Рішення

від 30.03.2020 по справі 910/1226/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2020Справа № 910/1226/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пресс-Кур`єр Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТС-Медіа

про стягнення заборгованості в розмірі 50 537,54 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Пресс-Кур`єр Україна звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТС-Медіа про стягнення заборгованості в розмірі 50 537,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Дилерським договором про реалізацію товарів № 51/D від 01.07.2018, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1226/20. З огляду на малозначність справи №910/1226/20 в розумінні ч. 5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 30.01.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак був повернутий відділом поштового зв`язку до суду з поміткою адресат відсутній , в зв`язку з чим, судом повторно направлено на адресу відповідача ухвалу суду від 30.01.2020.

Проте повторно конверт з повторно направленою ухвалою суду також повернутий на адресу суду із поміткою відділу поштового зв`язку адресат відсутній .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 04.02.2020 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 30.01.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Пресс-Кур`єр Україна (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛТС-Медіа (далі - відповідач, дилер) укладено Дилерський договір про реалізацію товарів № 51/D (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність дилеру товари у кількості, асортименті та в терміни, передбачені в Договорі, а дилер зобов`язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього Договору.

Найменування товарів: періодичні засоби масової інформації - видання (газети, журнали).

Кількість, асортимент і вартість товарів, які поставляються, вказуються у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору. Перелік товарів, що поставляється за цим Договором, може бути змінений або доповнений за згодою сторін (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору товари передаються дилеру для їх подальшої реалізації на території м. Києва та Київської області.

Пунктом 4.2.1 Договору визначено, що дилер зобов`язаний прийняти, своєчасно сплатити товар на умовах цього Договору.

У відповідності до п. 5.1 та п. 5.2 Договору вартість товарів визначається у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), а також в інформаційних листах, видаткових накладних.

Щомісячно або не рідше ніж один раз в квартал продавець надає акти звірки взаєморозрахунків і направляє їх дилеру. У свою чергу, дилер зобов`язаний направити продавцеві підписаний Акт звірки або мотивовані зауваження. У разі відсутності Акту звірки або зауважень до нього упродовж 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати підписання Акту продавцем, сторонами цим положенням встановлено, що таким чином автоматично приймається згода дилера з даними, приведеними в акті.

Згідно з п. 5.4 Договору термін плати за товар, що поставляється в рамках цього Договору - 7 банківських днів з моменту отримання кожної партії товару, за винятком особливих випадків і угод, обумовлених продавцем.

Кількість продукції, що поставляється, по кожному найменуванню визначається замовленням дилера, яке передається продавцеві факсом або електронною поштою відповідальною особою, призначеною дилером відповідно до п. 4.2.12, не пізніше за дату, вказану в графіку. У разі не надходження замовлення Дилера в терміни, вказані в Графіку, попереднє замовлення є дійсним на постачання наступного номера цієї ж друкованої продукції, якщо інше не обумовлено сторонами додатково. (пункти 6.1 та 6.2 Договору).

Відповідно до п. 7.1 та п. 7.2 Договору доставка товарів за цим Договором здійснюється партіями на підставі заявок дилера. Заявка направляється на адресу продавця у письмовій формі і може бути відправлена електронною поштою на адресу s.leshenko@p-c.rv , факсом.

Доставка товарів зі складу продавця (м. Київ) на склад дилера (м. Київ) здійснюється транспортною компанією. Вибір транспортної компанії здійснює продавець товару, який укладає з нею договори перевезення від імені та за рахунок продавця. Доставка відбувається не пізніше семи днів початку продажів, вказаних в Графіку. У разі зміни днів постачань товару продавець повідомляє про це дилера не пізніше, ніж у четвер, передуючий дню постачання.

Пунктом 7.3 Договору узгоджено, що датою постачання вважається дата отримання товару дилером, яка фіксується у видаткових накладних, виписаних продавцем.

У відповідності до п. 7.4 Договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється безпосередньо після їх доставки на склад дилера по транспортних і супровідних документах. Товар поставляється в стандартних пачках.

Цей Договір набуває чинності після цього підписання і діє до 31.12.2018. Цей Договір пролонгується на кожний наступний рік, якщо не буде припинений письмовим повідомленням будь-якої із сторін, спрямований іншій стороні не менше ніж за два місяці до дати закінчення його дії (п. 10.1 та п. 10.2 Договору).

Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у ТОВ ЛТС-Медіа виникла заборгованість перед позивачем в сумі 49 537,54 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № п0008145 від 05.07.2018 на суму 29 971,50 грн., № п0008420 від 26.07.2018 на суму 17 259,25 грн., № п0008527 від 02.08.2018 на суму 21 117,75 грн., № п0008644 від 09.08.2018 на суму 22 029,75 грн., № п0008209 від 12.07.2018 на суму 17 547,50 грн., №п0008326 від 19.07.2018 на суму 20 837,85 грн., № п0008768 від 16.08.2018 на суму 24 142,75 грн., № п0008842 від 23.08.2018 на суму 31 927,55 грн., № п0008983 від 30.08.2018 на суму 14 262,60 грн., № п0009053 від 04.09.2018 на суму 8 143,50 грн., № п0009163 від 06.09.2018 на суму 25 195,95 грн., № п0009248 від 13.09.2018 на суму 24 645,50 грн., № п0009349 від 20.09.2018 на суму 28 900,90 грн., №п0009399 від 27.09.2018 на суму 26 589,5 грн., № п0009562 від 04.10.2018 на суму 23 189,95 грн., № п0009638 від 11.10.2018 на суму 25 262,50 грн., № п0009743 від 18.10.2018 на суму 24 591,80 грн., № п0009881 від 25.10.2018 на суму 22 282,15 грн., № п0009955 від 01.11.2018 на суму 19 703,35 грн., № п0010091 від 08.11.2018 на суму 20 039,75 грн., № п0010229 від 15.11.2018 на суму 30 159,90 грн., № п0010296 від 22.11.2018 на суму 20 973,90 грн., № п0010380 від 29.11.2018 на суму 19 203,60 грн., № п0010490 від 06.12.2018 на суму 19 528,25 грн., № п0010595 від 13.12.2018 на суму 20 703,05 грн., № п0010729 від 20.12.2018 на суму 22 357,15 грн., № п0010824 від 27.12.2018 на суму 22 242,00 грн., № 44 від 10.01.2019 на суму 15 774,00 грн., № 124 від 17.01.2019 на суму 21 089,70 грн., № 285 від 24.01.2019 на суму 21 957,00 грн., № 700 від 21.02.2019 на суму 21 910,05 грн., № п008072 від 28.02.2019 на суму 20 973,55 грн., № п008157 від 07.03.2019 на суму 20 050,90 грн., № п0008454 від 21.03.2019 на суму 24 004,40 грн., № п0008526 від 28.03.2019 на суму 25 484,75 грн., № п0009038 від 0.05.2019 на суму 16 252,40 грн., № п0009071 від 08.05.2019 на суму 19 131,55 грн., № п0009173 від 16.05.2019 на суму 21 014,70 грн., № п0009293 від 23.05.2019 на суму 22 225,55 грн., № п0009445 від 30.05.2019 на суму 21 378,45 грн., № п0009497 від 06.06.2019 на суму 17 600,15 грн., № п0009673 від 13.06.2019 на суму 26 017,95 грн., № п0009710 від 20.06.2019 на суму 22 777,00 грн., № п0009819 від 27.06.2019 на суму 16 918,30 грн., № п0009947 від 04.07.2019 на суму 13 763,00 грн., № п0010034 від 11.07.2019 на суму 17 219,00 грн., № п0010367 від 01.08.2019 на суму 18 965,25 грн., № п0010468 від 08.08.2019 на суму 18 924,15 грн., № п0010561 від 15.08.2019 на суму 20 935,75 грн., № п0010862 від 05.09.2019 на суму 24 161,65 грн., № п0010984 від 12.09.2019 на суму 18 538,85 грн., № п0011081 від 19.09.2019 на суму 19 793,15 грн.

Також, сторонами складено накладні на повернення товару від покупця № ЛТ-0000100 від 28.08.2018 на суму 43 191,08 грн., № ЛТ-0000045 від 27.07.2018 на суму 12 982,85 грн., № ЛТ-0000191 від 28.08.2018 на суму 32 910,65 грн., № ЛТ-0000264 від 25.10.2018 на суму 34 603,99 грн., №ЛТ-0000357 від 26.11.2018 на суму 65 555,55 грн., № ЛТ-0000426 від 26.12.2018 на суму 31 041,13 грн., № ЛТ-0000467 від 25.01.2019 на суму 27 798,45 грн., № ЛТ_0000537 від 25.02.22019 на суму 26 096,57 грн., № ЛТ-0000604 від 25.03.2019 на суму 40 309,87 грн., № ЛТ-0000678 від 26.04.2019 на суму 38 628,77 грн., № ЛТ-0001502 від 10.06.2019 на суму 55 239,60 грн., № ЛТ-0001552 від 03.07.2019 на суму 26 179,30 грн., № ЛТ-0001612 від 30.07.2019 на суму 31 384,85 грн., № ЛТ-0001662 від 22.08.2019 на суму 30 624,38 грн., № ЛТ-0001728 від 25.09.2019 на суму 59 857,38 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 5.4 Договору термін плати за товар, що поставляється в рамках цього Договору - 7 банківських днів з моменту отримання кожної партії товару, за винятком особливих випадків і угод, обумовлених продавцем.

З наявного в матеріалах справи Акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2019 вбачається, що керівником відповідача підтверджено заборгованість в розмірі 59 273,15 грн. за Договором.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

У постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зроблено висновок, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. частина перша статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

В свою чергу, як зазначає позивач, станом на дату звернення з позовом до суду, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 49 537,54 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за товар, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 49 537,54 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 000 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з п. 11.5 Договору за недотримання п.п. 4.2.1, 4.2.6, 4.2.7 цього Договору дилер сплачує продавцеві штраф у розмірі 1 000 грн.

В свою чергу, пунктом 4.2.1 Договору визначено, що дилер зобов`язаний прийняти, своєчасно сплатити товар на умовах цього Договору.

Таким чином, оскільки як встановлено судом, позивачем порушено умови Договору, а саме п. 4.2.1 Договору, з огляду на встановлений факт нездійснення відповідачем розрахунків з позивачем за отриманий товар, вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 000 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТС-Медіа (03047, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код: 42184734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пресс-Кур`єр Україна (04053, м. Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7; ідентифікаційний код: 34494387) заборгованість в розмірі 49 537 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот тридцять сім) грн. 54 коп., штраф в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 30.03.2020

Суддя О.А. Грєхова