Рішення

від 03.03.2020 по справі 160/12177/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року Справа № 160/12177/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаЮхно І.В. Андріяші А.М. Пащенко В.І. Донцова Є.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю РЕМГІРМАШ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

03.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю РЕМГІРМАШ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0004291419 від 28.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМГІРМАШ (код ЄДРПОУ 37861325) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 249 166,25 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями 199 333,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 49 833,25 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0004311419 від 28.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМГІРМАШ (код ЄДРПОУ 37861325) за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 787 741,25 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями 630 193,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 157 548,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено:

- за результатами документальної планової перевірки ТОВ Ремгірмаш Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було складено акт №391/04-36-05-18/37861325 від 17.09.2019 року;

- актом було встановлено порушення п.44.1 ст. 44 пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 на суму 630 193,00 грн., у тому числі 2017 рік - 108 735,00, 2018 рік - 458 856,00 грн. (1 квартал 2018 року - 86368,00 грн., півріччя 2018 року - 150 469,00 грн. (2 квартал 2018 року - 64 101,00 грн.), 3 квартали 2018 року - 355 294,00 грн. (3 квартал 2018 року - 204 825,00 грн.), 2018 рік - 458 856,00 грн. (4 квартал 2018 - 103 562,00 грн.), півріччя 2019 року - 62 602,00 грн. (2 квартал 2019 року - 62 602,00 грн.); та п. 198.3 п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 202 123,00 грн., в тому числі: червень 2016 року - 2 790,00 грн., листопад 2018 року - 198 052,00 грн., грудень 2018 року - 504,00 грн., січень 2019 року - 691,00 грн., травень 2019 року - 86,00 грн.

- на підставі акту №391/04-36-05-18/37861325 від 17.09.2019 року були винесені податкові повідомлення-рішення форми Р № 0004291419 від 28.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМГІРМАШ (код ЄДРПОУ 37861325) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 249 166,25 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями + 199 333,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 49 833,25 грн., форми Р № 0004311419 від 28.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМГІРМАШ (код ЄДРПОУ 37861325) за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 787 741,25 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями + 630 193,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 157 548,25 грн.

- взаємовідносини між позивачем та контрагентом мали реальний характер, товар передавався та приймався уповноваженою на те особою;

- платник податків не має обов`язку та повноважень здійснювати контролю за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит;

- допущені постачальником будь-які порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат і податку на додану вартість;

- господарські операції між позивачем та ТОВ Виробнича компанія ВРС-Інжиніринг , фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків;

- придбаний товар у ТОВ Виробнича компанія ВРС-Інжиніринг в подальшому був реалізований на ПАТ Покровський гірничо-збагачувальний комбінат за Договором поставки №Т906/05 від 30.03.2018, що, в свою чергу, підтверджує мету господарської діяльності позивача;

- позивачем правомірно віднесено витрати від вартості будівельно-монтажних робіт та матеріалів, до витрат по операціям з поточного ремонту.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю РЕМГІРМАШ було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.

23.12.2019 року на виконання вищевказаної ухвали позивачем надано до суду платіжне доручення про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання 21.01.2020 о 10:00 год.

16.01.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне:

- позивачем не було відкориговано суму податкового кредиту в розмірі 2790 грн. при списанні безнадійної кредиторської заборгованості по контрагентам;

- враховуючи незначну кількість працівників у ТОВ ВРС Інжиніринг та відстуність придбання навантажувально-розвантажувальних послуг, придбаних від третіх осіб, враховуючи тоннаж ТМЦ, відображений в ТТН, не підтверджена реальність здійснення вантажних робіт на автотранспортний засіб для подальшого транспортування на ТОВ Ремгірмаш та розвантажувальних робіт на ТОВ Ремгірмаш ;

- по ланці проходження послуг по обробці мечів відбувається їх підміна (придбання свинини та тканин - реалізація послуги по обробці мечів), що свідчить про відображення в первинних документах операцій, які фактично не здійснювалась, тобто фактичне придбання ТОВ ВК ВРС Інжиніринг послуг з обробки мечів та подальша їх реалізація на ТОВ Ремгірмаш не підтверджена;

- ТОВ Ремгірмаш здійснено безпідставне оформлення нереальних господарських операцій з ТОВ ВК ВРС-Інжиніринг з постачання мечів, неправомірно складені первинні документи, інформація з яких перенесена до облікових регістрів;

- перевіркою встановлено, що господарські операції, які обліковувались підприємством як операціях з поточного ремонту, фактично є операціями з капітального ремонту основних засобів, що використовувались у виробничій діяльності підприємства;

- згідно актів виконаних робіт, більшість всіх робіт перевищує об`єм 1кв.м., що вказує на те, що ТОВ Ремгірмаш проведено капітальний ремонт будівлі та цеху металоконструкцій та механічного цеху, а не поточний. Крім того, характер цих робіт свідчить про необхідне їх віднесення до капітального ремонту, оскільки фактично було поліпшено експлуатаційних показників приміщень;

- в порушення п. 18 П(С) БО 16 ТОВ Ремгірмаш неправомірно віднесено витрати від вартості будівельно-монтажних робіт та матеріалів, використаних при їх виконанні, що поліпшили об`єкти основних засобів, на фінансовий результат, замість створення та амортизації об`єкта Поліпшення орендованого ОЗ .

При цьому, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. перебувала у щорічній відпустці з 27.12.2019 року по 27.01.2020 року, у зв`язку з чим підготовче судове засідання перенесено на 31.01.2020 року о 11:30 год.

31.01.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

31.01.2020 року у підготовче судове засідання з`явились представник позивача та відповідача, з метою надання часу на подання заперечень на відповідь на відзив, в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 13.02.2020 року о 11:00 год.

13.02.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів.

13.02.2020 року в підготовче судове засідання з`явились представник позивача та відповідача. З метою отримання від відповідача додаткової інформації та надання можливості позивачу надати пояснення на відповідну інформацію, в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 25.02.2020 року о 14:00 год.

17.02.2020 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

25.02.2020 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги викладені наступним чином:

- визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р № 0004291419 від 28.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМГІРМАШ (код ЄДРПОУ 37861325) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 247 565,00 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями + 198 052,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 49 513,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0004311419 від 28.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМГІРМАШ (код ЄДРПОУ 37861325) за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 787 741,25 грн., з яких: за податковими зобов`язаннями + 630 193,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 157 548,25 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року було закрито підготовче провадження та вирішено розпочати судовий розгляд справи по суті у цей самий день після закінчення підготовчого судового засідання. В судовому засіданні було оголошено перерву перед судовими дебатами до 03.03.2020 року.

03.03.2020 року в судове засідання з`явились представник позивача та відповідача та підтримали раніше обрані правові позиції.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 30.07.2019 року №4569-п посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Ремгірмаш (код ЄДРПОУ 37861325) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.06.2019. Перевірка проводилась з 20.08.2019 по 10.09.2019 року.

17.09.2019 року за результатами перевірки складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 391/04-36-05-18/37861325.

Перевіркою встановленні такі порушення ТОВ Ремгірмаш :

- п.44.1 ст. 44 пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 на суму 630 193,00 грн., у тому числі 2017 рік - 108 735,00, 2018 рік - 458 856,00 грн. (1 квартал 2018 року - 86368,00 грн., півріччя 2018 року - 150 469,00 грн. (2 квартал 2018 року - 64 101,00 грн.),3 квартали 2018 року - 355 294,00 грн. (3 квартал 2018 року - 204 825,00 грн.), 2018 рік - 458 856,00 грн. (4 квартал 2018 - 103 562,00 грн.), півріччя 2019 року - 62 602,00 грн. (2 квартал 2019 року - 62 602,00 грн.);

- п. 198.3 п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 202 123,00 грн., в тому числі: червень 2016 року - 2 790,00 грн., листопад 2018 року - 198 052,00 грн., грудень 2018 року - 504,00 грн., січень 2019 року - 691,00 грн., травень 2019 року - 86,00 грн.;

- п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, абз. 4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не складені податкові накладні на занижені податкові зобов`язання та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1 281 грн., в т.ч. грудень - 2018 р. - 504 грн., січень 2019 р. - 691 грн., травень - 2019 р. - 86 грн.;

- абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2015 р. за №111/26556 податкових розрахунок за формою 1-ДФ за І, ІІ, ІІІ, ІV кв. 2017 р., І, ІІ, ІІІ, ІV кв. 2018 р., І, ІІ кв. 2019 р., підприємством надано з недостовірними даними, а саме: не відображені суми нарахованого (виплаченого) доходу платникам податків за ознакою доходу 153 - Основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку .

На підставі акта від 17.09.2019 року № 391/04-36-05-18/37861325 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 28.10.2019 року №0004291419;

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 28.10.2019 року №0004311419.

Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями №0004291419 та №0004311419 від 28.10.2019 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.

Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Крім того, відповідно до п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон України №996) визначено, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Статтею 9 Закону України № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що:

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем із ТОВ ВК ВРС-Інжиніринг (код ЄДРПОУ 37374555).

Взаємовідносини ТОВ Ремгірмаш та ТОВ ВК ВРС-Інжиніринг (код ЄДРПОУ 41638639) відбувались на підставі договору №1/02/05-2018 від 02.07.2018 року.

Так, ТОВ Ремгірмаш був укладений Договір №1/02/05-2018 від 02.07.2018 року з ТОВ ВРС-Інжиніринг , згідно якого Продавець (ТОВ ВК ВРС-Інжиніринг ) зобов`язується поставити, а Покупець (ТОВ Ремгірмаш ) прийняти та оплатити обладнання згідно прикладеним специфікаціям. Специфікая є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 3.1. ціна за одиницю обладнання, що постачається наведена в специфікаціях. Ціни наведені на умовах СРТ м. Покров Дніпропетровської обл.(склад Покупця) згідно з правилами Інкотермс редакції 2010 року. Загальна сума Договору орієнтовно становить 2 000 000,00 грн, з урахуванням ПДВ.

Згідно п.4.1 обладнання поставляється автотранспортом Продавця на умовах СРТ м.Покров Дніпропетровської обл. (склад Покупця) згідно з правилами Інкотермс редакції 2010 року.

Відповідно до Специфікації №1 поставці підлягають мечі у кількості 326 шт., загальною вартістю з ПДВ 1 188 309,12 грн.

На підтвердження реальності виконання умов Договору до перевірки було надано: видаткову накладну №11 від 18.09.2018 року на суму 1 188 309,12 грн., рахунок на оплату №10 від 18.09.2018 року, заключна виписка за період з 23.11.2018 по 23.11.2018 року, відповідно до якої 23.11.2018 року ТОВ Ремігрмаш здійснило оплату за поставлений товар від ТОВ ВК ВРС-Інжиніринг (номер документа - 61, Рахунок, Банк - НОМЕР_1 , МФО 305299, АТ КБ Приватбанк , Сума - 1 188 309,12 грн.).

Крім того, було надано товарно-транспортну накладну №18.09.18-1 від 18.09.2018 року.

Суд вважає доводи відповідача щодо недоліків оформлення товарно-транспортної накладної необґрунтованими, адже недоліки складання товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою невідбуття певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, технічних документи або паспортів на отримані товари.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року по справі №1240/1982/18.

Стосовно твердження податкового органу щодо відсутні трудових ресурсів у ТОВ ВК ВРС-Інжиніринг , суд вважає неправомірними такі доводи податкового органу в акті перевірки, оскільки відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема, відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, відсутність складських та офісних приміщень, основних фондів, трудових ресурсів, як на підставі непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача, оскільки відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

До того ж, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати ними податку до бюджету, а тому якщо останні не виконали своїх зобов`язань щодо сплати податку або мінімізували свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за наявності факту реального вчинення господарських операцій, як у даній ситуації, та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2018 року у справі №820/8206/15.

Крім того, оцінюючи твердження відповідача відносно того, що в ході аналізу податкових накладних податковим органом було встановлено, що ТОВ ВК ВРС-Інжиніринг не є суб`єктом економічної діяльності з виробництва відповідної продукції, в свою чергу ТОВ ВК ВРС-Інжиніринг послуги по обробці мечів - було придбано у ТОВ Брутекс (код ЄДРПОУ 42101569, ТОВ Брутекс ці ж послуги придбає у ТОВ Лімпікс (код ЄДРПОУ 42338000 без націнки, тобто товар пройшов транзитом без мети здійснення підприємницької діяльності, в свою чергу, ТОВ Лімпікс придбє ці ж послуги у ТОВ Веанор (код ЄДРПОУ 42099749) за ціною в 100 разів менше, ніж продавав ТОВ Брутекс , на цьому ланцюг обривається, суд звертає увагу на наступне.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Так само, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). У зв`язку з цим одне лише посилання на відсутність у постачальника - контрагента у господарській операції матеріально-виробничих та/або трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не може бути достатньою підставою для позбавлення платника ПДВ - покупця права на податковий кредит.

Суд також відхиляє посилання контролюючого органу на аналіз інформації баз даних ДФС, яким встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) вищезазначеними контрагентами-виконавцями послуг, з огляду на те, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Наведена правова позиція узгоджується з викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 року у справі №2а/0470/4526/12.

Відповідачем не спростовано факт наявності у ТОВ Ремгірмаш податкових накладних, які належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також те, що за даними накладними сплачено постачальниками та виконавцями послуг у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані усі декларації, як це узгоджується з положеннями Податкового кодексу України то, відповідно, свідчить про наявність у позивача права на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само як і деякі помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах по справах №822/1815/17 від 21.03.2018р., №804/939/16 від 20.03.2018р.

Також, суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того суд зазначає, що рішення ЄСПЛ Булвес АД проти Болгарії як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається: ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати.

В даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ТОВ Ремгірмаш у взаємовідносинах з ТОВ ВРС-Інжиніринг .

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари та послуги, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується з позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові по справі №816/809/17 від 27.03.2018 року.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зміст наведеної норми на контролюючий орган покладається обов`язок надати достатні докази на обґрунтування висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, що став підставою для визначення суми грошового зобов`язання.

Водночас, в разі надання контролюючим органом доказів, які підтверджують факт вчинення платником податків правопорушення, на платника покладається обов`язок спростувати обґрунтовані доводи відповідача.

Це відповідає нормі частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський Суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само і саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів у їх сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року по справі №805/1877/18-а.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст.ст. 46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов`язання за договором, укладеного з контрагентом, а саме: придбано та оплачено товар, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню договору №1/02/05-2018 від 02.07.2018 року.

Крім того, у акті перевірки податковий орган зазначає про те, що в порушення п. 18 П(С) БО 16 ТОВ Ремгірмаш неправомірно віднесено витрати від вартості будівельно-монтажних робіт та матеріалів, використаних при їх виконанні, що поліпшили об`єкти основних засобів, на фінансовий результат, замість створення та амортизації об`єкта Поліпшення орендованого ОЗ .

Разом з тим, з аналізу наданих до перевірки первинних документів податковим органом зроблено висновок, що зазначені господарські операції, які обліковувалися підприємством як операції з поточного ремонту, фактично є операціями з капітального ремонту основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності підприємства.

Отже, податковий орган вважає, що в порушення п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 ТОВ Ремгірмаш неправомірно віднесено витрати від вартості будівельно-монтажних робіт та матеріалів, використаних при їх виконанні, що поліпшили об`єкти основних засобів, на фінансовий результат, замість створення та амортизації об`єкта Поліпшення орендованого ОЗ .

З огляду на викладене, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ Ремгірмаш в порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток) за 2015 рік на суму 2 510 816 грн.

Відповідно до пункту 44.2 статті 42 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Починаючи з 01.01.2015 року, згідно з підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Розділом III Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного підприємством відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, на різницю по проведеному ремонту основних засобів підприємства.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затверджено наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (П(С)БO 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно із п.6 П(С)БO 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За правилами пункту 7 П(С)БO 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати ж, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

А відповідно до підпункту 15.4 п. 15. П(С)БO 16, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, визначено: витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну №561 від 30.09.2003, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкта основних засобів і списанням заміненого об`єкта. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

А відповідно до пункту 32 вказаних Рекомендацій, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Згідно з пунктом 4 П(С)БО 7, капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством. А відповідно до пункту 14 П(С)БО 7 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта.

Згідно з пунктами 30-31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну №561 від 30.09.2003, витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Судом встановлено, що згідно Наказу від 05.01.2013 року ТОВ Ремгірмаш було затверджено Положення про обслуговування, поточний ремонт та утримання виробничих будівель та споруд , в якому зазначено примірний перелік робіт з поточного ремонту виробничих будівель та споруд.

Долучені позивачем до справи документи, які надавались і до перевірки відповідачу, свідчать про те, що ТОВ Ремгірмаш було проведено поточний, а не капітальний ремонт основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності підприємства.

На підтвердження здійснення саме поточного ремонту були надані наступні первинні документи: наказ №8-а від 01.03.2019 року Для проведення поточного ремонту власними силами разом з попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції №РМ-0000140 від 30.03.2018 року та РМ-0000128, наказом №11-а від 02.04.2019 року Для проведення поточного ремонту власними силами разом з попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції №РМ-0000172 від 30.04.2018 року, наказ №12 від 12.03.2019 року Для проведення поточного ремонту власними силами разом з попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції №РМ-0000134 від 01.04.2019 року, наказ №16-а від 01.06.2018 року Для проведення поточного ремонту власними силами разом з попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції №РМ-0000075 від 30.06.2018 року, наказ №21 від 27.05.2019 року Для проведення поточного ремонту власними силами разом з попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції №РМ-0000263 від 27.06.2019 року та РМ-0000264 від 27.06.2019 року, наказ № 35-а від 03.09.2018 року Для проведення поточного ремонту власними силами разом з попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції №РМ-0000211 від 01.10.2018 року та РМ-000210 від 28.09.2018 року, наказ №42-а від 15.12.2017 року разом з попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції №РМ-0000521 від 31.12.2017 року та РМ-000516 від 29.12.2017 року, наказ №62-а від 03.12.2018 року разом з попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції №РМ-0000353 від 29.12.2018 року.

Підприємством на ремонт цеху металоконструкцій, згідно наказу №42-а від 5.12.2017, витрачено

згідно калькуляції вартості №РМ-0000516 від 29.12.2017:

- віконний блок ПВХ у кількості 52,15 кв.м. - п.6.3. наказу (улаштування нових кватирок), облаштовано 10 кватирок;

- труб профільних (в асортименті) загальною вагою 21,2т - п. 4.16 наказу (закріплення :талевих парапетів, ремонт оголовків вентиляційних шахт газоходів, каналізаційних стояків, :а інших виступних частин на покрівлі) використано для закріплення парапетів, стояків, та виступних частин;

згідно калькуляції вартості №РМ-0000521 від 31.12.2017:

- матеріалу Біполь ЕКП 4,0 сланець сірий у кількості 1 000 кв.м. - п.4.13 наказу (повне покриття покрівлі без заміни існуючих елементів), загальна площа покрівлі - 8658кв.м, з врахуванням перекриття - 11235кв.м.

- 8 металопластикових вікон - п.6.3. наказу (улаштування нових кватирок), в будівлі загалом 8 кватирок, облаштовано - 8шт.,

- профнастилу 562,632кв.м. - п.4.11 наказу (ремонт металевої покрівлі в окремих місцях із заміною до 10% загальної площі покриття);

- плит мінераловатних 34,56 куб.м. - п.4.13 наказу (повне покриття покрівлі без заміни існуючих елементів) - роботи з вирівнювання покриття крівлі.

ТОВ Ремгірмаш на ремонт механічної дільниці, згідно наказу №8-а від 01.03.2018, витрачено згідно калькуляції вартості №РМ-0000128 від 30.03.2018:

- ламп (в асортименті) у кількості 100 штук, 16 пензлів - п. наказу 15.2 (заміна окремих ділянок електропроводки (до 10%) ,15.4 (дрібний ремонт групових розподільних і запобіжних щитів і коробок), для освітлення робочих місць,

- профнастілу 510кв.м. - п.4.16 наказу (закріплення сталевих парапетів, ремонт оголовків вентиляційних шахт газоходів, каналізаційних стояків, та інших виступких частин на покрівлі) для закріплення сталевих парапетів,

- 4000 саморізів - п.4.16 наказу (закріплення сталевих парапетів, ремонт оголовків вентиляційних шахт газоходів, каналізаційних стояків, та інших виступких частин на покрівлі), 15.4 наказу (дрібний ремонт групових розподільних і запобіжних щитів і коробок) - для закріплення металевих конструкцій ;

згідно калькуляції вартості №РМ-0000140 від 30.03.2018 на ремонт цеху металоконструкцій:

- арматури 15,445т - п. 4.16 наказу (закріплення сталевих парапетів, ремонт оголовків

вентиляційних шахт газоходів, каналізаційних стояків, та інших виступких частин на покрівлі) та п.15.4 наказу (дрібний ремонт групових розподільних і запобіжних щитів і коробок).

ТОВ Ремгірмаш на ремонт даху цеху металоконструкцій, згідно наказу №11-а від 02.04.2018 року, витрачено згідно калькуляції вартості №РМ-0000172 від 30.04.2018 року:

- рулонного матеріалу Біполь 2000кв.м. (загальна площа покрівлі - 8 658кв.м, з урахуванням перекриття - 1 1235кв.м.).

При цьому ремонт покрівлі проводився у грудні 2017 року та використовувався рулонний матеріал Біполь у кількості 1000кв.м. - на одну частину даху, а у квітні 2018р. - на іншу частину даху.

TOB Ремгірмаш на ремонт цеху металоконструкцій, згідно наказу №16-а від і 1.06.2018 року, витрачено згідно калькуляції вартості №РМ-000075 від 30.06.2018 року:

- блоки 300 у кількості 240 штук - використано на вирівнювання даху 30кв.м.,

- гіпсокартон у кількості 78 шт. - використано для ремонту 240кв.м. стін будівлі,

- профілю 240м - використано для ремонту 240кв.м. стін будівлі,

- рулонний матеріал Біполь у кількості 4250кв.м. (загальна площа покрівлі - 8 658кв.м, з урахуванням перекриття - 1 1235кв.м.)

При цьому ремонт покрівлі проводився у грудні 2017 року та використовувався рулонний матеріал Біполь у кількості 1000кв.м. на одну ділянку даху, у квітні 2018 року та використано 2000кв.м. того ж матеріалу - на іншу ділянку даху.

Відповідно до наказу роботи проведено 3 працівниками - заступником начальника з ОП та НС, слюсарем зі складання металевих конструкцій та електрозварником ручної зварки. Такої кількості робітників достатньо для виконання зазначеного в наказі виду робіт.

Підприємством на ремонт будівлі металоконструкцій РМЦ літ.О, згідно наказу №35-а від 03.09.2018, витрачено згідно калькуляції вартості №РМ-000211 від 01.10.2018:

- ламп 59 штук - п.15.2 наказу (заміна окремих ділянок електропроводки), для освітлення робочих місць

- профнастілу 334,152кв.м - п. 4.13 (повне покриття покрівлі без заміни існуючих елементів), для захисту покрівлі;

- рулонний матеріал Біполь у кількості 1500кв.м. - п.4.13 наказу (повне покриття покрівлі без заміни існуючих елементів), часткове покриття покрівлі площею 1500кв.м, (загальна площа покрівлі - 8 658кв.м, з урахуванням переходів - 1 1235кв.м.;

згідно калькуляції вартості ЖРМ-000210 від 28.09.2018:

- блоки 300 у кількості 120шт. - п.4.13 наказу(повне покриття покрівлі без заміни існуючих елементів), 28кв.м. використано для вирівнювання покрівлі;

- рулонний матеріал Біполь у кількості 1750кв.м. - п.4.13 наказу (повне покриття покрівлі без заміни існуючих елементів), часткове покриття покрівлі площею 1750кв.м, (загальна площа покрівлі - 8 658кв.м, з урахуванням переходів - 1 1235кв.м.,

- саморізи 2750 шт. - п.4.1 наказу (підсилення стропильних ніг нашиванням обрізками дошок чи інших додаткових кріплень), для з`єднання обрізків дошок.

Відповідно до наказу роботи проведено 3 працівниками - заступником начальника з ОП та НС, слюсарем зі складання металевих конструкцій та електрозварником ручної зварки. Такої кількості робітників достатньо для виконання зазначеного в наказі виду робіт.

Підприємством на ремонт будівлі металоконструкцій РМЦ літ.О, згідно наказу №62-а від 03.12.2018, витрачено згідно калькуляції вартості №РМ-000353 від 29.12.2018:

- віконний блок ПВХ у кількості 143,05 кв.м. - п. 6.3 наказу (улаштування нових кватирок) в будівлі наявно 1000кв.м. вікон (кватирок), здійснено часткову заміну кватирок у кількості 11 шт. на одну кватирку використано 13кв.м.;

- ОСБ плита 135штук 420кв.м (3,1кв.мх135шт.) пішло на виконання п.4.13 наказу (ремонт окремих місць покрівлі з рулонних матеріалів х перекриттям до 20% загальної площі покриття) - вирівнювання покрівлі;

- мінеральна вата 72 кв.м. - п.4.13 (ремонт окремих місць покрівлі з рулонних матеріалів х перекриттям до 20% загальної площі покриття), 6.8 наказу (утеплення вхідних дверей і воріт), для вирівнювання покрівлі;

- черепиця гнучка 54 пака - 54 упаковки по 3кв.м. усього 160кв.м. пішло на виконання п.4.12 наказу (заміна окремих плиток у черепичній та інших видах покрівлі з окремих плиток);

- цвяхи 116г - п.4.1 наказу (підсилення стропильних ніг нашиванням обрізками дошок чи інших додаткових кріплень) - для з`єднання обрізків дошок;

- рулонний матеріал Біполь у кількості 150 кв.м. - часткове перекриття даху (загальна площа покрівлі - 8 658 кв.м, з урахуванням переходів - 1 1235 кв.м.).

Підприємством на ремонтні роботи в механічному цеху, згідно наказу №12 від 11 13.2019, витрачено згідно калькуляції вартості №РМ-0000134 від 01.04.2019:

- 14 пензлів - використано на виконання п. 8.3 наказу (пофарбування приміщень і окремих конструкцій) - нанесено розчинник для фарб (п.п.36, 37 калькуляції) з метою антикорозійного покриття поверхонь,

- провід - 1635 м - на виконання п. 15.2 наказу (заміна окремих ділянок електропроводки, до 10%) - здійснено ремонт освітлювальної мережі механічної дільниц.

В переліку витрачених матеріалів на ремонт відсутні матеріали для виконання п.п.8.3 наказу №12 ( пофарбування приміщень і окремих конструкцій ), в переліку статей витрат не зазначено фарби, яку можна використовувати для даного виду робі скільки пензлями нанесено не фарбу, а розчинник для фарб на основі уайт-спіріту задля антикорозійного покриття поверхонь.

Виконання таких видів робіт покладено на 4 працівників - майстра, слюсаря- ремонтника, слюсаря зі складання металевих конструкцій та слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування. Відповідно до пояснень позивача, такої кількості робітників достатньо для виконання зазначеного в наказі виду робіт.

ТОВ Ремгірмаш на ремонтні роботи у кабінеті майстра механічного цеху МЦ та будівлі металоконструкцій та підкранових колій РМЦ літ.О, згідно наказу №21 від 27.05.2019, витрачено згідно калькуляції вартості №РМ-0000264 від 27.06.2019 на ремонт кабінету майстра витрачено:

OSB плита у кількості 90 штук, пензлі 21 штука, пісок річний - 500кг, цемент-11216г,

пластик PromoPlast 6000* 1600 - 76,8кв.м., алюмінієвий профіль 108м,

саморізи у кількості 5950 штук та шурупи 2250 штук,

згідно калькуляції вартості №РМ-0000263 від 27.07.2019: болт метричний - 28кг, болт стиковий - 72кг, гайки - 552,457кг; цвяхи покрівельні - 10кг, дошка хв.порід оброблена - 57 штук,

103м кабелю, провід-461м, -

цемент - 500кг.

Кабінет майстра включає в себе комплекс кімнат (приміщень): виробничо-розподільче бюро, кімната приймання їжі, нарядна, кімната для відпочинку, кімната перепусток, коридор. Загальна площа кімнат - 84кв.м., площа стель - 225 кв.м., стелі - 80кв.м.

В бухгалтерському обліку списання витрат відображено наступними бухгалтерськими проводками:

- Дт.977 Поточні ремонти обладнання Кт.26 Готова продукція - 2 510 815,73 грн.;

- Дт.977 Поточні ремонти обладнання Кт. 79 Фінансовий результат - 2 510 815,73 грн.

Таким чином, оформлені з приводу поточного ремонту документи свідчать на користь того, що позивачем здійснено поточний ремонт цехів та кабінету майстра механічного цеху, а не капітальний ремонт, спрямований на створення та амортизацію об`єкта Поліпшення орендованого ОЗ .

Аналіз представлених позивачем первинних документів не підтверджують висновки податкового органу про те, що ТОВ Ремгірмаш здійснив такі поліпшення виробничих приміщень, як модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція.

Натомість, характер здійснених власними силами ремонтно-будівельних робіт та використаних для їх проведення матеріалів, відсутність будь-якої проектно-кошторисної документації, незалучення спеціалізованих будівельних організацій свідчить про проведення поточного, а не капітального ремонту орендованих приміщень.

Водночас, нормами ДБН В.2.6-14-97 Конструкції будинків і споруд. Покриття будинків і споруд , Том 3 Експлуатація передбачено, що у комплексі планово-попереджувальних ремонтів дахів слід розрізняти два основних їх види - поточний та капітальний (п.2.9).

Поточний ремонт даху полягає в систематичному і своєчасному проведенні робіт по збереженню окремих його елементів від передчасного зносу і своєчасному усуненню пошкоджень, які виникають у процесі експлуатації. Поточний ремонт слід виконувати в плановому порядку при розподілі його на технічне обслуговування (ТО), поточний профілактичний (ПП) і поточний непередбачений (ПН) ремонти (п.2.10). Роботи з поточного ремонту горищних дахів повинні включати: вирівнювання шару (насипного); додаткове утеплення трубопроводів і систем водопостачання; підсилення кроков, прогонів і елементів лат; встановлення додаткових скоб і болтів у сполучення дерев`яних кроквяних систем; часткову заміну мауерлатів і окремих дощок в розжолобках; ремонт слухових вікон, люків, дверей, драбин тощо; ремонт покрівлі в окремих місцях (до 10 %); частковий ремонт настінних або підвісних жолобів, карнизних звисів і водовідвідних труб, примикань і огороджень; підтримання працездатності пожежних сходів; заміну фартухів на парапетах, ковпаків димових і вентиляційних труб і шахт (п.2.12). Поточний непередбачений ремонт полягає в терміновому виправленні випадкових пошкоджень і дефектів в покрівлі (п.2.13).

При виконанні капітального ремонту горищних дахів виконуються такі роботи (у зростаючому обсязі): - ремонт парапетних ґрат (огорожі) чи їх повна заміна; заміна чи ремонт водовідводів, водоприймальних воронок та ін.; - те саме, але з повною заміною покрівлі і частковою заміною елементів каркасу кроквяної системи; - повна заміна покрівлі та несучих елементів каркасу кроквяної системи (п.2.15).

Таким чином, позивачем проведено поточний ремонт даху орендованих виробничих приміщень.

Такий поточний плановий ремонт даху орендованих приміщень проведений для підтримання експлуатаційних якостей останніх в придатному для його використання стані, що є необхідним для господарської діяльності платника податків.

В листі Державного комітету України з будівництва та архітектури № 7/7-401 від 30.04.2003р. зазначено, що капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Суд зазначає, що поняття капітальний ремонт і поточний ремонт збігаються за назвою виконуваних робіт, проте при капітальному ремонті експлуатація будівлі за цільовим призначенням призупиняється, а при поточному ремонті ні.

Даний висновок суду узгоджується з правової позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 27.02.2012 року у справі №21-419а11 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 року у справі №464/2254/17.

Суд зазначає, що ТОВ Ремгірмаш в період здійснення ремонтних робіт не призупиняло свою виробничу діяльність, що свідчить про виконання робіт з поточного ремонту орендованих будівель.

Будь-яких повної заміни несучих елементів каркасу кроквяної системи, часткової заміни елементів каркасу позивачем не здійснювалося.

Таким чином, суд дійшов висновку про непідтвердження податковим органом порушення позивачем вимог податкового законодавства по зазначеним обставинам.

Враховуючи викладене, висновки акту перевірки 17.09.2019 року за результатами перевірки складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки №391/04-36-05-18/37861325 є недоведеними, а податкові повідомлення-рішення форми Р № 0004311419 від 28.10.2019 та форми Р № 0004291419 від 28.10.2019 є протиправними на загальну суму 247 565,00 грн.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15 553,61 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 293386 від 16.12.2019 року.

Крім того, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частини 1, 2 статті 134 КАС України).

Згідно пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Позивач зазнав судових витрат на правову допомогу та додатково долучив до матеріалів справи докази оплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., а саме, платіжне доручення № 3341 від 02.12.2019 року.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідач процесуальним правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не скористався.

Між адвокатом Пащенко Вікторією Ігорівною та позивачем укладено договір про надання правової допомоги №1 від 29.11.2019 року року.

Відповідно до підпункту 2.1 договору адвокат зобов`язується надати послуги клієнту щодо захисту прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 07.02.2020 встановлено, що виконавець виконав роботи згідно Договору №1 про надання правової допомоги від 29.11.2019 року, а саме:

- складання позовної заяви від 03.12.2019 року ТОВ Ремгірмаш до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 28.10.2019 за №0004291419, №0004311419, обсяг процесульаного документу 18 арк. + додатки - 05 год.30 хв. вартістю 1000,00 грн за год. роботи;

- подання позовної заяви ТОВ Ремгірмаш до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 28.10.2019 за №0004291419, №0004311419 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа №160/12177/19) - коремо не тарифікується;

- складання відповіді на відзив від 31.01.2020 у справі №160/12177/19 з додатками, обсяг процесуального документу 3 арк. - 1 год. вартістю 1000,00 грн за год. роботи;

- вручення Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області копіїї відповіді на відзив та подання відповіді на відзив від 31.01.2020 у справі №160/12177/19 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду- окремо не тарифікується;

- участь в судовому засіданні 31.01.2020 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі №160/12177/19 - 15 хв. вартістю 1 000, 00 грн. за год роботи.

Також позивачем надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3200 від 25.11.2016 року, яке видано Пащенко В .І .

За таких обставин, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених фактичних витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., оскільки вказані витрати документально підтверджені.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю та з урахуванням уточнення позовних вимог, сплачений судовий збір в сумі 15 529,59 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю РЕМГІРМАШ (місцезнаходження: 50026, м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, буд. 9; код ЄДРПОУ 37861325) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати в частині податкове повідомлення-рішення форми Р № 0004291419 від 28.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю РЕМГІРМАШ (код ЄДРПОУ 37861325) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 247 565,00 грн. (двісті сорок сім тисяч п`ятсот шістдесят п`ять гривень), з яких: за податковими зобов`язаннями + 198 052,00 грн. (сто дев`яносто вісім тисяч п`ятдесят дві гривні); за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 49 513,00 грн (сорок дев`ять тисяч п`ятсот тринадцять гривень);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р № 0004311419 від 28.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМГІРМАШ (код ЄДРПОУ 37861325) за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 787 741,25 грн. (сімсот вісімдесят сім тисяч сімсот сорок одна гривня, 25 коп.), з яких: за податковими зобов`язаннями + 630 193,00 грн. (шістсот тридцять тисяч сто дев`яносто три гривні); за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 157 548,25 грн (сто п`ятдесят сім тисяч п`ятсот сорок вісім гривень, 25 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю РЕМГІРМАШ судові витрати у розмірі 15529,59 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять гривень, 59 коп.)

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю РЕМГІРМАШ витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.(сім тисяч гривень).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення згідно з вимогами частини 3 статті 243 КАС України складений 13 березня 2020 року.

Суддя І.В. Юхно