Рішення

від 30.03.2020 по справі 903/143/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 березня 2020 року Справа № 903/143/20

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/143/20 за позовом Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами до Товариства з обмеженою відповідальністю Сайт соціальних новин Перший про стягнення 31082,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

20.02.2020 Приватна організація Організація колективного управління авторськими і суміжними правами надіслала на адресу суду позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сайт соціальних новин Перший про стягнення 31082,40 грн.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору №РК-01/02/19 від 01.20.2019.

Позивач в позовній заяві просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно до акта від 24.02.2020 складеного старшим інспектором Лузарєвою Н.І., начальником відділу документального забезпечення і контролю Полінкевич М.В., старшим інспектором Ліщинською М.В., про те, що за наслідками розкриття цінного листа №0200244984877, який надійшов від Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами виявили не відповідність вказаних у додатку документів, а саме: договір про надання професійної правничої допомоги №8.54А від 08.03.2019, а в наявності є договір №7.100А від 10.02.2020.

Ухвалою суду від 26.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.42-43).

23.03.2020 представник позивача на адресу суду надіслав заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., з врахуванням постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №922/445/19. Додатково долучив до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті клієнту від 23.03.2020 та витяг з ЄДРСР постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №922/445/19.

26.03.2020 на адресу суду від представника позивача надійшли наступні документи:

- додаткові пояснення, в яких зазначає про те, що: договір №РК-01/02/19 за своєю правовою природою є ліцензійним договором, не є нікчемним, недійсним не визнавався, не був припинений відповідачем; щодо нарахування пені вважає, що в даному випадку повинна застосовуватися ч.6 ст.232 ГПК України, оскільки нарахування пені здійснювалося протягом шести місяців щодо кожного простроченого платежу; відповідач має сплатити всю суму заборгованості, незважаючи на те, що він міг деякий час не використовувати у своїй господарській діяльності музичні твори, якщо договір був чинним;

- пояснення з приводу відомостей, які зазначені у акті Господарського суду від 24.02.2020, в яких зазначив, що вірними вважати документи на підставі яких АО Інтелкрафтс надає професійну правничу допомогу ПО УЛАСП - договір про надання професійної правничої допомоги №7.100А від 10.02.2020 та Наказ №7.100 від 10.02.2020.

Відповідач ухвалу суду отримав 02.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №4301643636942.

Строк для подання відзиву - до 17.03.2020 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2019 між Приватною організацією Організація колективного управління авторськими і суміжними правами (надалі - організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сайт соціальних новин Перший (надалі - мовник, відповідач) укладено Договір №РК-01/02/19 (надалі - Договір; а.с.22-27).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Організація на умовах, визначених цим Договором, надає Мовнику невиключне право на використання способом публічного сповіщення музичних творів з текстом або без тексту з каталогу ОКУАСП.

За надане невиключне право Відповідач, відповідно до пункту 2.1.1 Договору зобов`язаний щомісячно сплачувати винагороду (роялті) за публічне сповіщення Творів у розмірі та порядку, визначеному п. 4.1. цього Договору.

Згідно п.4.1. Договору Винагорода (роялті) за публічне сповіщення Творів за цим Договором становить - 30000,00 (тридцять тисяч грн. 00 коп.), без ПДВ, згідно п.196.1.6 Податкового кодексу України за 1 (один) календарний рік. Розмір щомісячного платежу винагороди (роялті) за використання Творів за цим Договором складає 2500,00 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп. Зазначена сума щомісячної винагороди (роялті) відповідно до цього Договору перераховується Відповідачем на розрахунковий рахунок Позивача не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладення Договору, Відповідач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період, в якому було укладено Договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору.

Строк дії Договору визначено в п. 5.1. Договору: він набрав чинності з моменту його підписання, тобто з 01.02.2019 року і мав діяти до 31.12.2019 року.

При цьому у пункті 5.2. Договору зазначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1. дати припинення дії Договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк, і на тих же умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення.

Відповідно до п. 7.1. Договору, у разі затримки платежів, передбачених пунктом 2.1.1. цього Договору, Відповідач зобов`язаний виплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки платежів.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення про припинення протягом місяця до завершення строку дії Договору, таким чином, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах.

Враховуючи умови договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договором (з 01.02.2019) складає 2500,00 грн.(дві тисячі п`ятсот).

Як зазначає позивач, відповідач повинен був здійснити такі платежі за 13 місяців по 2500,00 грн. за кожен місяць, але відповідач оплатив лише 2 місяці за використання наданих йому невиключних прав, що в сумі становить 5000,00 грн.

Як вбачається, оплата за подальший період відповідачем здійснена не була, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Таким чином, станом на день подачі позову до суду та на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо здійснення оплати винагороди (роялті) за надане невиключне право виконання оприлюднених музичних творів, що виникло на підставі укладеного між сторонами договору №РК-01/02/19 від 01.02.2019 в період з квітня 2019 по лютий 2020 складає 27500,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (частина 2 статті 418 Цивільного кодексу України).

Перелік об`єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч. 1 ст.433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч.1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об`єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до ст.422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст.452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною 3 статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин 4-5 статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною 2 статті 33 України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (стаття 45, частина 1 статті 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст.48 ЗУ"Про авторське право і суміжні права" встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. На основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно з п.п.1 та 4 ч.1 ст.12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав; звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація.

Як встановлено судом, 01.12.2014 між сторонами укладено Договір №РК-01/02/19 згідно з яким, Мовник здійснює використання творів шляхом їх публічного сповіщення, а ОКУЛАСП надає Мовнику на умовах, визначених цим Договором, право на використання способом публічного сповіщення музичних творів, а Мовник, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на розрахунковий рахунок Організації відповідно до умов цього Договору.

Вказаний Договір за своєю правовою природою є авторським договором про передачу невиключного права на використання твору, при цьому, як зазначено вище, відповідно до Свідоцтва №18/2011 від 24.01.2011, позивач є організацією колективного управління, якій суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами, а отже, позивач вправі укладати відповідні договори.

Отже, на підставі укладеного Договору у сторін виникли відповідні права та обов`язки.

Згідно з п.п.14.1.225. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до п.4.1 Договору, загальний розмір щомісячного платежу за використання Творів становить 2500,00 грн.; зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок Організації відповідно до умов Договору.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України). Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 27500,00 грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована відповідачем.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалось, згідно п. 4.1 договору, сторони погодили, зокрема, сума щомісячної винагороди (роялті) перераховується не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими розрахунками позивачем (а.с.3-4) відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 348,91грн. 3% річних за період прострочки платежів з 27.03.2019 по 27.01.2020 та 199,82 грн інфляційні втрати за період з 27.03.2019 по 27.01.2020 (за кожен місяць окремо, з врахуванням п.4.1. договору)

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних, погоджується з ними частково.

Вважає, що останні підставні та підлягають до часткового задоволення в сумі 124,37 грн. інфляційних втрат та 348,74 грн. - 3% річних (а.с.69-71), в іншій частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 75,45 грн. та 3% річних в сумі 0,17 грн. слід відмовити, оскільки останні безпідставно нараховані.

При цьому, суд констатує, що боргові періоди нарахування позивач визначив вірно, проте сукупний індекс інфляції за періоди нарахування інфляційних втрат вирахувано не вірно, а саме:

- за період з 27.03.2019 по 27.01.2020 сукупний індекс інфляції становить 1.018, а інфляційне збільшення суми боргу становить 44,99 грн.;

- за період з 26.04.2019 по 27.01.2020 сукупний індекс інфляції становить 1.008, а інфляційне збільшення суми боргу становить 19,80 грн.;

- за період з 27.05.2019 по 27.01.2020 сукупний індекс інфляції становить 1.001, а інфляційне збільшення суми боргу становить 2,28 грн.;

- за період з 26.06.2019 по 27.01.2020 сукупний індекс інфляції становить 1.006, а інфляційне збільшення суми боргу становить 14,85 грн.;

- за період з 27.07.2019 по 27.01.2020 сукупний індекс інфляції становить 1.012, а інфляційне збільшення суми боргу становить 30,03 грн.;

- за період з 27.08.2019 по 27.01.2020 сукупний індекс інфляції становить 1.015, а інфляційне збільшення суми боргу становить 37,65 грн.;

- за період з 26.09.2019 по 27.01.2020 сукупний індекс інфляції становить 1.008, а інфляційне збільшення суми боргу становить 20.01 грн.;

- за період з 27.10.2019 по 27.01.2020 сукупний індекс інфляції становить 1.001, а інфляційне збільшення суми боргу становить 2,49 грн.;

- за період з 26.11.2019 по 27.01.2020 сукупний індекс інфляції становить 1.000, а інфляційне збільшення суми боргу становить -0,01 грн.;

- за період з 27.12.2019 по 27.01.2020 сукупний індекс інфляції становить 1.002, а інфляційне збільшення суми боргу становить 5,00 грн.;

- за період з 27.01.2020 по 27.01.2020 сукупний індекс інфляції становить 1.000, а інфляційне збільшення суми боргу становить 0 грн.

Разом з тим, судом враховано, що за період з 26.06.2019, з 27.07.2019, з 27.08.2019, з 27.12.2019 по 27.01.2020 втрати від інфляції більші ніж в розрахунку позивача, однак до задоволення не підлягають, оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо - з 16 по 31 число - вона індексується починаючи з наступного місяця.

Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за період прострочки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст. 216-218 ГК України, встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками (а.с.4-7) позивачем відповідно до ст.232 ГК України та п.7.1 договору нараховано відповідачу пеню в розмірі 3033,67 грн.

Разом з тим, судом враховано, що за період з 06.09.2019 по 25.10.2019 позивачем нараховано пеню в розмірі 112,87 грн., а згідно розрахунком суду пеня за вказаний період становить 113,01 грн., однак до задоволення не підлягає, оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок по пені (а.с.66-68), суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача 3033,67 грн.

При цьому, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН » .

Контррозрахунку нарахування пені та 3% річних відповідачем не подано.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором №РК-01/02/19 від 01.02.2019 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 31006,78 грн., в т.ч.: 27500,00 грн. основний борг, 3033,67 грн. пеня, 348,74 грн. 3% річних та 124,37 грн. інфляційні втрати. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 2096,91 грн. (31006,78 грн. х 2120,00грн. / 31082,04 грн.) відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Представник позивача в позовній заяві та в клопотаннях просить суд стягнути з відповідача на його користь 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/WestAllianceLimited» проти України» , заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що 10.02.2020 між Адвокатським Об`єднанням ІНТЕЛКРАФТС та Приватною організацією Організація колективного управління авторськими і суміжними правами укладено договір про надання професійної правничої допомоги №7.100-А (а.с.28-29), у відповідності до умов п. 1.1-1.2. котрого Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу. Професійна правнича допомога, що надається за цим Договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів Клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом Клієнта до ТОВ САЙТ СОЦІАЛЬНИХ НОВИН ПЕРШИЙ про стягнення заборгованості за договором №РК-01/02/19.

У відповідності до умов п.п. 4.1.1- 4.1.3 договору, за надання професійної правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду у наступних розмірах:

4.1.1. підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції - 6000,00 грн. (шість тисяч гривень), без ПДВ;

4.1.2. підготовка апеляційної скарги (у разі необхідності), представництво інтересів Клієнта та складання необхідних документів в суді апеляційної інстанції - 6000,00 грн. (шість тисяч гривень), без ПДВ;

4.1.3. підготовка касаційної скарги (у разі необхідності), представництво інтересів Клієнта та складання необхідних документів в суді касаційної інстанції - 6000,00 грн. (шість тисяч гривень), без ПДВ.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті клієнтом від 23.03.2020 (а.с.48) Адвокатським об`єднанням проведено наступні роботи та/або надано послуги за договором:

1. Вивчення та аналіз положень Договору №РК-01/02/19 - 200,00 грн.

2. Надання консультацій Клієнту щодо порядку стягнення заборгованості, участі у нарадах клієнта з питань збирання доказів виконання Договору №РК-01/02/19 - 300,00 грн.

3. Складання тексту позовної заяви - 3000,00 грн.

4. Роздруківка, посвідчення копій документів - 750,00 грн.

5. Надання консультації Клієнту з приводу відкриття провадження у справі, порядку і строків судового розгляду, роз`яснення Клієнту змісту ухвал суду - 750,00 грн.

6. Підготовка процесуальних документів - 1 000 грн.

7. Вся проведена робота загалом - 6 000 грн.

Між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом погоджено, що сплата за всю проведену роботу згідно цього акту здійснюється протягом 10 десяти днів з моменту набрання рішенням Господарського суду Волинської області (справа №903/143/20) законної сили.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

При цьому судом врахована позиція Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, яка висвітлена у постанові від 03.10.2019 в справі №922/445/19.

Враховуючи вказане, позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому адвокатським об`єднанням вказаних послуг у суді.

Відтак, розмір понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 6000,00 грн. підтверджений належними фінансовими документами.

Разом з тим, судом враховано, що у відповідності до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні з позовом до суду заявлено до стягнення з відповідача 31082,04 грн., судом визначено суму, що підлягає задоволенню в розмірі 31006,78 грн., тобто 99,76 % від заявленої позивачем, з огляду на приписи ч.2 ст.126 ГПК України та ч.4 ст.129 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що з Товариства з обмеженою відповідальністю Сайт соціальних новин Перший на користь Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами підлягає стягненню 5985,47 грн. витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сайт соціальних новин Перший (вулиця Коперника, будинок 8, місто Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 41387078) на користь Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами (вулиця А. Аболмасова, будинок 5, група приміщень 57, офіс 1, місто Київ, 02002, код ЄДРПОУ 37396151) 31006,78 грн. (тридцять одна тисяча шість гривень сімдесят вісім копійок) заборгованості, (в т.ч.: 27500,00 грн. основний борг, 348,74 грн. 3% річних, 124,37 грн. інфляційні втрати та 3033,67 грн. пеня) та 2096,91 грн. (дві тисячі дев`яносто шість гривень дев`яносто одна копійка) витрат по сплаті судового збору, 5985,47 грн (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень сорок сім копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар