Рішення

від 30.03.2020 по справі 826/16337/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2020 року м. Київ № 826/16337/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПРОДТОВАР" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0037251406 від 17.07.2018,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСПРОДТОВАР (далі - позивач та/або ТОВ ТРАНСПРОДТОВАР ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0037251406 від 17.07.2018 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві та присудити судові витрати на користь позивача.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в ході виконання компанією Pentavac S.R.L (Італія) імпортного контракту від 11.05.2016 року №1105/2016-1 виникли обставини непереборної сили (форс-мажор), внаслідок яких компанією Pentavac S.R.L (Італія) було порушено умови контракту від 11.05.2016 року №1105/2016-1 щодо строків поставки пакувального обладнання, внаслідок чого ТОВ ТРАНСПРОДТОВАР із запізненням ввезло обладнання на територію України, а тому, посилаючись на положення статті 6 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті вважає, що податкове повідомлення-рішення №0037251406 від 17.07.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ТОВ ТРАНСПРОДТОВАР не надано сертифікату Торгово-промислової палати, з огляду на що відсутні підстави для не застосування до позивача санкцій у відповідності до статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 21.06.2018 року №10228, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСПРОДТОВАР з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за імпортним контрактом від 11.05.2016 року №1105/2016-1 з Pentavac S.R.L (Італія) згідно з листом АТ ПроКредит Банк від 07.10.2016 року №264445711 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 10.10.2016 року №41104/10).

За результатами перевірки ТОВ ТРАНСПРОДТОВАР складено акт від 04.07.2018 року № 896/26-15-14-06-03/34817048, за висновками якого встановлено порушення:

- статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 року №185/94, а саме несвоєчасне надходження товару на митну територію України в сумі 83 613,85 євро (еквів. 2 301 394,21 грн.) за імпортним контрактом від 11.05.2016 року №1105/2016-1 з Pentavac S.R.L (Італія);

- пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 року №15-93, а саме порушено строки декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01.10.2016 рік.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2018 року №0037251406 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСПРОДТОВАР 121 536,26 грн. штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - спірне та/або оскаржуване рішення).

Не погоджуючись із спірним рішенням позивачем подано скаргу, за наслідком розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 20.09.2018 року №30476/6/99-99-11-01-02-15 остання залишена без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (ч. 6 ст. 1 Закону №185/94-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (ч. 4 ст. 2 Закону №185/94).

Згідно з Постановами Правління Національного банку України від 29.07.2016 року №361, від 14.09.2016 року №386, від 13.12.2016 року №410 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачених в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Суд звертає увагу, що позивачем у позовній заяві фактично не заперечується про обставини несвоєчасного надходження товару на митну територію України в сумі 83 613,85 євро (еквів. 2 301 394,21 грн.) за імпортним контрактом від 11.05.2016 року №1105/2016-1 з Pentavac S.R.L (Італія), проте вказується на те, що вони виникли внаслідок непереборної сили, що підпадає під дію положення пункту 9.1 контракту від 11.05.2016 року №1105/2016-1, а відтак, в контексті положень статті 6 Закону №185/94-ВР перебіг строків зазначених у статтях 1 та 2 вказаного закону зупиняється на весь період дії виникнення форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Суд критично ставиться до наведених обставин мотивуючи це наступним.

Так, судом встановлено, що резидентом ТОВ ТРАНСПРОДТОВАР було укладено зовнішньоекономічний імпортний контракт від 11.05.2016 року №1105/2016-1 з нерезидентом - компанією Pentavac S.R.L (Італія) на поставку пакувального обладнання, на виконання умов якого резидентом було здійснено передоплату на загальну суму 83 613,85 євро (еквів. 1 483 724,89 грн.), що засвідчено платіжними документами від 23.10.2016 року на суму 23011, 50 євро, від 05.09.2016 року на суму 35000, 35 євро, від 26.10.2016 року на суму 15000, 00 євро та від 17.01.2017 на суму року 10602, 00 євро.

Товар від нерезидента Pentavac S.R.L (Італія) згідно митної декларації надійшов на територію України на суму 83 613,85 євро (еквів. 2 301 394,21 грн.), що засвідчено митною декларацією від 21.11.2016 року №603861 (товар на митній території України 20.11.2016 року), однак, з порушенням законодавчо встановленого строку по сумі 23011, 50 євро, кількість днів прострочення - 61 день.

Згідно з пунктом 9.1. розділу 9 контракту від 11.05.2016 року №1105/2016-1 складовою частиною даного договору є застереження про форс-мажор (звільнення від відповідальності) Міжнародної Торгової Палати.

Частиною 1 статті 4 Закону №185/94-ВР визначено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до частини 4, 5 статті 4 Закону №185/94-ВР у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Разом з цим, у відповідності до частини 1 статті 6 Закону №185/94-ВР строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Згідно з частинами 6, 7 статті 6 Закону №185/94-ВР якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Аналіз наведених положень Закону №185/94-ВР дає суду підстави дійти до наступних висновків:

по-перше, якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин;

по-друге, підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Так, матеріли адміністративної справи не містять в собі, ані сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), ані іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору (контракту) від 11.05.2016 року №1105/2016-1.

Листи, надані Pentavac S.R.L (Італія), на які посилається позивач у позовній заяві (від 10.10.2016 року 26.07.2018 року), в розумінні Закону №185/94-ВР не є тими документами, що підтверджують настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Відповідно до частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведених положень, суд враховуючи положення частини 2 статті 74 КАС України, частини 6, 7 статті 6 Закону №185/94-ВР, вважає, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНСПРОДТОВАР листи Pentavac S.R.L (Італія) від 10.10.2016 року 26.07.2018 року не можуть підтверджувати наявність обставин настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) при виконанні контракту від 11.05.2016 року №1105/2016-1.

Підсумовуючи наведене, суд погоджується з доводами контролюючого органу про порушення позивачем статті 2 Закону №185/94-ВР, а саме несвоєчасне надходження товару на митну територію України в сумі 83 613,85 євро (еквів. 2 301 394,21 грн.) за імпортним контрактом від 11.05.2016 року №1105/2016-1 з Pentavac S.R.L (Італія), з огляду на що, останнім правомірно застосовано до ТОВ ТРАНСПРОДТОВАР відповідальність передбачену частиною 1 статті 4 Закону №185/94-ВР.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність оскаржуваного наказу критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір.

При цьому, суд вважає за доцільне вказати, що при розгляді спору по суті не оцінювались обставини наявності/відсутності допущеного позивачем порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 року №15-93, оскільки податкове повідомлення-рішення прийняте з урахуванням даних обставин не є предметом розгляду адміністративної справи №826/16337/18.

Керуючись статтями 2, 72, 73-74, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСПРОДТОВАР (03067, м. Київ, вул. Виборзька, б. 78, офіс 315, код ЄДРПОУ 34817048) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева