Рішення

від 19.03.2020 по справі 199/10190/19

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/10190/19

(2/199/760/20)

РІШЕННЯ

Іменем України

19.03.2020 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання - Перетятько А.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, де третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з поданим позовом позивачі заявляють вимоги про визнання за ними права власності в порядку спадкування за заповітом в рівних частинах на Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 172,8 м 2 , з належними до нього будівлями і спорудами за виключенням самовільно побудованих житлових прибудов літ. А'-1, літ. А 3 -1, прибудови літ. а 4 -1, гаражу літ. Д, веранди літ. а 3 -1, сараю літ. Б, літ. И, теплиці літ. Е;

-самовільно побудовані до домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 172,8 м 2 , житлові прибудови літ. А'-1, літ. А 3 -1, прибудову літ. а 4 -1, гараж літ. Д, веранду літ. а 3 -1, сараї літ. Б, літ. И, теплицю літ. Е;

-земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 1210100000:01:277:0022, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_5 належала на праві особистої власності Ѕ частина житлового будинку з належними до нього будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 29.06.1967 р., виданого АНД районним відділом комунального господарства на підставі рішення виконкому АНД районної ради депутатів трудящих від 22.03.1967 року № 423 на заміну свідоцтва про право власності від 18.02.1967 року № 215-95. Згідно свідоцтва таке право власності зареєстровано Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації, запис в реєстровій книзі № 220 за реєстром 136.

Інша Ѕ частина житлового будинку належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.06.2000 року, реєстровий № 4-773.

З метою поліпшення побутових умов ОСОБА_5 до даного житлового будинку самовільно побудовано житлові прибудови літ. А'-1, літ. А 3 -1, прибудову літ. а 4 -1, гараж літ. Д, право власності на які без додаткових актів введення в експлуатацію визнано за ОСОБА_5 рішенням Амур-Нижньодніпровського районого суду м. Дніпропетровська від 18.04.2008 року у справі № 2-2512/08.

У подальшому ОСОБА_5 з тією ж метою до зазначеного житлового будинку самовільно побудовано веранду літ. а 3 -1, сараї літ. Б, літ. И, теплицю літ. Е, проведено переобладнання, що підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 31.01.2008 року.

Листом від 01.07.2008 р. № 8265 КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації відмовило ОСОБА_5 у державній реєстрації її права власності на самовільно побудовані прибудови у зв`язку з відсутністю акта державної приймальної комісії про прийняття їх в експлуатацію.

Як зазначається позивачами при зверненні до суду, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 14.01.2009 року серії ЯД № 940017, виданого Управлінням Держкомзему у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області та Дніпропетровською міською радою на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 26.11.2008 року №242/39, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належала на праві спільної сумісної власності земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 1210100000:01:277:0022, розташована за адресою АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: обслуговування житлового будинку, будівель і споруд. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010910400035.

На переконання позивачів, оскільки виданий ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, то слід дійти висновку, що його державна реєстрація відбулася, а отже ОСОБА_5 набула право власності на таку земельну ділянку.

08.02.2008 р. ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Блаженовою Н.Ф. і зареєстрований в реєстрі за № 4-121, відповідно до якого все належне їй майно заповіла в рівних частках своїм дочкам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (позивачам).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_5 померла та 03.12.2013 р. позивачі звернулися до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5

14.09.2017 р. державним нотаріусом Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н.С. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю можливості визначити яка саме частина житлового будинку передається у спадщину, відсутністю у спадкодавця права власності на земельну ділянку та реєстрацією 05.12.2015 року права власності на таку земельну ділянку в державному реєстрі прав за ОСОБА_4 (спадкоємцем померлої ОСОБА_6 , якій земельна ділянка належала на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_5 ), номер запису про право в державному реєстрі прав 12383112, що підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.06.2016 року № НВ-1203537682016.

13.12.2017 р., вважаючи таку відмову державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії незаконною і необґрунтованою, позивачі звернулися до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про зобов`язання Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори видати їм свідоцтва про право на спадщину в рівних частинах та рішенням суду першої інстанції від 23.07.2018 р. у справі № 199/8845/17, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.04.2019 р., у задоволені позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що право власності спадкодавця на спадкове майно не зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджає у здійсненні відповідної нотаріальної дії.

Як зазначається позивачами при зверненні до суду із вказаним позовом, вони набули право на спадкове майно, але фактично реалізувати таке право і отримати спадщину не мають можливості за об`єктивних обставин, які не залежать від їх волі, що однак не позбавляє ОСОБА_3 та ОСОБА_1 права на спадщину, а тому, з урахуванням принципу верховенства права та враховуючи наявність у спадкоємців, що прийняли спадщину, законних очікувань на отримання у спадок належного спадкодавцю майна, відповідне право ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підлягає судовому захисту.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позові підтримала повністю та промила його задовольнити; надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні полагався на розсуд суду.

Позивач ОСОБА_3 не скористалася правом брати участь у судових засіданнях; в окремо поданій заяві просила розглядати справу у її відсутність, позов підтримала повністю та просила його задовольнити.

Третя особа ОСОБА_4 не скористався правом брати участь у судових засіданнях.

Як встановлено судом на підставі судового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська (а.с. 41-42) у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до територіальної громади в особі Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності на самовільні будівлі, за позивачем визнано право власності на житлову прибудову літ. А?-1 , А?-1 , прибудову літ. а4-1 та гараж літ. Д , які розташовані в домоволодінні АДРЕСА_1 без додаткових актів введення в експлуатацію.

Як встановлено судом на підставі заповіту, посвідченого 08.02.2008 р. державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Блажновою Н.Ф. за реєстровим № 4-121 (а.с.39), позивачі є спадкоємцями ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с. 47).

Позивачі у встановлені законом строки звернулися до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори із завою про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Н.С. від 14.09.2017 було відмовлено позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на частину домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:01:277:0022) площею 0,1000 га, що розташовані за адресою: по АДРЕСА_1 після гр. ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.65-66).

Згідно з постановою державного нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом не може бути видано у зв`язку з тим, що спадкоємцями - гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 не подано правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку, та згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1203537682016 від 16.06.2016 року на зазначену земельну ділянку право власності зареєстровано за іншою особою. У спадкодавця - гр. ОСОБА_5 право власності відсутнє.

Відповідно до вказаної вище постанови свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ), після гр. ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , не можуть бути видані в зв`язку з тим, що у нотаріуса відсутні можливості визначити, яка саме частка зазначеного домоволодіння належить спадкодавцю, а саме згідно рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2008 року (справа №2- 2512/08) визнано право власності на самовільне будівництво (житлова прибудова літ. А'-1, А 3 -1, прибудова літ. а 4 -1 та гараж літ. Д), а згідно довідки КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради № 8265 від 01.07.2008 року самовільно побудовано прибудови літ. А'-І. А 3 -1 (незакін.) а 4 -1, веранду літ. а 3 -1, сараї Б, И, гараж літ. Д, теплицю Е та проведено самовільне переобладнання в житловому будинку літ. А-1, які згідно чинного законодавства підлягають узаконенню та введенню в експлуатацію, у зв`язку з чим, було відмовлено в реєстрації зазначеного рішення суду. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2008 року не зареєстровано належним чином в відповідних державних реєстраційних органах (в КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради, в Державній реєстраційній службі). У спадкодавця - гр. ОСОБА_5 право власності на зазначені житлову прибудову літ. А'-1, А 3 - 1 , прибудову літ. а 4 -1 та гараж літ. Д та інше самовільно побудоване майно не виникло .

У зв`язку з самовільно побудованими прибудовами і переобладнанням житлового будинку частки в правах власності на зазначене домоволодіння між співвласниками змінилися, але не були перереєстровані.

Як встановлено судом на підставі відповідного судового рішення (а.с. 131-132) рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2018 р. (набрало законної сили 10.04.2019 р.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Четвертої дніпровської держаної нотаріальної контори про скасування постанови та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину, де третя особа ОСОБА_4 в задоволенні позову відмовлено через недоведеність позовних вимог.

Як встановлено рішенням суду від 23.07.2018 р. спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 29.06.1967 року, виданого згідно з рішенням виконкому АНД райради м. Дніпропетровська №423 від 22.03.1967 року, зареєстрованого в КП ДМБТІ ДОР в реєстровій книзі №220 за реєстровим №136, належить Ѕ частина будинку АДРЕСА_1 . Також, за спадкодавцем згідно рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2008 року (справа 2-2512/08) визнано право власності на житлову прибудова літ. А 1 -1, А 3 -1, прибудова літ. А 4 -1 та гараж літ. Д по АДРЕСА_1 , проте, право власності на вказане майно не зареєстроване в установленому законом порядку.

Так, пунктом 66 Порядку про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Таким чином, позивачі не позбавлені права звернутись до відповідних органів із заявами про реєстрацію прав на спірне нерухоме майно за спадкодавцем, після чого отримати свідоцтво про право на спадщину в установленому законом порядку.

Крім того, відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку,що підтверджується рішенням суду від 23.07.2018 р.

Спірні правовідносини виникли із захисту прав позивачів, як спадкоємців за заповітом, на спадщину.

Дослідив докази, надані у порядку ст.ст. 76 - 80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, на підставі наданих письмових доказів за спадкодавцю ОСОБА_7 на праві особистої власності належить Ѕ частина житлового будинку з прилеглими до нього будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 29.06.1967 р., виданого на підставі рішення виконкому АНД районної Ради депутатів трудящих №423 від 22.03.1967 р. Право власності зареєстровано ДМБТІ в реєстрову книгу за №220 по реєстру 136 (а.с. 27).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2008 р., яке набрало законної сили 30.04.2008 р., визнано за ОСОБА_5 право власності на житлову прибудову літ. А 1 -1, А 3 -1, прибудову літ.а 4 -1 та гараж літ. Д , які розташовані в домоволодінні АДРЕСА_1 ), без додаткових актів введення в експлуатацію (а.с.41-42).

Відомості про реєстрацію права власності відсутні.

На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №940017, виданого ОСОБА_5 (спадкодавець), остання є співвласником земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 1210100000:01:277:0022 по АДРЕСА_1 (а.с. 45-46). Право власності не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1203537682016 від 16.06.2016, в Державному земельному кадастрі містяться відомості лише про право власності на спірну ділянку іншого власника - третьої особи по справі ОСОБА_4 (без зазначення будь-яких часток) (а.с.59-64).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2018 р., залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.04.2019 р., у позовних вимогах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори про скасування постанови та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину, відмовлено (а.с.131-132, 133-134).

Відмовляючи в задоволенні позову 23.07.2018 р., суд виходив, що позивачі не позбавлені права звернутись до відповідних органів із заявами про реєстрацію прав на спірне нерухоме майно за спадкодавцем, після чого отримати свідоцтво про право на спадщину в установленому законом порядку.

Час відкриття спадщини визначається ч. 2 ст. 1220 ЦК України як день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом, та до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Згідно з ч. 4 ст. 344 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно п. 66 Порядку про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Підстави для збирання судом доказів в даній справі відсутні (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Відтак, порушення прав позивачів та, як наслідок, необхідність їх судового захисту судом в даній справі на підставі наданих позивачем доказів не встановлена.

Суду не було надано доказів на підтвердження вчинення спадкоємцями дій з реєстрації права власності на нерухоме майно, що мало передувати зверненню до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про права на спадщину, та за наявності підстав - до суду із даним позовом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 16 ЦК України врегульовує судовий захист цивільних прав та інтересів судом.

Та лише за умови порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави виникає потреба в застосуванні способів їх захисту.

Частина 1 ст. 16 ЦК України (захист цивільних прав та інтересів судом) визначає право кожної особи і надає у ч. 2 цієї статті перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

За ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Втім, звернення позивачів до суду із вказаним позовом є передчасним, оскільки питання щодо реєстрації права власності за спадкодавцем не вирішено, та відповідні дії підлягають вчиненню в позасудовому порядку.

Разом з тим, підлягає врахуванню, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №940017, виданого ОСОБА_5 (спадкодавець), остання є співвласником земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 1210100000:01:277:0022 по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_6 , тоді як згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1203537682016 від 16.06.2016, в Державному земельному кадастрі містяться відомості лише про право власності на спірну ділянку зовсім іншої особи - ОСОБА_4 (без зазначення будь-яких часток), який при зверненні до суду не визначений позивачами, як відповідач, тоді як у позові заявлено вимогу про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки, відомості про власність якого, у тому числі на спірні Ѕ часток, містяться у Державному земельному кадастрі.

Згідно ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Втім, відповідного клопотання з боку позивачів заявлено не було; суд з власної ініціативи позбавлений можливості на вчинення зазначеної процесуальної дії, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 51 ЦПК України.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позову в обраний позивачами спосіб (ст. 16 ЦК).

Судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивачів, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 1, ч. 6, ч. 8 ст. 259, ст.ст. 263, 264, 265, 268, ч. 2 ст. 272, ст. 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивачів.

Дата складення повного судового рішення 30.03.2020 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї