Рішення

від 20.03.2020 по справі 440/254/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/254/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення 41 сесії Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області 7 скликання "Про розгляд заяви щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " від 16.12.2019;

- зобов`язати Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5320280300:00:001:0634, площею 2 га, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ;

- стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 8 000 грн.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2020 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті /а.с.47-48/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що відповідачем безпідставно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 5320280300:00:001:0634, що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

Так, позивач зазначав, що вимоги частини 9 статті 118 Земельного кодексу України передбачають лише один варіант поведінки органу місцевого самоврядування після отримання відповідного погодженого проекту землеустрою, а саме: прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою.

Позивачем вказано, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою стало те, що, нібито, відповідна земельна ділянка відноситься до земель громадських сіножатей та пасовищ. Не погоджуючись з таким твердження відповідача, ОСОБА_1 зазначила, що в державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320280300:00:001:0634 відсутні відомості про віднесення її до вказаної категорії земель.

Отже, позивач вважав, що дії відповідача порушують його права та законні інтереси, а тому звернувся до суду з цим позовом.

17 лютого 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву від Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, у якому остання просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Зокрема, відповідач, посилався на те, що16.12.2019 на пленарному засіданні 41 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 і прийнято рішення відмовити у затвердженні проекту землеустрою на підставі статті 118 Земельного кодексу України у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення зі складом угідь пасовища та прийнято рішення про створення громадського пасовища.

Отже, ОСОБА_1 не може отримати у власність відповідну земельну ділянку, у зв`язку з чим їй було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

25 лютого 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказано на відсутність доказів, які б підтверджували строрення громадського пасовища на земельній ділянці, яка відводиться ОСОБА_1 .

Перед початком судового засідання з розгляду справи по суті, позивач та її представник надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, про причини неявки не повідомляв.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

Рішенням 38 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради надано дозвіл громадянці ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території району Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с.19/.

Позивач звернулась із клопотанням до ПП АЛАН-ЗЕМ з проханням виконати роботи по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га пасовищ гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с.20 - зі звороту/.

Приватним підприємством АЛАН-ЗЕМ розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га пасовищ гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с.17-39/.

Земельна ділянка кадастровий номер 5320280300:00:001:0634, площею 2,00 га пасовищ, цільове призначення: 16.00 землі запасу, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5314838572019 від 05.12.2019 /а.с.14/.

05 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, кадастровий номер 5320280300:00:001:0634, що знаходиться на території Великобагачанської ОТГ за межами села Якимове. До заяви додано погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, копію паспорта.

Рішенням 41 сесії 7 скликання від 16.12.2019 Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області відмовила гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 5320280300:00:001:0634, розробленого ПП АЛАН-ЗЕМ , що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради на підставі статті 118 Земельного кодексу України у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Вказано, що дана земельна ділянка відноситься до громадських сіножатей та пасовищ.

Позивач, вважав, що рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою є протиправним, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосування

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом б частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин першої - третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з п. "в" частини 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно зі законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Так, частиною 1 статті 186 1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

В силу положень частин 4, 5 статті 186 1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Частиною 3 статті 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За змістом частин 10, 11 статті 118 Земельного кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Висновки щодо правозастосування

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись 05 грудня 2019 року до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою, додав погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5320280300:00:001:0634, площею 2,00 га пасовищ, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Отже, позивачем вчинено усі передбачені законодавством дії для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За наслідками розгляду вищенаведеної заяви відповідачем відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виключно у зв`язку з невідповідністю вимогам закону та прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів (дана земельна ділянка відноситься до громадських сіножатей та пасовищ) /а.с.10/.

З системного аналізу вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, зважаючи на виконання позивачем усіх дій, необхідних для затвердження проекту землеустрою, суд вважає, що у відповідача були відсутні визначені законом підстави для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з наведених підстав.

Стосовно аргументу відповідача про те, що дана земельна ділянка відноситься до громадських сіножатей та пасовищ, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 №1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Частиною 3 статті 3 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З матеріалів справи, а саме з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 5320280300:00:001:0634 площею 2,00 га, цільове призначення 16.00 землі запасу, є земельною ділянкою, яка не надана у власність або користування громадянам чи юридичним особам /а.с. 14/.

Відповідачем не надано суду доказів реєстрації права користування, права оренди спірної земельної ділянки, не надано доказів того, що спірна земельна ділянка належить до громадських пасовищ, як станом на час прийняття оскаржуваного рішення, так і станом на час розгляду даної справи судом.

До суду не надано навіть рішення відповідача, яким передано вказану земельну ділянку до громадських пасовищ.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 5320280300:00:001:0634, розробленого ПП АЛАН-ЗЕМ , що знаходиться на території Великобагачанської селищної ради у зв`язку з невідповідністю вимогам закону та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України.

Інших доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення відповідачем не надано.

Отже, рішення Великобагачанської селищної ради не відповідає критеріям, визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення 41 сесії Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області 7 скликання "Про розгляд заяви щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " від 16.12.2019.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 та від 02.11.2004 №15-рп/2004).

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Таким чином відповідач як суб`єкт владних повноважень не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин є лише один варіант поведінки.

Тож у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі суд оцінює законність, обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень представниками владних органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою.

Як вбачається з рішення відповідача, що є предметом оскарження по даній справі, позивачу безпідставно відмовлено у затвердженні відповідного проекту землеустрою.

Така поведінка відповідача є по суті зловживанням своїми повноваженнями та вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

У зв`язку із чим суд погоджується із обраним позивачем способом та зазначає, що засобом ефективного захисту порушених прав позивача є зобов`язання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5320280300:00:001:0634, площею 2 га, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку вимозі позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 8 000 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.

Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями відповідача і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, то вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Представником позивача у прохальній частині позову заявлено клопотання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою у розмірі 6000,00 грн.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано до суду:

- договір про надання професійної правничої допомоги від 23 грудня 2019 року, укладений між позивачем та адвокатом Литвиненко А.І. /а.с.41-42/;

- детальний опис робіт (наданих послуг) /а.с.45/,

- квитанція від 10 січня 2020 про оплату наданої адвокатом ОСОБА_2 професійної допомоги у розмірі 6000 грн /а.с.43/,

- ордер серії ПТ № 103975 про надання правової допомоги /а.с. 44/.

Відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною першою статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права.

Позивачем надано детальний опис виконаних робіт, а саме:

- підготовка позовної заяви з додатками - 14 годин;

- пред`явлення позову до Полтавського окружного адміністративного суду - 1 година.

Вказано, що вартість однієї години роботи адвоката складає - 400 грн.

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 по справі №751/3840/15-ц.

Також суд звертає увагу, що згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, дослідивши надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, через те, що є особою з інвалідністю 1 групи, тому підстав для розподілу судового збору немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, смт Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, код ЄДРПОУ 21044600) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати визнати протиправним та скасувати рішення 41 сесії Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області 7 скликання "Про розгляд заяви щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " від 16.12.2019.

Зобов`язати Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5320280300:00:001:0634 гр. ОСОБА_1 площею 2 га пасовищ для ведення особистого селянського господарства на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами наелених пунктів, розроблений Приватним підприємством "АЛАН-ЗЕМ".

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, смт Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300, код ЄДРПОУ 21044600) витрати на правничу допомогу у загальній сумі 4000,00 грн.

У стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков