Рішення

від 16.03.2020 по справі 915/2320/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Справа № 915/2320/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився;

представника відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Керуючої компанії «ДСК-СЕРВІС» (54028, м.Миколаїв, вул.Гмирьова, буд.1, код ЄДРПОУ 37104238),

про: стягнення заборгованості у розмірі 213744,35 грн, -

в с т а н о в и в:

25.11.2020 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №14/4-385-19 від 28.10.2019 (вх.№18012/19), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Керуючої компанії «ДСК-СЕРВІС» заборгованість у розмірі 213744,35 грн, з яких: 149200,24 грн основного боргу за переданий в листопаді 2016 року - лютому 2017 року природний газ по Договору №5287/1617-ТЕ-22 постачання природного газу від 31.10.2016, 15979,66 грн пені, 10828,87 грн - 3% річних та 37735,58 грн збитків від інфляції.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору №5287/1617-ТЕ-22 постачання природного газу від 31.10.2016 відповідач не розрахувався за надані послуги з постачання природного газу. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховані збитки від інфляції, 3% річних та пеня.

02.12.2019 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 12.12.2019.

Ухвалою суду від 12.12.2019 підготовче засідання відкладено на 16.01.2020.

16.01.2020 суд ухвалив продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 17.02.2020.

17.02.2020 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.03.2020.

16.03.2020 від позивача на адресу суду надійшло клопотання б/н від 13.03.2020 (вх.№3286/20), в якому він повідомив суд, що у АТ «НАК «Нафтогаз України» відсутня можливість забезпечити явку свого уповноваженого представника у судове засідання, яке призначене на 16.03.2020 у зв`язку з великою завантаженістю працівників юридичного департаменту позивача, які здійснюють представництво інтересів позивача в судових органах та просить суд розглядати справу за відсутності його представника, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, відзив на позов не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання ухвал суду від 02.12.2019, 12.12.2019, 16.01.2020 та 17.02.2020, які надіслані за місцезнаходженням відповідача, але повернулись до суду з відміткою поштової установи «адресат відсутній» .

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходженням відповідача є: 54028, м.Миколаїв, вул.Гмирьова, буд.1. Тобто, ухвали суду направлялись на правильну адресу відповідача.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами, винесеними у даній справі, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, суд вчинив всі можливі дії для належного та своєчасного повідомлення сторін про розгляд даної справи.

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 16.03.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

31.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Керуючої компанії «ДСК-СЕРВІС» (споживач, відповідач у справі) було укладено Договір №5287/1617-ТЕ-22 постачання природного газу (надалі - Договір №5287/1617-ТЕ-22), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.п.1.2., 1.3. Договору №5287/1617-ТЕ-22 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України).

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінено тип публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (а.с.33-35).

У відповідності до п.2.1. Договору №5287/1617-ТЕ-22 позивач передає відповідачеві в період з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 42 тис.куб.метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.м.): жовтень - 4 тис.куб.м., листопад - 7 тис.куб.м., грудень - 8 тис.куб.м. (IV кв.2016 р. - 19 тис.куб.м.); січень - 8 тис.куб.м., лютий - 8 тис.куб.м., березень - 7 тис.куб.м. (I кв.2017 р. - 23 тис.куб.м.).

Позивач зазначає, що на виконання вимог Договору №5287/1617-ТЕ-22, ним з листопада 2016 року по лютий 2017 року (включно) було поставлено відповідачу природного газу на загальну суму 239173,04 грн, з яких відповідачем, всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства, було сплачено лише 89972,80 грн. Залишок заборгованості у сумі 149200,24 грн не погашений, що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних, збитки від інфляції та звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.4. Договору №5287/1617-ТЕ-22 сторонами визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природнього газу.

На виконання вимог Договору №5287/1617-ТЕ-22, позивач з листопада 2016 року по лютий 2017 року (включно) поставив, а відповідач прийняв природній газ на загальну суму 239173,04 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016, 31.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017 (а.с.27-30).

Відповідачем в свою чергу частково було проведено оплату за отриманий у 2016 - 2017 роках природний газ в сумі 89972,80 грн, що підтверджується довідкою по операціям Підприємство «ДСК-СЕРВС ТОВ КК» по Договору №5287/1617-ТЕ-22 з 01.01.2016 по 31.07.2019 (а.с.32).

Відповідно до розділу 6 Договору №5287/1617-ТЕ-22 сторонами визначений порядок та умови проведення розрахунків. Так, згідно п.6.1. Договору №5287/1617-ТЕ-22, оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природній газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, станом на дату подання позову заборгованість відповідача за поставлений йому за Договором №5287/1617-ТЕ-22 природній газ склала 149200,24 грн (239173,04 - 89972,80).

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості за поставлений йому природній газ на загальну суму 149200,24 грн.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 149200,24 грн основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.8.1. Договору №5287/1617-ТЕ-22 за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Відповідно до п.3) ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України »Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» .

Відповідно до п.8.2. Договору №5287/1617-ТЕ-22, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.

На підставі п.8.2. Договору №5287/1617-ТЕ-22 позивач просить стягнути пеню за прострочення виконання грошового зобов`язаннями листопада 2016 року - лютого 2017 року на суму 15979,66 грн. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 27.12.2016 по 11.01.2017 відносно несвоєчасної оплати за поставлений газ у листопаді 2016 року, за період з 26.01.2017 по 25.07.2017 відносно несвоєчасної оплати за поставлений газ у грудні 2016 року, за період з 28.02.2017 по 27.08.2017 відносно несвоєчасної оплати за поставлений газ у січні 2017 року та за період з 28.03.2017 по 27.09.2017 відносно несвоєчасної оплати за поставлений газ у лютому 2017 року. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (а.с.12-14).

Розрахунок пені відповідачем не заперечений.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку про його арифметичну та методологічну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Отже, нарахування пені в сумі 15979,66 грн є обґрунтованим та підставним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 10828,87 грн - 3% річних від суми заборгованості за зобов`язаннями листопада 2016 року за період з 27.12.2016 по 11.01.2017, за зобов`язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 31.07.2019, за зобов`язанням січня 2017 року за період з 28.02.2017 по 31.07.2019 та за зобов`язаннями лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 31.07.2019, а також втрати від інфляції у загальній сумі 37735,58 грн за зобов`язаннями грудня 2016 року по лютий 2017 року за період з лютого 2017 року по липень 2019 року. Розгорнутий розрахунок 3% річних та збитків від інфляції наявний в матеріалах справи (а.с.12-14).

Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідачем не заперечені.

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметично та методологічно правильне нарахування, відповідність вимогам чинного законодавства.

Отже, нарахування позивачем 3% річних у сумі 10828,87 грн та збитків від інфляції в сумі 37735,58 грн є обґрунтованим та підставним, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи, що у період з 24 по 27 березня 2010 року головуючий суддя Мавродієва М.В. перебувала у відпустці, повний текст судового рішення підписаний першого робочого дня після виходу судді з відпустки.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Керуючої компанії «ДСК-СЕРВІС» (54028, м.Миколаїв, вул.Гмирьова, буд.1, код ЄДРПОУ 37104238) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 149200,24 грн основного боргу, 15979,66 грн пені, 10828,87 грн - 3% річних, 37735,58 грн збитків від інфляції та 3206,17 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 30.03.2020 року.

Суддя М.В. Мавродієва