Рішення

від 24.03.2020 по справі 917/95/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2020 р. Справа № 917/95/20

Суддя Білоусов С. М. , розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс", вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 13304871

до Приватного підприємсттва "Полтава Хліб Трейд", вул. Гребінки, 26а, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 37592723

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в розмірі 316 129,60 грн. з яких 267 129,60 грн. - сума основного боргу за договором дистрибуції в регіоні № ДМП-14 від 13.03.2015 року, 21 648,89 грн. - 3 % річних та 27 353,50 грн. - інфляційне збільшення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач строки оплати за поставлену продукцію, передбачені умовами договору дистрибуції в регіоні № ДМП-14 від 13.03.2015 року, укладеного між сторонами, не виконав.

За ухвалою від 23.01.2020 року провадження в цій справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Ухвала суду від 23.01.2020 року, яка направлялася відповідачу на юридичну адресу: вул. Гребінки, 26а, м. Полтава, 36002 повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зробленого судом станом на 24.03.2020 року відповідач зареєстрований за адресою: вул. Гребінки, 26а, м. Полтава, 36002 , тобто за адресою на яку направлялася ухвала суду.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про порушення даної справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

13.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємством "Авіс" (позивач) та Приватним підприємством "Полтава Хліб Трейд" (відповідач) було укладено Договір дистрибуції в регіоні № ДМП-14 (договір).

У відповідності до п. 1.1 Договору компанія поставляє на умовах, передбачених цим договором, дистриб`ютору товар, найменування, асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна одиниці виміру та загальна вартість його зазначаються у видаткових накладних, податкових накладних, рахунках, специфікаціях та/або інших документах, які є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що дистриб`ютор зобов`язується отримати товар, сплатити його вартість компанії та забезпечити реалізацію товару третім особам від свого імені й за свій рахунок на умовах даного договору.

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання щодо поставки та передачі у власність відповідача товару були виконані в повному обсязі на загальну суму 7 282 153,20 грн., що підтверджується видатковими накладними, які оформлені належним чином, підписані сторонами (в матеріалах справи) та довіреностями на отримання товару.

В свою чергу, у відповідності до положень п. 2.1. Договору, дистриб`ютор зобов`язаний провести розрахунок за кожну отриману відповідно до накладної партію товару у такому порядку:

20% від вартості відповідної партії товару не пізніше 10 (десяти) днів від дати зазначеної у видатковій накладній. Якщо дати оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата повинна бути здійснена в наступний за ним банківський день.

80% від вартості відповідної партії товару протягом 21 (двадцять один) календарних днів, рахуючи з дати, зазначеної у видатковій накладній. Якщо дати оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата повинна бути здійснена в наступний за ним банківський день.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, відповідач оплатив вартість отриманого товару лише частково на суму 7 011 303,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Також відповідач частково повернув позивачу товар на суму 3 720,00 грн., а саме: накладна на повернення № 1687 від 13.09.2017 року на суму 2 880,00 грн. та накладна на повернення № 49 від 26.04.2018 року на суму 840,00 грн.

Отже, станом на момент подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем за договором дистрибуції в регіоні № ДМП-14 від 13.03.2015 р. за поставлений, але неоплачений товар становить 267 129,60 грн.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати за поставку товару згідно договору дистрибуції в регіоні № ДМП-14 від 13.03.2015 року позивач просить суд стягнути з відповідача 267 129,60 грн. - сума основного боргу, 21 648,89 грн. - 3 % річних та 27 353,50 грн. - інфляційне збільшення.

Приймаючи рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати отриманого товару.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач всупереч досягнутих домовленостей порушив свої зобов`язання - щодо оплати за поставку товару в строк, визначений в п. 2.1 договору.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач, на виконання умов укладеного між сторонами договору поставив відповідачу вказаний товар на загальну суму 7 282 153,20 грн., що підтверджується видатковими накладними (копії в матеріалах справи).

Проте відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату поставленого товару здійснив частково, а саме у сумі 7 011 303,60 грн., про що свідчать наявні у справі копії платіжних доручень та повернуто товару на суму 3 720,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що в порушення своїх зобов`язань за договором заборгованість за отриманий товар відповідачем не сплачена в сумі 267 129,60 грн.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, здійснивши поставки продукції згідно Договору, тоді як відповідач оплату за поставлену продукцію не здійснив, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в сумі 267 129,60 грн. підлягають задоволенню.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 21 648,89 грн. 3% річних та 27 353,50 грн. інфляційних нарахувань (розрахунок доданий до позовної заяви).

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань дійшов висновку про стягнення з відповідача 21 648,89 грн. 3% річних, нарахованих за зобов`язанням та 27 353,50 грн. - інфляційних нарахувань.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Полтава Хліб Трейд" (вул. Гребінки, 26а, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 37592723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" (вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 13304871) - 267 129,60 грн. боргу, 21 648,89 грн. 3 % річних та 27 353,50 грн. інфляційне збільшення та 4 741,98 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.03.2020 року.

Суддя Білоусов С.М.