Рішення

від 13.03.2020 по справі 640/2344/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2020 року №640/2344/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Буд Компані" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Буд Компані" (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач) , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним дії уповноважених працівників відповідача з приводу проведення перевірки позивача, складення акту про неможливість інспекційного відвідування №КВ 1481/1063/НД від 30 серпня 2019 року та винесення постанови про накладення штрафу №КВ1481/1063/НД/СПТД/ФС-586 від 17 вересня 2019 року;

- скасувати постанову про накладення штрафу №КВ 1481/1063/НД/СПТД/ФС-586 від 17 вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 04.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/2344/20 (далі - справа) , яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані дії та постанова вчинені (прийнята) відповідачем з порушенням вимог законодавства, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані дії та постанова вчинені (прийнята) ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

16.08.2019р. уповноваженими представниками Відповідача було здійснено спробу інспекційного відвідування Позивача. Підставою проведення інспекційного відвідування стала колективна скарга працівників підприємства: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2

Відповідно до даних, що містяться в Акті про неможливість інспекційного відвідування вказано, що на юридичну адресу підприємства були направлені направлення на проведення перевірки від 14.08.2019р. №1481 та перелік документів необхідних для проведення інспекційного відвідування.

В Акті про неможливість інспекційного відвідування також вказано, що під час виїзду за фактичною адресою (м. Київ, вул. Дніпровська набережна 18), було встановлено, що ТОВ БК БУД КОМПАНІ за такою адресою діяльність не проводить в зв`язку з виконанням робіт за договором.

30.08.2019р. уповноваженими працівниками Відповідача було складено Акт про неможливість інспекційного відвідування №КВ1481/1063/НД.

17.09.2019р. Відповідачем було прийнято Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ1481/1063/НД/СПТД/ФС-586, відповідно до якої, на ТОВ БК БУД КОМПАНІ було накладено штраф у розмірі 417300 грн.

16.11.2019р. Постановою про відкриття виконавчого провадження, головним державним виконавцем Печерського РВ ДВС міста Києва ГТУ юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження про стягнення з Позивача на користь держави 417300 грн. основного боргу та 41730 грн. виконавчого збору.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають в сфері державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення регулюються Законом України Про основні засади держаного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007р. №877-V (далі - Закон №877-V) з подальшими змінами да доповненнями та Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (далі - КЗпП) з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до ч.4. ст. 4 Закону №877-V Виключно законами встановлюються: спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч.1. ст. 259 КЗпП України Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження з приводу визначення способів та форм здійснення заходів здійснення державного нагляду та контролю в сфері додержання законодавства про працю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок).

Відповідно до п.2 Порядку Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до даних, що містяться в Акті про неможливість інспекційного відвідування від 30 серпня 2019 року, зазначено, що інспекційне відвідування проводилось на підставі вищезазначеного Порядку.

Так, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року по справі №826/8917/17 Постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" було визнано нечинною.

Відповідно до ч.1. ст. 325 КАС України Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

За таких обставин, станом на 14 серпня 2019 року, коли видавалось направлення на проведення перевірки, та станом на 16 серпня 2019 року, коли уповноважені працівники Відповідача здійснювали інспекційне відвідування, Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю був нечинний.

На момент здійснення інспекційного відвідування Закон №877-V або інший нормативно правовий акт не передбачав такого способу здійснення заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю як інспекційне відвідування, не передбачено і порядок проведення такого інспекційного відвідування.

Таким чином, Суд погоджується з доводами Позивача про відсутність у Відповідача підстав на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування за відсутності нормативно-правового акту, який би регулював порядок проведення такого заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, Позивачем до суду надано копію договору Підряду №18/04-ПР/18-Є від 18 квітня 2018 року, договору №08102018 від 08 жовтня 2018 року та платіжних доручень від 15.02.2019р. №435 та №436.

Відповідно до п. 1.1. договору Підряду №18/04-ПР/18-Є від 18 квітня 2018 року ТОВ БК БУД КОМПАНІ виконувало підрядні роботи з комплексного влаштування фасаду та конденсатовідводу кондиціонерів житлового будинку №1 в складі житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення в 11 мікрорайоні житлового масиву Позняки по вул. Дніпровська набережна у Дарницькому районі м. Києва за замовленням Генпідрядника ТОВ МОНОЛІТ БУДСЕРВІС .

Відповідно до п. 1.1. договору №08102018 від 08 жовтня 2018 року ТОВ ЛУЦІЯ виконувало підрядні роботи з комплексного влаштування фасаду та конденсатовідводу кондиціонерів житлового будинку №1 в складі житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення в 11 мікрорайоні житлового масиву Позняки по вул. Дніпровська набережна у Дарницькому районі м. Києва за замовленням ТОВ БК БУД КОМПАНІ .

З вказаних договорів вбачається, що ТОВ ЛУЦІЯ виконувало роботи на умовах договору субпідряду власними силами.

Вказане свідчить, що на час проведення інспекційного відвідування, на території замовника будівництва могли перебувати працівники інших суб`єктів господарювання.

І хоча в Акті про неможливість інспекційного відвідування зазначено, що підприємство за такою адресою діяльність не проводить, в зв`язку з виконанням робіт за договором, Відповідачем не було з`ясовано та надано оцінки вказаним обставинам.

Сама лише скарга працівників про порушення законодавства про працю, без належного документального підтвердження вказаних фактів, не може вважатися єдиним достовірним та достатнім доказом наявності порушення трудового законодавства.

Законодавством визначено досить суворі фінансові санкції для роботодавців за порушення в оформленні трудових відносин з працівниками, метою винесення постанов є усунення конкретного виявленого порушення вимог трудового законодавства, які мають на меті забезпечення виконання вимог законів про працю та оплату праці, сплати до бюджету відповідних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду справи Відповідачем не було надано Суду достовірних та достатніх доказів про неможливість проведення інспекційного відвідування, про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 дійсно були працівниками ТОВ БК БУД КОМПАНІ та, відносно яких було порушено законодавство про працю, зокрема, що працівники були допущені до роботи без укладення трудового договору, щодо них порушено строки оплати праці, та не проведено виплату всіх сум, що належать до виплати в день звільнення.

Відповідно до ч.2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що Відповідач скористався своїми повноваженнями не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не з тією метою, з якою йому таке повноваження надано, необґрунтовано, а лише за формальними підставами. А відтак, дії уповноважених працівників Головного управління Держпраці у Київській області з приводу проведення перевірки ТОВ БК БУД КОМПАНІ , складення Акту про неможливість інспекційного відвідування №КВ1481/1063/НД від 30 серпня 2019 року визнаються протиправними, а Постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ1481/1063/НД/СПТД/ФС-586 від 17 вересня 2019 року підлягає скасуванню.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ТОВ БК БУД КОМПАНІ до Головного управління Держпраці у Київській області є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1. ст. 139 КАС України При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1. ст. 132 КАС України Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 132 КАС України До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Аналогічна правова позиція викладена у Додатковій постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі справа №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19).

Так, позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано до суду: копії Договору про надання правової допомоги №22 від 22 січня 2020 року, Додаткової угоди №1 від 22 січня 2020 року, Платіжного доручення №864 від 23 січня 2020р на суму 15000 грн.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору про надання правової допомоги Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правову допомогу за окремим дорученнями Клієнту.

Відповідно до п. 1.3. Договору про надання правової допомоги Правова допомога Клієнту надається з приводу супроводження справи в суді першої інстанції з приводу оскарження Постанови про накладення штрафу уповноваженими особами ГУ Держпраці у Київській області.

Отже, згідно Договору про надання правової допомоги та Додатку до нього, позивачем понесено витрати на правничу допомогу у цій справі у розмірі 15000,00 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученнями №864 від 23 січня 2020 року.

Також, в матеріалах справи наявний оригінал платіжного доручення №866 від 27 січня 2020 року про сплату судового збору у розмірі 2102 грн.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 2102 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУД КОМПАНІ (місцезнаходження: 01014, м. Київ, ВУЛИЦЯ БАСТІОННА, будинок 13, офіс 2, код ЄДРПОУ 41552583) до Головного управління Держпраці у Київській області (місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214) про визнання протиправними дій, скасування рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним дії Головного управління Держпраці у Київській області в частині проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУД КОМПАНІ , складення Акту про неможливість інспекційного відвідування №КВ1481/1063/НД від 30 серпня 2019 року та прийняття постанови про накладення штрафу №КВ1481/1063/НД/СПТД/ФС-586 від 17 вересня 2019 року.

3. Визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу №КВ1481/1063/НД/СПТД/ФС-586 від 17 вересня 2019 року.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУД КОМПАНІ понесені ним витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БК БУД КОМПАНІ сплачений ним судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко