Рішення

від 04.03.2020 по справі 908/2850/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.2020р. Справа №908/2850/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрінол (71101, Запорізька область, м.Бердянськ, Мелітопольське шосе, 84/1)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтаторг (83059, м.Донецьк, просп.Ілліча, 101)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Тауер Білдінг (01042, м.Київ, вул.Чигоріна, б.49, прим.82, оф.4)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Віол (87531, Донецька область., м.Маріуполь, вул.Макара Мазая, б.11)

про стягнення 556112,58 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрінол , м.Бердянськ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтаторг , м.Донецьк про стягнення 556112,58 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2015р. вказану позовну заяву з додатками направлено за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.05.2015р. (суддя Соболєва С.М.) за вказаною позовною заявою порушено провадження по справі №908/2850/15 та залучено до участі у розгляді справи третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Віол .

23.06.2015р. у зв`язку з відсутністю судді Соболєвої С.М., здійснено повторний автоматичний розподіл справи, внаслідок чого її передано на розгляд судді Паляниці Ю.О.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем 1 умов договору №349 від 01.11.2009р. купівлі-продажу нафтопродуктів в частині проведення оплати поставленого за вказаною угодою товару, а також належного документального оформлення купівлі товару на суму 556112,58 грн.

Відповідач 1 у запереченнях на позовну заяву б/н від 12.08.2015р., відзиві б/н від 03.08.2015р. у задоволенні позовних вимог просив відмовити та зазначив, що нафтопродукти на суму 556112,58 грн були відвантажені Товариству з обмеженою відповідальністю Тауер Білдінг , на користь якого відповідач 1 здійснив оплату в сумі 535711,56 грн за отримані нафтопродукти.

Ухвалою господарського суду від 08.09.2015р. до участі у розгляді справи в якості відповідача 2 було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Тауер Білдінг .

У судовому засіданні 24.09.2015р. позивач підтримав позовні вимоги до відповідача 1 та відповідача 2.

Відповідач 2 у жодне судове засідання не з`явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів не представив, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Третя особа у відзивах №22/05-1 від 22.05.2015р., №08/07-1 від 08.07.2015р. зазначала, що товар на суму 556112,58 грн був відвантажений Товариству з обмеженою відповідальністю Нафтаторг .

Згідно з ухвалами суду від 24.09.2015р., 11.01.2017р. розгляд справи зупинявся, копії матеріалів справи скеровувались до Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області для проведення перевірки за матеріалами справи №908/2850/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрінол до Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтаторг , Товариства з обмеженою відповідальністю Тауер Білдінг про стягнення 556112,58 грн.

Ухвалою суду від 06.12.2019р. поновлено провадження у справі №908/2850/15, зобов`язано позивача та відповідачів надати письмові пояснення щодо правових позицій по суті спору на теперішній час.

Одночасно, з огляду на зміни, які відбулись у законодавстві під час розгляду справи, за змістом ухвали від 06.12.2019р. було визначено, що у розумінні нової редакції Господарського процесуального кодексу України справа №908/2850/15 перебуває на стадії підготовчого провадження.

При цьому, зважаючи на те, що законодавцем взагалі не врегульовано порядок переходу судами на нові форми господарського судочинства щодо справ, які перебувають у провадженні господарських судів, - як в частині форми судочинства і стадій господарського процесу, так і в частині процедури оформлення такого переходу, початок підготовчого провадження і відповідно відлік процесуальних строків відраховано з дня винесення цієї ухвали (06.12.2019р.).

Позивач звернувся до суду з клопотанням №24/07 від 12.02.2020р., згідно з яким наполягав на задоволенні позовних вимог, розгляд справи просив здійснити без участі власного представника.

Відповідачі письмових пояснень щодо правових позицій по суті спору на теперішній час не надали.

Ухвалою суду від 18.02.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.03.2020р.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання з розгляду справи по суті не з`явились.

В силу норм ст.42 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з тим, положення ст.43 цього кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Приписи вказаних норм процесуального права розповсюджують свою дію на третіх осіб згідно з ч.5 ст.50 Господарського процесуального кодексу України.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, приймаючи до уваги зміст клопотанням №24/07 від 12.02.2020р. позивача, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників сторін і третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, відповідача 1 та третьої особи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 вказаного нормативно-правового акту за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 01.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрінол (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтаторг (покупець) був укладений договір №349 купівлі-продажу нафтопродуктів.

У відповідності до п.1.1 вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти, які іменуються у подальшому товар , а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно із п.п.1.2, 2.1 договору №349 від 01.11.2009р. (в редакції додаткової угоди від 31.12.2009р.) найменування, ціна, кількість товару зазначаються в накладних, що є невід`ємною частиною договору. Товар, який має бути поставлено за цим договором, постачається партіями на умовах FCA склад продавця (самовивіз).

За приписами п.п.4.1, 4.2 підписаного сторонами договору ціна товару визначається сторонами на день відпуску товару та зазначається у накладній і специфікації до договору. Орієнтовна сума договору на момент його укладання складає 500000 грн, в т.ч. ПДВ.

За змістом п.8.1 укладеного позивачем та відповідачем правочину (в редакції додаткової угоди від 30.12.2014р.) договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015р., а в частині фінансових розрахунків - до їх повного виконання.

Одночасно, 02.06.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Віол (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтаторг (замовник) був укладений договір №25/06/2014 про надання транспортних послуг.

Згідно із п.1.1 вказаного договору перевізник зобов`язався прийняти вантаж від замовника або будь-якого іншого відправника (особи, яка має відповідні повноваження, що надані їй замовником), доставити вантаж з місця відправлення до місця призначення та передати такий вантаж одержувачу (особі, яка має відповідні повноваження, надані їй замовником), а замовник зобов`язується прийняти такі послуги перевізника та оплатити останньому їх вартість на умовах, визначених даним договором.

За приписами п.п.2.5, 2.6 договору №25/06/2014 від 02.06.2014р. прийом перевізником вантажу до транспортування, а також передача вантажу одержувачу підтверджується видатковими документами на перевезення вантажу (товаро-транспортними документами або актами приймання-передачі вантажу від замовника (відправника) до перевізника та від пред`явника до одержувача вантажу. Після здійснення перевезення вантажу між сторонами складається акт приймання-передачі виконаних послуг.

За перевезення вантажу (як у цілому так і за перевезення окремої партії вантажу) замовник сплачує перевізникові плату у розмірі вартості перевезення, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надання послуг на підставі наданих перевізником рахунків на оплату (п.4.2 договору №25/06/2014 від 02.06.2014р.).

Відповідно до п.8.1 укладеного сторонами правочину договір набуває чинності з дати його укладання і діє до 31.12.2014р.

З підписанням договору №25/06/2014 від 02.06.2014р. його сторонами було оформлено заявку на перевезення вантажів, згідно із якою передбачено наступне:

- замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтаторг ,

- дата та час надання АТЗ на пункт завантаження - 01.07.2014р.,

- пункт завантаження - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрінол , м.Бердянськ (Запоріжська обл.), Мелітопольське шосе, 84/1,

- вид вантажу, обсяг (маса) - ПММ, 35780 л,

- вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтаторг ,

- пункт розвантаження - Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтаторг , м.Макіївка (Донецька обл.), вул.Лутугіна, 1,

- час доставки вантажоодержувачу - 01.07.2014р.,

- вартість перевезення з ПДВ - 6160 грн.

Відтак, внаслідок підписання договорів №349 від 01.11.2009р. (з наступними змінами та доповненнями), №25/06/2014 від 02.06.2014р. їх сторони набули взаємні права та обов`язки, які визначені вказаними угодами.

Як зазначає позивач, у липні 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрінол було відвантажено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтаторг нафтопродуктів на суму 556112,58 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи представлено товарно-транспортну накладну №АТ-0000107005 від 01.07.2014р., у відповідності до якої визначено наступні дані:

- перевізник - Товариство з обмеженою відповідальністю Віол ,

- замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтаторг ,

- вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрінол ,

- вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтаторг ,

- відпуск за довіреністю вантажоодержувача - відомості відсутні,

- отримав водій - ОСОБА_1 ,

- кількість місць - налив 35780 л,

- усього відпущено на загальну суму - 556120,58 грн,

- супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №АТ-0000107005 від 01.07.2014р., рахунок, податкова накладна, паспорт якості.

Вказана товарно-транспортна накладна та видаткова накладна №АТ-0107005 від 01.07.2014р., оформлені позивачем щодо поставки Товариству з обмеженою відповідальністю Нафтаторг нафтопродуктів на суму 556112,58 грн за договором №349 від 01.11.2009р., відповідачем 1 не підписані.

Згідно з податковою накладною №403 від 01.07.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрінол відобразило у власному обліку господарську операцію з постачання паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 556112,58 грн з ПДВ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтаторг .

Одночасно, відповідачем 1 до матеріалів справи надано товарно-транспортну накладну №АТ-0000107005 від 01.07.2014р., яка містить такі відомості:

- перевізник - Товариство з обмеженою відповідальністю Віол ,

- замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю Тауер Білдінг ,

- вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрінол ,

- вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Тауер Білдінг ,

- відпуск за довіреністю вантажоодержувача - №119 від 25.06.2014р.,

- отримав водій - ОСОБА_1 ,

- кількість місць - 35780 л,

- усього відпущено на загальну суму - 556120,58 грн,

- супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №АТ-0000107005 від 01.07.2014р., рахунок, податкова накладна, паспорт якості.

Окрім того, відповідач 1 посилається на видаткову накладну №132 від 26.06.2014р. на суму 535711,56 грн, згідно з якою постачальником визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Тауер Білдінг ; платіжні доручення №8 від 19.06.2014р., №10 від 23.06.2014р., №18 від 26.06.2014р., №32 від 02.07.2014р., №36 від 03.07.2014р., №37 від 06.07.2014р., №43 від 08.07.2014р., №47 від 10.07.2014р., №48 від 13.07.2014р. про перерахування відповідачем 1 на користь відповідача 2 грошових коштів в сумі 535711,56 грн на підставі рахунків №34 від 20.06.2014р., №17 від 26.06.2014р.

За твердженням відповідача 1, саме відповідач 2 придбав у позивача спірний товар та здійснив його поставку Товариству з обмеженою відповідальністю Нафтаторг , внаслідок чого розрахунок здійснювався з Товариством з обмеженою відповідальністю Тауер Білдінг .

01.07.2014р. відповідачем 1 та третьою особою було підписано акт №ОУ-0000194 здачі-прийняття робіт (надання послуг), у відповідності до якого Товариством з обмеженою відповідальністю Віол було надано Товариству з обмеженою відповідальністю Нафтаторг транспорті послуги по напрямку м.Бердянськ (Запорізька обл.) - м.Макіївка (Донецька обл.) на суму 6160 грн.

Виходячи зі змісту звіту по дебетових та кредитових операціях, 02.07.2014р. відповідач 1 перерахував на користь третьої особи 6160 грн.

З огляду на наведене, позивач вважає, що здійснив поставку товару на суму 556112,58 грн відповідачу 1 на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів №349 від 01.11.2009р., що підтверджується видатковою накладною №АТ-0107005 від 01.07.2014р., товарно-транспортною накладною №АТ-0000107005 від 01.07.2014р. у редакції Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрінол .

В свою чергу, відповідач 1 вважає, що вказану поставку було здійснено відповідачем 2 на користь відповідача 1 згідно з товарно-транспортною накладною №АТ-0000107005 від 01.07.2014р. у редакції Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтаторг , якому останній і перерахував оплату за цією поставкою в сумі 535711,56 грн на підставі платіжних доручень №8 від 19.06.2014р., №10 від 23.06.2014р., №18 від 26.06.2014р., №32 від 02.07.2014р., №36 від 03.07.2014р., №37 від 06.07.2014р., №43 від 08.07.2014р., №47 від 10.07.2014р., №48 від 13.07.2014р. та рахунків №34 від 20.06.2014р., №17 від 26.06.2014р.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 вказаного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.662 цього кодексу України передбачений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В свою чергу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.530 зазначеного нормативно-правового акту, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п.2.4 договору №349 від 01.11.2009р. сторони встановили, що документом який посвідчує факт передання товару, сторони будуть вважати накладні на відпуск товару з відміткою покупця про отримання такого товару. Датою приймання-передачі товару вважається дата, яка зазначена у накладній на відпуск товару.

В підтвердження факту передачі товару відповідачу та прийняття його останнім позивачем надано видаткову накладну №АТ-0107005 від 01.07.2014р. щодо поставки товару на суму 556112,58 грн.

Однак, суд вважає, що зазначений документ не може розглядатись як доказ передачі товару відповідачу 1, з огляду на наступне.

Відповідно до визначень термінів, що містяться в ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст.3 цього Закону України визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 п.2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Враховуючи викладене, видаткова накладна №АТ-0107005 від 01.07.2014р. не може бути прийнята як підтвердження здійснення господарської операції з поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем 1, оскільки вона не містить обов`язкових реквізитів, встановлених Законом України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Зокрема, у вказаній накладній відсутній особистий підпис особи, яка прийняла товар від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтаторг .

Одночасно, позивачем надано товарно-транспортну накладну №АТ-0000107005 від 01.07.2014р. щодо перевезення товару на суму 556112,58 грн.

Закон України Про автомобільний транспорт та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом №363 від 14.10.1997р. Міністерства транспорту України, визначають товарно-транспортні накладні обов`язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Отже, товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

При цьому, вищевказана товарно-транспортна накладна не містить обов`язкових реквізитів, відповідно до яких можна ідентифікувати проведені господарські операції, зокрема, отримання товару з боку вантажоодержувача не засвідчено підписом його представника.

В свою чергу, договір №25/06/2014 від 02.06.2014р. про надання транспортних послуг, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Віол та Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтаторг , а також заявка, акт №ОУ-0000194 від 01.07.2014р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) до цього правочину свідчать лише про те, що відповідачем 1 було замовлено перевезення товару на виконання умов договору №349 від 01.11.2009р. купівлі-продажу нафтопродуктів та товар був прийнятий перевізником від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрінол . Проте, не підтверджує факт поставки товару безпосередньо Товариству з обмеженою відповідальністю Нафтаторг . Слід також зазначити, що за договором №25/06/2014 від 02.06.2014р. зобов`язаними особами є його сторони, внаслідок чого вказаний правочин та докази його виконання не можуть бути розцінені судом як первинні документи, що підтверджують поставку товару за договором №349 від 01.11.2009р.

Окрім того, згідно з ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В п.4.3 договору №349 від 01.11.2009р. в редакції додаткової угоди від 31.12.2009р. сторони встановили, що покупець зобов`язується здійснити оплату вартості товару на умовах 100% попередньої оплати.

У листі №1839/07 від 03.08.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрінол на вимогу суду щодо надання пояснень про підстави відпуску товару на суму 556112,58 грн за умови відсутності 100% попередньої оплати (п.4.3 договору №349 від 01.11.2009р. в редакції додаткової угоди від 31.12.2009р.) надало пояснення, згідно з якими позивач протягом тривалого часу співпрацював з Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтаторг , внаслідок чого між сторонами склались безпретензійні та довірчі відносини, що мало наслідком відступлення з боку постачальника на користь покупця від умов договору в частині терміну оплати та оформлення супровідної документації на товар. До виникнення справжнього судового спору суттєвої та довготривалої заборгованості з боку відповідача 1 не виникало.

Як визначено у ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п.1, абз.4 ст.44 Господарського кодексу України).

Отже, відпуск товару без його попередньої оплати всупереч умовам господарського договору є ризиком продавця при підприємницькій діяльності, на який від свідомо погодився.

Одночасно, відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За приписами п.187.1 ст.187 цього кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В силу норм п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом (п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України).

Позивачем надано до матеріалів справи податкову накладну №403 від 01.07.2014р., у якій відображено операції, що оподатковуються у загальній сумі 556112,58 грн з ПДВ (продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрінол , покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтаторг , вид цивільно-правового договору - договір поставки №349 від 01.11.2009р.).

Однак, вказаний документ суд також не може прийняти у якості доказу спірних тверджень позивача, оскільки, враховуючи вказані приписи закону, податкові накладні є звітними і одночасно розрахунковими документами у розумінні податкового обліку підприємства та відображають у ньому господарську операцію, проте, ці документи не засвідчують факт передання товару, оскільки складаються в односторонньому порядку та не передбачають наявності підпису отримувача, отже, не можуть підтверджувати факт здійснення сторонами господарської операції з продажу майна. Їх складання безпосередньо не призводить до змін у майновому статусі сторін.

Таким чином, документи, що представлені позивачем в якості доказів в підтвердження факту поставки товару відповідачу 1 не мають доказової сили з вищезазначених причин.

Разом з тим, суд критично ставиться до тверджень відповідача 1 про те, що товар на суму 556112,58 грн був поставлений позивачем відповідачу 2.

По-перше, надана Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтаторг товарно-транспортна накладна №АТ-0000107005 від 01.07.2014р., у якій отримувачем товару визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Тауер Білдінг , так само не містить обов`язкових реквізитів, відповідно до яких можна ідентифікувати проведену господарську операцію, зокрема отримання товару з боку вантажоодержувача не засвідчено підписом його представника.

По-друге, у запереченнях б/н від 12.08.2015р. відповідач 1 зазначив, що надані для оплати рахунки №34 від 20.06.2014р., №17 від 26.06.2014р. містили реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю Тауер Білдінг та були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтаторг в якості попередньої оплати за товар.

Виходячи зі змісту платіжних доручень №8 від 19.06.2014р., №10 від 23.06.2014р., №18 від 26.06.2014р., №32 від 02.07.2014р., №36 від 03.07.2014р., №37 від 06.07.2014р., №43 від 08.07.2014р., №47 від 10.07.2014р., №48 від 13.07.2014р. відповідач 1 перерахував на користь відповідача 2 грошові кошти в сумі 535711,56 грн згідно із рахунками №34 від 20.06.2014р., №17 від 26.06.2014р.

Ухвалою господарського суду від 08.09.2015р. відповідача 1 було зобов`язано надати оригінали (для огляду) та копії (для долучення до матеріалів справи) рахунків, на які містяться посилання в графі Призначення платежу платіжних доручень №8 від 19.06.2014р., №10 від 23.06.2014р., №18 від 26.06.2014р., №32 від 02.07.2014р., №36 від 03.07.2014р., №37 від 06.07.2014р., №43 від 08.07.2014р., №47 від 10.07.2014р., №48 від 13.07.2014р.

Відповідачем 1 вимоги ухвали суду у визначеній частині не виконані, витребувані документи до суду не надані.

При цьому, до матеріалів справи не представлено доказів на підставі яких можливо встановити існування між відповідачами будь-яких господарських зобов`язань, зокрема укладання будь-якого договору на виконання якого були перераховані відповідні кошти.

По-третє, сума оплати, яка була перерахована відповідачем 1 на користь відповідача 2 (535711,56 грн) не відповідає сумі поставки згідно із договором №349 від 01.11.2009р. (556112,58 грн).

По-четверте, надані відповідачем 1 копії видаткової накладної №132 від 26.06.2014р. на суму 535711,56 грн, у якій постачальником визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Тауер Білдінг ; товарно-транспортної накладної №АТ-0000107005 від 01.07.2014р., у якій отримувачем товару визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Тауер Білдінг ; платіжних доручень №8 від 19.06.2014р., №10 від 23.06.2014р., №18 від 26.06.2014р., №32 від 02.07.2014р., №36 від 03.07.2014р., №37 від 06.07.2014р., №43 від 08.07.2014р., №47 від 10.07.2014р., №48 від 13.07.2014р. на загальну суму 535711,56 грн не можуть бути прийняті судом при розгляді цієї справи, оскільки вони не засвідчені у встановленому порядку, а отже не відповідають вимогам господарського процесуального законодавства щодо допустимості доказів.

Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ч.1 ст.76, ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.91 вказаного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.91 Господарського процесуального кодексу України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

За змістом ч.8 ст.42 вказаного кодексу, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Як зазначалось у ст.36 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що була чинною на момент подання відповідних документів відповідачем 1), письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Порядок засвідчення копій документів визначений п.5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 ДСТУ 4163-2003 , відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Вказаний порядок засвідчення копій документів неодноразово роз`яснювався сторонам та третій особі в ухвалах суду по цій справі.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного суду від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17, неналежним чином засвідчені документи є недопустимими доказами у справі.

Надані Бердянською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області на запит суду копія витягу з реєстру податкової накладної №3 від 01.07.2014р., на яку посилався відповідач 1, та копія квитанції про отримання зазначеної накладної в електронній формі (продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрінол , покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю Тауер Білдінг , вид цивільно-правового договору - договір поставки від 01.11.2009р.) також не приймаються судом до уваги при вирішенні спору, оскільки вказані документи не засвідчені у встановленому порядку, а отже не відповідають вимогам господарського процесуального законодавства щодо допустимості доказів.

Відповідно до ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 цього кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010р.).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Клопотання №968/07 від 16.04.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрінол про витребування у Бердянського міського відділу УМВС України в Запорізькій області з матеріалів досудового слідства №12014080130005573: протоколу допиту свідка від 25.12.2014р. - директора Товариства з обмеженою відповідальністю Віол Понятовського В.І., протоколу допиту свідка від 08.02.2015р. - водія Товариства з обмеженою відповідальністю Віол Германа Р.В., залишено судом без задоволення, виходячи з того, що належним чином засвідчені копії вказаних протоколів долучені позивачем до матеріалів позову.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не впливають на висновки суду щодо розгляду справи по суті.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 180, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 04.03.2020р.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця