Справа №: 398/3985/19
провадження №: 2/398/358/20
РІШЕННЯ
Іменем України
"26" березня 2020 р., Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді Ніколаєва М.В.,
з участю секретаря Безкоровайної А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрія цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Гулян Яніна Вікторівна, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування,
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулася в інтересах позивача до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 , укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_5 26.09.2002 року на Придніпровській товарній біржі за реєстраційним № 1109-НД/1109-Н/Ф12, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу від 26.09.2002року,укладеного на Придніпровській товарній біржі за реєстраційним № 1109-НД/1109-Н/Ф12. За життя спадкодавець склала заповіт, яким розподілила спадкове майно, зокрема, зазначений житловий будинок заповідала своїй доньці - ОСОБА_1 , тобто позивачеві. Спадщину позивач прийняла, оскільки своєчасно звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Проте, постановою Олександрійської районної державної нотаріальної контори від 25.09.2019 року позивачеві відмовлено в оформленні свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим ,що правовстановлюючий документ, на підставі якого спадкове майно належало спадкодавцю, не відповідає вимогам закону. Договір купівлі-продажу, на підставі якого належав спадкодавцю будинок, укладений на Придніпровській товарній біржі та не посвідчений нотаріально відповідно до ст.657 ЦК України. Права спадкодавця на спірний будинок не припинилися з її смертю та увійшли до складу спадщини, однак не визнаються на даний час іншими особами, у зв`язку з відсутністю нотаріального посвідчення правовстановлюючого документу. У зв`язку з цим позивач позбавлена можливості в інший спосіб захистити свої права та змушена просити про визнання за нею права власності на спірний будинок в порядку спадкування за заповітом.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02.12.2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.01.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.03.2020 року, закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача через канцелярію суду подала заяву про проведення розгляду справи за її відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву, у якій просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги визнає та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву не подав.
Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.
26 вересня 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу № 1109-НД/1109-Н/Ф12, за яким остання придбала у власність житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться а адресою: АДРЕСА_1 (а .с11 ).
Вказаний договір згідно з чинною на час його укладання редакції ст.15 Закону України Про товарну біржу від 10 грудня 1991 року, зареєстрований на Придніпровській товарній біржі за реєстраційним номером 1109-Н/Ф12.
Будинок за цим договором фактично був переданий покупцю. Цю обставину не заперечує жодна зі сторін.
Право власності ОСОБА_5 на будинок що знаходиться а адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване Олександрійським міжміським бюро технічної інвентаризації 26 вересня 2002 року, запис в реєстровій книзі № 11, реєстр № 2036, що підтверджується штампом у зазначеному договорі купівлі-продажу.
Відповідно до архівної довідки № 557, виданої 23.07.2019 року Комунальним підприємством Олександрійське міжміське бюро технічної інвентаризації , встановлено, що право власності на будинок по АДРЕСА_1 за архівними даними КП ОМБТІ належало ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, виданого Придніпровською товарною біржею 26.09.2002 року № 1109-НД/1109-Н/Ф12. Крім того, відповідно вказаної довідки встановлено, що на підставі рішення другої сесії сьомого скликання Новопразької селищної ради № 22 від 21.12.2015 року назва АДРЕСА_3 змінена АДРЕСА_1 (а.с.12).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 23 жовтня 2018 року, виданого виконавчим комітетом Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, актовий запис № 53 (а.с. 7).
Позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого 26.09.1975 року Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області та копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 , виданого 28.12.1991 року Новопразькою селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області (а.с.8-9).
Відповідно до копії заповіту ОСОБА_5 від 08.08.2013 року, який посвідчено 08.08.2013 року секретарем Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_5 належний їй житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а також земельну ділянку площею 4,81696 га, кадастровий номер 3520355400:02:003:0050, заповіла ОСОБА_1 , а належний їй житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 - ОСОБА_3 (а.с.10).
З копії спадкової справи № 358/2018, заведеної 28.12.2018 року після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що надана суду завідувачем Олександрійської районної державної нотаріальної контори вбачається, що вказана спадкова справа заведена на підставі заяв від 28.12.2018 року про прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Інших спадкоємців, передбачених ст.ст. 1261, 1266 ЦК України немає. Крім того, з матеріалів спадкової справи вбачається, що 01.11.2019 року нотаріусом на ім`я позивача ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, спадщина, на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 4,81696 га, кадастровий номер 3520355400:02:003:0050 (а.с. 61-97).
25 вересня 2019 року державний нотаріус Олександрійської районної державної нотаріальної контори Ліб Л.В. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ на даний будинок, а саме договір купівлі-продажу № 1109-НД/1109-Н/Ф12 від 26.09.2002 року, не відповідає вимогам законодавства, а саме нотаріально не посвідчений(а.с. 6).
Як вбачається з довідки № 3294, виданої виконавчим комітетом Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 16.10.2015 року та по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_3 (а.с. 17).
Факт здійснення спадкодавцем ОСОБА_5 обов`язків та витрат по утриманню будинку, а також факт користування вказаним будинком АДРЕСА_1 підтверджується копією технічного паспорту на вказаний будинок, копією договору № 064172 про користування електроенергією за адресою: АДРЕСА_3 , що був укладений ОСОБА_5 , копією робочого проекту № 27248/694 на газопостачання житлового будинку АДРЕСА_3 , замовником якого була ОСОБА_5 (а.с.13-16,18-20).
До правовідносин, які є предметом спору застосовуються такі норми права.
Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом, а з аналізу змісту ст. ст. 1222, 1241 ЦК України вбачається, що спадкування за законом має місце лише тоді і в тому обсязі, в якому воно не змінено заповітом, крім випадків права на обов`язкову частку у спадщині, незалежно від заповіту.
За приписами ст. ст. 1233 - 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом майна, що належало ОСОБА_5 , а саме будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Інші спадкоємці вказаного майна після смерті ОСОБА_5 відсутні. Позивач у встановлені законом строки звернулася до Олександрійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, і таким чином спадщину прийняла.
Щодо позовної вимоги про визнання дійсним договору купівлі продажу нерухомого майна, суд зазначає наступне.
Так, згідно ч. 1ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Правовідносини, які склалися між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на підставі укладеного між ними договору купівлі продажу будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , мали місце до набрання чинності Цивільним Кодексом України в редакції 2003 року. Отже, відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень, в даному випадку підлягають застосуванню положення Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року.
Відповідно до ст. 227 ЦК (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.
Згідно з частиною 1 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ "Про товарну біржу" (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.
Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу").
Суд приходить до висновку, що чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч.2 ст. 15 ЗУ "Про товарну біржу", дозволяло укладати угоди міни нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.
Таким чином, незважаючи на існуючу дату укладання правочину та норму, що дозволяла укладати угоди купівлі продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення, мала місце колізія норм ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" та норми кодифікованого нормативно-правового акта, а саме ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року, що вимагала обов`язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житла, якщо однією із сторін є фізична особа.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року, в якому роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.
Оскільки в даному випадку наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу - ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" та ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року, Закон України "Про товарну біржу" було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування сторонами спірного правочину ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" (як нормативного акта, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) - якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, - суд може визнати такий договір дійсним. У такому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Як вбачається із матеріалів справи доказом укладення і виконання договору його сторонами є зареєстрований на товарній біржі договір купівлі-продажу нерухомого майна, що відповідало на час його укладення вимогам ст. 15 Закону України Про товарну біржу .
Отже, суд вважає встановленим, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 мав місце договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), який не був нотаріально посвідчений, але він був письмо зареєстрований Придніпровською товарною біржею та зареєстрований Олександрійським міжміським бюро технічної інвентаризації. Обидві сторони умови договору виконали, однак нотаріально його не посвідчили, оскільки, оформляючи його на товарній біржі, були ознайомлені із застереженням у договорі про те, що нотаріальному посвідченню він не підлягає. Тому суд вважає, що є підстави для визнання його дійсним.
Як наслідок, суд вважає можливим визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , оскільки іншого шляху для захисту прав позивача не існує.
Не зважаючи на те, що суд задовольняє позов повністю, враховуючи, що спір виник через неправильні дії (бездіяльність) спадкодавця, в порядку ч. 9 ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1109-НД/1109-Н/Ф12, укладений 26 вересня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зареєстрований на Придніпровській товарній біржі 26 вересня 2002 року за реєстраційним номером 1109-Н/Ф12 та в Олександрійському міжміському бюро технічної інвентаризації 26 вересня 2002 року, запис в реєстровій книзі № 11, реєстр № 2036.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належав померлій на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1109-НД/1109-Н/Ф12, укладеного 26 вересня 2002 року, зареєстрованого на Придніпровській товарній біржі 26 вересня 2002 року за реєстраційним номером 1109-Н/Ф12 та в Олександрійському міжміському бюро технічної інвентаризації 26 вересня 2002 року, запис в реєстровій книзі № 11, реєстр № 2036.
Судові витрати повністю покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_4 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_5 ;
Повний текст рішення суду складено 26 березня 2020 року.
Суддя М.В. Ніколаєв
Суд | Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області |
Дата ухвалення рішення | 26.03.2020 |
Оприлюднено | 31.03.2020 |
Номер документу | 88487618 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
Ніколаєв М. В.
Цивільне
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
Ніколаєв М. В.
Цивільне
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
Ніколаєв М. В.
Цивільне
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
Ніколаєв М. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні