Рішення
від 27.03.2020 по справі 910/197/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2020Справа № 910/197/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Фермерського господарства Вікторія , Хмельницька обл., Красилівський район, с. Печеськи

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вірсавія , м. Київ

про стягнення 53 935,80 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство Вікторія (далі - ФГ Вікторія /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вірсавія (далі - ТзОВ Вірсавія /відповідач) про стягнення 53 935,80 грн попередньої оплати, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару за договором поставки №34065 від 11.09.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.01.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Положеннями статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.09.2019 між Фермерським господарством Вікторія (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вірсавія (далі - постачальник) укладено договір поставки № 34065, відповідно до якого постачальник поставляє, а покупець приймає продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки поставки кожної партії товару визначаються в додатках до даного договору, які є невід`ємною його частиною.

Згідно п. 2.1. договору постачальник бере на себе зобов`язання після підписання договору поставити покупцю товар в строки та на умовах встановлених цим договором та додатками до нього.

У відповідності до п. 4.1. договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок постачальника в розмірі 100% передоплати від загальної вартості товару покупця на підставі виставлених рахунків постачальника, на умовах згідно додатків до договору.

Відповідно до п. 5.1. договору ціна одиниці товару (включаючи упаковку, в разі її наявності) та загальна вартість товару вказана в додатках до даного договору.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється в межах цього договору на умовах DDP шляхом доставки постачальником на склад покупця (у відповідності з правилами Інкотермс в редакції 2010).

Даний договір набирає юридичної сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019.

На виконання цього договору відповідачем направлено позивачу рахунок на оплату №2274 від 11.09.2019 на суму 53 935,80 грн, відповідно до якого поставляється паливо дизельне Євро 5 в кількості 2 410 л.

Позивач, в свою чергу, вказаний рахунок оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 37 від 11.09.2019.

Проте, відповідач своїх зобов`язань не виконав, товар позивачу не поставив.

04.11.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію № 1, в якій просив в 10-денний термін з дня отримання даної претензії здійснити для позивача поставку 2 410 л дизельного палива Євро 5, або повернути на рахунок останнього грошові кошти в розмірі 53 935,80 грн. Відповідач відповіді на претензію не надав, товар не поставив, кошти не повернув.

Отже, позивач вважає, що його права, як покупця порушені, відповідно звернувся до суду з цим позовом про стягнення сплачених коштів в розмірі 53 935,80 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №34065 від 11.09.2019, відповідно до якого відповідач зобов`язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар.

Так, на виконання умов цього договору, відповідач виставив на оплату позивачу рахунок № 2274 від 11.09.2019 на суму 53 935,80 грн., а позивач, в свою чергу, цей рахунок оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 37 від 11.09.2019.

Судом також встановлено, що відповідач не поставив товар, внаслідок чого позивач звернувся до ТзОВ Вірсавія з претензією № 1 від 04.11.2019 з вимогою поставити товар, або повернути сплачені кошти в розмірі 53 935,80 грн. Проте, відповідач відповіді на цю претензію не надав, товар не поставив, кошти не повернув. На підтвердження зворотного відповідачем не надано суду будь-яких доказів.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо поставки товару згідно договору поставки №2274 від 11.09.2019, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю Вірсавія порушено умови договору та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення сплачених коштів у розмірі 53 935,80 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано договір про надання правничої допомоги у господарських справах від 01.11.2019, укладений між ФГ Вікторія та адвокатом Киричуком Сергієм Володимировичем, акт виконаних робіт згідно договору від 01.11.2019 про надання правничої допомоги, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 6 000, 00 грн та платіжне доручення від 01.11.2019.

Так, відповідно до п. 4 цього договору розмір гонорару встановлюється у розмірі 1 000,00 грн, а оплата за виконану роботу згідно цього договору складає 5000,00 грн, і сплачується адвокату при укладенні цього договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок адвоката.

Отже, оскільки сторони в договорі погодили вартість наданих послуг та передбачили їх оплату при укладенні договору, суд вважає, що позивачем надані належні докази понесених витрат в цій частині, тому така вимога також підлягає задоволенню.

Отже, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Фермерського господарства Вікторія задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вірсавія (04053, місто Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7, приміщення П-9А; ідентифікаційний код 24747502) на користь Фермерського господарства Вікторія (31044, Хмельницька область, Красилівський район, село Печеськи, вулиця Миру, будинок 2; ідентифікаційний код 32018967) суму передоплати в розмірі 53 935 (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот тридцять п`ять) грн 80 коп., 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення27.03.2020
Оприлюднено01.04.2020
Номер документу88497024
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/197/20

Рішення від 27.03.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондарчук В.В.

Ухвала від 09.01.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондарчук В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні