Постанова

від 18.03.2020 по справі 904/686/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/686/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д.- головуючий, судді - Кролевець О.А., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

представників учасників справи:

від позивача-1 ОСОБА_1 : Сидоренко Р.А., адвокат;

від відповідача-3: ОСОБА_3: Остапенко Є.С., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя Ліпинський О.В.)

від 03.09.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Чередко А.Є., судді - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.)

від 23.12.2019

у справі за позовом 1. ОСОБА_4 ,

2. ОСОБА_1 ,

3. ОСОБА_5 ,

4. ОСОБА_6 ,

5. ОСОБА_7 ,

6. ОСОБА_8

до 1. Фермерського господарська "ДАР",

2. ОСОБА_9 ,

3. ОСОБА_3

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. 21.02.2019 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулись до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "ДАР" (далі - ФГ "ДАР"), ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , в якому з урахуванням останньої заяви про зміну предмета позову (том 7, а.с. 116-127) просили суд:

1. Визнати недійсним рішення загальних зборів членів ФГ "ДАР", оформлене протоколом № 2 загальних зборів членів ФГ "ДАР" від 02.09.2016.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу ФГ "ДАР" від 02.09.2016, нібито укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 про відчуження майна фермерського господарства "ДАР" як цілісного майнового комплексу, до складу майна якого входить майно, набуте фермерським господарством на підставах, що не заборонені законом, в тому числі майно (рухоме та нерухоме), що належить фермерському господарству, право оренди земельних ділянок, не розподілений прибуток, майнові права і та інші права, що належать фермерському господарству.

3. Визнати недійсним статут ФГ "ДАР", затверджений рішенням власника ФГ "ДАР", оформлене протоколом № 2 від 02.09.2016.

4. Визнати недійсним рішення власника та голови ФГ "ДАР", оформлене протоколом № 3 власника та голови ФГ "ДАР" від 07.09.2016.

5. Витребувати від ОСОБА_3 на користь позивачів майно ФГ "ДАР" як цілісного майнового комплексу, до складу якого входить майно, набуте фермерським господарством на підставах, що не заборонені законом, в тому числі майно (рухоме та нерухоме), що належить фермерському господарству, право оренди земельних ділянок, нерозподілений прибуток, майнові права та інші права, що належать фермерському господарству, набуте на підставі договору купівлі-продажу ФГ "Дар" від 07.09.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В. за реєстровим № 3050.

6. Визнати недійсним статут ФГ "ДАР", затверджений рішенням голови та власника ФГ "ДАР", оформленим протоколом № 3 від 07.09.2016.

7. Скасувати державну реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ФГ "ДАР":

- державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 06.09.2016 12291050015002622; Мшар Світлана Юріївна; Одеська філія Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень"; зміна складу або інформації про засновників;

- внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах; 06.09.2016 12291070016002622; ОСОБА_11 ; Одеська філія Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень"; зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи;

- внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах; 08.09.2016 12291070017002622; Рябих Вероніка Михайлівна ; приватний нотаріус Рябих В.М.; зміна керівника юридичної особи;

- державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 08.09.2016 12291050018002622; Рябих Вероніка Михайлівна ; приватний нотаріус Рябих В.М.; зміна складу або інформації про засновників;

- державна реєстрація щодо скасування реєстраційних дій, вчинена 22.02.2019 року: номер запису 12299990027002622 (12291070026002622) державним реєстратором Ковальовим Сергієм Вадимовичем КП "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради вчинені; скасування реєстраційної дії номер запису 12299990028002622 (12291070025002622); скасування реєстраційної дії номер запису 12299990029002622 (12291070024002622); скасовані реєстраційні дії за судовим рішенням номер запису 12299990030002622 (12291050023002622); скасовані реєстраційні дії за судовим рішенням номер запису 12299990031002622 (12299990019002622); скасовані реєстраційні дії за судовим рішенням номер запису 12299990033002622 (12299990020002622); скасування реєстраційної дії номер запису 12299990036002622 (12299990021002622); скасовані реєстраційні дії за судовим рішенням номер запису 12299990040002622 (12299990022002622);

- державна реєстрація щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу ФГ "ДАР", код ЄДРПОУ 20209819, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, номер запису 12291070050002622; зміна відомостей про керівника юридичної особи, зміна керівника юридичної особи, зміна складу або інформації про засновників, вчинена 11.03.2019 року державним реєстратором Дідовим Андрієм Олександровичем Комунального підприємства "Цифровий документообіг" Дніпропетровської обласної ради;

- державна реєстрація щодо внесення судового рішення, яке потребує змін атрибутів суб`єкта; 20.05.2019 номер запису 12296670052002622; Павловська Ганна Олегівна; Приватний нотаріус Павловська Г.О.

1.1. В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що вони, як члени фермерського господарства, не приймали рішення щодо відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу, а їхні підписи в протоколі загальних зборів членів ФГ "ДАР" від 02.09.2016 року є підробленими, як і підпис від імені ОСОБА_4 на договорі купівлі-продажу від 02.09.2016, який нібито був укладений з ОСОБА_9 про відчуження майна ФГ "ДАР" як цілісного майнового комплексу.

1.2. ОСОБА_9 у відзиві на позовну заяву визнав позов, зазначивши, що договір купівлі-продажу ФГ "ДАР" від 02.09.2016 з ОСОБА_4 не підписував і гроші у розмірі 1 000 000,00 грн за цим договором йому не передавав, як і не отримував грошові кошти у розмірі 5 000 000,00 грн за договором купівлі-продажу ФГ "ДАР", що укладений з ОСОБА_3 та посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В. за реєстровим № 305. Пояснив, що 07.09.2016 був у кабінеті нотаріуса Рудкевича Є.В., де підписував документи, за що отримав 700,00 грн (т. 6, а.с. 69-71).

1.3. Кузнецов В.В. проти позову також заперечував, посилаючись на відсутність доказів в підтвердження обставин, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги щодо підроблення їх підписів на оскаржуваному протоколі № 2 від 02.09.2019, яким оформлено спірне рішення членів фермерського господарства; неможливість витребування у нього, як у добросовісного набувача, майно ФГ "ДАР", оскільки це майно вибуло з володіння власників з їхньої волі; вимоги про скасування реєстраційних дій віднесено до адміністративної юрисдикції. Додатково, відповідач-3 заявив про застосування строків позовної давності в частині вимог про визнання недійсним оскаржуваного рішення від 02.09.2016.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019, позов задоволено повністю.

2.2. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, визнав встановленими обставини щодо відсутності згоди членів ФГ "ДАР", зокрема, ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу, оскільки рішення членів ФГ "ДАР" від 02.09.2016, що оформлене протоколом № 2, відповідно до висновку експерта № 3208-19 від 16.08.2019 у відповідних графах протоколу виконані не зазначеними особами, а іншими особами з наслідуванням їх справжнього підпису.

2.3. Суди обох інстанцій дійшли висновку, що відсутність згоди членів ФГ "Дар" на відчуження господарства як цілісного майнового комплексу є підставою для визнання недійсним рішення, а також недійсним договору купівлі-продажу від 02.09.2016, як такого, що укладено за відсутності волевиявлення учасника правочину, як того вимагає частина 2 статті 22 Закону України "Про фермерське господарство", незважаючи на його нікчемність в силу статті 220 Цивільного кодексу України.

2.4. Оскільки ФГ "ДАР", як цілісний майновий комплекс, вибуло з володіння власників поза їх волею, на підставі рішення та договору, які є недійсними, суди також визнали обґрунтованими вимоги про його витребування від ОСОБА_3 як добросовісного набувача в порядку частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

2.5. Вимоги щодо визнання недійсними подальших рішень власника та голови ФГ "ДАР" ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , недійсними затверджених ними статутів фермерського господарства, а також скасування державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ФГ "ДАР" були задоволені, як похідні вимоги від спору про визнання недійсним рішення загальних зборів членів ФГ "ДАР" від 02.09.2016 та договору купівлі-продажу фермерського господарства "ДАР" від 02.09.2016.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

3.1. 16.01.2020 ОСОБА_3 звернувся до суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 904/686/19, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суди:

1) встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі висновку експерта почеркознавчої експертизи, який є неналежним доказом, що був поданий з порушенням строків, установлених Господарським процесуальним кодексом України, та за відсутності доказів надсилання копій цього висновку іншим учасникам справи;

2) помилково визнали договір купівлі-продажу ФГ "ДАР" від 02.09.2016 недійсним, не застосувавши норму частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається;

3) безпідставно витребували фермерське господарство відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки не врахували, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, договір купівлі-продажу ФГ "ДАР" від 07.09.2016, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , не визнавався недійсним, а висновок експерта не може бути підставою для підтвердження обставин щодо вибуття ФГ "ДАР" із власності позивачів поза їх волею;

4) порушили норму пункту 8 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки не застосували річний строк позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів членів ФГ "ДАР" від 02.09.2016;

5) порушили норму частини 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розглянули кілька вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, зокрема: вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу ФГ "ДАР" від 02.09.2016, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 про відчуження майна ФГ "ДАР", слід розглядати в порядку цивільного судочинства, а вимоги про скасування державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ФГ "ДАР" - в порядку адміністративного судочинства;

6) порушили норму пункту 1 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зупинили провадження у справі, у зв`язку зі смертю ОСОБА_10 , яка була стороною у справі;

7) не зупинили провадження у справі до розгляду кримінальної справи № 200/7271/17; цивільної справи № 183/5364/16 та цивільної справи № 183/355/19;

8) не брали до уваги те, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 у справі № 804/7657/16 було відмовлено у задоволенні позову про скасування державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ФГ "ДАР";

9) порушили положення пункту 17.10 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції не передав до суду апеляційної інстанції всі матеріали справи у зв`язку із оскарженням ухвали про повернення зустрічного позову від 31.05.2018 у справі № 904/686/19, а суд апеляційної інстанції не витребував їх.

3.2. ОСОБА_1 та ОСОБА_9 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просять скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Відповідно до частини 1 статті 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

4.2. Фермерське господарство є окремою організаційно-правовою формою господарювання, передбаченою, зокрема, статтею 114 Господарського кодексу України. Так, згідно з частиною першою зазначеної статті фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

4.3. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

4.4. Відповідно до частини 2 статті 22 цього Закону за рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

4.5. Згідно зі статтею 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

4.6. Відповідно до частини 3 статті 66 Господарського кодексу України єдиний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

4.7. Зокрема, частина 1 статті 657 Цивільного кодексу України визначає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

4.8. Отже, фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу за умови наявності відповідного рішення членів фермерського господарства.

4.9. Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій встановили відсутність згоди членів ФГ "ДАР" на відчуження господарства як цілісного майнового комплексу та недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу ФГ "ДАР" від 02.09.2016, нібито укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 про відчуження майна фермерського господарства "ДАР" як цілісного майнового комплексу, Верховний Суд вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно недійсності рішення членів ФГ "ДАР" від 02.09.2016 року, оформленого протоколом № 2, та нікчемності цього договору є обґрунтованими та законними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні положень частини 2 статті 22 цього Закону України "Про фермерське господарство", частини 1 статті 220, частини 1 статті 657 Цивільного кодексу України.

4.10. Разом з тим, з висновками судів щодо можливості визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони у судовому порядку, Верховний Суд погодитися не може з огляду на таке.

4.11. У частинах 2 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України закріплено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.12. Згідно з частинами 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

4.13. Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.14. У постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункти 95, 96).

4.15. Отже, відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України судом може бути визнаний недійсним лише оспорюваний правочин, тобто, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Натомість якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Відповідно, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, тому позовна вимога про визнання недійсним нікчемного договору не може бути задоволена, навіть, якщо, як зауважив суд першої інстанції, між сторонами існує спір з приводу недійсності нікчемного договору.

4.16. За наведених обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення слід скасувати в частині задоволення позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу ФГ "ДАР" від 02.09.2016 року з підстав неправильного застосування норм матеріального права, що закріплені у частинах 2 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4.17. Водночас, оскільки суди обох інстанцій правильно встановили ознаки нікчемності договору купівлі-продажу ФГ "ДАР" від 02.09.2016, а відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України такий правочин не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а також встановили, що фермерське господарство вибуло з володіння власників поза їх волею, Верховний Суд погоджується з висновками судів щодо його витребування від ОСОБА_3 як добросовісного набувача в порядку частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, і підстави для скасування судового рішення в цій частині, як і в частині задоволення вимог щодо скасування реєстраційних дій, які є похідними від основного спору, що виник з корпоративних відносин, що пов`язаний із діяльністю фермерського господарства та членством у ньому.

4.18. Щодо аргументу касаційної скарги про те, що суди безпідставно брали до уваги експертний висновок № 3208-19 від 15.08.2019, як належний доказ, яким спростовували достовірність підписів ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , Дарадуди Д.В. на спірному протоколі № 2 від 02.09.2016, то Верховний Суд виходить з того, що згідно з частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час звернення до суду з касаційною скаргою) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.19. Натомість, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. І підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (частина 1 статті 300, пункт 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

4.20. У касаційній скарзі скаржник просить ухвалити нове рішення про відмову в позові (а не направити справу на новий розгляд) та не наводить доводи щодо недопустимості доказів у справі, в тому числі щодо висновку експерта, складеного за результатами почеркознавчої експертизи, з результатами якої відповідач -3 не погоджується.

4.21. Аргумент відповідача-3 про те, що суди помилково визнали договір купівлі-продажу ФГ "ДАР" від 02.09.2016 недійсним, не застосувавши норму частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, і у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається, Верховний Суд також відхиляє, оскільки суди попередніх інстанцій не встановили обставин визнання в судовому порядку договору дійсним з наведених обставин.

4.22. Щодо твердження скаржника стосовно того, що суди безпідставно витребували фермерське господарство відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки не врахували, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, договір купівлі-продажу ФГ "ДАР" від 07.09.2016, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , не визнавався недійсним, а висновок експерта не може бути підставою для підтвердження обставин щодо вибуття ФГ "ДАР" із власності позивачів поза їх волею, то Верховний Суд зауважує, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання та визнання недійсним ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника та не є необхідним для вирішення спору у справі. У такому разі предметом доказування у справі є обставини оплатності (безоплатності) придбання цього майна останнім набувачем, а також обставини його вибуття з володіння власників.

4.23. Суди встановили, що фермерське господарство вибуло з володіння власників поза їх волею, що є підставою для його витребування відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України. Доводи касаційної скарги про те, що обставини відсутності волі власників встановлені на підставі неналежних доказів, є неприйнятними з огляду на межі розгляду справи та повноваження суду касаційної інстанції, визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

4.24. Твердження скаржника, що суди безпідставно не застосували річний строк позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів членів ФГ "ДАР" від 02.09.2016, Верховний Суд відхиляє, оскільки скорочений строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, що встановлений пунктом 8 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, який набув чинності 17.06.2018 відповідно до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", застосовується лише до оскарження рішень товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю і не застосовується до вимог про визнання недійсним рішення інших юридичних осіб, в тому числі рішень власників фермерського господарства, що є предметом спору у цій справі. Виходячи із суті спірних правовідносин, вимоги Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", яким встановлена спеціальна позовна давність щодо вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, не можуть застосовуватися за аналогією закону до вимог про оскарження рішень власників фермерського господарства відповідно до статті 8 Цивільного кодексу України. У такому разі, оскільки інше не передбачено законом, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

4.25. Щодо доводів скаржника стосовно порушення судами правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, то Верховний Суд виходить з того, що спір у справі незалежно від суб`єктного складу на підставі пунктів 3 та 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України належить до юрисдикції господарського суду, оскільки позивачі обґрунтовують позовні вимоги порушенням їхніх корпоративних прав, як засновників та власників ФГ "ДАР", спір пов`язаний із діяльністю фермерського господарства та членством у ньому, тобто виник з корпоративних відносин, а вимоги про скасування державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ФГ "ДАР" є похідними від основного спору.

4.26. При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 у справі № 183/5364/16, яка набрала законної сили, було закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_9 , ОСОБА_3, треті особи - Фермерське господарство "ДАР", ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та роз`яснено позивачу право на звернення до відповідного суду в порядку господарського судочинства України.

4.27. Водночас, твердження ОСОБА_3 , що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 у справі № 804/7657/16 було відмовлено у задоволенні позову про скасування державної реєстрації змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ФГ "ДАР", не беруться до уваги, як такі, що не відповідають дійсності. Відповідно до відомостей, що містятьсяв Єдиному реєстрі судових рішень цією ухвалою (http://reyestr.court.gov.ua/Review/65161314) було скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2016, а провадження у справі № 804/7657/16 - закрито з тих підстав, що вимоги про скасування реєстраційних записів є похідними від оскарження правочину у справі № 183/5364/16, № 2/183/2796/16, які мають бути розглянуті судом, як можливий спосіб поновлення порушеного права в межах розгляду цивільної справи.

4.28. Щодо посилання у касаційній скарзі на не зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи № 200/7271/17; цивільної справи № 183/5364/16 та цивільної справи № 183/355/19, а також порушення судами положень пункту 1 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, які не зупинили провадження у справі, у зв`язку зі смертю ОСОБА_10 , яка була стороною у справі, то Верховний Суд їх відхиляє як необґрунтовані, оскільки провадження у цивільних справах № 183/5364/16 та № 183/355/19 було закрито (ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 та 07.08.2019), а розгляд судом обвинувального акту відносно ОСОБА_9 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040350003741 від 07.09.2016 не перешкоджає розгляду цієї справи. Зважаючи на те, що позов у справі пред`явлено спільно кількома позивачами, і відповідно до частини 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України суд вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства (завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб), Верховний Суд вважає, що у цій справі суд першої інстанції цілком законно та обґрунтовано розглянув спір по суті, не зупинивши провадження у справі у зв`язку зі смертю ОСОБА_10

4.29. Доводи щодо порушення судами процесуальних норм при розгляді ухвали від 31.05.2018 про повернення зустрічного позову у справі № 904/686/19, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові) підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тому заперечення на цю ухвалу не можуть включатися до касаційної скарги на рішення суду. У будь-якому разі відповідно до частини 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.2. Згідно з положеннями статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

5.3. Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

5.4. З огляду на те, що під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права, що закріплені у частинах 2 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу слід задовольнити частково та скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Натомість, у решті судові рішення слід залишити без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинні бути зазначені: новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2. Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково.

6.3. Оскільки спір у справі виник внаслідок неправильних дій скаржника, судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покласти на ОСОБА_3 , незалежно від результатів вирішення спору. З цих же підстав, не здійснюється новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, - у зв`язку із частковим скасуванням рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Керуючись статтями 129, 300, пунктами 1, 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі №904/686/19 скасувати в частині задоволення позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу Фермерського господарства "ДАР" (код ЄДРПОУ 20209819) від 02.09.2016 року, нібито укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 про відчуження майна фермерського господарства "ДАР" (код ЄДРПОУ 20209819) як цілісного майнового комплексу, до складу майна якого входить майно, набуте фермерським господарством на підставах, що не заборонені законом, в тому числі майно (рухоме та нерухоме), що належить фермерському господарству, право оренди земельних ділянок, не розподілений прибуток, майнові права і та інші права, що належать фермерському господарству.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

У решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі №904/686/19 залишити без змін.

Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покласти на ОСОБА_3 .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кролевець

І. Ткач