Рішення

від 30.03.2020 по справі 683/2893/19

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/2893/19

2/683/318/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючого - судді Завадської О.П.

при секретарі Васічевій О.В.

з участю

позивачки ОСОБА_1

її представника - адвоката Гіппіуса О.Б.

співвідповідача ОСОБА_2

його представника - адвоката Новачука Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1 до Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання заповіту та його дублікату недійсним,

встановив:

28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання недійсними заповіту, посвідченого Гурською В.Н., секретарем Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області 07 жовтня 2010 року за р. № 73 та його дублікату, виданого 02 червня 2015 року за р. № 38 Фещук Н .І. , секретарем Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що як дочка і відповідно спадкоємець по закону своєчасно подала до державного нотаріуса заяву про прийняття спадщини по закону після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Співвідповідач ОСОБА_2 є її племінником і під час судового розгляду його позову про продовження строку для прийняття даної спадщини, вона дізналась про наявність заповіту матері на його ім`я. Заявлені заповіт і його дублікат вважає нікчемним, оскільки складені із порушеннями форми та посвідчення, а саме: секретар сільської ради Гурська В.Н., яка посвідчувала заповіт являється кумою співвідповідача ОСОБА_2 , що викликає сумнів в її об`єктивності; сумнівним є відсутність оригіналу заповіту та наявність дублікату заповіту, замість нібито втраченого його оригіналу; спадкодавець була інвалідом І групи по зору, тому самостійно не могла прочитати заповіт, тому посвідчення заповіту повинно було відбуватися за участі двох свідків.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги за обставин на їх обгрунтування. Разом з тим заявила про здійснення співвідповідачем ОСОБА_2 психологічного впливу на заповідача з метою складення на його користь заповіту на все майно. Вказала, що за життя матері не знала про наявність оспорюваного заповіту, при цьому повідомила, що консультувалась у секретаря сільської ради з приводу складення матір`ю нового заповіту на одну з двох спадкових земельних ділянок, на що їй було сказано про необхідність зазначити в заповіті серію та номер правовстановлюючого документу, чого вона не встигла зробити. Підтвердила, що співвідповідач ОСОБА_2 проводив похорон спадкодавця, поставив надгробний пам`ятник, що при розгляді його позову в судовому засіданні не заперечила проти визначення для нього додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця. Зазначила, що і раніше, і на даний час не виключає можливим поділ спадкового майна між сторонами.

Співвідповідач ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що і дід ОСОБА_5 , і баба ОСОБА_4 07 жовтня 2010 року склали на нього заповіти. Така була їхня воля, яка була зумовлена тим, що він їм постійно допомагав, провідував, натомість

позивачка завжди вела себе егоїстично, корисливо, ображала їх, не проявляючи простої людської поваги та дочірнього піклування. Зауважив, що секретар Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району ОСОБА_6 стала його кумою після посвідчення заповіту. Спадкодавець мала проблеми зору, однак те, що вона не могла без стороннього догляду прочитати заповіт не доведено належними та допустимим доказами, а отже є припущенням позивачки. Заявлені підстави для визнання заповіту вважає надуманими, безпідставними. Також визнав, що і раніше, і на даний час не виключає можливим розподіл спадкового майна, готовий віддати їй будинок, розділити землю. Однак не розуміє, чому заявляючи про готовність поділити спадщину, позивачка подала позов з наміром забрати все собі, повторно проявляючи зневагу до батьків, будь-якою ціною добиваючись того, щоб було так, як вона хоче. Тому даний позов розцінює як поданий з знову ж з егоїстичних, непорядних мотивів позивачки. Однак через таку нелогічну та агресивну поведінку позивачки та з поваги до волі діда й баби просить відмовити в позові.

Представник співвідповідача Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області в судове засідання повторно не з`явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, відзиву, заперечень не подавав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновків про наступне.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Андронівка Старокостянтинівського району Хмельницької області, є відповідно дочкою та матір`ю, що підтверджується рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2019 року.

07 жовтня 2010 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений Гурською В.Н., секретарем Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, та зареєстрований в реєстрі за № 73, за яким заповіла все своє майно, що буде належатиме їй на день її смерті, де б воно не знаходилось, з чого не складалось, а також все те, що належитиме їй на день її смерті і на що вона за законом буде мати право ОСОБА_2 . Даний заповіт згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 51390176, виданої Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою Хмельницької області 28 березня 2018 року є чинним, як і його дублікат.

07 жовтня 2010 року ОСОБА_5 (чоловік ОСОБА_4 і відповідно батько позивачки ОСОБА_1 та дід співвідповідача ОСОБА_2 ) склав аналогічного змісту заповіт, який також був посвідчений Гурською В.Н., секретарем Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, та зареєстрований в реєстрі за № 72.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Андронівка Старокостянтинівського району Хмельницької області, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області 09 лютого 2018 року.

28 березня 2018 року позивачка ОСОБА_1 до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Хмельницької області подала заяву, якою прийняла спадщину по закону на обов`язкову частку після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2019 року співвідповідачу ОСОБА_2 надано строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Андронівка Старокостянтинівського району Хмельницької області, в шість місяців після набрання рішенням суду законної сили.

22 жовтня 2019 року співвідповідач ОСОБА_2 на підставі вищевказаного судового рішення подав до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Хмельницької області заяву про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_4 за заповітом останньої, посвідченого секретарем Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, та зареєстрованого в реєстрі за № 73.

Як вбачається зі змісту відповіді державного нотаріуса Старокостянтинівської державної нотаріальної контори від 27 жовтня 2018 року за № 2720/02-14 позивачка зверталась для

оформлення спадкових прав за законом на частку земельної ділянки, яка розташована на території Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, яка належала її матері ОСОБА_4 , в чому їй було відмовлено через неможливість встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем, а не через спадковий спір.

Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ст.1233,1234 ЦК України). Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За нормами ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Положеннями ст. 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту - заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 1253 Цивільного кодексу України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

У відповідності до ч.4 ст. 207 Цивільного кодексу України, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

З матеріалів справи вбачається, що подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в один день (07 жовтня 2010 року) посвідчили аналогічного змісту заповіти на внука (співвідповідача ОСОБА_2 ), які посвідчені секретарем Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району за р. № 72 та за р. № 73.

Згідно посвідчувального напису заповіту ОСОБА_4 текст заповіту був складений зі слів заповідача, до підписання прочитаний вголос ОСОБА_4 і власноручно нею підписаний в присутності секретаря сільської ради, особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

Зі змісту вищевказаного рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2019 року вбачається, що позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кравчук В.М. визнали позов співвідповідача ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Андронівка Старокостянтинівського району Хмельницької області. Рішення суду не оскаржували, воно набрало законної сили 07 жовтня 2019 року.

Предметом дослідження даної цивільної справи були, зокрема, заяви ОСОБА_4 , посвідчені в нотаріальному порядку Фещук Н.І . , секретарем Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області 03 серпня 2015 року за р. № 52 та р. № 53 відповідно про відмову від прийняття спадщини за законом на обов`язкову частку після смерті чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь внука ОСОБА_2 , та про відмову від виділення 1/2 частки в спільному майні подружжя.

Текст даних заяв виготовлений за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, секретарем сільської ради було встановлено особу заявниці ОСОБА_4 , перевірено її дієздатність. Заяви підписані ОСОБА_4 в присутності секретаря сільської ради.

Сторони визнали ці обставини, їх не оспорювали, позивачка ОСОБА_1 не ставила під сумнів неспроможність матері ОСОБА_4 самостійно прочитати зміст посвідчених заяв та підписати їх, незважаючи на те, що у матері були вади зору.

На підтвердження того, що мати не могла самостійно прочитати та підписати оспорюваний заповіт позивачка подала суду: копію довідки серії ВМ - НОМЕР_2 , видану лікарсько-трудовою експертною комісією Хмельницької області від 04 травня 1982 року, якою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 безстроково визнана інвалідом І групи по зору та такою, що потребує стороннього догляду; копію членського квитка Українського товариства сліпих від 24 червня 2003 року.

Свідки сторони позивачки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду надали показання про те, що ОСОБА_4 мала проблеми з зором. При цьому перша вказала, що ОСОБА_2 був єдиним внуком, дід і баба його дуже любили, у зв`язку з чим і заповіли на нього все майно, зазначила, що часто заходила в гості до спадкодавиці, розмовляла з нею, проте впевнено сказати, що остання не спроможна була самостійно прочитати та підписати заповіт не змогла.

Свідок ОСОБА_9 заявила, що ОСОБА_4 не могла сама прочитати та підписати заповіт, оскільки остання їй розповідала, що до неї підійшов внук ОСОБА_2 , взяв своєю рукою її руку і таким чином підписав заповіт.

Співвідповідач ОСОБА_2 повідомив, що його баба ОСОБА_4 не була повністю сліпою, вона недобачала і разом з дідом склали аналогічні заповіти, про наявність яких він дізнався лише після їхньої смерті. Між спадкоємцями тривала суперечка щодо спадкування, потім вони дійшли згоди про розподіл спадкового майна, тому він і запізнився з подачею заяви про прийняття спадщини, і тому позивачка не заперечувала включити його в коло спадкоємців. Критично оцінив показання свідка ОСОБА_9 та позивачки ОСОБА_1 про нібито вчинення ним тиску на заповідача і вважає їх надуманими з корисливих мотивів.

Згідно частин 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. ст. 76, 77, 79, 80 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або

мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З пояснень сторін, показань свідків вбачається воля заповідача заповісти все своє майно співвідповідачу ОСОБА_2 , як і те, що сторони знали про зміст заповіту, тому як потенційні спадкоємці вчиняли заходи для прийняття спадщини та розподілу спадкового майна з врахуванням змісту наявного заповіту.

Крім того заповідач мала право змінити, скасувати заповіт, позивачка вказала, що консультувалась, яким чином скласти новий заповіт на частину спадкового майна на її ім`я, проте заповідачка не скористалась таким своїм правом, відмовилась від спадщини після смерті чоловіка на користь внука, тому суд прийшов висновку, що оскаржуваний заповіт відповідав внутрішній волі заповідача.

Надані стороною позивачки суду докази суперечливі, нелогічні, у своїй сукупності недостатні для висновку про їх достовірність дійсним обставинам справи.

Так, посвідчені в аналогічний спосіб заяви ОСОБА_4 щодо спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5 позивачкою не оспорюються, а заповіт - оспорюється, сумнівними є заявлені обставини складення заповіту внаслідок психологічного тиску та фізичного впливу співвідповідача ОСОБА_2 на заповідача, суперечливими є твердження позивачки про те, що вона не знала про наявність оспорюваного заповіту, одночасно повідомляючи про консультацію з метою складення матір`ю нового заповіту для розподілу спадкового майна, при цьому позивачка не виключала і на час розгляду справи не виключає можливості розподілу спадкового майна між нею, як спадкоємцем обов`язкової частки, та співвідповідачем ОСОБА_2 , як спадкоємцем на підставі оспорюваного заповіту, із одночасним підтриманням позову, не доведено наявність конфлікту інтересів секретаря сільської ради під час посвідчення оспорюваного заповіту.

Суду не надано належних, допустимих доказів, як то висновку експерта в підтвердження неможливості заповідача самостійно прочитати та підписати оспорюваний заповіт.

З врахуванням вищенаведеного суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.

Відтак не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині визнання недійсним дублікату оспорюваного заповіту.

Керуючись ст. ст. 263-265, 355 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити у визнанні недійсним заповіту, посвідченого Гурською В.Н., секретарем Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області 07 жовтня 2010 року за р. № 73.

Відмовити у визнанні недійсним, виданого 02 червня 2015 року за р. № 38 Фещук Н.І. , секретарем Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, дублікату заповіту, посвідченого Гурською В.Н., секретарем Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області 07 жовтня 2010 року за р. № 73.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Співвідповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Співвідповідач: Пеньківська сільська рада Старокостянтинівського району Хмельницької області, місце знаходження: вул. Центральна, 1 с. Пеньки Старокостянтинівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ: 04405395.

Повне рішення складено 23 березня 2020 року.

Суддя: