

При цьому, суд вважає, що зважаючи на те, що у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчо-оперативні заходи, є підстави для накладення арешту на два аркуші формату А4 з чорновими зазначками, блокнот з чорновими записами 90 арк., блокнот формату А4 на 37 арк. з чорновими записами, для їх дослідження в межах кримінального провадження.

Слідчий суддя вважає, що клопотання про арешт майна не відповідає вимогам КПК України, оскільки слідчим не вмотивовано належним чином необхідність накладення арешту на зазначене у клопотанні слідчого майно, його мету та значення вказаних в клопотанні предметів та документів для органу досудового розслідування, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту в іншій частині слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, яке 19.03.2020 було вилучено в ході обшуку в автомобілі Skoda Oktavia номерний знак республіки Чехія НОМЕР_1 , номер шасі, (кузова, рами) НОМЕР_2 в ході якого було виявлено та вилучено:

- два аркуші формату А4 з чорновими зазначками

- блокнот з чорновими записами 90 арк.

- блокнот формату А4 на 37 арк. з чорновими записами.

В частинінакладення арештуна майно,а самена грошовікошти купюрами500грн;ЛЗ7414158,ЛЗ9989126,УИ9374322,МГ9243809,ВД8310564,ФД 2605751,СЖ1215668,СД1632973,ФД4561198,ЗЗ4536327,ФГ3121532,ЦБ8606492;купюри 100грн.УА 6549016,ЗФ 5003538,купюри 200грн.УЕ 8025085,купюра 5грн.УЙ 8602964,купюра 1грн.УГ 5588738 - відмовити з підстав, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді та зобов`язати слідчого повернути вказане майно особам, у яких було вилучене зазначене майно.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ Приморського ВП в м.Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 або інших слідчих з групи у кримінальному провадженні №12018160500000293 від 09.01.2018 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського Апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

24.03.2020