Рішення

від 12.03.2020 по справі 914/2761/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2020 справа № 914/2761/19

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях, м. Львів

до відповідача: Науково-виробничої приватної фірми Зевс , м. Дрогобич, Львівської області

про стягнення 53 554,70 грн

Суддя Коссак С.М.

за участю секретаря Полянський А.П.

Представники:

від позивача : Стефанишин О.Б

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях до Науково-виробничої приватної фірми Зевс про стягнення 53 554,70 грн неустойки.

Ухвалою суду від 28.12.2019 позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.

27.01.2020 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.02.2020, сторонам у справі встановлено строки для подання заяв по суті спору.

13.02.2020 відкладено розгляд справи на 12.03.2020.

11.03.2020 позивачем подано заява у справі (вх.№ 11929/20), в якій зазначає, що 06.03.2020 р. регіональне відділення отримало копію Постанови від 29.06.2017 про закінчення виконавчого провадження щодо виселення Науково - виробничої приватної фірми "Зевс" з орендованого державного майна - нежитлового приміщення загальною площею 14,5 кв.м., що знаходиться на другому поверсі чотирьохповерхової будівлі, за адресою: Львівська обл., м.Дрогобич, вул. Сагайдачного, 22 і копію Акта державного виконавця від 20.06.2017р. про виселення. Враховуючи вищевикладене регіональне відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях скеровує новий розрахунок заборгованості з неустойки до Державного бюджету Науково - виробничої приватної фірми "Зевс" по договору оренди від 13.05.2013 №54.

В судове засідання 12.03.2020 позивач явку повноважного представника забезпечив, заявлені позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 12.03.2020 представник відповідача не з`явився, причин неявки не повідомив суду.

Ухвала про відкриття провадження надсилалась судом на адресу відповідача зазначену позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Зварницька, 98. Однак, відділення поштового зв`язку відповідну ухвалу повернуло на адресу суду, у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Ухвала - виклик від 13.02.2020 про виклик відповідача в судове засідання на 12.03.2020, надіслана йому за належною адресою, однак не повернулась до суду. З відстеження поштового відправлення (ухвали-виклик суду від 13.02.2020): 7901413032051, вбачається, що 19.02.2020 відправлення не вручене під час доставки: інші причини .

Ухвали суду надіслані відповідачу за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресою, яка вказана позивачем у позовній заяві. Відтак, судом дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача про судовий розгляд.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні … відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження … особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/).

Суд приймає до уваги, що застосовуючи згідно з частиною 2 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Зважаючи на зазначене, суд констатує, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий процес, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, позовні матеріали надіслано відповідачу, відповідач не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, а суд обмежений строками розгляду справи, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.03.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Аргументи позивача.

Позовна заява обґрунтована тим, 13.05.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна №54, за умовами якого відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 14,5 кв.м., що знаходиться на другому поверсі чотирьохповерхової будівлі, за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Сагайдачного, 22. Даний договір оренди припинив свою дію 10.05.2016. Однак, орендоване приміщення відповідачем не повернуто, у зв`язку з цим позивач просить стягнути неустойку в сумі 53 554,70 грн, нарахованої за користування майном після припинення дії договору оренди нерухомого державного майна № 54 від 13.05.2013. Крім цього, у зв`язку поверненням відповідачем орендованого приміщення, згідно Акта державного виконавця від 20.06.2017, позивачем подано розрахунок заборгованості неустойки в сумі 9 700,64 грн.

Аргументи відповідач.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

06.03.2019 Фонд державного майна України наказом № 232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях. Згідно пункту 2 даного наказу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області. Наказом Фонду державного майна України від 15.05.2019 № 459 днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях визначено 15.05.2019. Копії відповідних наказів долучено заявником до заяви.

13.05.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна №54 (надалі -договір), за умовами якого відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 14,5 кв.м., що знаходиться на другому поверсі чотирьохповерхової будівлі, за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Сагайдачного, 22 (реєстровий №0070209.1.ХЕЦАХП078).

Відповідно до п.10.1 договору його укладено строком на два роки 364 дні - з 13.05.2013 по 10.05.2016 включно.

Відповідно до п. 10.4 договору, останній продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за умови відсутності заяви органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення дії договору, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору оренди.

Письмова заява відповідача про продовження терміну дії договору оренди (п.10.4 договору), у матеріалах справи відсутня, натомість 18.05.2016 відповідачу було рекомендованим листом надіслано заяву №11-03-03060 про припинення договору оренди державного нерухомого майна від 13.05.2013, відповідно до п.10.1, 10.4 договору.

Згідно п. 10.8. договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.9 договору).

Відповідно п. 10.10. договору, якщо орендар не виконує обов`язку, щодо повернення майна , орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подано докази повернення позивачу предмета оренди, тому позивачем нарахова неустойку в сумі 53 554,70 грн.

Крім цього, до матеріалів справи додано постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.06.2017 щодо виселення Науково - виробничої приватної фірми "Зевс" з орендованого державного майна - нежитлового приміщення загальною площею 14,5 кв.м., що знаходиться на другому поверсі чотирьохповерхової будівлі, за адресою: Львівська обл., м.Дрогобич, вул.Сагайдачного, 22, та додано Акт державного виконавця від 20.06.2017 про виселення.

У зв`язку поверненням майна згідно Акт державного виконавця від 20.06.2017 про виселення відповідача, позивачем долучено розрахунок заборгованості неустойки за період з 01.10.2016 по 19.06.2017 в сумі 9 700,64 грн.

Станом на дату прийняття рішення докази сплати відповідачем заборгованості у матеріалах справи відсутні.

Норми права та висновки суду .

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об`єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За приписами ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідно до приписів частини 2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно зі статтями 525 та 526 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи, зобов`язання по вказаному договору припинилися у зв`язку із закінченням строку дії останнього 10.05.2016 (що встановлено в рішенні суду від 13.12.2016 у справі №914/2724/16), а на новий термін сторони даний договір не пролонговували, про що була відповідна заява позивача від 18.05.2016р., у відповідності до п. 10.4 договору.

Як вбачається зі змісту ч. 4 ст. 361 ЦК України, сторони не звільнені від відповідальності за порушення умов договору, що мали місце під час строку його дії, після закінчення дії договору.

Так, згідно п. 10.8. договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Враховуючи, що спірний договір оренди припинив свою дію 10.05.2016, відповідача з орендованого приміщення виселлено згідно акту державного виконавця від 20.06.2017. Доказів, які свідчили б протилежне суду представлено не було. Суд приходить до висновку, що стягненню підлягає неустойка у розмірі подвійної місячної орендної плати за час позадоговірного користування в сумі 9 700,64 грн за період з жовтня 2016 по 19 червня 2017.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1 921,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 347,96 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Науково-виробничої приватної фірми Зевс (82100, м. Дрогобич, вул. Зварницька,98, код ЄДРПОУ - 22376585) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79000, м.Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 42899921) 9 700,64 грн неустойки та 347,96 грн судового збору.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення складено та підписано 30.03.2020 (у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді з 14.03.2020 до 27.03.2020).

Суддя Коссак С.М.