Рішення

від 23.03.2020 по справі 914/174/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2020 Справа № 914/174/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС", с. Воля-Бартатівська Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства "УДЕЧТРАНС", м. Жидачів Львівської області

про стягнення 47 048, 91 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Толочко І.І.

Представники сторін не з 'явились

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕРС" подано позов до Приватного підприємства "УДЕЧТРАНС" про стягнення 47 048, 91 грн.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 28.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її розгляд на 20.02.2020.

07.02.2020 від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн.

Ухвалою суду від 20.02.2020 розгляд справи відкладався на 23.03.2020.

Позивач в судове засідання не з`явився. Однак від його представника надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та за наявними у справі матеріалами. Просив позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача на його користь 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач також явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Cлід зазначити, що поштова кореспонденція у справі надсилалась відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак така поверталась суду із зазначенням причин повернення: "за даною адресою фірма не існує".

З відстеження поштового відправлення № 7901413046591, яким відповідачу скеровувалась ухвала про відкладення розгляду справи на 23.03.2020 вбачається, що 26.02.2020 таке також не вручене під час доставки.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд скеровував копію ухвали від 20.02.2020 засновнику Приватного підприємства "УДЕЧТРАНС" - ОСОБА_1. за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 81659 , Львівська обл., Миколаївський район , село Станківці, вул. Ходорівська, будинок 14 . Однак така поштова кореспонденція також повернулась суду. Причиною повернення вказано: адресат за даною адресою не зареєстрований і не проживає .

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Однак, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

З огляду на викладене, відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Враховуючи закінчення строку розгляду спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін та за наявними в матеріалах доказами.

Аргументи сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням укладеного сторонами договору на технічне обслуговування та виконання ремонтних робіт № 81/16 від 30.08.2016 в частині оплати за виконані роботи на суму 22 872, 84 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі пунктів 6.1 та 6.2 договору заявлено до стягнення 4 083, 90 грн пені, 18 200 грн штрафу та на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 1 117, 57 грн інфляційних втрат, 774, 60 грн 3% річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, проти позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

30 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕРС (за текстом договору - СТО) та Приватним підприємством "УДЕЧТРАНС" (за текстом договору - клієнт) укладено договір на технічне обслуговування та виконання ремонтних робіт № 81/16 (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1. якого СТО виконує технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів клієнта, постачання запасних частин і матеріалів, а клієнт бере на себе зобов`язання перед СТО повністю та у строк, обумовлений п. 4.2 договору, оплатити виконані роботи, використані для ремонту матеріали та встановлені на транспортний засіб або передані клієнту запасні частини (а.с. 10-12)

СТО, в присутності представника клієнта, складає наряд-замовлення на технічне обслуговування (далі - замовлення) поданого клієнтом транспортного засобу. В замовленні зазначаються заявлені клієнтом роботи та загальний стан транспортного засобу (п. 2.3 договору).

СТО, на підставі замовлення, проводить діагностику транспортного засобу клієнта і по її завершенню складає рахунок, який є невід`ємною частиною цього договору. В рахунку вказується дата його складання, повний перелік робіт та запасних частин і матеріалів, необхідних для їх виконання, а також їх вартість та загальна ціна. В окремих випадках в рахунку зазначається строк виконання замовлення (п. 2.4 договору).

Згідно з пунктами 2.6, 2.7 договору підпис уповноваженої особи клієнта чи його представника на рахунку-накладній або його факсимільній копії свідчить про узгодження сторонами вартості та загальної ціни робіт, запасних частин та матеріалів. Узгоджений розрахунок є підставою для виконання СТО робіт та встановлення запасних частин, що у ньому зазначені у повному обсязі та зобов`язанням для клієнта сплатити повну вартість замовлених робіт, запасних частин та матеріалів.

Передача виконаних робіт проводиться на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт (далі - акт прийому - передачі), що підписується уповноваженими представниками сторін. Акт прийому-передачі підтверджує виконання СТО замовлених робіт, надання послу та/або передачу замовлених запасних частин та матеріалів клієнту відповідної якості, в узгоджений термін та на узгоджених умовах, а також відсутність у клієнта претензій та зауважень до СТО як з приводу загальних умов цього договору так і виконання зазначеного замовлення та стану транспортного засобу, на якому проводилися ремонтні роботи або надавались послуги (п. 2.8 договору).

Відповідно до п. 2.9 договору акт прийому-передачі, підписаний та переданий засобами факсимільного зв`язку, має юридичну силу оригіналу, але не звільняє сторони від зобов`язання передати іншій стороні оригінальний примірник, оформлений належним чином.

Після закінчення робіт та підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, СТО надає клієнту по одному примірнику рахунку та накладної, акту прийому-передачі та податкової накладної (п. 2.11 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено обов`язки клієнта, зокрема, забрати транспортний засіб з території СТО протягом однієї доби з дня підписання акту прийому-передачі; вчасно та у повному обсязі (відповідно до умов даного договору) здійснити оплату виконаних робіт/наданих послуг, згідно виставлених СТО рахунків та підписаних сторонами актів прийому-передачі (пп. 3.2.5, 3.2.6).

Ціни на ремонтні роботи, технічне обслуговування та послуги, що надає СТО, а також на запасні частини та матеріали, що поставляються СТО є договірними і базуються на тарифах, затверджених внутрішніми локальними нормативними документами СТО. Ціна, погоджена сторонами у рахунку, є остаточною і зміні не підлягає. Оплата виконаних робіт, використаних під час виконання ремонтних робіт запасних частин і матеріалів та інших послуг, проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок СТО на умовах попередньої оплати (до моменту закінчення робіт), на підставі рахунку на оплату (п. 4.2, 4.3 договору).

Відповідальність сторін передбачена у розділі 6 договору, зокрема, у випадку затримки повної оплати виконаних робіт, вартості встановлених матеріалів та запасних частин у строк, обумовлений п. 4.2 договору, клієнт сплачує СТО пеню у розмірі 2% від несплаченої вартості виконаних робіт за кожен день прострочення платежу, не більше подвійної облікової ставки НБУ. У випадку неналежного виконання клієнтом вимог п.п. 3.2.5 та 3.2.6 цього договору, клієнт сплачує СТО штраф у розмірі 100 грн за кожну добу простою (п. 6.1, 6.2 договору).

Строк дії договору встановлено в п. 9.1, а саме - договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016. Термін дії договору продовжується автоматично на умовах пролонгації на кожен наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення дії договору ні одна із сторін письмово не заявить про намір його розірвання. Але в будь-якому випадку закінченням терміну дії цього договору вважається повне виконання сторонами взаємних зобов`язань та проведення всіх розрахунків (п. 9.3 договору).

На виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу рахунок № 1701070 від 20.06.2017 на загальну суму 75 574, 84 грн зі строком оплати - не пізніше 25.06.2017 (а.с. 21-22). Рахунок містить посилання на заказ-наряд № 1700661 від 20.06.2017.

Надалі сторонами підписано акт виконаних робіт на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту колісного транспортного засобу № 1700661 від 20.06.2017 на суму 75 574, 84 грн (а.с. 23-24).

Також 20.06.2017 позивач виписав відповідачу податкову накладну № 70 (а.с. 36-37).

Відповідачем проведено часткову оплату наданих послуг на загальну суму 50 250 грн, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів позивача.

В призначенні платежів зазначено: оплата згідно рахунку №1701070 від 20.06.2017 (а.с. 25-35).

Також позивач зазначає, що відповідач помилково двічі оплатив рахунок № 1701578 від 28.08.2017 на суму 2 452, 00 грн, тому оплату 04.09.2017 зараховано ним в якості оплати згідно з рахунком № 1701070 від 20.06.2017 (а.с. 14).

Тобто загальна сума, яка сплачена відповідачем становить 52 702 грн.

29.01.2019 позивачем скеровано на адресу відповідача претензію № 8/19-1 про сплату заборгованості в сумі 22 872, 84 грн, яка отримана відповідачем 01.02.2019, а 14.03.2019 скеровано ще одну претензію № 25/19-1 від 14.03.2019 з нарахуванням на суму основного боргу пені, інфляційних втрат і 3% річних. Претензія № 25/19-1 від 14.03.2019 отримана відповідачем 19.03.2019 (а.с. 38-46).

Однак відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Отже, позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо здійснення оплати за надані послуги, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 22 872, 84 грн, на яку останній нарахував пеню, штраф, 3% річних, інфляційні втрати та просить стягнути їх в судовому порядку.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи, зокрема актом виконаних робіт на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту колісного транспортного засобу від 20.06.2017, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, підтверджується факт належного виконання позивачем умов договору. Акт підписано сторонами без жодних зауважень.

В рахунку № 1701070 від 20.06.2017 встановлено строк оплати - не пізніше 25.06.2017.

Однак доказів повної оплати матеріали справи не містять.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення 22 872, 84 грн основної заборгованості.

Щодо заявленої до стягнення неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши нараховану позивачем на 22 872, 84 грн основного боргу пеню за період з 30.11.2018 до 30.05.2019 на суму 4 083, 90 грн, судом встановлено, що така нарахована правильно та підлягає до стягнення.

Також на підставі п. 6.2 договору позивачем заявлено до стягнення 18 200 грн штрафу за період з 30 листопада 2018 року до 30 травня 2019 року, що становить 182 доби простою.

В п. 6.2 договору сторони погодили, що штраф за несплату виконаних робіт/наданих послуг нараховується за кожну добу простою.

Поряд з цим, позивачем не долучено до матеріалів справи і з таких не вбачається, що транспортний засіб, щодо якого надавались послуги з технічного обслуговування та ремонту згідно з актом виконаних робіт № 1700661 від 20.06.2017 простоював на території СТО.

Тому правові підстави для задоволення вимоги про стягнення штрафу відсутні.

Щодо заявлених до стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 1 117, 57 грн інфляційних втрат та 774, 60 грн 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат за період з грудня 2018 року до грудня 2019 року на суму 1 117, 57 грн та 3% річних за період 30.11.2018-16.01.2020 на суму 774, 60 грн, суд встановив, що такі є правильними та підлягають до стягнення.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС" до Приватного підприємства "УДЕЧТРАНС" в частині стягнення 22 872, 84 грн основної заборгованості, 4 083, 90 грн пені, 774, 60 грн 3% річних та 1 117, 57 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають до задоволення.

В задоволенні вимоги про стягнення 18 200 грн штрафу слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо судового збору.

В силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати, пов`язані з розглядом справи у вигляді професійної правничої допомоги в сумі 10 000 грн.

Надалі на адресу суду 07.02.2020 від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн.

Відповідно до положень частини 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З договору про надання правової допомоги вбачається, що оплата складається з гонорару, що виплачується клієнтом в якості оплати правової допомоги, що надана Адвокатським об`єднанням за цим договором та сум, що виплачуються клієнтом Адвокатському об`єднанню як покриття попередньо узгоджених з клієнтом та документально підтверджених витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги за цим договором (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2 договору за надання правової допомоги, передбаченої предметом цього договору, клієнт виплачує Адвокатському об`єднанню гонорар, розмір якого визначається відповідно до акту прийому-передачі наданої правової допомоги, що підписується обома сторонами або на підставі рахунку, виставленого Адвокатським об`єднанням, якщо йдеться про сплату авансового платежу.

На підтвердження понесених витрат позивачем долучено договір про надання правової допомоги, укладений АО Павленко і партнери та позивачем у справі від 27.12.2019, рахунок № 02 від 20.01.2020 на суму 6 000 грн, акт приймання-передачі наданих правових послуг від 20.01.2020 та платіжне доручення № 129 від 28.01.2020 про сплату 6 000 грн.

В акті приймання-передачі наданих правових послуг зазначено, що протягом 03-16 січня 2020 року Адвокатським об`єднанням виконані наступні види правової допомоги:

- 03.01.2020 ознайомлення з первинними документами, наданими ТзОВ АВЕРС , які необхідні для підготовки в Господарський суд Львівської області позовної заяви про стягнення основної суми боргу, пені, штрафу, втрат, пов`язаних з інфляцією за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, робота з бухгалтерами клієнта;

- 15.01.2020 розрахунок пені, штрафу, втрат, пов`язаних з інфляцією за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми по позовній заяві ТзОВ АВЕРС про стягнення з ПП УДЕЧТРАНС ;

- 16.01.2020 складення позовної заяви від ТзОВ АВЕРС про стягнення з ПП УДЕЧТРАНС ; оформлення описів вкладення відповідачу і в суд.

Отже, позивачем доведено надання Адвокатським об`єднанням Павленко і партнери вказаних послуг в Господарському суді Львівської області.

Заперечення відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходили.

Отже, суд вважає обгрунтованими та співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг заявлені до відшкодування 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, враховуючи приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "УДЕЧТРАНС" (місцезнаходження: 81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 33, квартира 15, ідент. код: 37942943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС" (місцезнаходження: 81551, Львівська обл., Городоцький район, село Воля-Бартатівська, ідент. код: 23266315) 28 848, 91 грн, з яких: 22 872, 84 грн основної заборгованості, 4 083, 90 грн пені, 1 117, 57 грн інфляційних втрат, 774, 60 грн 3% річних, 3 679, 01 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 288, 88 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні вимоги про стягнення 18 200 грн штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.03.2020.

Суддя Галамай О.З.