Рішення

від 04.03.2020 по справі 408/2530/19-ц

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/2530/19-ц

Провадження № 2/408/1165/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд

у складі: головуючого-судді: Кускової Т.В.

при секретареві: Оноприч Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Біловодська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, паспорт серії НОМЕР_2 номер НОМЕР_3 , адреса реєстрації в Україні: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомий, паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа: Нижньотеплівська сільська рада Станично-Луганського р-ну., Луганської області (код ЄДРПОУ 04337386, адреса: 93632, Луганська обл.., Станично-Луганський р-н., с. Нижньотепле, вул. Центральна 1) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона на підставі договору купівлі-продажу є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Вказувала, що у зазначеному будинку також зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які там не проживають з 2014 року, при цьому комунальні платежі не сплачують, участі в утриманні житла не приймають, ним не користуються, будь-яких власних речей в житлі не зберігають, його станом не цікавляться. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виїхали на постійне проживання до Російської Федерації, отримали там громадянство РФ та посвідку на постійне проживання в РФ, повертатися до України останні не мають наміру, в добровільному порядку зніматися з реєстрації за вказаною адресою не бажають, у зв`язку із чим на думку позивача ОСОБА_1 вказані особи втратили право користування вищевказаним житловим приміщенням.

У зв`язку з наведеним, посилаючись на норми матеріального права, просила суд визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, просили суд розглядати справу за її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце його проведення були повідомлені у встановленому порядку. Причини неявки в судове засідання не повідомили, до суду з заявою про проведення судового розгляду справи без їх участі не зверталися, клопотань про відкладення судового засідання, чи відзиву на позов, до суду не подавали.

За таких обставин, суд приходить до висновку про вирішення справи у заочному розгляді, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, судом встановлені наступні обставини.

З договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Галкіним С.А. 04 вересня 2018 року, реєстровий № 630, вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок №3/361 від 02 травня 2018 року, виданого КП Станично-Луганське районне бюро технічної інвентаризації позивач ОСОБА_1 записана як повний власник житлового будинку АДРЕСА_1 .

Право власності позивача ОСОБА_1 також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 вересня 2018 року № 136528688.

Згідно акту Про непроживання особи за місцем реєстрації від 11 квітня 2019 року, складеного депутатом Нижньотеплівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області ОСОБА_4 та сусідами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживають з 2014 року по теперішній час.

З копії паспорта громадянина Російської Федерації № 68-17-979126, виданого 16 червня 2017 року відділом УФМС Росії по Тамбовській області в Мічурінському районі ОСОБА_2 є громадянином РФ та зареєстрований в РФ за адресою - АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії посвідки на постійне проживання в НОМЕР_5 , виданої 15 листопада 2018 року відділом УФМС Росії по Тамбовській області в Мічурінському районі ОСОБА_3 є громадянином України, який має право на постійне проживання в РФ.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В силу вимог ст. 391 ЦК України,ст.150 ЖК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд.

Статтею 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання зняття з реєстрації місця проживання відбувається, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщення.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не проживають в будинку, дій які б свідчили про намір та бажання зберегти за собою право користування жилим приміщенням, не вчинили.

За таких обставин, суд, оцінивши зібрані по справі докази приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Будь-яких доказів в спростування позовних вимог під час розгляду справи не подано, а судом не здобуто.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що є достатні правові підстави для виправданого, тобто законного втручання у гарантоване ст. 8 Конвенції право кожного на повагу до свого житла для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що в даному випадку мають місце порушення прав позивача зі сторони відповідачів, які підлягають захисту, шляхом визнання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .

На підставі наведеного, керуючись 12,81,206,259,263-265 ЦПК України, ст. 405 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт громадянина Російської Федерації серії НОМЕР_2 номер НОМЕР_3 , виданий відділом УФМС Росії по Тамбовській області в Мічурінському районі 16 червня 2017 року) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Станично-Луганським РВ УМВС України в Луганській області 28 травня 2004 року, посвідка на проживання громадянина іноземної держави в РФ серії НОМЕР_6), такими, що втратили право користування житловим будинкомза адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою у порядку та строки, що передбачені ст. 284 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Кускова Т.В.