Постанова

від 04.03.2020 по справі 903/601/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Справа №903/601/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючий суддя Дужич С.П.,

суддя Саврій В.А. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: Каренга В.А. (посвідчення №582 від 30.11.11р.)

Дідушок А.М. (паспорт № НОМЕР_1 , керівник)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Акватериторія-Волинь" на рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року, суддя Костюк С.В., м. Луцьк, повний текст складено 05 грудня 2019 року, у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича

до Приватного підприємства "Акватериторія-Волинь"

про стягнення 26 900,00 грн.

Судом роз`яснено представникам відповідача права та обов`язки, передбачені ст. ст. 42, 46 ГПК України. Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходило, заяв про відвід суддів не заявлялось.

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2019 року, ФОП Мельник М.П. звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до ПП "Акватериторія-Волинь" про стягнення 26 900,00 грн. - попередньої оплати за товар, а також 10 000,00 грн. - витрат на правову допомогу і 1921,00 грн. - судовий збір.

02 грудня 2019 року, рішенням господарського суду Волинської області даний позов було задоволено і стягнуто з відповідача на користь позивача 26 900,00 грн. - попередньої оплати, 1921,00 грн. - витрат по судовому збору та 10 000,00 грн. - витрат на правову допомогу.

ПП "Акватериторія-Волинь", не погоджуючись з ухваленим рішенням, в своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки договір на поставку товару, оформлений Рахунком №223 від 25 листопада 2016 року на 26 900,00 грн., між сторонами ніколи не укладався, а тому і не виконувався.

Зазначає, що згідно фінансово-бухгалтерської документації підприємства, рахунок №223 видавався 24 листопада 2016 року на ім`я ТОВ "ОМШ" на суму 55 045,00 грн. (оплачений платіжним дорученням №39 від 29 листопада 2016 року).

Апелянт вказує на те, що про існування рахунку №223 від 25 листопада 2016 року, який нібито виданий ПП "Акватериторія Волинь" (у справі наявна завірена представником копія), йому відомо не було.

В той же час, позивач не долучив оригіналу такого рахунку посилаючись на отримання останнього електронною поштою, проте доказів надсилання його також, не надав, тому суд, у відповідності до ч.6 ст. 91 ГПК України, такий доказ до уваги брати не мав підстав.

А платіжне доручення №1 від 25 листопада 2016 року не може підтверджувати оплату за договором поставки, оформленого Рахунком №223 від 25 листопада 2016 року, і у підприємства відсутні зобов`язання за таким договором.

ПП "Акватериторія-Волинь", також, просить стягнути з позивача на свою користь судові витрати: 2 881,50 грн. - по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги і 11 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

08 січня і 03 лютого 2020 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду було відкрито провадження за скаргою ПП "Акватериторія-Волинь" та призначено її розгляд на 04 березня 2020 року.

У судовому засіданні представники відповідача надали свої пояснення відносно доводів та вимог апеляційної скарги, просять її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що прийняте всупереч вимогам матеріального і процесуального права, прийнявши нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що учасники по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників відповідача і третьої особи.

Колегія суддів, заслухавши представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги і відзивів на неї, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

25 листопада 2016 року, ФОП Мельник М.П., платіжним дорученням №1 перерахував ПП "Акватериторія-Волинь" 26 900,00 грн., в якому призначення платежу зазначено: "оплата за товар зг.дог.бн від 25 листопада 2016 року без ПДВ". (а.с.17)

Факт отримання даних коштів відповідачем не заперечується, як з`ясовано, дані кошти на даний час обліковуються на рахунку ПП "Акватериторія-Волинь".

02 липня 2019 року, ФОП Мельник М.П. направив відповідачу вимогу, в якій просив здійснити поставку товару або у 7-денний строк з дня отримання вимоги повернути 26 900,00 грн., яка отримана ПП "Акватериторія-Волинь" 03 липня 2019 року. (а.с.11-16)

ПП "Акватериторія-Волинь" відповіді на вимогу не надало, грошові кошти не перерахувало.

09 серпня 2019 року, ФОП Мельник М.П. звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до ПП "Акватериторія-Волинь" про стягнення 26 900,00 грн. - попередньої оплати за товар, а також 10 000,00 грн. - витрат на правову допомогу і 1921,00 грн. - судовий збір. (а.с.3-7)

02 грудня 2019 року, рішенням господарського суду Волинської області даний позов було задоволено і стягнуто з відповідача на користь позивача 26 900,00 грн. - попередньої оплати, 1921,00 грн. - витрат по судовому збору та 10 000,00 грн. - витрат на правову допомогу. (а.с.93-96)

09 грудня 2019 року, ПП "Акватериторія-Волинь" звернулось до господарського суду Волинської області з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення на його користь з позивача витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 11 000,00 грн. (а.с.99-100)

17 грудня 2019 року, ухвалою господарського суду Волинської області було відмовлено у задоволенні заяви ПП "Акватериторія-Волинь" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу, оскільки рішенням господарського суду від 02 грудня 2019 року вже вирішено питання щодо розподілу судових витрат на підставі наявних в матеріалах справи документів, тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 244 ГПК України. (а.с.109-110)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Позивач просить стягнути з відповідача 26 900,00 грн. - попередньої оплати за товар, на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України, який він оплатив платіжним дорученням №1 від 25 листопада 2016 року за рахунком на оплату №223 від 25 листопада 2016 року.

На підтвердження своїх вимог щодо повернення суми попередньої оплати, позивач подав до суду:

- копію рахунку на оплату №223 від 25 листопада 2016 року на суму 26 900,00 грн., в якому зазначено постачальник - ПП "Акватериторія-Волинь", покупець - ФОП Мельник М.П., та відсутні посилання на договір, на підставі якого виписаний даний рахунок, та міститься зображення відтиску печатки ПП "Акватериторія-Волинь" і підпис, без зазначення посадової особи та ініціалів;

- платіжне дорученням №1 про перерахування підприємцем Мельником М.П. ПП "Акватериторія-Волинь" 26 900,00 грн. (призначення платежу: "оплата за товар зг.дог.бн від 25 листопада 2016 року без ПДВ").

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В підтвердження існування договірних відносин між сторонами, позивач надав копію рахунку на оплату №223 від 25 листопада 2016 року, зазначивши що в нього відсутній оригінал даного рахунку.

Проте, відповідач заперечує проти надіслання ним такого рахунку і взагалі про існування з позивачем будь-яких господарських відносин, зазначаючи що не направляв ФОП Мельнику О.П. даний рахунок за поставку зазначеного у ньому товару. Згідно бухгалтерських документів підприємства, рахунок на оплату №223 виписувався не 25 листопада, а 24 листопада 2016 року зовсім на іншу суму і направлявся іншій юридичній особі, яка його оплатила. (а.с.51-52).

Отримання ж коштів у розмірі 26 900, 00 грн. за платіжним дорученням №1 від 25 листопада 2016 року ПП "Акватериторія-Волинь" не заперечується.

Згідно ч.2 ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 91 ГПК України ставить вимоги до письмових доказів, а також порядок їх подання до суду.

За ч.2 цієї статті письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. (ч.5)

Позивач подав рахунок на оплату №223 від 25 листопада 2016 року, на підставі якого він провів оплату відповідачу, в копії завіреному адвокатом Ткачук О.В., проте, оригінал такого документу відсутній. Посилаючись на отримання даного рахунку через електронну пошту, позивач не додав будь-яких доказів, які б підтверджували цю обставину.

За наявності заперечень відповідача щодо направлення такого рахунку позивачу, відсутності оригіналу документа, оформленого без усіх обов`язкових реквізитів, судова колегія дійшла висновку про відсутність договірних відносин між сторонами по справі на поставку товару, зазначеного у наданій позивачем копії рахунку №223 від 25 листопада 2016 року.

Даний висновок колегії співвідноситься з аналізом чинного законодавства.

Так, згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

А за ст. 692 ЦК України, оплата товару, за загальним правилом, проводиться після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Обов`язок покупця повністю оплатити товар до його передання продавцем (провести попередню оплату) встановлюється саме договором (ст. 693 ЦК України).

Позивач повністю перерахувавши кошти, в день виписки спірного рахунку №223 від 15 листопада 2016 року, до отримання ним товару зазначеного в рахунку товару, не надав будь-яких доказів наявності договірних домовленостей з відповідачем на проведення такої оплати, оскільки сам рахунок №223 не містить посилань на такий обов`язок позивача.

Таким чином, судова колегія зазначає, що ФОП Мельник М.П. безпідставно звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 26 900,00 грн. - як попередню оплату вартості товару, посилаючись на приписи ст. 693 ЦК України, оскільки не довів, що між сторонами існували договірні відносини по поставці товару (ROBUST 1000 (80л/ч) вартістю 9 100,00 грн. в кількості 1 штука та Установка водо підготовки Екософт Фк1252-СЕ вартістю 17 800,00 грн. в кількості 1 штука) та дані кошти, за домовленістю сторін, були перераховані до отримання цього товару, а тому відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог і в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Кошти у розмірі 26 900,00 грн. за платіжним дорученням №1 від 15 листопада 2016 року, отримання яких не заперечується ПП "Акватериторія-Волинь", надійшли відповідачу без достатньої правової підстави, оскільки господарських відносин між сторонами не відбувалось, а тому ФОП Мельник М.П. не позбавлений можливості звернутися до підприємства з вимогою повернення цих коштів, зазначаючи інші правові підстави.

Згідно ч.2 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

На підставі наведеного, ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази, надані сторонами, перевіривши об`єктивність прийняття рішення судом першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задоволити, а рішення господарського суду Волинської області скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ФОП Мельника М.П. до ПП "Акватериторія-Волинь" про стягнення 26 900,00 грн. попередньої оплати за товар.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Тому, судові витрати відповідача в частині сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн. (а.с.123), у зв`язку з її задоволенням, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Щодо питання судових витрат в частині затрат на професійну правничу допомогу, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.

Вирішуючи спір на користь позивача, суд першої інстанції поклав на відповідача сплату затрат на професійну допомогу позивачу у розмірі 10 000,00 грн., проте, у зв`язку з тим, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, дані витрати також не підлягають задоволенню.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову у своєму відзиві на позов (а.с.43-50) та в апеляційній скарзі, просить стягнути з позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн.

З наданих матеріалів вбачається, що 10 вересня 2019 року між відповідачем та Адвокатським об`єднанням "Правовий стандарт" був укладений Договір про надання правової допомоги, за умовами якого об`єднання приймає на себе обов`язки надавати правову допомогу щодо здійснення представництва в господарській справі №903/601/19. Додано рахунок та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 03 грудня 2019 року з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом вартістю 11 000,00 грн. ПП "Акватериторія-Волинь" платіжним дорученням №1047 від 25 вересня 2019 року сплатило на користь адвокатського об`єднання "Правовий стандарт" грошові кошти в сумі 11 000,00 грн. за отриману ним правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Allia№ce Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейський суд з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оскільки розмір витрат на отриману допомогу відповідає обсягам реально наданих послуг, реально надданих відповідачу, вимога про стягнення витрат на правову допомогу є обґрунтованою і підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 275, 277, 282 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Акватериторія-Волинь" - задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/601/19 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича до Приватного підприємства "Акватериторія-Волинь" про стягнення 26 900,00 грн. - попередньої оплати за товар.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства "Акватериторія-Волинь" (45045, Волинська область, Ковельський район, с. Шкурат Хутір Ставеччина, код ЄДРПОУ 20130087) 2 881,50 (дві тис. вісімсот вісімдесят одну грн. 50 коп.) грн. - витрат по судовому збору за подачу апеляційної скарги та 11 000,00 (одинадцять тис.) грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Господарському суду Волинської області - видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали справи №903/601/19 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.