Рішення

від 12.02.2020 по справі 204/5314/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/5314/18

Провадження № 2/204/56/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

за участю позивачки ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю представника відповідача Кириченко Т.О.

за участю представника відповідача

ПАТ Українська пожежно-страхова компанія Константинова Р.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП. Згодом, уточнивши коло відповідачів, зазначивши у якості співвідповідача ПАТ Українська пожежно-страхова компанія , позивачі прохали суд стягнути з відповідачів матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП, відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування позову, з урахуванням уточнень від 15.03.2019 року та 18.11.2019, зазначали, що 02.10.2017 року в м. Дніпро на перехресті вул. Кедріна та вул. П.Чубинського сталася ДТП за участю автомобіля Audi Q3 (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керувала ОСОБА_4 та автомобіля Honda Civic (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керував водій та власник авто - ОСОБА_3 та у салоні якого також знаходилася ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП позивачі отримали травми, а транспортний засіб Honda Civic (д.р.н. НОМЕР_2 ), отримав механічні пошкодження. Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.06.2018 року встановлено, що ДТП сталася з вини відповідачки ОСОБА_4 внаслідок порушення останньою пункту 16.11. ПДР України (ст. 124 КпАП України). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на час ДТП була застрахована згідно полісу АК5683112 у ПАТ Українська пожежно-страхова компанія . В результаті вчинення вищезгаданого правопорушення відповідачем ОСОБА_4 було завдано матеріальної та моральної шкоди позивачам, у зв`язку з чим, позивачі прохають стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 452 380,73 грн. матеріальної та моральної шкоди, яка складається з 367 875,21 грн. матеріальної шкоди (263 757,77 грн. - ринкова вартість фізично знищеного автомобіля до ДТП, 13 480,44 грн. витрат на лікувальні препарати, 85 257 грн. заробітку (доходу), неотриманого позивачем, внаслідок ушкодження здоров`я, 1000 грн. за послуги евакуатора, 4 380 грн. послуг автомобільної стоянки для автомобіля, 3 400 грн. витрат на оплату послуг експерта, 1 350,72 грн. витрат на проведення авто технічного дослідження) та 60 000 грн. моральної шкоди, окрім того, відшкодувати 4 754,80 грн. судових витрат зі сплати судового бору та 15 000 грн. витрат на правову допомогу. Також, позивачі просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 68 220,29 грн. матеріальної та моральної шкоди, яка складається з матеріальної шкоду у розмірі 6 810,69 грн. - витрат на лікувальні препарати та 60 000 грн. відшкодування моральної шкоди та 1 409,60 грн. судових витрат.

Окрім того, позивачі просили стягнути з ПАТ Українська пожежно-страхова компанія 100 000 грн. матеріальної шкоди, в межах страхового ліміту за полісом та 1 000 грн. судових витрат.

Ухвалою суду від 22.01.2019 року судом залучено до участі у справі у якості співвідповідача ПАТ Українська пожежно-страхова компанія .

Представник відповідача ОСОБА_4 - Тарачевич С.В., 09.10.2018 року надав суду відзивів на позовну заяву, в якій не погодився з позовними вимогами у зв`язку з їх необґрунтованістю, зазначає, що позивачем невірно обраховано розмір матеріальної шкоди, який складає 169 549,77 грн., а не 263 757,77 грн., оскільки знищений автомобіль залишається у позивача, окрім того, заявлений позивачами обсяг понесених витрат на лікування не підтверджений належними доказами, придбані медичні препарати згідно виписних епікризів відповідають лише на суму 3 392,62 грн. для позивача-1 та на 2 034,71 грн. для позивача-2. Також представником відповідача-1 не визнаються вимоги щодо стягнення неотриманого заробітку позивача-1 в Польщі, як необґрунтовані. Відповідачем-1 визнаються вимоги щодо стягнення витрат на евакуатор в розмірі 1000 грн. Моральну шкоду визнає у розмірі по 10 000 грн. на кожного позивача. Витрати на авто товарознавчі експертизи та авто технічне дослідження не підлягають відшкодуванню, оскільки вони не є майновою шкодою. Окрім зазначеного, представник відповідача-1 звертав увагу суду, що позивачами не враховано добровільні грошові перекази на банківську картку ОСОБА_1 на загальну суму 13 140 грн. та придбання ліків в день скоєння ДТП на суму 1 224,55 грн., а всього на суму 14 364,55 грн.

Представником позивачів ОСОБА_2 , 29.10.2018 року було надано відповідь на відзив, у якому він спростував викладені доводи та зазначив, що саме власник вирішує питання про визнання або не визнання авто фізично знищеним, від чого залежить розмір відшкодування, у даному випадку, визнавши авто фізично знищеним, відшкодуванню підлягає вартість авто до ДТП, позивач-1 надав документи щодо права перебування в Польщі, окрім того, витрати на авто технічне дослідження були понесені з метою доведення провини відповідача-1 у ДТП, а тому підлягають відшкодуванню відповідачу.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , 22.01.2019 року надав суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що відповіддю на відзив жодним чином не спростовані доводи, що викладені ним у відзиві, окрім того зазначив, що авто відповідача на момент ДТП було застраховане полісом ОСЦПВВНТЗ, а тому покладення обов`язку повного відшкодування шкоди на його завдавача, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність суперечить меті інституту страхування.

9 червня 2019 року представник ПАТ Українська пожежно-страхова компанія надав суду відзив на уточнену позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову в частині позовних вимог до відповідача-2, зазначає, що позивачем невірно обраховано розмір матеріальної шкоди, який складає 169 549,77 грн., як різниця вартості ТЗ до та після ДТП, а не 263 757,77 грн., окрім того, позивачами жодним чином не обґрунтовано розмір вимог до страховика в сумі 100 000 грн., також зазначив, що вимога потерпілого до страховика винуватця ДТП заявлена після спливу 1 року з дати ДТП, що є підставою для відмови у її задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , 09.06.2019 року надав суду відзив на уточнену позовну заяву, в якій зазначив, що визнання ТЗ фізично знищеним не належить до компетенції позивача, окрім того, у зв`язку зі зміною редакції ст.30 ЗУ № 1961-ІV, відповідно до п.30.2 якої, власнику ТЗ, який визнано фізично знищеним, відшкодовується різниця вартості ТЗ до та після ДТП, а також витрати на евакуацію ТЗ з місця ДТП, зазначає, що дійсний обсяг матеріальної шкоди у такому випадку становитиме 169 549,77 грн., які мають бути відшкодовані відповідно у розмірі 69 549,77 грн. завдавачем шкоди та 100 000 грн. страховиком в межах ліміту за полісом, витрати на правову допомогу належним чином не доведені.

Згодом, представник відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Кириченко Т.О., 17.12.2019 року та 06.02.2020 року надала суду пояснення до заяви про уточнення позовних вимог та зауваження щодо надах позивачами доказів витрат на лікування, в якій зазначила, що відповідачем визнається сума матеріальної шкоди у розмірі 69 549,77 грн. - як різниця між фактичним розміром завданої шкоди (169 549,77 грн.) та розміром страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача-2 (100 000 грн.), витрати на лікування не визнаються відповідачем-1 в повному обсязі та підлягають стягненню з відповідача-2 згідно вимог Закону та умов полісу, як і моральна шкода, також відповідачем-1 в повному обсязі не визнаються вимоги щодо стягнення втраченого заробітку в Польщі та витрат на правову допомогу, у зв`язку з їх недоведеністю, з урахуванням зазначеного та тих обставин, що відповідачем-1 було добровільно сплачено на користь позивачів 14 364,55 грн., ОСОБА_4 визнає позовні вимоги в обсязі 57 185,22 грн.

Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 02.10.2017 року, близько 10 год. 30 хв. водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем AUDI Q3 д.н.з. НОМЕР_1 в м. Дніпро на перехресті вулиць Кедріна і П. Чубинського рухаючись по другорядній не надала переваги в русі автомобілю HONDA під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками.

Постановою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 06 червня 2018 року у справі 206/2788/18, встановлено, що вина ОСОБА_4 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведена повністю та підтверджується протоколом огляду місця дорожно-транспортної пригоди та схемою місця ДТП, а також наявними механічними пошкодженнями транспортних засобів, які відбулися в наслдіок дій ОСОБА_4 , а саме порушення останньою п.16.11 ПДР України, що виразилось в ненадані переваги в русі автомобілю під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі. Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_4 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито, в зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Частина 6 статті 82 ЦПК України передбачає, що постанова суду у справі по адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Внаслідок вказаної ДТП, потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було завдано тілесних ушкоджень. На підставі вказаних обставин ОСОБА_3 звернувся з заявою до Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області у зв`язку з чим було відкрите кримінальне провадження № 12017040030003944 за ч. 1 ст. 286 КК України.

Однак після проведення судово-медичної експертизи в рамках цього кримінального провадження виявилось, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були спричинені легкі тілесні ушкодження.

Враховуючи, що кримінальна відповідальність настає при наявності у постраждалих тілесних ушкоджень принаймні середнього ступеня тяжкості, то зазначене кримінальне провадження було закрите в порядку ч. 1 п.2 ст. 284 КПК України постановою старшого слідчого ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Маслак І.П. від 12.04.2018 року.

Згідно висновку спеціаліста, судово-медичного експерта № 1002 від 10.04.2018 року, щодо обстеження позивача-1, ОСОБА_3 , за своїм характером, виявлені у нього тілесні ушкодження, відносяться до категорії легких, як такі що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше ніж 3 тижні (21 день) (а.с.52-57).

Згідно висновку спеціаліста, судово-медичного експерта №609 від 27.02.2018 року, щодо обстеження позивача-2, ОСОБА_1 , за своїм характером, виявлені у неї тілесні ушкодження, відносяться до категорії легких, як такі що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше ніж 3 тижні (21 день) (а.с.49-51).

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі .

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц, якщо ТЗ визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.

Як вбачається з висновку експертизи № 03/18а від 02.02.2018 року, проведеної за постановою слідчого від ОСОБА_6 від 10.01.2018 року, в межах кримінального провадження №12017040030003944 за ч. 1 ст. 286 КК України, вартість відновлювального ремонту ТЗ Honda Civic (д.р.н. НОМЕР_2 ), розрахована експертом, складає 378 945,89 грн., в свою чергу, ринкова вартість ТЗ на момент ДТП становила 263 757,77 грн., тобто експертом встановлено, що ремонт ТЗ є економічно не доцільним (ТЗ є фізично знищеним) та визначено розмір матеріальних збитків завданих позивачу в розмірі 263 757 грн. 77 коп. (а.с.23-38).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачам повинна бути відшкодована шкода, яка визначена відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, а саме згідно висновку експерта у розмірі 263 757 грн. 77 коп.

Також, як вбачається з роз`яснень Постанови пленума Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4, а саме п. 14 визначено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Позивачі в позові не заперечували проти передачі залишків знищеного ТЗ відповідачам, однак жоден з відповідачів будь-яких вимог щодо отримання знищеного ТЗ, не заявляли, а суд не може вийти за межі позовних вимог, та вирішити це питання без заявлених вимог відповідачів. Крім того, відповідачі у разі бажання не позбавлені можливості після відшкодування шкоди в повному обсязі, вирішити дане питання або в позасудовому порядку, або в судовому.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб, яким керувала під час ДТП ОСОБА_4 був застрахований в ПАТ Українська пожежно-страхова компанія згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ) № АК5683112, встановлений ліміт відповідальності в розмірі 100 000 грн. завданої майну третіх осіб та 200 000 грн. завданою життю та здоров`ю, франшиза -0,00 грн. (а.с.147).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22- 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права, шляхом окремого звернення вимоги до завдавала шкоди, страховика винної особи чи шляхом шляхом звернення до страховика та до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

В той же час, у постанові від 4 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши таке.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках,передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72).

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів ) (пункт 73).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється, згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином, зокрема після сплати страховиком боржника страхового відшкодування в межах ліміту за полісом, відповідно до спеціальних норм ЗУ Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів та сплати вже завдавачем шкоди, на користь потерпілого, різниці між дійсним обсягом завданих збитків та розміру страхового відшкодування, у відповідності до положень ст. 1187, 1192 ЦК України.

Що стосується посилань представника відповідача ОСОБА_4 на той факт, що відповідно до ст. 30 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, а тому, позивачу ОСОБА_3 , підлягає відшкодуванню шкода у розмірі ( 263 757 грн. 77 коп. вартість автомобіля до ДТП - 94 208 грн. залишкова вартість автомобіля після ДТП ) = 169 549 грн. 77 коп., то суд вважає дані посилання безпідставні, оскільки дана норма закону застосовується лише у правовідносинах щодо відшкодування шкоди страховою компанією на підставі укладеного договору про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно висновку авто товарознавчого дослідження № 04/18а від 02.02.2018 року, здійсненого судовим експертом Пилипенко А.С., за заявою ОСОБА_3 , ринкова вартість ТЗ Honda Civic (д.р.н. НОМЕР_2 ), після ДТП становить 94 208 грн. (а.с.42-48).

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 30 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , вартість матеріальої шкоди, яка підлягає відшкодування за договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, складає 169 549 грн. 77 коп.

В свою чергу, визначаючи дійсний обсяг матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія на користь ОСОБА_3 , судом визначається сума у межах ліміту страхового полісу № АК 5683112 у розмірі 100 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія на користь ОСОБА_3 .

Що стосується посилань представника відповідача ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія , що позовні вимоги ОСОБА_3 до ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія не підлягають задоволенню, оскільки позивач звернувся до страхової з заявою про відшкодування шкоди з пропуском строків на подання заяви про виплату страхового відшкодування, то суд вважає дані посилання необгрунтованими виходячи з наступного.

Як вбачається з копії страхової справи, наданої відповідачем-2, ОСОБА_4 02.10.2017 року повідомила страховика про факт ДТП, яке зареєстровано за № 2207, чим було надано страховику можливість перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Окрім того, факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами, вина відповідача ОСОБА_4 в ДТП, встановлена судовим рішенням. Сам страховик за власним запитом 24.10.2017 року отримав від органів поліції довідку про ДТП.

Окрім того, згідно матеріалів страхової справи, ОСОБА_3 04.02.2019 року звернувся до ПАТ Українська пожежно-страхова компанія з заявою вх. № 1273/18 про страхову виплату, на яку відповідачем-2 за вих. №503/18 від 11.02.2019 року було направлено лист про відмову у виплаті страхового відшкодування з підстав ненадання документів, передбачених п. 35.2 ст. 35 та спливу строків на подання заяви про страхове відшкодування, передбачених п. 37.1.4 ст. 37 Закону Про ОСЦПВВНТЗ .

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачі, з позовом про відшкодування шкоди, спричиненої ДТП, звернулися до суду 20.07.2018 року, в межах строку на подання заяви про страхове відшкодування.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що сам собою факт несвоєчасного звернення позивачів до страховика про виплату страхового відшкодування, не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, адже деліктні зобов`язання страховика перед позивачами входять до групи позадоговірних, тому спори по ним мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Судом також встановлено, що позивачем ОСОБА_3 понесені витрати з транспортування автомобіля евакуатором з місця ДТП у розмірі 1000 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №141/3 від 02.10.2017 року складеного між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с. 114). А тому дана сума підлягає відшкодуванню відповідачкою ОСОБА_4 на користь позивача.

Згідно ч. 3 п. 2 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Що стосується вимог, заявлених позивачем ОСОБА_3 , в частині стягнення витрат на проведення експертиз та авто технічного дослідження в розмірі 4 750,72 грн. (1 350,72 грн. - за експертизу №6/10.1/39 від 01.06.2018 року щодо встановлення обставин ДТП, 2000 грн. - за експертний висновок № 03/18А від 02.02.2018 року, щодо розміру матеріальних збитків та 1400 грн. за висновок автотоварознавчого дослідження № 04/18а від 02.02.2018 року, щодо визначення вартості ТЗ після ДТП) (а.с.15, 17-19, 20,23-38, 39-48), то суд приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню, оскільки дані витрати були понесені з метою доведення провини відповідача ОСОБА_4 у ДТП та визначення обсягу завданої шкоди, що передбачено ст. 133 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позовні вимоги ОСОБА_3 , щодо стягнення 4 380 грн. послуг автомобільної стоянки для автомобіля, задоволенню не підлягають, оскільки позивачами не було надано суду належних та допустимих доказів сплати зазначеної суми (чек, квитанція, тощо), а наданий позивачами рахунок-фактура ПП Автоклуб (а.с.113), не є належним та допустимим доказом оплати послуг стоянки.

Що стосується вимог позивачів щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_4 витрат на лікувальні препарати в розмірі 13 480,44 грн. на користь ОСОБА_3 , та на користь позивача ОСОБА_1 в розмірі 6 810,69 грн., що разом складає 20 291,13 грн., то дані вимоги також не підлягають задоволенню, по наступним підставам.

Так, відповідно до ст. 23.1. Закону України Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі також - Закон): Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого .

Згідно ст. 24.1 Закону, зазначено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я .

Як було встановлено судом, на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача ОСОБА_4 була застрахована у відповідача ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія , що в свою чергу свідчить про те, що обов`язок відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням та придбанням медичних препаратів (у випадку їх обгрунтованості відповідно до вимог ст. 24 Закону) покладається саме на страхову компанію в межах передбаченого договором страхування максимального розміру страхової виплати. За полісом №АК/5683112 максимальний розмір страхової виплати за шкоду заподіяну життю та здоров`ю складає 200 000,00 (двісті тисяч) грн., що значно перевищує розмір зазначених позивачами позовних вимог до ОСОБА_4 в цій частині, в свою чергу, позивачі з відповідною заявою про відшкодування вартості лікування до страховика, винуватця ДТП, не зверталися.

Крім того, відповідно до вже згадуваної постанови Великої Палати Верховного суду від 4 липня 2018 року у цивільній справі №755/18006/15-ц, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

У зв`язку з чим, суд з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу, вважає, що вимоги позову в частині стягнення витрат на лікування з ОСОБА_4 у сукупному розмірі 20 291 грн. 13 коп. є такими, що заявлені до неналежного відповідача, а тому задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в частині відшкодування втраченого заробітку у Польщі у розмірі 85 257,00 грн., суд вважає, що вони також не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

ОСОБА_3 мотивує позов в цій частині тим, що через стійку втрату працездатності (більше 6 місяців) він був позбавлений можливості працювати та отримувати заробіток у Польській компанії EASTTREES.

В свою чергу, відповідно до Висновку спеціаліста СМЕ №1002 від 10.04.2018 року, щодо обстеження ОСОБА_3 : За своїм характером виявлені у хворого тілесні ушкодження відносяться до Легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). За даними медичної документації ... у хворого був клінічно встановлений діагноз: закритий перелом дуги 5-го поперекового хребця , однак проведеною рентгенологічною консультацією даний діагноз не підтверджений (відсутні кістково-травматичні зміни), тому вищевказаний діагноз підтвердженню не сприймається. Наявні у нього зміни в області 5-го поперекового хребця у вигляді спондилолізу - носять не травматичний характер, а є захворюванням - незрощення дуги хребця, яка виникає внаслідок затримки розвитку заднього відділу хребта. Тривале стаціонарне та амбулаторне лікування з приводу забію лівої нирки з явищами макрогематурії понад 21-ну добу об`єктивними даними в представленій медичній документації не підтверджене (в загальному аналізі сечі зміни спостерігалися і до 06.10.2017 року... .

Окрім того, суду не доведено належними та допустимими доказами позивачем та матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 на постійній основі був працевлаштований у Польській компанії EASTTREES та отримував регулярно заробітну плату (крім роздруківки без офіційних реквізитів та атрибутів компанії за травень 2017 року). Також не надано доказів розірвання контракту чи доказів звільнення позивача у зв`язку з втратою працездатності. Всупереч положенням ст. 1197 ЦК України, відсутні будь-які офіційні довідки чи виписки із зарплатної картки або особового рахунку за 3, 6 чи 12 місяців, що підтверджували б середньомісячний дохід працівника.

Окрім того, відповідно до пояснень ОСОБА_3 від 02.10.2017 року, що були відібрані у Позивача- 1 ст.слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області підполковником поліції ОСОБА_6 у день ДТП, та які долучені до Протоколу огляду місця ДТП, у графі Місце роботи, посада , ОСОБА_3 зазначений як безробітний - не працює (а.с.104).

У виписних епікризах ОСОБА_3 № 1166417/1436, № 20134, № 1203817/1479 зафіксовано зі слів самого позивача, що він не працює (графа 4) та не потребує лікарняного листа (графа в кінці перед підписом лікаря) (а.с. 106, 108).

Відтак, суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Встановивши вищезазначені обставини, суд визначає обсяг матеріальної шкоди та завданих збитків позивачу ОСОБА_3 наступним чином: 263 757 грн. 77 коп. (розмір матеріальної шкоди, визначений відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи), 1000 грн. витрати на транспортування авто з місця ДТП, 4 750 грн. 72 коп. вартість експертиз та автотоварознавчого дослідження, та - 26 346 грн. 03 коп. (частина відшкодованих збитків відповідачкою ОСОБА_4 в добровільному порядку (а.с.148-153)), а всього розмір шкоди який підлягає відшкодуванню складає 243 162 грн. 46 коп.

Оскільки судом вже встановлено, що з відповідача ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія на користь ОСОБА_3 , підлягає стягненню сума у межах ліміту страхового полісу № АК 5683112 у розмірі 100 000 грн., то з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню решта суми шкоди у розмірі 143 162 грн. 46 коп.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2, 3, 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Як було встановлено, внаслідок ДТП було фізично знищено належний сім`ї позивачів автомобіль, у зв`язку з чим позивачам зпричинена моральна шкода, яка виразилася в душевних стражданнях та порушення звичайного укладу життя. Вказані обставини є підставою для відшкодування потерпілим особам моральної шкоди.

Суд, вирішуючи спір в зазначеній частині, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивачів внаслідок пошкодження належного їм майна, ступеню вини відповідача ОСОБА_4 , та із застосуванням принципів розумності і справедливості приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди по 5 000 грн. на користь кожного позивача, таким чином, частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Що стосується частини вимог позивачів з приводу відшкодування моральної шкоди у зв`язку з причиненням ущкодження здоров`я з відповідачки ОСОБА_4 , то дані вимоги задоволенню не підлягають по наступним підставам.

Відповідно до ст. 23.1 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно ст. 26-1 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Оскільки законом встановлено, що моральна шкода, спричинена потерпілому, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується страховою, то суд вважає, що не має підстав для стягнення в цій частині моральної шкоди з відповідачки ОСОБА_4 . А вимог щодо відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я до відповідача ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія позивачами не заявлялося.

Розглядаючи вимоги позову щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, законодавець пов`язує можливість відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із здійсненням даних витрат стороною у справі.

Верховний Суд у своїй Постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

До заяви про уточнення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на підтвердження понесених позивачами витрат на правничу допомогу було надано: копію Договору № 02-07-18/30ц від 02.07.2018 року про надання правничої допомоги укладеного між Адвокатським об`єднанням Адвокатська фірма Верум в особі директора Хейлика В.В. та Тонкошкур Г.В., акт наданої правничої допомоги від 16.10.2019 року на загальну суму 15000 грн. (підготовка та подача позовної заяви: 500 грн./год Х 6 год. = 3000 грн.; участь у судових засіданнях - 500 грн./год Х 12 год = 6000 грн.; підготовка клопотання про витребування доказів - 500 грн./год Х 2 год = 1000 грн., підготовка та подача клопотання про залучення співвідповідача - 500 грн./год. Х 3 = 1500 грн., підготовка та подача відповіді на відзив - 500 грн./год Х 4 = 2000 грн., підготовка та подача заяви про уточнення позовних вимог - 500 грн./год. Х 3 = 1500 грн.) Також, до матеріалів справи надані копії платіжних документів про сплату послуг від 04.12.2018 року на суму 3500 грн., від 03.01.2019 року на суму 2190 грн., від 07.03.2019 року на суму 2 475 грн., від 18.03.2019 року на суму 6500 грн., а всього на загальну суму 14 665 грн.

Також, в матеріалах справи наявні заперечення представника позивача-1 проти задоволення вимог позивачів про стягнення витрат на правову допомогу, викладені в поясненнях до заяви про уточнення позовних вимог від 17.12.2019 року.

Визначаючи розмір витрат на правову допомогу, суд, за наявності перелічених документів, наданих позивачами та його представником, зазначає, що заявлений обсяг коштів за участь у судових засіданнях протягом 12 годин не відповідає дійсним обставинам, зокрема відповідно до журналів судових засідань вбачається, що сукупний час судових засідань, протягом якого представник позивача представляв інтереси позивачів складає до 5 годин, що в свою чергу, згідно акту наданої правничої допомоги від 16.10.2019 року, зазначено вартість за годину участі у судових засіданнях у справі - 1 год. 500 грн., а тому суд вважає за необхідне задовольнити витрати наданої правової допомоги в частині участі представника позивачів у судових засіданнях суму у розмірі 2500 грн.

Окрім того, заявлені обсяги витраченого часу на підготовку клопотання про витребування доказів (2 год.), залучення співвідповідача (3 год.), відповіді на відзив (4 год.) та уточнення позовних вимог (3 год.), суд вважає неспівмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, оскільки зазначені процесуальні документи є незначними за обсягом, в свою чергу, витрати часу на залучення співвідповідачів та уточнення позовних вимог перебували в прямій залежності з якістю наданої правової допомоги, зокрема можливістю завчасного визначення правовідносин між сторонами, встановлення кола осіб, що беруть у них участь, визначення предмету позову, тощо, у зв`язку з чим, суд розраховуючи витрати на складення зазначених документів бере 1 годину, як величину, що витрачена на підготовку кожного документа.

Отже, обґрунтований та документально підтверджений розмір витрат на правову допомогу, що підлягає відшкодуванню, складає: 3000 грн. підготовка та подача позову + 2500 грн. участь у судових засіданнях + 500 грн. підготовка та подача клопотання про витребування доказів + 500 грн. підготовка та подача клопотання про залучення співвідповідача + 500 грн. підготовка та подача відповіді на відзив + 500 грн. підготовка та подача заяви про уточнення позовних вимог, всього - 7500 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивачів про відшкодування судових витрат в частині витрат на правову допомогу, пропорційно обсягу задоволених вимог, зокрема стягненню на користь ОСОБА_3 2500 грн. з ПАТ Українська пожежно-страхова компанія та 5000 грн. з ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому на користь позивача ОСОБА_3 слід стягути 1000 грн. з ПАТ Українська пожежно-страхова компанія та 2136 грн. 42 коп. (1431 грн. 60 коп. за майнові вимоги та 704 грн. 80 коп. за вимоги про стягнення моральної шкоди) з ОСОБА_4 в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. В свою чергу, на користь ОСОБА_8 , з ОСОБА_4 також підлягають стягненню 704,50 грн. на відшкодування судових витрат за вимогами про стягнення моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 16, 22, 23, 509, 511, 636, 999, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст. ст. 4, 11-13, 76-82, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія (місце знаходження: м.Дніпро, вул.Воскресенська, 17а, ЄДРПОУ 35472034) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти в розмірі 100 000 грн. в рахунок страхового відшкодування, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1000 грн. та 2500 грн. витрати на правову допомогу, а всього суму у розмірі 103 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 137 411 грн. 74 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 грн., витрати на проведення експертиз у розмірі 4 750 грн. 72 коп., витрати на транспортування автомобіля з місця ДТП у розмірі 1000 грн., судовий збір у розмірі 2 136 грн. 42 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн., а всього а всього 155 298 грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. та судовий збір у розмірі 704 грн. 50 коп., а всього - 5704 грн. 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т. О. Дубіжанська