Ухвала

від 27.03.2020 по справі 207зп-20/160

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

27 березня 2020 р.Справа №207зп-20/160

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Альфатаб про забезпечення позову за матеріалами провадження № 207зп-20/160, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в порядку ч. 2 ст.150 КАС України від Товариства з обмеженою відповідальністю Альфатаб надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить:

- за результатом розгляду заяви про забезпечення адміністративного позову винести ухвалу, якою до набрання законної сили рішення по справі Дніпровській міській раді, Комунальному підприємству Благоустрій міста Дніпровської міської ради та іншим особам заборонити дії щодо демонтажу нежитлового приміщення (кіоску), площею 6,0 кв. м. по вул. Панікахи, 16, ж/м Тополь, 1, біля будинку 15.

В обґрунтування заяви представником Товариства з обмеженою відповідальністю Альфатаб зазначено, що Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.01.1999 №156 Про надання акціонерному товариству закритого типу Дніпровинторг , код ЗКПО 20290201, земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Панікахи (Бабушкінський район) у тимчасове користування для проектування та будівництва торгівельного комплексу вирішено вилучити із земель житлової забудови земельну ділянку по вул. Панікахи (код ДЗК 66080013) площею 0,0047 га згідно з планом земельної ділянки та надати її акціонерному товариству закритого типу Дніпровинторг у тимчасове користування строком на один рік (на умовах оренди) для проектування та будівництва торгівельного комплексу та закріпити за АТЗТ Дніпровинторг згідно з планом земельної ділянки прилеглу територію, яка використовується виключно для благоустрою та прибирання. Прилегла територія не підлягає оподаткуванню.

Вказано, що 18.08.2000 між ТОВ Фірма Дніпровинторг (Даруватель) та ОСОБА_1 (Обдарована) було укладено Договір дарування №4, відповідно до якого Даруватель подарував належний йому торговий металевий кіоск площею 6 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

27.11.2002 між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 укладені Договори оренди земельної ділянки №2541, №2542 за адресою: АДРЕСА_2

30.06.2011 був укладений Договір купівлі - продажу нежитлового приміщення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого Продавець продав Покупцю нежитлове приміщення площею 6 кв. м. Право власності підтверджується на дане нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 підтверджується Договором дарування №4 від 18.08.2000.

Також, 18.05.2018 між ОСОБА_2 та ТОВ Альфатаб був укладений Договір купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець продав Покупцю нежитлове приміщення площею 6 кв. м. по АДРЕСА_2 .

Отже, заявник зауважує, що на теперішній час даним нежитловим приміщенням продовжує володіти ТОВ Альфатаб .

В обґрунтування заяви також зазначено, що до нежитлового приміщення по вул. Панікахи, 16, м. Дніпро завітав представник КП Благоустрій міста ДМР та вручив припис 2668Д про вжиття заходів по звільненню об`єкту благоустрою шляхом демонтування самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що розташовані за адресою: ж/м Тополь 1 біля будинку АДРЕСА_3 , власними силами та за власні кошти протягом 5 діб. Крім того, у приписі зазначено, що у разі ігнорування даного припису, демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд буде здійснено примусово.

Звернуто увагу, що у приписі зазначено адресу: вул. Панікахи, біля буд. 15, м. Дніпро, натомість майно Товариства з обмеженою відповідальністю Альфатаб знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Панікахи, 16.

Заявник вважає, що дії відповідача щодо винесеного припису від 25.03.2020 №2668Д є протиправними та самоуправними.

За вказаних обставин, заявник вважає, що існує наявна очевидна протиправність дій КП Благоустрій міста ДМР, а демонтаж нежитлової споруди слід вважати самочинними незаконними діями, які можуть бути вчинені без прийняття до уваги того факту, що у власників цих споруд є правовстановлюючі документи, що також є прямим порушенням вимог ст. 317 - 321, ст. 334 Цивільного кодексу.

За правилами, визначеними ч.1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд вважає за можливе розглянути клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та дослідивши докази, наявні в матеріалах судової справи, суд прийшов до наступного.

Згідно зі статтею ст.ст.150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Дослідивши доводи в обґрунтування заяви, та матеріали заяви, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 150, п.1 ч. 1, ч.2 ст. 151 КАС України, забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи заявника на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Як вказано вище, позивач просить заборонити Дніпровській міській раді, Комунальному підприємству Благоустрій міста Дніпровської міської ради та іншим особам дії щодо демонтажу нежитлового приміщення (кіоску), площею 6,0 кв.м. по АДРЕСА_1 . Панікахи АДРЕСА_4 16, АДРЕСА_5 , 1, біля будинку АДРЕСА_3 .

Заявником в підтвердження вказаного надано: копії припису 2668 Д від 25.03.2020, рішення ВК ДМР від 21.01.1999 №156, договору дарування №4 від 18.08.2000, договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.06.2011, договору купівлі - продажу від 18.05.2018.

Приймаючи рішення щодо заявленого клопотання про забезпечення позову, суд, зокрема, враховує ту обставину, що інформація у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю Альфатаб та доданих документах містить в собі розбіжності.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю Альфатаб в заяві зазначає, що: у приписі зазначено адресу: вул. Панікахи, біля буд. 15, м. Дніпро, натомість майно Товариства з обмеженою відповідальністю Альфатаб знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Панікахи, 16, в той час як в Договорі купівлі - продажу від 18.05.2018 року, укладеного між фізичною особою ОСОБА_2 та заявником, копію якого заявник долучив до матеріалів справи, мова йде про передачу у власність нежитлового приміщення, розташованого саме за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, суд зазначає, що заява про забезпечення позову надана до подання позову та не містить в собі інформації, з позовом якого змісту позивач планує звернутись до суду.

Також, слід зазначити, що заявник обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення очевидною протиправністю дій відповідача щодо винесеного припису від 25.03.2020 року №2668Д, зазначаючи при цьому, що відповідачем порушено порядок складання цього припису.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, з заяви не представляється можливим встановити факт очевидної протиправності дій/рішень, в тому числі, з огляду на те, що заявник не повідомляє, яким буде предмет позову, що ТОВ Альфатаб планує подати.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що відсутні передбачені ч.1, ч.2 ст.150 КАС України обставини для вжиття заходів забезпечення позову, тому подана заява є такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Альфатаб про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник